ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
справа № 537/765/22
провадження № 51-1518км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого
ОСОБА_1,
суддів
ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю: секретаря судового засідання прокурора
ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нижньовартівська РФ, жителя м. Кременчук Полтавської обл.
на вирок Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_7 засуджено:
за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
за частиною 1 статті 263 КК до 3 років позбавлення волі.
2. На підставі статей 70, 71 КК за сукупністю з вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 17 січня 2022 року йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
3. Суд визнав доведеним, що засуджений 20 та 24 січня 2022 року з салонів автомобілів потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 викрав майно на суму 1391 грн та 880 грн відповідно, а також незаконно придбав та зберігав у автомобілі пістолет "Blow MINI9" калібром 9 мм P.A.K. та 4 набої.
4. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
5. Захисник, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), просить скасувати оскаржене рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
6. Він стверджує, що:
- обвинувачення, висунуте засудженому, не відповідає фактичним обставинам справи та часу вчинення злочину; суд першої інстанції встановив інший час вчинення злочину, ніж зазначено в обвинувальному акті;
- не встановлено місце вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК; засудженого не обвинувачували у "носінні вогнепальної зброї";
- протоколи пред`явлення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 для впізнання фотознімків засудженого від 28 грудня 2022 року та 21 березня 2022 року є недопустимими, оскільки ці особи не були допитані під час судового розгляду; крім того, протокол від 28 грудня 2022 року складений після затвердження обвинувального акту;
- протоколи пред`явлення речей для впізнання є недопустимими, оскільки потерпілим пред`являли фотознімки речей, а не самі речі;
- під час виконання вимог статті 290 КПК стороні захисту не було відкрито відеозаписи обшуків.
7. Крім цього, захисник зазначає, що апеляційна інстанція необґрунтовано відмовила у дослідженні доказів, порушила принцип безперервності судового процесу і таємницю нарадчої кімнати.
Позиції учасників касаційного розгляду
8. Прокурор заперечив проти касаційної скарги та просив залишити оскаржені рішення без зміни.
9. Захисник ОСОБА_6 надіслав на адресу Суду клопотання, в якому підтримав касаційну скаргу та просив проводити розгляд справи без участі сторони захисту.
10. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, Суд дійшов висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Щодо винуватості засудженого
12. Суд вважає, що неможливість допитати свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_10 під час судового розгляду мала об`єктивні причини: свідок ОСОБА_12 проходив військову службу, а свідок ОСОБА_10 помер. Суд вважає ці причини достатніми для відсутності свідків у судовому засіданні.
13. Суд першої інстанції визнав недопустимими показання, отримані від цих свідків під час судового розслідування. Захист вважає, що оскільки свідків не допитали в суді, то й результати впізнання також є недопустимими, оскільки є похідними від показань цих свідків,.
14. Однак, Суд зазначає, що ОСОБА_10 впізнав засудженого як власника автомобіля Ланос та гаражу № НОМЕР_1, і засуджений не заперечував цього факту. Свідок ОСОБА_12 не вказував на засудженого як на особу, що вчинила інкриміновані злочини, тому його впізнання не вплинуло на вирок.
15. Оскільки захист не показав в касаційній скарзі, як за таких обставин неможливість перехресного допиту цих свідків позначилася або могла позначитися на встановленні винуватості засудженого, Суд не вважає за потрібне детально обговорювати доводи щодо похідного характеру результатів впізнання.
16. Отже, згадка у вироку протоколів впізнання не є суттєвим порушенням кримінального процесуального закону.
17. Суд погоджується з апеляційною інстанцією, що кримінальний процесуальний закон допускає впізнання речей за фотознімками. Хоча такий метод може поставити під сумнів переконливість результатів впізнання, однак в цій справі Суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновки судів попередніх інстанцій щодо достовірності цього доказу.
18. Щодо доводів захисту про недоведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК, суд зазначає, що в апеляційній інстанції захист визнав вину засудженого у вчиненні цього злочину, але просив призначити менш суворе покарання.
19. Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи касаційної скарги про недоведеність винуватості засудженого.