ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 216/3169/22
провадження № 51-2075 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від
08 листопада 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022231270000075, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красноград Харківської області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 402 ККУкраїни.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 402 ККУкраїни до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у виді застави.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з часу фактичного затримання та зараховано у строк покарання час його попереднього ув`язнення: з 25.06.2022 по 28.06.2022 включно та з 21.07.2022 по 25.07.2022 року включно.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи її на посаді водія 3 піхотного відділення 3 піхотного взводу 7 піхотної роти військової частини НОМЕР_1, порушуючи вимоги ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про оборону України", ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", статей 2, 11, 16, 35, 37, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, порядок віддання та виконання наказів та відповідальність за невиконання наказів начальника, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин за наступних обставин.
Так, 24 червня 2022 року, близько 19 год, у пункті тимчасової дислокації військової частини поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 командиром 7 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_8 особовому складу 3 піхотного взводу цієї ж роти, у тому числі молодшому сержанту ОСОБА_7, було доведено письмовий наказ начальника, а саме бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2022 за № 47 про зайняття складом 7 піхотної роти рубежів оборони в районі населеного пункту АДРЕСА_3 для цілодобового спостереження за противником із завданням не допустити прориву противника, яке необхідно було виконати 25 червня 2022 року.
В подальшому, 25 червня 2022 року, близько 05 год, командиром 7 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_8 особовому складу 3 піхотного взводу цієї ж роти, у тому числі молодшому сержанту ОСОБА_7, віддано усний наказ висунутись із населеного пункту Зеленодольськ Криворізького району Дніпропетровської області в район населеного пункту Потьомкине Бериславського району Херсонської області для подальшого зайняття рубежів оборони, визначених вказаним бойовим розпорядженням, та участі в оборонних діях в населеному пункті Потьомкине. Тоді ж, на виконання вказаних наказів командування, особовий склад роти, у тому числі молодший сержант ОСОБА_7, у складі
3 піхотного взводу, вибули в напрямку взводного опорного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_2" в районі населеного пункту Потьомкине для подальшого вирушення на бойові позиції визначеного рубіжу оборони для виконання вказаного бойового завдання.
В цей же день, близько 08 год, прибувши разом із добовим складом роти військової частини НОМЕР_1 до проміжного пункту визначених бойових позицій, перебуваючи поблизу взводного опорного пункту "ІНФОРМАЦІЯ_2" в районі населеного пункту Потьомкине, молодший сержант ОСОБА_7, діючи умисно, в порушення статутних вимог, в умовах воєнного стану, з мотивів боягузтва, без попередньої змови із трьома іншими військовослужбовцями цієї ж військової частини, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, матеріали кримінальних проваджень щодо яких виділені в окремі провадження та які в подальшому були засуджені, відкрито відмовився виконати накази начальника, а саме усний наказ командира 7 піхотної роти капітана ОСОБА_12 та бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2022 за № 47, про що відкрито заявив своєму прямому начальнику капітану ОСОБА_13 та не виконав накази, хоча ОСОБА_7 об`єктивно міг і повинен був їх виконати.
При цьому, внаслідок відмови виконати наказ начальника та бойове завдання, особовий склад 3 піхотного взводу виконував бойові завдання відсічі збройній агресії РФ без участі вказаних військовослужбовців.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Стверджує, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 402 КК України.
Так, ОСОБА_6 зазначає, що у цьому кримінальному провадженні службове розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження військовослужбовцями, у тому числі і молодшим сержантом ОСОБА_7, розпочато 26.06.2022, тобто після подання повідомлення про вчинення кримінального правопорушення майором ОСОБА_14 25.06.2022, хоча, відповідно до вимог Наказу Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017 "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України", службове розслідування повинно передувати повідомленню про вчинення кримінального правопорушення.
Разом з цим, Акт службового розслідування був складений з численнимипорушеннями вимог чинного законодавства, а саме наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 58 від 26.06.2022 про проведення службового розслідування був виданий вже після подання повідомлення до Херсонської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про вчинення кримінального правопорушення (25.06.2022); в наказі зазначено склад комісії без вказівки, хто є головою комісії та її членами та в склад комісії входить особа, яка особисто зацікавлена у результатах розслідування; в Акті службового розслідування від 30.06.2022 зазначено, що підставою для проведення службового розслідування став рапорт командира 7-ї піхотної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_15 від 26.06.2022; службове розслідування проводилося без участі безпосереднього начальника військовослужбовця, а саме командира
7 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_15 ; 26.06.2022 ОСОБА_7 було затримано о 02:57 год в рамках кримінального провадження № 42022231270000075 від 25.06.2022, тому про проведення службового розслідування від 26.06.2022 його не було попереджено, пояснення в нього не відбиралися, результати акту розслідування надано не було.
Крім того, захисник зазначає про відсутність повноважень, станом на 25.06.2022, у старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_16 на здійснення допитів свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Посилається й на те, що показання свідків, які покладені в основу вироку, не мають доказового значення, є неналежними та недопустимими.
Щодо порушень, допущених судом апеляційної інстанції, захисник наполягає на тому, що доводи апеляційної скарги сторони захисту не були розглянуті належним чином, тому рішення, постановлене за наслідками апеляційного перегляду, є не вмотивованим, чим порушено приписи статей 370, 419 КПК України.
На касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 прокурор подав заперечення, в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_19 та засуджений ОСОБА_7 підтримали доводи касаційної скарги.
Прокурор, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржених судових рішень, просила касаційну скаргу залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що не погоджуючись із визнанням винуватим ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, захисник оспорює правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, наводить власну оцінку доказам, відмінну від оцінки, що надав суд першої інстанції.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК України.
При розгляді скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За прецедентною практикою Європейського Суду, суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Разом з цим, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вказаних вимог судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Висновок місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення зроблено на підставі з`ясування усіх обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Так, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 402 КК України, на підставі сукупності доказів, детальний зміст яких наведено у вироку, зокрема: показань ОСОБА_7, показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10,
ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_15, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_17 та ОСОБА_24, повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 на адресу військового прокурора № 403 від 25.06.2022 про вчинення кримінального правопорушення молодшим сержантом
ОСОБА_7 (т. 1 а. п. 8), витягом з журналу обліку відданих та отриманих розпоряджень військової частини НОМЕР_1 БР № 47 командира 98 ПБ 12.00 24.06.22 КСП Зеленодольськ (т. 1 а. п. 10), матеріалів службового розслідування (т. 1
а. п. 18-56), витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 58 від 26.06.202, витягу з журналу ведення бойових дій 98 ПБ від 25.06.2023 (т. 1
а. п. 36-37), витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 46 від 30.06.2022 року про результати службового розслідування по факту відмови від виконання бойового розпорядження ОСОБА_9, ОСОБА_7,
ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т. 1 а. п. 53-54), вироків Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.08.2022 про затвердження угоди про визнання винуватості, укладених 28.07.2022 між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, якими їх визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 402 КК України, та призначено покарання узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 28.07.2022.
Слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненнівказаного кримінального правопорушення був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оцінених судом і є обґрунтованим.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
В рішенняхсудів першої і апеляційної інстанцій наведено переконливі аргументи, чому вони визнали обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом, та чому не взяли до уваги те пояснення події, що надала сторона захисту.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 402КК України.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Тобто, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Повідомлення № 403 від 25.06.2022 командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення містить інформацію, яка стосується конкретної особи та фактичні дані про вчинення тяжкого злочину, у зв`язку із чим і було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, згідно вказаних вимог КПК України особа, яка вносить відомості до ЄРДР не уповноважена перевіряти достовірність відомостей, викладених у документі, окрім, як в ході досудового розслідування, після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, що і було зроблено.
Відтак, суд першої інстанції цілком вірно надав оцінку вказаному повідомленню та визнав його належною підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
Неспроможними є посилання сторони захисту щодо відсутності повноважень, станом на 25.06.2022, у старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_16 здійснювати допит свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18, оскільки матеріали справи, окрім постанови про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні від 26.06.2022 (т. 1 а. п. 4-5) містять і доручення від 25.06.2022 керівника третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, про проведення досудового розслідування
(т. 1 а. п. 6).
