Постанова
Іменем України
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 643/1810/19
провадження № 61-7968св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: автогаражний кооператив "Автолюбитель - 104", ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2023 року в складі судді: Тімошенко Н. В., та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2024 року в складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Прядкіної О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104" (далі - АГК "Автолюбитель-104"), ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення правління кооперативу про визнання особи такою, що не є членом кооперативу.
Позов мотивовано тим, що вона є рідною донькою ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У період з 1969 року по 1971 рік, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, батько та мати позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побудували гаражний бокс № НОМЕР_1 в АДРЕСА_1.
За взаємною згодою подружжя в 1969 році членство в АГК "Автолюбитель-104" було оформлено на ОСОБА_3, який був на думку позивача членом АГК "Автолюбитель-104" з 1969 року до часу смерті.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. Позивач та її рідний брат ОСОБА_5 у встановлений законом строк звернулись із заявами про прийняття спадщини та за взаємною згодою прийняли рішення про вступ позивачки у члени АГК "Автолюбитель-104".
14 січня 2019 року позивач звернулась до голови АГК "Автолюбитель-104" із заявою, з проханням прийняти до членів кооперативу, як спадкоємця ОСОБА_3
05 лютого 2019 року позивач отримала лист від 24 січня 2019 року за підписом голови кооперативу ОСОБА_6 про відмову у прийнятті до членів АГК "Автолюбитель-104".
В обґрунтування відмови в листі зазначалось про те, що ОСОБА_3 на день смерті не є членом кооперативу, заявою від 06 вересня 2004 року він добровільно припинив своє членство в кооперативі та передав свій пайовий внесок - гаражний бокс ОСОБА_2, яка з грудня 2005 року є дійсним членом кооперативу.
Позивач вважає, що керівництвом АГК було грубо порушено процедуру розгляду її заяви, а відмова у прийнятті її до членів АГК "Автолюбитель-104" є одноосібним рішенням голови кооперативу ОСОБА_6, що суперечить Статуту кооперативу та законодавству України.
Позивач вважає, що ОСОБА_7 підлягає визнанню такою, що не є членом АГК "Автолюбитель-104", оскільки відсутня заява про прийняття її до членів кооперативу та протокол загальних зборів, яким затверджено її членство в кооперативі.
ОСОБА_1 просила:
визнати протиправним і скасувати рішення правління АГК "Автолюбитель-104" від 17 січня 2019 року, викладене в протоколі № 1, щодо відмови у прийнятті ОСОБА_1 до членів АГК "Автолюбитель-104" та невинесенні її заяви від 14 січня 2019 року на розгляд і затвердження загальними зборами;
визнати ОСОБА_2 такою, що не є членом АГК "Автолюбитель-104".
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
із заяви ОСОБА_3 від 06 вересня 2004 року на адресу голови АГК "Автолюбитель-104" вбачається, що ОСОБА_3 у зв`язку з тяжкою хворобою відмовився від гаражу № НОМЕР_1 на користь доньки ОСОБА_8 . Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 803 за жовтень 2005 року оплату за гараж № НОМЕР_1 за жовтень та листопад 2005 року внесено ОСОБА_3 . Оплата за гараж № НОМЕР_1 ОСОБА_8 підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 913 за грудень 2015 року, № 204 за березень 2006 року, № 266 та № 292 за квітень 2006 року, № 178 за 10лютого 2007 року, № 846 за грудень 2006 року № 911 за листопад 2007року, № 44 за січень 2008 року, № 833 від 04 жовтня 2008 року. Оплата ОСОБА_2 внесків до АГК "Автолюбитель-104" по гаражному боксу № НОМЕР_1 підтверджується також прибутковими касовими ордерами, виписками з банківського рахунку АГК "Автолюбитель-104", банківськими квитанціями, відомостями обліку АГК "Автолюбитель-104" сплати членських внесків по гаражу № НОМЕР_1 за період 2010-2020 роки. У списках членів АГК "Автолюбитель-104" для участі у загальних зборах членів АГК "Автолюбитель-104" 22 квітня 2017 року за гаражем № НОМЕР_1 значиться член кооперативу ОСОБА_7, паспорт НОМЕР_2 (порядковий номер в списку 63). У графі підпис міститься підпис від імені ОСОБА_7 ;
з грудня 2015 року у зв`язку з передачею паю ОСОБА_2 було припинено членство ОСОБА_3 в АГК "Аволюбитель-104", а ОСОБА_2 набула членства в цьому кооперативі. Відсутність заяви ОСОБА_2 про вступ до членів АГК "Автолюбитель-104" та рішення загальних зборів кооперативу не впливає на висновок суду, оскільки такий висновок підтверджується дослідженими доказами;
