ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 759/20890/23
провадження № 51-5381 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023105080001805, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Бандурове Гайворонського району Кіровоградської області та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2023 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з розстрочкою виплати рівними частинами на один рік, тобто по 1416, 67 грн щомісяця, починаючи з дня набрання вироком законної сили,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Ухвалено вирок Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2023 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн - виконувати самостійно.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він будучи протягом року, а саме 06 липня 2023 року засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України, 20 вересня 2023 приблизно о 10:00 год, за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2, використовуючи телеграм чат-бот "чумний доктор" незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину РVР (шляхом закладки), перерахувавши через термінал банку "ІВох" на реквізити рахунку невстановленої досудовим розслідуванням особи, грошові кошти в сумі 230 грн та отримав місце знаходження особливо небезпечної психотропної речовини, а саме: біля дерева поблизу будинку №2 по вул. Петра Курінного у м. Києві. Після цього, приблизно о 12:30 год, ОСОБА_6, прибувши за вказаною адресою, переконався, що за ним ніхто не спостерігає та забрав металевий корок в якому знаходився згорток з поліетиленовим пакетиком з пазовим замком з кристалоподібною речовиною. Усвідомлюючи, що в кристалоподібній речовині знаходиться особливо небезпечна психотропна речовина - РVР, обіг якого заборонено, ОСОБА_6, поклав її до лівої кишені штанів, в які був одягнений, таким чином придбав та став зберігати особливо небезпечну психотропну речовину - РVР, обіг якої заборонено, без мети збуту, для особистого вживання.
Цього ж дня, ОСОБА_6, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Покотила, 8, був викритий працівниками поліції та в період часу з 14:32 по 14:55 год надав для вилучення згорток з поліетиленовим пакетиком з пазовим замком з кристалоподібною речовиною в середині, яка у своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину - РVР, масою, 0,332 г.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи вимоги скарги прокурор зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи апеляційну скаргу прокурора про неправильне застосування ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_6 покарання, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином її доводів та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без змін. Прокурор стверджує, що без належної оцінки залишились посилання на те, що ОСОБА_6 вже засуджувався за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та через 2 місяці після ухвалення вироку за це, повторно вчинив злочин, передбачений ст. 309 КК України, що свідчить про те, що він належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став. Звертає увагу на те, що покарання за злочин, за який ОСОБА_6 засуджено попереднім вироком останній не відбув, а тому при призначенні йому остаточного покарання повинні бути застосовані положення статей 71, 72 КК України та застосування ст. 75 КК України в такому випадку є неприпустимим.
Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 309 КК України в касаційній скарзі не оспорюється.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Колегія суддів вважає, що апеляційний суд не дотримався наведених вимог кримінального процесуального закону та переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, в якій він ставив питання про його скасування та ухвалення нового, в зв`язку з неправильним застосуванням ст. 75 КК України, не дав належних відповідей на всі її доводи.
Так, приймаючи рішення про залишення вироку суду першої інстанції без зміни, апеляційний суд виходив з того, що при призначенні ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як нетяжке, обставини скоєння злочину, дані про особу засудженого, який має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, не працює, на спеціальних обліках не перебуває. На підставі викладеного та враховуючи обставину, яка пом`якшує покарання - щире каяття, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення, але з урахуванням обставин кримінального провадження, наявності пом`якшуючої обставини, даних про особу засудженого, його щирого каяття та осуду своєї поведінки, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. 75 КК України та залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Однак з наведеним висновком колегія суддів не погоджується та вважає доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування ст. 75 КК України є обґрунтованими.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, всі наведені судом першої інстанції дані про особу засудженого та обставини, які визнані такими, що пом`якшують покарання і були враховані при вирішенні питання про застосування ст. 75 КК України, у даному конкретному випадку, не є такими, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням. Так, ОСОБА_6 вже засуджувався за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та через 2 місяці після ухвалення вироку за це, повторно вчинив кримінальне правопорушення в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, що ставить під сумнів щирість його каяття у скоєному та бажання усунути негативні наслідки вчиненого ним кримінального правопорушення.
Не зрозумілими та необґрунтованими належним чином є викладені в ухвалі апеляційного суду висновки визнання безпідставними посилань сторони обвинувачення щодо неврахування даних про те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, оскільки як зазначив вказаний суд, цим даним про особу засудженого в сукупності було надано оцінку. Проте матеріали кримінального провадження свідчать про інше. Також, залишаючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, апеляційний суд залишив поза своєю увагою те, що суд послався на ті ж самі обставини, що врахував при обранні виду та розміру передбаченого санкцією ч. 2 ст. 309 КК України покарання.
Крім того, без перевірки та будь-якої оцінки апеляційного суду залишилися доводи апеляційної скарги прокурора про те, що ОСОБА_6 вчинив інкримінований йому злочин до відбуття покарання за попереднім вироком, а тому при призначенні йому остаточного покарання повинні бути застосовані положення статей 71, 72 КК України, в зв`язку з чим застосування положень ст. 75 КК України у даному випадку є неприпустимим. Проте такі доводи прокурора є обґрунтованими та потребують належної правової оцінки.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню, як така, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Під час нового розгляду апеляційний суд повинен належно оцінити відомості про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення, маючи на увазі, що за тих самих даних про особу засудженого та обставин, які пом`якшують покарання, звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд