ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 619/1143/21
провадження № 61-650св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція",
відповідачі: Солоницівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 лютого 2022 року в складі судді Остропілець Є. Р. та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року в складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентство лісових ресурсів України, Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення XXVI сесії IV скликання від 16 грудня 2005 року № 43/4 Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області VI сесії V скликання від 16 листопада 2006 року № 14, яким затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1500 га, в межах населеного пункту на території Солницівської селищної ради на АДРЕСА_1,;
- визнати недійсними та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №993520, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області 31 травня 2007 року № 010769300103;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером: 6322057600:00:002:0219, укладений 31 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зареєстрований у реєстрі за № 1203, скасувавши його державну реєстрацію;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,15 га з кадастровим номером: 6322057600:00:002:0219, укладений 08 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі за № 2776, скасувавши його державну реєстрацію;
- зобов`язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку, площею 0,1500 га з кадастровим номером: 6322057600:00:002:0219, яка розташована на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, у відання держави та в постійне користування ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція".
Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що 15 березня 2017 року Дергачівська місцева прокуратура внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42017221280000016 та розпочала досудове розслідування за фактом незаконного виділення у приватну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення на території Солоницівської селищної ради за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що рішенням Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області XXVI сесії IV скликання від 16 грудня 2005 року № 43/4 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж ділянки в натурі (на місцевості) та складання державного акту на право власності на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 .
У подальшому рішенням Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області VI сесії V скликання від 16 листопада 2006 року № 14 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що засвідчують право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передано безоплатно ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1500 га., в межах населеного пункту на території Солоницівської селищної ради на АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення 31 травня 2007 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку загальною площею 0,1500 га з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219, серії ЯД № 993520.
Проте спірна земельна ділянка, згідно з планово-картографічними матеріалами базового лісовпорядкування, відноситься до земель лісогосподарського призначення Данилівського дослідного держлісгоспу (на теперішній час ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція") в межах кварталу Дергачівського лісництва.
Зазначене також підтверджується ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 21 листопада 2019 року у справі № 619/4345/19 за обвинуваченням ОСОБА_4 .
Керівник Дергачівської окружної прокуратури вважав, що вказане рішення Солоницівської селищної ради щодо надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 прийнято з порушенням вимог статей 20, 116, 118, 122, 149 ЗК України, статті 5 ЛК України за відсутності відповідного рішення Харківської ОДА щодо вилучення з постійного користування ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" спірної земельної ділянки та без попередньої зміни цільового призначення земельних ділянок.
Оскільки рішення Солоницівської селищної ради VI сесії V скликання від 16 листопада 2006 року № 14 про передачу земельної ділянки у власність, яке слугувало підставою для подальшого оформлення державного акта на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯД № 993520, є незаконним, то відповідний державний акт на право власності не відповідає закону та порушує права власника.
Спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2017 року ОСОБА_1 відчужила на користь ОСОБА_5 .
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на теперішній час власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219 на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2018 року є ОСОБА_3, проте вказаний договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки сторони в момент вчинення правочину не дотримались вимог, встановлених статтею 203 ЦК України.
Посилаючись на наведене, прокурор просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 08 лютого 2022 року у задоволенні позову керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив із недоведеності прокурором наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентство лісових ресурсів України, Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція, а також позов поданий із пропуском позовної давності .
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 лютого 2022 року скасовано.
Позовні вимоги керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, заявлених в інтересах ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" щодо зобов`язання ОСОБА_3 повернути земельну ділянку, площею 0,1500 га, з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219, яка розташована на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, у відання держави та в постійне користування ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" залишено без розгляду.
У задоволенні позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування рішень, визнання недійсним державного акту та договорів купівлі-продажу, відмовлено.
Виходячи з того, що ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, суд зазначив, що звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція"" є безпідставним, та дійшов висновку, що позовна заява, подана в інтересах зазначеного підприємства, підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
У задоволенні позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту, визнання недійсним договорів купівлі-продажу суд відмовив через неефективний спосіб захисту права власника.
У задоволенні позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_3 повернути спірну земельну ділянку апеляційний суд відмовив у зв`язку з обранням неналежного способу захисту порушеного права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
09 січня 2023 року Полтавська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року в справі № 363/669/17, від 12 травня 2022 року в справі № 372/4154/18, від 08 червня 2022 року в справі № 307/3155/19, від 22 червня 2022 року в справі № 367/4140/16-ц, від 21 вересня 2022 року в справі № 367/4128/16-ц, від 15 січня 2019 року в справі № 907/459/17, від 19 червня 2019 року в справі № 911/604/18, від 21 квітня 2021 року в справі № 707/2196/15-ц, від 04 серпня 2021 року в справі № 925/889/19, від 13 листопада 2019 року в справі № 361/6826/16, від 27 серпня 2019 року в справі № 925/366/18, від 03 вересня 2020 року в справі № 911/3449/17, від 07 вересня 2022 року в справі № 697/2434/16, від 14 вересня 2022 року в справі № 368/1473/15-ц, від 05 жовтня 2022 року в справі № 310/245/15-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року в справі № 910/3907/18, від 30 травня 2018 року в справі № 368/1158/16-ц, від 23 жовтня 2019 року в справі № 488/402/16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц, від 19 червня 2018 року в справі № 916/1979/13, від 30 травня 2018 року в справі №923/466/17, від 21 серпня 2019 року в справі №911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року в справі № 911/3749/17, від 22 січня 2020 року в справі № 910/1809/18, від 01 лютого 2020 року в справі № 922/614/19, від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20 та від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Апеляційний суд не врахував, що законодавець не виключив можливості звернення прокурора за захистом державного інтересу в разі відсутності такого органу чи наділення окремої державної (недержавної) установи повноваженнями державного органу щодо управління державним майном, розпорядження державними коштами.
Зазначаючи ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" одним із позивачів у цій справі, прокурор обґрунтував порушення саме інтересів держави, а не самостійної юридичної особи та учасника цивільних правовідносин. Отже позов прокурора про усунення перешкод у користуванні майном спрямований на повернення земельних ділянок дійсному власнику - державі, однак, з огляду на наявність права постійного користування цими ділянками у державного підприємства, задоволення такого позову призводить до поновлення його права користуватися та володіти землею.
У цій справі прокурор зазначав про порушення інтересів держави у розпорядженні державною власністю - землями лісового фонду, які були в користуванні ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція", однак апеляційний суд не врахував, що у спірних правовідносинах відбулося розщеплення правомочностей власника земельної ділянки, оскільки право користування та володіння (право постійного користування) державою були передані саме державному підприємству, у той час як інша частина правомочностей (право розпорядження) залишилася у держави.
Отже визначення прокурором як позивачем іншої особи та подальше витребування землі на її користь не забезпечить повноцінного захисту порушених інтересів держави, якою передано частину прав власника державному підприємству як елементу єдиного механізму держави в межах однієї з форм реалізації нею своїх функцій. Тобто не відбудеться відновлення становища, що існувало до порушення.
У категорії справ про захист речових прав держави на землі лісогосподарського призначення має бути здійснено не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі статей 387, 388 ЦК України, а на підставі статті 391ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.
Враховуючи недотримання вимог законодавства при прийнятті рішення, а також спрямованість на перешкоджання законному власнику ділянки у реалізації права власності і користування, наявні правові підстави для усунення державі в особі Харківської ОДА, Державного агентства лісових ресурсів та ДП "харківська лісова науково-дослідна станція" перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219, площею 0,15 га, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Солоницівської селищної ради XLVII сесії IV скликання від 16 грудня 2005 року № 43/4.
Крім того, Верховний Суд України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15 виснував про те, що у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки, а визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав в судовому порядку.
Доводи інших учасників справи
Представник ОСОБА_3 - адвокат Бубліченко Н. В. подала відзив, у якому зазначає, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Дергачівського районного суду Харківської області цивільну справу № 619/1143/21 за позовом керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" до Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування рішень, визнання недійсним державного акту та договорів купівлі-продажу, повернення земельної ділянки.
Справа № 619/1143/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2024 року справу № 619/1143/21 призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що рішенням Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області XХVI сесії ІV скликання від 16 грудня 2005 року № 43/4 надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж ділянки в натурі на місцевості та складання державного акту на право власності на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, госпбудівель та споруд на АДРЕСА_1 . Дозволено ОСОБА_1 будівництво житлового будинку по проєкту ТЕ-03 на 4 (чотири) жилих кімнат з житловою площею 58,00 кв м і загальною площею 107,00 кв м, гаражу, сараю, літньої кухні, льоху, вбиральні, літнього душу, лазні на земельній ділянці орієнтовною площею 0,1500 га на АДРЕСА_1 .
Рішенням Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області VI сесії V скликання від 16 листопада 2006 року № 14 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та безоплатно передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1500 га в межах населеного пункту на території Солоницівської селищної ради на АДРЕСА_1 .
На підставі цього рішення ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 993520 з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за № 010769300103.
31 липня 2013 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2, який, у свою чергу, 08 грудня 2017 року уклав із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим № 6322057600:00:002:0219 є ОСОБА_3
15 березня 2017 року Дергачівська місцева прокуратура внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221280000016 та розпочала досудове розслідування за фактом незаконного виділення земельних ділянок на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України..
Досудовим розслідуванням установлено, що земельна ділянка загальною площею 0,15 га, з кадастровим № 6322057600:00:002:0219, яка передана у власність ОСОБА_1, відноситься до земель лісогосподарського призначення.
Відповідно до листа ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 06 лютого 2016 року земельна ділянка з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219, загальною площею 0,15 га, що розташована на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, згідно планово - картографічних матеріалів базового лісовпорядкування, знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення Данилівського дослідного держлісгоспу (нині ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція"), в межах кварталу № 376 Дергачівського лісництва.
Згідно листа ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 24 травня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 6322057600:00:002:0219 має орієнтовну площу перетину з землями, які перебувають на праві постійного користування у ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція", - 0,0670 га.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року в справі № 363/669/17, від 12 травня 2022 року в справі № 372/4154/18, від 08 червня 2022 року в справі № 307/3155/19, від 22 червня 2022 року в справі № 367/4140/16-ц, від 21 вересня 2022 року в справі № 367/4128/16-ц, від 15 січня 2019 року в справі № 907/459/17, від 19 червня 2019 року в справі № 911/604/18, від 21 квітня 2021 року в справі № 707/2196/15-ц, від 04 серпня 2021 року в справі № 925/889/19, від 13 листопада 2019 року в справі № 361/6826/16, від 27 серпня 2019 року в справі № 925/366/18, від 03 вересня 2020 року в справі № 911/3449/17, від 07 вересня 2022 року в справі № 697/2434/16, від 14 вересня 2022 року в справі № 368/1473/15-ц, від 05 жовтня 2022 року в справі № 310/245/15-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року в справі № 910/3907/18, від 30 травня 2018 року в справі № 368/1158/16-ц, від 23 жовтня 2019 року в справі № 488/402/16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц, від 19 червня 2018 року в справі № 916/1979/13, від 30 травня 2018 року в справі №923/466/17, від 21 серпня 2019 року в справі №911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року в справі № 911/3749/17, від 22 січня 2020 року в справі № 910/1809/18, від 01 лютого 2020 року в справі № 922/614/19, від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20 та від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду і перебуває у державній власності, її передача у приватну власність є незаконною, що є підставою для усунення перешкод у здійсненні права розпорядження та користування земельною ділянкою шляхом визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення спірної земельної ділянки на користь держави із приватної власності.
Виходячи з того, що ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, апеляційний суд зазначив, що звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція"" є безпідставним, та дійшов висновку, що позовна заява, подана в інтересах зазначеного підприємства, підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, апеляційний суд входив із того, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту права власника.
Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, заявлених в інтересах ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція", та в частині позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акта, визнання недійсним договору купівлі-продажу, з таких підстав.
Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
В абзаці третьому частини третьої цієї статті міститься заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який визначає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Тому прокурор не має повноважень на ведення справ в інтересах державного підприємства, а відповідні вимоги не мають розгляду по суті.
Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема в особі ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція".
Врахувавши правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, а також те, що ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, апеляційний суд дійшов правильного висновку про залишення без розгляду позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, заявлених в інтересах ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція", оскільки звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ДП "Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" є безпідставним.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).
Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).
Власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі правові висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).
Також згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку.
Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що вимоги про визнання незаконним і скасування рішення органу влади про затвердження проекту землеустрою, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.
У цій справі мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені прокурором позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення органу влади про затвердження проекту землеустрою, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки і про скасування державної реєстрації такого права не є належними й ефективними способами захисту вимоги.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки апеляційний суд, залишаючи позов без розгляду в частині вирішення позовних вимог керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, заявлених в інтересах ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція", та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акта, визнання недійсним договору купівлі-продажу, під час вирішення спору в означених частинах врахував останні правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18).