ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
справа № 757/56900/21-к
провадження № 51-2228 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого
ОСОБА_1,
суддів
ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю: секретаря судового засідання захисника
ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року про повернення апеляційної скарги.
Обставини справи
1. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 січня 2024 року ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України (далі - КК) відповідно до статті 49 КК, а кримінальне провадження закрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
2. 19 січня 2024 року суддя Київського апеляційного суду залишив апеляційну скаргу прокурора без руху та надав десятиденний строк для виправлення недоліків, а 06 лютого 2024 року оскарженою ухвалою повернув апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини 3 статті 399 КПК, оскільки той не усунув її недоліків.
Вимоги і доводи касаційної скарги
3. Прокурор, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржену ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
4. Він стверджує, що апеляційна інстанція формально поставилася до апеляційних скарг прокурора, в яких йшлося про переривання строків давності у зв`язку з оголошенням обвинуваченого у розшук. Також прокурор вказував на те, що суд першої інстанції не дослідив оригінали постанов про зупинення та відновлення досудового розслідування і не витребував докази відсутності притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого за іншими кримінальними провадженнями, що могло бути підставами для переривання строків давності.
5. Він зазначає, що питання про формулювання вимог скарги відноситься до дискреційних повноважень сторони кримінального процесу і не може тлумачитись як недолік апеляційної скарги.
Позиції учасників судового провадження
6. Через технічні причини не видалось можливим забезпечити участь в судовому засіданні ОСОБА_6 в режимі відеоконференції.
7. Захисник заперечив проти касаційної скарги, вважаючи, що оскаржене рішення є законним і обґрунтованим.
8. Прокурор в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення касаційного розгляду не заявляв.
Оцінка Суду
9. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що скаргу слід залишити без задоволення.
10. За правилом пункту 4 частини 2 статті 396 КПК в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Апелянт має указати конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення відповідно до статті 409 КПК, які, на його думку, допущені при постановленні оскарженого рішення, привести конкретні докази й аргументи в обґрунтування кожної позиції.
11. Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.
12. Також в апеляції повинно викладатися конкретне прохання особи, що подає апеляцію, сформульоване з урахуванням того, які рішення апеляційний суд вправі ухвалити відповідно до статті 407 КПК.
13. Невиконання цих умов перешкоджає вирішенню питання про відкриття апеляційного провадження.
14. У цій справі предметом апеляційного оскарження було рішення суду першої інстанції про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
15. Суд першої інстанції розглянув відповідне клопотання за участю сторін, взявши до уваги відомості, надані стороною обвинувачення, зокрема, реєстр матеріалів досудового розслідування. Сумнівів щодо достовірності цих відомостей прокурор не висловлював.
16. Як видно зі змісту первинної поданої апеляційної скарги прокурор, стверджуючи про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування кримінального закону, не вказав, в чому саме вони полягали та які конкретні обставини кримінального провадження не були враховані судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення.
17. Наприклад, суд першої інстанції період тривалістю 3 роки 52 дні, коли ОСОБА_6 перебував в розшуку, врахував при обчисленні строку давності. В апеляційній скарзі прокурор, пославшись на те, що судом першої інстанції не досліджені оригінали документів, які стосувалися зупинення перебігу строку давності, не вказав, яким чином це вплинуло або могло вплинути на правильність обчислення судом строку давності.
18. Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що частина доводів прокурора, зокрема про час вчинення кримінальних правопорушень та тривалість строку давності (більше десяти років), суперечать змісту оскаржуваного рішення.
19. За таких обставин суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано залишив скаргу без руху та надав скаржнику достатній строк для усунення недоліків.
20. На виконання цієї ухвали прокурор 05 лютого 2024 року подав аналогічну за змістом апеляційну скаргу, в якій навіть відтворив ті ж самі помилки, на які звертав увагу апеляційний суд.
21. Касаційна скарга не містить мотивів та причин невиконання прокурором вимог ухвали, якою на підставі пункту 4 частини 2 статті 399 КПК апеляційну скаргу залишено без руху.
22. Суд не вбачає в рішеннях апеляційного суду ознак зайвого формалізму, як про це йдеться у касаційній скарзі. Посилання на постанову Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 20 жовтня 2020 року[1] (яку прокурор помилково називає постановою Об`єднаної палати) є недоречним, адже висловлена в цьому рішенні позиція є нерелевантною до обставин цієї справи.
23. Отже Суд вважає правильним рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурора на підставі пункту 1 частини 3 статті 399 КПК.
24. Крім того, прокурор в касаційній скарзі не вказав, яким чином скасування оскарженого рішення дасть можливість не застосовувати строк давності до особи, яка обвинувачувалася у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 367 КК, вчиненому відповідно до обвинувального акта 29 вересня 2015 року, враховуючи що з часу його вчинення минуло майже 10 років, а строк давності притягнення до відповідальності складає 5 років.
25. З огляду на викладене, Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу сторони обвинувачення слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року про повернення апеляційної скарги прокурора на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 січня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.