ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 753/19586/19
провадження № 61-11989св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", державний реєстратор Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук Оксана Василівна, ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду від 23 червня 2022 року в складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року в складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), державного реєстратора Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук О. В., ОСОБА_2 та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:
скасувати запис від 16 липня 2019 року, 15:30:27, про державну реєстрацію прав з відкриттям розділу, індексний номер 47858365, від 19 липня 2019 року, 11:35:22, про реєстрацію за ТОВ "Кей-Колект" права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 93, 6 кв. м, на підставі договору іпотеки від 29 листопада 2006 року, серія та номер 3-2228, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С. В., договір факторингу серія та номер 1, виданий 12 грудня 2011 року, видавник - ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект";
витребувати від ОСОБА_2 на її користь квартиру АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позову зазначала, що 29 листопада 2006 року уклала з АКІБ "Укрсиббанк" договір про надання споживчого кредиту № 11086869000 (кредитний договір), за умовами якого вона отримала грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 153 000,00 доларів США, які зобов`язалась повернути зі сплатою 10,8 % річних за користування ними не пізніше 29 листопада 2027 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в той же день вона уклала з банком іпотечний договір, згідно з підпунктами 1.1, 1.4 пункту 1 якого вона передав в іпотеку належну їй на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
12 грудня 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" уклало з ТОВ "Кей-Колект" договір факторингу № 1 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, за якими банк відступив свої вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11086869000 від 29 листопада 2006 року та іпотечним договором від 29 листопада 2006 року товариству.
16 липня 2019 року державний реєстратор Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук О. В. зареєструвала за ТОВ "Кей-Колект" право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Такі дії іпотекодержателем вчиненні з порушенням вимог закону, оскільки державний реєстратор встановивши, що для державної реєстрації речового права за товариством подано іпотечний договір, що передбачає виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, не перевірив, чи передбачає іпотечний договір можливість набуття права власності у позасудовому порядку без згоди іпотекодавця, та чи не поширюється на дані правовідносини дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Вона жодних вимог від ТОВ "Кей Колект" у порядку статей 35-39 Закону України "Про іпотеку" не отримувала. З наявної у неї інформації оцінка предмета іпотеки не здійснювалася, а отже при набутті права на предмет іпотеки не дотримано вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку". Також вона не погоджується з розміром заборгованості, в рахунок погашення якої право власності на належну їй квартиру набуло ТОВ "Кей Колект".
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, позов задоволено частково.
Скасовано запис від 16 липня 2019 року, 15:30:27, про державну реєстрацію прав з відкриттям розділу, індексний номер 47858365, від 19 липня 2019 року, 11:35:22, про реєстрацію за ТОВ "Кей-Колект" права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 93, 6 кв. м, на підставі договору іпотеки від 29 листопада 2006 року, серія та номер 3-2228, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С. В., договір факторингу серія та номер 1, виданий 12 грудня 2011 року, видавник - ПАТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Кей-Колект".
Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер обʼєкта нерухомого майна 1875964180000.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук О. В. про скасування рішення реєстратора про перехід права власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію, витребування майна відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірна квартира є іпотечним майном за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, її загальна площа не перевищує граничну площу, визначену вказаним законом, спірна квартира є місцем постійного проживання позивача.
В матеріалах справи відсутні докази належності на праві власності позивачу іншого нерухомого майна на території України.
Враховуючи наведене, на спірне нерухомість не могло бути звернуто стягнення під час дії відповідного мораторію.
Оскільки державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ "Кей-Колект" проведена всупереч нормам чинного законодавства, державним реєстратором не було враховано положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", відтак спірна квартира вибула з володіння позивача з порушенням норм чинного законодавства поза її волею.
Судом враховано, що рішення щодо витребування майна у добросовісного набувача не приведе до порушення її права на "житло", так як під час розгляду справи судом встановлено, і не заперечувалось стороною відповідача, що у спірній квартирі ОСОБА_2 не проживає.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно, отже державний реєстратор є неналежним відповідачем, а тому у задоволенні позову до нього слід відмовити.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, від 29 травня 2019 року в справі № 310/11024/15-ц, від 19 червня 2019 року в справі № 643/17966/14-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 645/4220/16- ц, від 09 грудня 2019 року в справі № 464/8589/15-ц, від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 19 квітня 2023 року в справі № 906/283/20, від 12 червня 2023 року в справі № 718/1816/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ "Кей-Колект" суд першої інстанції створив собі підстави для застосування статті 388 ЦК України.
Апеляційний суд належним чином не дослідив докази, які знаходяться в матеріалах справи. Зокрема, сервісний талон інтернет-провайдеру ТОВ "Фрінет", виданого на імʼя ОСОБА_5 02 квітня 2019 року, підтверджує, що спірна квартира здавалась в оренду ще з 2019 року, відтак не була та не може бути постійним місцем проживання відповідача.
Спірна квартира є єдиним її місцем проживання разом з дитиною, у якої діагностовано атиповий аутизм та яка є дитиною з особливими освітніми потребами.
Суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотань про виклик та допит свідка, витребування у Державної прикордонної служби України відомостей, які могли б підтвердити факт постійного проживання позивача за кордоном протягом останніх років, долучення до матеріалів справи акту опитування мешканців будинку від 19 листопада 2022 року, який було неможливо подати до суду першої інстанції через те, що частина мешканців залишили місто Київ з огляду на військову агресію російської федерації.
До спірної квартири не застосовуються положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Вона є добросовісним набувачем спірного житла, оскільки вона не вибула з володіння не з волі попереднього власника іншим шляхом, так як ОСОБА_1 добровільно та самостійно передала спірну квартиру в іпотеку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.
12 вересня 2023року справа № 753/19587/19 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 та ТОВ "Кей-Колект" направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові рішення в частині відмовлених позовних вимог в касаційному порядку не оскаржувалися та в силу статті 400 ЦПК України в цій частині не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.