ОСОБА_3 мав право розпорядитись належним йому паєм на власний розсуд, доказів визнання незаконним рішень загальних зборів про припинення членства ОСОБА_3 в АГК "Автолюбитель-104" та про прийняття до членів кооперативу відповідача, суду не надано. Тому суд не вбачає фактичних та правових підстав для визнання ОСОБА_7 такою, що не є членом АГК "Автолюбитель-104";
доводи позивача про порушення відповідачем процедури розгляду її заяви є необґрунтованими. Рішення правління АГК "Автолюбитель-104", викладене в протоколі № 1 від 17 січня 2019 року щодо відмови у прийнятті ОСОБА_1 до членів кооперативу та невинесенні її заяви від 14 січня 2019 року на розгляд і затвердження загальними зборами, прийняті правомочним складом правління, відповідно до повноважень та з урахуванням положень Закону України "Про кооперацію" та Статуту кооперативу, і є обґрунтованим.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2024 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
відповідачами надано докази передачі ОСОБА_3 права на пай у АГК "Автолюбитель-104" ОСОБА_2, та вчинення останньою дій по утриманню гаражу № НОМЕР_1 у вказаному кооперативі. Зазначені обставини позивачем спростовані не були;
доводи позивача щодо домовленостей про користування гаражем між ОСОБА_3, нею та її братом ОСОБА_5 ґрунтуються на припущеннях, доказів того, що ОСОБА_3 до дня смерті залишався членом автогаражного кооператива суду надано не було;
доводи позивача про те, що рішення щодо виключення ОСОБА_3 з членів автогаражного кооперативу не приймалось також ґрунтується на припущеннях.
Аргументи учасників справи
30 травня 2024 року ОСОБА_1 засобами електронного поштового зв`язку подала касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2024 року, у якій просила:
скасувати оскаржені рішення;
ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги;
стягнути з відповідачів судові витрати.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
недопустимим доказом є фотокопія заяви ОСОБА_3 від 06 вересня 2004 року (т.1 а. с. 35, 97). Відповідачі не надали оригінал цієї заяви, оскільки позивач ставила під сумнів відповідність поданої копії оригіналу;
суд помилково витлумачив положення заяви як припинення членства та відмову від паю;
пайовий внесок в АГК "Автолюбитель-104" був повністю сплачений батьками під час їх зареєстрованого шлюбу, тому гараж № НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
суди не застосували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 640/11441/15-ц, про те, що внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя. Повністю внесений пайовий внесок у вигляді грошових коштів за час дії Закону України "Про власність" трансформувався у право власності на нерухоме майно;
суди помилково виходили з того, що тільки батьку належить гараж № НОМЕР_1 та пайовий внесок, і тому встановили, що батько мав право розпоряджатись гаражем одноособово. Суди не зважили на те, що батько і матір набули рівного права на гараж і неправильно вирішили питання про виникнення та припинення цивільних прав батька ОСОБА_3 стосовно спірного гаражу;
у заяві ОСОБА_3 від 06 вересня 2004 року міститься підпис, який не належить батьку позивача;
із фотокопії заяви ОСОБА_3 від 06 вересня 2004 року не вбачається вибуття батька з членів кооперативу та передання ним свого паю іншій особі. Така дія, як "відмова від гаражу № НОМЕР_1" не передбачалась Статутом АГК "Автолюбитель-104" від 15 травня 1995 року, який діяв на той час;
недопустимими доказами також є копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, виписки з банківського рахунку АГК "Автолюбитель-104", меморіальні ордери, відомості обліку АГК "Автолюбитель-104" сплати членських внесків по гаражу № НОМЕР_1 за період 2010-2020 роки, списки членів АГК "Автолюбитель-104" для участі у загальних зборах членів АГК "Автолюбитель-104";
суди погодились з думкою відповідачів та підтвердили членство відповідачки ОСОБА_2 на підставі недопустимих доказів. За відсутності заяви ОСОБА_8 про вступ до членів кооперативу та рішення загальних зборів про прийом в члени АГК "Автолюбитель-104" ОСОБА_8 у суду не було підстав вважати ОСОБА_3 таким, що добровільно вийшов, а ОСОБА_8 такою, що стала членом АГК "Автолюбитель-104";
суди не застосували норми Закону України "Про кооперацію" та положення Статуту АГК "Автолюбитель-104" 1995 року.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року: відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2023 року відмовлено.
28 листопада 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 12 серпня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 23 травня 2018 року у справі № 640/11441/15-ц; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, позивач є донькою ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 був членом АГК "Автолюбитель-104".
АГК "Автолюбитель-104" створено рішенням загальних зборів від 25 червня 1969 року, та на підставі рішень Виконкому Харківської міської Ради депутатів трудящих від 30 липня 1969 року № 349-21, виконкому Московської районної ради депутатів трудящих м. Харкова від 07 жовтня 1969 року № 170, та зареєстровано виконавчим комітетом Московської районної ради народних депутатів м. Харкова (розпорядження № 428 від 15 травня 1995 року).
Кооператив знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці, що була передана Кооперативу у безстрокове користування.
Згідно з розділом 2 Статуту АГК "Автолюбитель-104", затвердженого загальними зборами (протокол № 21 від 15 січня 1995 року), членство в кооперативі є добровільним, прийняття громадян до членів кооперативу здійснюється за письмовою заявою за рішенням загальних зборів, кількість членів кооперативу не може перевищувати кількості гаражних боксів та місць на відкритій стоянці кооперативу.
Гаражний бокс є приватною власністю членів кооперативу (пункт 3.2. Статуту кооперативу в редакції 1995 року)
Відповідно до пункту 4.1. Статуту член кооперативу має право, зокрема розпоряджатися гаражним боксом на свій розсуд: продавати, обмінювати, передавати родичу чи іншій особі у тимчасове користування у встановленому порядку, добровільно вибувати із членів кооперативу, заявник вважається таким, що вибув із членів кооперативу, з дня прийняття зборами рішення про це.
Згідно з заявою ОСОБА_3 від 06 вересня 2004 на адресу голови АГК "Автолюбитель-104" він, у зв`язку з тяжкою хворобою, відмовився від гаражу № НОМЕР_1 на користь доньки ОСОБА_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Позивач звернулась з заявою від 14 січня 2019 року до голови АГК "Автолюбитель-104" ОСОБА_6 та повідомила про смерть батька ОСОБА_3 та, посилаючись на переважне право на вступ до кооперативу як спадкоємець, просила прийняти її до членів кооперативу та закріпити в її користуванні гаражний бокс № НОМЕР_1, затвердивши дане рішення на загальних зборах кооперативу.
Листом від 24 січня 2019 за підписом голови АГК "Автолюбитель-104" Скороходової О. В. позивача повідомлено про те, що ОСОБА_3 станом на 09 червня 2018 року не був членом кооперативу, що унеможливлює вступ до членів кооперативу ОСОБА_1 як спадкоємця. Також зазначено, що ОСОБА_3 був членом кооперативу за гаражним боксом № 63, заявою від 06 вересня 2004 року передав свій пайовий внесок - гаражний бокс № НОМЕР_1 дочці ОСОБА_8 та на підставі цієї заяви добровільно припинив своє членство в кооперативі, а ОСОБА_8 прийнята у члени кооперативу за гаражним боксом № НОМЕР_1 і з грудня 2005 року є дійсним членом кооперативу.
На підтвердження участі ОСОБА_8 у автогаражному кооперативі до матеріалів справи приєднано квитанції про сплату за гараж № НОМЕР_1 від ОСОБА_8 з жовтня 2005 року, та сплати членських внесків по гаражу № НОМЕР_1 .
Суди встановили, що протоколи загальних зборів кооперативу за 2005 рік, у тому числі про припинення членства ОСОБА_3 в кооперативі та прийняття до членів кооперативу ОСОБА_8, відповідні заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_8 в кооперативі відсутні, так як не були передані колишнім головою кооперативу ОСОБА_9 .
У списках членів АГК "Автолюбитель-104" для участі у загальних зборах членів АГК "Автолюбитель-104" 22 квітня 2017 року за гаражем № НОМЕР_1 значиться член кооперативу ОСОБА_7, паспорт НОМЕР_2 (порядковий номер в списку 63). У графі підпис міститься підпис від імені ОСОБА_7 .
Суди дослідили протокол засідання правління АГК "Автолюбитель-104" від 17 січня 2019 року № 1, загальна кількість членів правління - 6 осіб, присутні - 5 осіб. На засіданні розглядалась заява ОСОБА_1 на членство в кооперативі, досліджувались наявні документи, положення Статуту кооперативу в редакції 1995 року та в редакції 2017 року. Одноголосно правлінням прийняті рішення не виносити заяву ОСОБА_1 на затвердження загальними зборами та надати відповіді про неможливість її вступу до АГК "Аволюбитель-104", як спадкоємця померлого ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів (пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України, в редакції чинні на момент звернення з позовом в цій справі).
У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу ( стаття 21 Закону України "Про кооперацію").
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 759/11487/16-ц (провадження № 14-642цс18) зазначено, що:
"Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 752/2669/17 (провадження № 6-1002цс16), щодо непоширення юрисдикції судів на спори про оскарження рішень та дій кооперативу, які віднесені до його внутрішньої компетенції і не підпадають під юрисдикцію суду.
У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року встановлено, що на відносини щодо оскарження дій чи бездіяльності зборів уповноважених гаражно-будівельного кооперативу компетенція суду згідно з вимогами статті 16 ЦК України не поширюється, оскільки такі питання стосуються внутрішньостатутної діяльності цієї організації.
Така позиція суду встановлює, що внутрішньостатутна діяльність юридичної особи не охоплюється поняттям "правові відносини", а отже, спір щодо такої діяльності не є юридичним. Поняття "внутрішньостатутна діяльність" не використовується законодавством про кооперацію, при цьому йдеться про статутну мету або статутну діяльність. Така діяльність може стосуватися суб`єктивних прав та обов`язків особи (сплата членських внесків, управління юридичною особою тощо), і загалом такі відносини є корпоративними. Більш того, у правовій доктрині залежно від мети створення юридичної особи вже виділяють корпоративні спори, що виникають між учасниками юридичної особи та юридичною особою, створеною без мети отримання прибутку (саморегулівні організації, споживчі, обслуговуючі кооперативи, кредитні союзи).
Юрисдикція суду поширюється на вказані відносини, оскільки вони мають ознаки юридичного спору щодо суб`єктивних прав та обов`язків органів управління юридичної особи, адже такі питання не стосуються внутрішньостатутної діяльності. Це підтверджується і практикою розгляду справ такої категорії, яка є різнонаправленою. Так, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, який підтримується Великою Палатою Верховного Суду й повторюється у значній кількості тотожних справ, Велика Палата Верховного Суду вважала, що особи, які є членами кооперативу, правомочні брати участь у його управлінні, а також мають інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі. Оскільки кооператив є господарською організацією, а спір виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю кооперативу, а саме у зв`язку з порушенням прав члена кооперативу щодо можливості брати участь в управлінні, розгляд цього спору має здійснюватися судом господарської юрисдикції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 738/1772/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 759/11487/16-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18-ц, від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 та інших).
Аналогічну правову позицію висловили і касаційні суди, а саме: Касаційний господарський та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 916/1253/19, від 03 березня 2020 року у справі № 922/756/19, від 05 березня 2020 року у справі № 918/703/18, від 04 серпня 2020 року у справі № 902/495/19, від 24 червня 2020 року у справі № 361/1059/17 та інших.
Разом із тим Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду таку категорію справ розглянув по суті спору, фактично визнавши, що ця категорія справ може бути розглянута у порядку цивільної юрисдикції, про що свідчать постанови від 19 лютого 2018 року у справі № 755/3964/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 295/3749/17 та від 29 серпня 2019 року у справі № 756/15021/14-ц. Тобто існує необхідність повернутися до питання визначення предметної юрисдикції у спорах між членами кооперативу та кооперативом з приводу визнання недійсним рішення загальних зборів".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 759/11487/16-ц (провадження № 14-642цс18) вказано, що:
"Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність закриття провадження у справі з підстав непоширення компетенції суду до розгляду спірних правовідносин відповідно до вимог статті 16 ЦК України, оскільки такий спір підлягає розгляду в судах з урахуванням правил предметної юрисдикції та підсудності.
Оскільки спір стосується реалізації прав членів кооперативу на управління кооперативом, тобто корпоративних за змістом правовідносин, а відповідно до пункту 4 статті 12 ГПК України (у редакції на час звернення позивачів до суду) господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів, то він підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Якщо спір стосується реалізації прав членів кооперативу на управління кооперативом, тобто корпоративних за змістом правовідносин, то він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок щодо необхідності закриття провадження у справі, однак неправильно зазначив підставу такого закриття".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 695/2665/16-ц (провадження № 14-105цс20) вказано, що:
"частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивачів до суду з позовом та розгляду справи судом першої інстанції, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України у чинній редакції.
З 28 березня 2014 року - часу внесення змін до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України у редакції підпункту 1 пункту 3 Закону України від 10 жовтня 2013 року № 642-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон № 642-VII), який набрав чинності 28 березня 2014 року, процесуальний закон відніс до юрисдикції господарського суду розгляд справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою, яка не є господарським товариством (фермерське господарство, кооператив, приватне, колективне підприємство тощо), та її учасниками (засновниками, членами), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи.
Стаття 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом та розгляду справи судом першої інстанції, як і стаття 20 цього Кодексу у чинній редакції, визначають коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів".
Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:
а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб`єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права;
б) суб`єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;
в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов`язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин (див. пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 750/319/18 (провадження № 14-10цс22)).
Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21), від 17 січня 2024 року в справі № 932/9029/23 (провадження № 61-16072 св 23), від 19 лютого 2024 року в справі № 32/3602/22 (провадження № 61-7598св23)).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року по справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22) зазначено, що:
"тлумачення частини третьої статті 400, частини другої статті 414 ЦПК України свідчить, що: суд касаційної інстанції перевіряє дотримання загальними судами правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у касаційній скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції загальних судів, суд касаційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог.
У разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, суд закриває провадження у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим.
Об`єднана палата відступає від висновку щодо застосування частин першої та другої статті 414 ЦПК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20 (провадження № 61-18836св21)".
Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
позивачка вважає, що вона є спадкоємцем члена автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104" та заперечує членство у цьому кооперативі ОСОБА_2 ;
позивачка заявила вимоги про: (1) визнання протиправним і скасування рішення правління АГК "Автолюбитель-104" від 17 січня 2019 року, викладене в протоколі № 1, щодо відмови у прийнятті позивачки до членів АГК "Автолюбитель-104" та невинесенні її заяви від 14 січня 2019 року на розгляд і затвердження загальними зборами; (2) визнання ОСОБА_2 такою, що не є членом АГК "Автолюбитель-104";
суди не звернули уваги на те, що суд перевіряє дотримання правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів сторін;
суди не врахували, що корпоративні відносини мають бути пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб`єктивних цивільних прав; оскільки кооператив є юридичною особою, а спір виник у межах корпоративних правовідносин з управління діяльністю кооперативу, а саме у зв`язку з порушенням прав члена кооперативу щодо можливості брати участь в управлінні, розгляд цього спору має здійснюватися судом господарської юрисдикції;
поза увагою судів залишилось те, що у цьому випадку спір виник між особою, яка бажає набути статус члена кооперативу (позивачка), кооперативом (АГК "Автолюбитель-104") та нинішнім членом кооперативу, членство якого оспорює позивачка ( ОСОБА_2 );
за таких обставин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Тому судам слід було закрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.