Слід зазначити, що згідно із правовою позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка викладена в постановах від 25 серпня 2021 року (справа № 663/267/19, провадження № 51-3344 км20), від 06 грудня 2022 року (справа № 991/3921/20, провадження № 51-1834 км22), від 24 січня 2023 року (справа № 663/3293/20, провадження № 51-4894 км21), повноваження керівника органу досудового розслідування визначати слідчого (слідчих), котрий здійснюватиме досудове розслідування, у формі письмового "доручення", яке містить ті самі реквізити, що й постанова, зокрема: посада особи керівника органу досудового розслідування, час і місце складання доручення, підстави для його винесення (статті 39, 214 КПК України), номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, попередню правову кваліфікацію та вказівки щодо проведення якісного, ефективного й оперативного досудового розслідування, не суперечить вимогам ст. 39 КПК України і є достатнім документом для наділення такого слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування в конкретному кримінальному провадженні. Прийняття рішення саме в такій письмовій формі (не у формі постанови) не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою і що отримані під час такого розслідування докази з цих підстав є недопустимими.
Водночас, помилковим є твердження захисту, що саме 25.06.2022 слідчим ОСОБА_16 було повідомлено ОСОБА_7 про підозру та здійснено його допит, оскільки у відповідності до змісту повідомлення про підозру ОСОБА_7 підозра була вручена 26.06.2022 в присутності захисника, про що свідчить дата складання повідомлення про підозру та власноручний запис захисника і
ОСОБА_7 про відмову останнього ставити підпис про отримання повідомлення про підозру 26.06.2022 (т. 1 а. п. 119-124). Також саме 26.06.2022 відбувся допит підозрюваного ОСОБА_7 за участю захисника, про що вказує складений 26.06.2022 протокол допиту підозрюваного, у відповідності до якого останній відмовився від давання показань (т. 1 а. п. 130-132).
Крім того, що стосується доводів скарги щодо допиту свідків 25.06.2022, то суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду. Свідок ОСОБА_18 був допитаний безпосередньо в судовому засіданні, а показання свідка ОСОБА_17 були дослідженні судом у відповідності до вимог ч. 11 ст. 615 КПК України, у зв`язку із смертю останнього.
На посилання захисту, що службове розслідування проведене після відкриття кримінального провадження, варто зауважити, що згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк (ст. 6).
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Командир зобов`язаний вжити заходи щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.
Положеннями ст. 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відтак, командування військової частини виявивши у діях, зокрема, ОСОБА_7 ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, повідомило і доставило останнього до уповноваженої особи та після цього з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини призначило службове розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження військовослужбовцями: старшим лейтенантом ОСОБА_9, молодшим сержантом ОСОБА_7, солдатами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . За результатами проведеного службового розслідування, у відповідності до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 30.06.2022 № 46, за порушення вимог статуту внутрішньої служби ЗС України, зокрема, молодшого сержанта ОСОБА_7 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.
Таким чином, з наведеного вбачається, що не у всіх випадках повідомленню про вчинення кримінального правопорушення передує службове розслідування, а отже посилання сторони захисту щодо неправомірності звернення командування військової частини НОМЕР_1 з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення без першочергового проведення службового розслідування є помилковими, оскільки не ґрунтується на нормах права та відповідно не спростовує винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Тому суди, досліджуючи та перевіряючи під час судового розгляду копії матеріалів службового розслідування, дійшли вірного висновку, що вказані матеріали відповідають порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 608 від
21 листопада 2017 року. Дійсність цього розслідування підтверджена належними та допустимими доказами.
Що стосується показань свідків, отриманих під час судового розгляду, то аналіз показань свідчить про їх послідовність, ґрунтовність та логічність, що у своїй черговості доповнюються та об`єктивно відтворюють обстановку події кримінального правопорушення інкримінованого ОСОБА_7, а відтак і вказує про безпідставність посилань сторони захисту на незаконність та необґрунтованість ухваленого судом першої інстанції вироку, переглянутого апеляційним судом.
Крім того, у касаційній скарзі не наведено належного мотивування у зв`язку з чим та на підставі чого показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_21, ОСОБА_17 та ОСОБА_23 не мають доказового значення, є неналежними та недопустимими.
Решта доводів касаційної скарги захисника також не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанцій і фактично зводиться до переоцінки доказів й установлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження було з`ясовано, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, як стосовно встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_7, так і відсутності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнули б за собою скасування чи зміну судових рішень.
При цьому, апеляційний суд ретельно перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_25 доводи та правильно вказав про законність, обґрунтованість та вмотивованість вироку щодо ОСОБА_7, тобто встановив, що вирок судом першої інстанції ухвалено відповідно до приписів ст. 370 КПК України. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Таким чином, оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_7, колегією суддів не встановлено, тому касаційна скарга задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд