ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 202/2593/19
провадження № 61-3812св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи: орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпрі ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 серпня 2020 року у складі судді Марченко Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпрі ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання іпотечного договору недійсним та скасування державної реєстрації.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_7, яка діяла як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (в процесі розгляду справи відбулася зміна законного представника, яким був ОСОБА_8, а в подальшому ОСОБА_1 ), звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання іпотечного договору недійсним та скасування державної реєстрації.
Позов мотивувала тим, що 16 березня 2015 рокуОСОБА_7 на підставі договорів дарування № 022739 та № 022740, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу (далі - МНО) Шатковською І. Ю. та зареєстрованих у реєстрі за № 215 та № 218, набула право власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 07 грудня 2015 року у цивільній справі № 202/4652/15-ц зазначені договори дарування визнані недійсними та зобов`язано державного реєстратора скасувати державну реєстрацію права власності на підставі цих договорів. Цим же рішенням суду було визнано право власності на домоволодіння
АДРЕСА_1 за ОСОБА_9 . 27 січня 2016 року ОСОБА_9 на підставі двох договорів купівлі-продажу продала зазначене домоволодіння ОСОБА_10 .
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2016 року заочне рішення суду від 07 грудня 2015 року було скасовано. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_9 про визнання права власності у цивільній справі № 202/4652/15-ц залишено без розгляду.
ОСОБА_10 09 березня 2017 року продала домоволодіння ОСОБА_11 .
11 липня 2017 року ОСОБА_11 продав домоволодіння ОСОБА_12 .
Таким чином, юридичних підстав укладати договори купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1
у ОСОБА_9 не було.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 19 січня 2018 року у справі № 202/5182/17 витребувано у ОСОБА_12 на користь ОСОБА_7 спірний житловий будинок. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року залишено без змін.
Разом із тим, 20 листопада 2018 року під час розгляду апеляційної скарги Дніпровським апеляційним судом, ОСОБА_12 подарував спірне домоволодіння ОСОБА_4 на підставі договору дарування
від 20 листопада 2018 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Перфіловою О. А., реєстровий номер 4511.
ОСОБА_4 за згодою свого чоловіка ОСОБА_5
21 листопада 2018 року уклала з ОСОБА_6 іпотечний договір, який зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського МНО Перфіловою О. А. за № 4540. У зв`язку з посвідченням вказаного іпотечного договору від 21 листопада 2018 року приватний нотаріус Дніпровського МНО Перфілова О. А. наклала заборону відчуження нерухомого майна до припинення дії іпотечного договору (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 44165471 від 21 листопада 2018 року).
Зазначені обставини унеможливили виконання судового рішення
та витребування спірного домоволодіння у ОСОБА_12 .
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті за заявою ОСОБА_8 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2
та ОСОБА_3 приватний нотаріус Дніпровського МНО Яковлева І. М. завела спадкову справу № 55/2019. Інші спадкоємці першої черги - батьки померлої ОСОБА_1 та ОСОБА_14 від прийняття спадщини відмовилися на користь дітей спадкодавця. Таким чином, неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями ОСОБА_7 у рівних частках.
ОСОБА_8, який діяв в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2
та ОСОБА_3, в уточненій позовній заяві просив суд:
1) витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4, ОСОБА_5 домоволодіння АДРЕСА_1
на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як спадкоємців ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на домоволодіння
АДРЕСА_1 № 290014758 від 20 листопада
2018 року, проведену приватним нотаріусом Дніпровського МНО Перфіловою О. А. на підставі договору дарування від 20 листопада 2018 року № 4511;
3) визнати недійсним іпотечний договір від 21 листопада 2018 року, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського МНО Перфіловою О. А. за реєстровим № 4540;
4) скасувати державну реєстрацію іпотеки, державну реєстрацію обтяжень
в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та заборону
на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яка накладена 21 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського МНО Перфіловою О. А. за реєстровим № 4165471 на підставі іпотечного договору за реєстровим № 4540 від 21 листопада 2018 року.
Короткий зміст судових рішень у справі
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 20 серпня 2020 року позов задовольнив частково.
Витребував у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домоволодіння АДРЕСА_1 .
Визнав недійсним іпотечний договір, який укладений 21 листопада 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського МНО Перфіловою О. А. і зареєстрований у реєстрі за номером 4540.
Скасував державну реєстрацію іпотеки та обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та заборону відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, що накладена 21 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського МНО Перфіловою О. А. на підставі іпотечного договору, зареєстрованого в реєстрі за номером 4540 від 21 листопада 2018 року.
В іншій частині позову відмовив.
Вирішив питання розподілу судових витрат.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишив без задоволення, а рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2020 року - без змін.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що ОСОБА_12 не мав права відчужувати спірний житловий будинок, заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року зазначене нерухоме майно було витребувано в нього на користь ОСОБА_7, яка не надавала своєї згоди на передачу цього майна в іпотеку, тому ОСОБА_4 не мала законного права на передання спірного будинку в іпотеку ОСОБА_6 .
Верховний Суд постановою від 28 жовтня 2021 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року залишив без змін.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що спірне житлове приміщення вибуло із володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 на підставі рішень, які були скасовані, тому суди дійшли правильного висновку про витребування спірного майна на користь правонаступників позивача, оскільки зазначене майно вибуло із власності ОСОБА_7 поза її волею.
Крім того, колегія суддів погодилася із висновками судів про визнання недійсним іпотечного договору та скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження, оскільки ОСОБА_12 не мав права відчужувати житловий будинок ОСОБА_4, заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року зазначене нерухоме майно було витребувано в нього на користь ОСОБА_7, яка не надавала своєї згоди на передачу цього майна в іпотеку, тому ОСОБА_4 не мала права на розпорядження спірним будинком шляхом передання його в іпотеку ОСОБА_6 .
В грудні 2021 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_6 .
Дніпровський апеляційний суд постановою від 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишив без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2020 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, щоматеріалами справи доведено, що ОСОБА_12 не мав права відчужувати житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_4, заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року зазначене нерухоме майно було витребувано в нього на користь ОСОБА_7 і вона не надавала своєї згоди на передачу цього майна в іпотеку, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач ОСОБА_4 не мала законного права на передання спірного будинку в іпотеку ОСОБА_6 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині визнання іпотечного договору недійсним і стягнення з нього судових витрат скасувати і ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
05 липня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 14 січня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 15 січня 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 756/15538/15-ц, у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 372/4140/19.
У касаційній скарзі зазначається, що суди не встановили обставин щодо недобросовісності іпотекодержателя. ОСОБА_4 була єдиним власником майна на момент укладання оскаржуваного іпотечного договору. Закон України "Про іпотеку" не передбачає таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи
Суд установив, що на підставі договорів дарування, укладених 16 березня 2015 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Шатковською І. Ю. та зареєстрованих у реєстрі за номерами 215 та 218, ОСОБА_7 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Право власності ОСОБА_7 на зазначене домоволодіння 16 березня 2015 року зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 9059644 - 1/2 частка та 9060081 - 1/2 частка).
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська заочним рішенням
від 07 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_15, третя особа - Дніпропетровська міська рада, про зобов`язання вчинити певні дії визнав недійсними договори дарування житлового будинку від 16 березня
2015 року; зобов`язав державного реєстратора скасувати державну реєстрацію права власності на підставі цих договорів; визнав за ОСОБА_9 без додаткових актів вводу об`єкта в експлуатацію право власності на будівлю садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язав державного реєстратора скасувати арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Шклярука Д. С. у справі № 202/6210/15-к на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
26 січня 2016 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 уклали договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Коксадзе Л. В., зареєстрований у реєстрі за № 80, згідно з яким ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_10 придбала 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
27 січня 2016 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 уклали договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Коксадзе Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 84, згідно з яким ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_10 придбала 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 30 червня 2016 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2015 року у цивільній справі № 202/4652/15-ц, яким, зокрема, визнано недійсними договори дарування житлового будинку від 16 березня 2015 року та визнано за ОСОБА_9 право власності на будівлю садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 скасував.
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 26 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_9 до ОСОБА_15 залишив без розгляду.
09 березня 2017 року ОСОБА_16 та ОСОБА_11 уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондаренком Р. О. та зареєстрований в реєстрі за № 470, згідно якого ОСОБА_16 продала ОСОБА_11 житловий будинок АДРЕСА_1 .
11 липня 2017 року ОСОБА_11 уклав з ОСОБА_12 договір купівлі-продажу житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Огородник Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 998, відповідно до якого ОСОБА_11 продав ОСОБА_12 житловий будинок АДРЕСА_1 .
Вказані обставини також встановлені заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року у справі № 202/5182/17, яким витребувано від ОСОБА_12 на користь ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 .
Дніпровський апеляційний суд постановою від 05 грудня 2018 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року залишив без змін.
Після ухвалення заочного рішення Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року та після постановлення Дніпровським апеляційним судом ухвали від 19 жовтня 2018 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_12 на вказане заочне рішення суду від 19 січня 2018 року, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 20 листопада 2018 року уклали договір дарування спірного житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського МНО Перфиловою О. А., відповідно до якого ОСОБА_12 подарував ОСОБА_4 спірний житловий будинок АДРЕСА_1 .
Право власності ОСОБА_4 на зазначене домоволодіння зареєстроване 20 листопада 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 290014758.
21 листопада 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передала в іпотеку ОСОБА_6 в рахунок забезпечення зобов`язання за договором позики на суму 3 200 000,00 грн житловий будинок АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_7 померла.
27 червня 2019 року до приватного нотаріуса Дніпровського МНО Яковлевої І. М. із заявою про прийняття спадщини в інтересах дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, звернувся їхній батько - ОСОБА_8 .
На підставі вказаної заяви приватним нотаріусом Дніпровського МНО Яковлевою І. М. була заведена спадкова справа № 55/2019.
Згідно із матеріалами зазначеної спадкової справи спадкоємцями ОСОБА_7
є її діти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,
та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Батьки померлої - ОСОБА_14 та ОСОБА_1 звернулися, кожен окремо, до нотаріальної контори із заявами про відмову від спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7, на користь дітей спадкодавця - ОСОБА_2
та ОСОБА_3 .
Згідно із довідкою про реєстрацію місця проживання неповнолітні діти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровані з 19 березня 2015 року
у спірному будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25 серпня 2021 року виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області призначив ОСОБА_1 опікуном над дітьми-сиротами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.