ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 686/12158/23
провадження № 61-8438св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Талалай О. І., Янчук Т. О. від 09 травня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області (далі - Управління Фонду соціального страхування), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
ОСОБА_1 зазначила, що з 01 серпня 2017 року вона працювала в Управлінні Фонду соціального страхування на різних посадах, а з 2 січня 2023 року - обіймала посаду начальника відділу аналізу та контролю за використанням роботодавцями коштів Фонду. Наказом від 12 квітня 2023 року № 75-к позивачку звільнено з роботи з 18 квітня 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників. Це звільнення є незаконним, оскільки відповідач не попередив її про наступне вивільнення за два місяці та не запропонував іншу роботу в установі. Крім того, вона як член профспілкового комітету установи була звільнена без попередньої згоди відповідних профспілкових органів. Незаконне звільнення позивачки призвело до її вимушеного прогулу та моральних страждань.
За викладених обставин ОСОБА_1 просила суд: скасувати наказ Управління Фонду соціального страхування від 12 квітня 2023 року № 75-к про її звільнення; поновити її на посаді начальника відділу аналізу та контролю за використанням роботодавцями коштів Управління Фонду соціального страхування; стягнути з Управління Фонду соціального страхування на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення та на день ухвалення судом рішення з розрахунку 813,49 грн на день із утриманням з цієї суми установлених законодавством податків і зборів; стягнути з Управління Фонду соціального страхування на свою користь 100 000,00 грн моральної шкоди.
Суд ухвалою від 18 вересня 2018 року в порядку процесуального правонаступництва залучив до участі у справі як відповідача Пенсійний фонд України замість припиненого Управління Фонду соціального страхування.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1, повернуто ОСОБА_1 2 148,00 грн судового збору та зобов`язано Головне управління Казначейства в Хмельницькій області повернути ОСОБА_1 2 148 грн судового збору.
Суд першої інстанції виходив із того, що з 01 січня 2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків від Управління Фонду соціального страхування до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Оскільки в заявленому позові позивачка по суті претендує на зайняття посади державної служби, то за предметом спору та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а відтак він підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2024 року про закриття провадження у справі скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачка перебуваючи у трудових відносинах з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, не була державним службовцем, займана нею посада не належить до посад публічної служби, відтак вона не здійснювала службову діяльність і не була звільнена з публічної служби у розумінні статті 19 КАСУ.
Узагальнені доводи аргументів касаційних скарг
У червні 2024 року Пенсійний Фонд України через систему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 травня 2024 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
У червні 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України через систему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 травня 2024 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявники посилалися на порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо визначення юрисдикційності спору.
Касаційні скарги мотивовано тим, що 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ, яким вирішено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.
Основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби, а тому, оскільки предметом позову у цій справі є, зокрема, поновлення позивача на посаді начальника юридичного відділу ГУ ПФУ в Черкаській області або на рівнозначній посаді, цей спір є публічно-правовим.
Відносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають із таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 426/160/14, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/33941/16.
Таким чином, на переконання заявників, судом апеляційної інстанції порушено правила юрисдикційності спору та не дотримано положення статті 263 ЦПК України щодо обґрунтованості судового рішення.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/12158/23 за касаційною скаргою Пенсійного фонду України та витребувано цивільну справу з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/12158/23 за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі № 686/12158/23 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23).
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року поновлено касаційне провадження у цій справі у зв`язку із тим, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду прийняла постанову 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23).
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що з 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 працювала в Управлінні Фонду соціального страхування на різних посадах, а з 2 січня 2023 року - обіймала посаду начальника відділу аналізу та контролю за використанням роботодавцями коштів Фонду.
01 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яким вирішено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.
Наказом Управління Фонду соціального страхування від 12 квітня 2023 року № 75-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 18 квітня 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату та працівників.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17 (провадження № 11?1066апп18), від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17 (провадження № 11-870апп18).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші).
Відповідно до статті 14 Закону України "Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - у редакціях до 01 січня 2023 року) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
За змістом статей 4, 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - у редакціях до 01 січня 2023 року) Фонд діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України, а бюджет Фонду затверджує Кабінет Міністрів України з огляду на сферу діяльності Фонду, спрямовану на задоволення публічного інтересу держави. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Відповідно до частини другої статті 81 ЦК України юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Ця норма права містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81 ЦК України вказується, що в ЦК України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, тоді, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом. За частиною другою статті 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади. Головна відмінність між ними полягає в тому, що юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів (статуту або засновницького договору, якщо інше не встановлено законом) рівноправними суб`єктами на договірних засадах, що й визначає приватноправовий характер їх взаємовідносин (див. пункти 88 - 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 573/1020/22 (провадження № 14-40цс23)).
Тобто, Фонд належав до юридичних осіб приватного права.
За змістом пункту 12 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV та пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (у редакціях до 01 січня 2023 року), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 грудня 2023 року у справі № 442/3240/23-ц (провадження № 61-15536св23) сформулював висновок про адміністративну юрисдикцію спорів у аналогічних справах з огляду на публічне правонаступництво між ФСС України і Пенсійним фондом України. Касаційний суд зазначає, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У постанові від 09 грудня 2024 року у справі №712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування).
Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій.
Зважаючи на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги спрямовані на захист прав та інтересів працівника щодо поновлення її на посаді, у зв`язку зі звільненням, що належить до державної служби в органах Пенсійного фонду України, розгляд яких має відбуватись у порядку адміністративного судочинства, що не врахував суд апеляційної інстанції.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції.