ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 523/22342/23
провадження № 51-3927км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2023 року та Одеського апеляційного суду від 16 травня 2024 року щодо неповнолітнього ОСОБА_7 про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні № 12023164490000516.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2023 року застосовано до неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, примусові заходи виховного характеру у виді: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього у виді обмеження перебування поза місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) з 21:00 до 07:00 наступного дня до досягнення ним 15 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3; 3) передачі під нагляд матері ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ним 18-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4.
Визнано доведеним, що неповнолітній ОСОБА_7 16 листопада 2023 року о 16:30, перебуваючи біля парадного № 1 будинку АДРЕСА_2, під приводом необхідності зателефонувати, шахрайським шляхом заволодів мобільним телефоном марки "Nokia C21", який належить потерпілому ОСОБА_9, тобто вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 190 КК.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 16 травня 2024 року залишив без змін ухвалу районного суду про застосування примусових заходів виховного характеру, а апеляційну скаргусторони обвинувачення - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що районний суд в підготовчому судовому засіданні розглянув по суті клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_7 примусових заходів виховного характеру, що суперечить приписам ст. 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Крім того, наголошує, що ухвала суду першої інстанції не містить мотивів щодо передачі малолітнього ОСОБА_7 під нагляд його матері ОСОБА_8 : в матеріалах провадження відсутня її згода щодо такої передачі, не проаналізовано здатності останньої забезпечити позитивний виховний вплив і постійний контроль за поведінкою ОСОБА_7, будь-яких характеризуючих відомостей щодо ОСОБА_8 (матері) взагалі місцевим судом не досліджувалось. Також звертає увагу на відсутності в оскаржуваній ухвалі анкетних даних малолітньої особи, що свідчить про порушення ч. 1 ст. 372 КПК.
Акцентує на недотриманні районним судом приписів ст. 500 КПК під час розгляду цього клопотання, оскільки його проведено в підготовчому судовому засіданні без участі потерпілого, представників служби у справах дітей і уповноваженого органу підрозділу органів Національної поліції, яких належним чином не повідомлено про дату і час такого розгляду.
Наполягає, що на зазначені вище порушення зверталась увага апеляційного суду, однак цей суд проігнорував їх та розглянув апеляційну скаргу прокурора без участі самого ОСОБА_7 та його матері ОСОБА_8, що в кінцевому результаті призвело до постановлення судових рішень, які не відповідають вимогам КПК, а тому підлягають скасуванню.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу сторони обвинувачення заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу сторони обвинувачення, захисник ОСОБА_6 просив скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Доводи касаційної скарги прокурора про порушення судом першої інстанції стадійності судового процесу під час розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього ОСОБА_7 колегія суддів уважає слушними.
З матеріалів провадження вбачається, що до районного суду надійшло клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні № 12023164490000516 за вчинення суспільного небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК щодо неповнолітнього ОСОБА_7 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2023 року призначено підготовче судове засідання цього клопотання на 11:50 год 22 грудня 2023 року.
В день проведення підготовчого судового засідання місцевий суд розглянув по суті клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього ОСОБА_7 за участі останнього, його законного представника (матері) ОСОБА_8, захисника ОСОБА_6 та прокурора.
При цьому, як свідчать матеріали провадження та відеозапис судового засідання від 22 грудня 2023 року, районний суд, всупереч приписам статей 135, 314, 500 КПК, не викликав у підготовче судове засідання ані потерпілого, ані представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції.
Також в матеріалах провадження відсутні будь-які характеризуючі відомості щодо ОСОБА_8 (матері), згода щодо передачі під її нагляд сина ОСОБА_7, та заява потерпілого про розгляд цього клопотання без його участі, про яку зазначив суд в ухвалі, що підтверджує доводи прокурора з цього приводу.
Не погоджуючись з ухвалою районного суду, прокурор подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовував доводами, аналогічними його касаційної скарги.
Переглядаючи ухвалу районного суду за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції зазначив, що законний представник неповнолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_8, яка є його матір`ю, в судовому засіданні суду першої інстанції не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Більш того, відповідно до розписки наявної в матеріалах справи (а. с. 10), була з ним ознайомлена та отримала копію.
Також прокурор звертав увагу апеляційного суду на відсутності анкетних даних малолітньої особи, проте цей суд не надав відповіді на цей довід.
Що стосується тверджень прокурора про порушення стадійності розгляду клопотання, то апеляційний суд визнав їх слушними, однак зазначив, що вони не є тим істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне скасування судового рішення.
Однак Верховний Суд з такою позицією не може погодитися, з огляду на таке.
Так, приписи статей 314, 315 КПК регламентують порядок та мету проведення підготовчого судового засідання, відповідно до яких після отримання клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
У підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування або закрити провадження, або повернути клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу, або направити його до відповідного суду для визначення підсудності, або призначити судовий розгляд, а також вирішити питання щодо доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Надалі суд проводить підготовку до судового розгляду, а також може вирішити питання щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження та у передбачених законом випадках щодо розгляду питання про розгляд кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів, а також вирішує питання про призначення судового розгляду.
Після призначення судового розгляду, відповідно до положень статей 342 - 368 КПК, суд відкриває та починає судове засідання, в ході якого оголошується суть обвинувачення, встановлюється особа обвинуваченого, визначається обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження та переходить до безпосереднього їх дослідження.
Разом з тим, порядок розгляду кримінальних проваджень щодо неповнолітніх регламентується главою 38 КПК, а питання про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності регулюється § 2 цієї глави.
Під час розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру суду необхідно враховувати також положення ч. 1 ст. 500 КПК, якою визначено, що судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з`явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами цього Кодексу.
Статтею 419 КПК визначено, що в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Тобто закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке призводить до скасування судового рішення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Повертаючись до матеріалів провадження, слід зазначити, що суди попередніх інстанцій не врахували зазначені вище норми процесуального закону під час розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього ОСОБА_7, зокрема, порушено стадійність розгляду клопотання, яке розглянуто без виклику осіб, визначених законом, не досліджено характеризуючих відомостей щодо ОСОБА_8 (матері), не проаналізовано здатності останньої забезпечити позитивний виховний вплив і постійний контроль за поведінкою ОСОБА_7, відсутні анкетні дані малолітньої особи.
Таким чином, районний та апеляційний суди не виконали вимог статей 314, 370, 419 500 КПК.
Отже, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_7 підлягають скасуванню на підставі ч. 1 ст. 438 КПК через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що потягло за собою передчасний висновок про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд