ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 920/1398/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
Мірошнеченка В.М. : не з`явився,
ТОВ "Вердикт Капітал": Даніліна Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мірошниченка Василя Миколайовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 (колегія суддів у складі: головуючий - Поляков БМ., Доманська М.Л., Отрюх Б.В.)
та ухвалу Господарського суду Сумської області від 17.06.2024 в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Вердикт Капітал" (суддя Соп`яненко О.Ю.)
у справі №920/1398/21
за заявою Мірошниченка Василя Миколайовича
про неплатоспроможність,
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.01.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи Мірошниченка Василя Миколайовича (далі - Боржник), введено процедуру реструктуризації боргів боржника.
2. 20.01.2022 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника. Строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника встановлено до 20.02.2022.
3. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.07.2022 визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до Боржника у загальному розмірі 204916,12 грн, які включено до реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), а саме: 204916,12 грн (заборгованість) - друга черга, 4962,00 грн (судовий збір) - позачергово.
4. Постановою Господарського суду Сумської області від 12.10.2023 припинено процедуру реструктуризації боргів Боржника, визнано Боржника банкрутом та введено процедуру погашення боргів.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18.04.2024, скасовано постанову Господарського суду Сумської області від 12.10.2023, направлено справу до Господарського суду Сумської області для продовження розгляду на стадію підсумкового засідання в процедурі реструктуризації боргів.
Стислий зміст заяви
6. 14.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - Кредитор) подало до господарського суду заяву з вимогами до Боржника в сумі 190669,95 грн та 6056,00 грн судового збору (далі - Заява).
7. Заяву мотивовано посиланням на наявність частково непогашеної Боржником заборгованості, підтвердженої рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у справі №1806/2-1276/2021 (з урахуванням ухвали Ковпаківського районного суду міста Суми від 03.03.2020 у зазначеній справі про заміну сторони виконавчого провадження за вказаним рішенням).
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
8. 14.02.2007 ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - Банк) і ОСОБА_3 уклали кредитний договір №33 (далі - Кредитний договір), за умовами якого ОСОБА_3 надано кредитні кошти в сумі 25000,00 доларів США. Натомість ОСОБА_3 зобов`язалась повернути вказаний кредит до 14.02.2012, сплативши 14% річних за користування кредитом, а також інші обов`язкові платежі.
9. Також 14.02.2007 Банк, ОСОБА_3 і Боржник (поручитель) уклали договір поруки (далі - Договір поруки), за умовами якого Боржник поручився перед Банком за виконання в повному обсязі ОСОБА_3 зобов`язань, що випливають з Кредитного договору, а саме: погашення основної суми кредиту в сумі 25000,00 доларів США в обумовлений у Кредитному договорі термін; погашення процентів згідно з умовами Кредитного договору; інші виплати, належні Банку і такі, що випливають з умов Кредитного договору (в тому числі штраф, пеня, відшкодування збитків, втрати по зверненню стягнення на предмет застави).
10. Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у справі №1806/2-1276/2011 стягнуто зі ОСОБА_3 і Боржника заборгованість за Кредитним договором у розмірі 192221,30 грн у солідарному порядку.
11. 28.11.2019 Банк і Кредитор уклали договір відступлення права вимоги №212009 (далі - Договір відступлення), за умовами якого Банк відступив Кредитору, а Кредитор набув право вимоги заборгованості, зокрема, за Кредитним договором у загальному розмірі 1127094,16 грн згідно з додатком №1 до Договору відступлення.
12. Ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 03.03.2020 у справі №1806/2-1276/11 замінено сторону виконавчого провадження за рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у зазначеній справі з Банка на Кредитора.
13. За виконавчим провадженням НОМЕР_3, відкритим 30.12.2020 Ковпаківським ВДВС у м. Суми, стягнуто зі ОСОБА_3 на користь стягувача 801,82 грн згідно з в/д №1806/2-1276/11, а також 22.01.2021 - 420,00 грн. Зазначене виконавче провадження завершене.
14. Приватний виконавець Савенко Ю.О. 12.10.2021 відкрив виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення з Боржника на користь Кредитора заборгованості на підставі рішення №1806/2-1276/11 від 03.03.2020. Наразі виконавче провадження зупинене.
15. Також приватний виконавець Савенко Ю.О. 30.03.2021 відкрив виконавче провадження НОМЕР_1 згідно в/д №1806/2-1276/11, боржником за яким виступає ОСОБА_3 ; 30.03.2021 боржником здійснений платіж у сумі 359,53 грн.
16. Загалом за виконавчими провадженнями, відкритими на виконання рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у справі №1806/2-1276/11, стягнуто 1581,35 грн (30.12.2020 - 801,82 грн, 22.01.2021 - 420,00 грн, 30.03.2021 - 359,53 грн); вказані кошти зараховані у зменшення платежу по відсоткам за користування кредитом.
17. Згідно з наданим Кредитором розрахунком (перевіреним господарським судом) заборгованість за сумою кредиту становить 128280,20 грн, за відсотками - 37921,05 грн та пеня - 26050,05 грн. Враховуючи стягнення за виконавчими провадженнями, заборгованість Боржника як солідарного боржника перед Кредитором становить 190669,95 грн.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
18. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.06.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024, зокрема, задоволено Заяву, визнано вимоги Кредитора до Боржника в загальному розмірі 196725,95 грн, включено їх до реєстру вимог кредиторів у порядку черговості, визначеної КУзПБ, а саме: 164619,90 грн (заборгованість по кредиту та відсоткам) - друга черга, 26050,05 грн (пеня) - третя черга, 6056,00 грн сплаченого судового збору - позачергово (без права вирішального голосу на зборах кредиторів згідно з частиною 4 статті 45 КУзПБ).
19. Судові рішення мотивовано тим, що відповідна сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, Боржник і арбітражний керуючий не надали господарському суду доказів сплати коштів Кредитору в більшому розмірі, ніж зазначено в Заяві, зокрема, доказів що підтверджують відрахування із заробітної плати Боржника.
20. Водночас господарські суди відхилили доводи Боржника та керуючого реструктуризацією щодо погашення відповідних грошових вимог у зв`язку із затвердженням 02.09.2024 звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі №19/21-10 про банкрутство Фізичної особи - підприємця Мірошниченка В.М., оскільки у відповідних правовідносинах із Банком Боржник виступав саме як фізична особа, а не як суб`єкт підприємницької діяльності.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
21. Боржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду в частині визнання кредиторських вимог Кредитора, в зазначеній частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні його кредиторських вимог у цій справі про неплатоспроможність Боржника.
22. Касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення недоліків) подано з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
23. Боржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.06.2014 у справі №910/18166/20, від 07.08.2019 у справі №922/1014/18, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18, від 15.03.2023 у справі №904/10560/17 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
24. Також Боржник вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 02.10.2012, далі - Закон про банкрутство) у подібних правовідносинах щодо погашення кредиторських вимог у разі їх незаявлення у справі про банкрутство та неможливість їх заявлення в майбутньому з урахуванням приписів частини 2 статті 49 Закону про банкрутство.
25. На думку Боржника, всі грошові вимоги до Боржника, які виникли до порушення провадження у справі №19/21-10 мали бути пред`явлені протягом 30 днів з моменту опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про визнання його банкрутом, а у зв`язку з непред`явленням у вказані строки вимоги Кредитора вони вважаються погашеними.
26. Крім того, Боржник наголошує, що Кредитор не надав належних і допустимих доказів того, що на момент подання Заяви з Боржника і ОСОБА_3 стягнуто солідарно всього 1581,35 грн, а не суму в більшому розмірі.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
27. Керуючий реструктуризацією боргів Боржника арбітражний керуючий Гайдуков С.П. подав заяву, яка за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, та просить скаргу задовольнити.
28. Зокрема, арбітражний керуючий зазначає про неврахування під час розгляду справи наданого ним господарському суду апеляційної інстанції разом із заявою від 07.10.2024 листа Пенсійного фонду України в Сумській області від 22.07.2024 за вих. №1800-0202-8/32342, який містить інформацію про розмір відрахувань із пенсії Боржника по декількох виконавчих провадженнях, по одному з яких стягнуто на користь Кредитора 1857,63 грн.
29. Також арбітражний керуючий наголошує, що він не має права отримувати інформацію про ОСОБА_3, яка є солідарним боржником за відповідними зобов`язаннями і не надавала згоди на розкриття конфіденційної інформації щодо стану її виконавчих проваджень. Отже, арбітражний керуючий вважає, що він не мав об`єктивної можливості перевірити інформацію Кредитора у його заяві, а господарські суди ухилилися від свого обов`язку встановити всі обставини та матеріали справи для забезпечення умов для постановлення законної та об`єктивної ухвали (постанови) за результатами розгляду грошових вимог Кредитора.
30. На думку арбітражного керуючого, господарські суди попередніх інстанцій не надали у своїх рішеннях обґрунтування неприйняття його аргументів про те, що вимоги Кредитора повинні вважитися погашеними в силу прямої норм частини 2 статті 14 у взаємозв`язку зі статтями 47, 48 Закону про банкрутство.
31. Крім того, керуючий реструктуризацією боргів Боржника 06.02.2025 подав додаткові пояснення, які за своїм змістом є доповненнями до відзиву на касаційну скаргу, поданими після закінчення строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття про відкриття касаційного провадження, тому підлягають залишенню без розгляду на підставі положень статей 118, 295 Господарського процесуального кодексу України.
32. Кредитор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
33. Кредитор вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми чинного законодавства, а скаржник не надав доказів, які б спростували вимоги кредитора чи підтверджували його твердження щодо виконання рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у справі №1806/2-1276/2011.
Позиція Верховного Суду
34. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.
35. Предметом касаційного оскарження є судові рішення в частині розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до Боржника у справі про неплатоспроможність, які, за доводами заявника, виникли на підставі Договору поруки та підтверджені судовим рішенням.
36. У силу частини 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
37. Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ.
38. Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
39. За змістом частини 1 статті 122 КУзПБ, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи або фізичної особи - підприємця здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
40. Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина 1 статті 45 КУзПБ).
41. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.
42. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
43. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
44. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
45. У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).
46. При цьому для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
47. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
48. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
49. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд у силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
50. Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
51. Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов`язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.
52. Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та інших правочинів.
53. Зокрема, згідно з положеннями статей 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
54. Відповідно до положень статей 511-514 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Водночас кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
55. Згідно з положеннями статей 543, 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
56. У цій справі, що розглядається, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Боржник на підставі Договору поруки виступив поручителем перед Банком щодо виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором. Невиконання зазначеного кредитного зобов`язання призвело до утворення заборгованості в розмірі 192221,30 грн, яку стягнуто рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у справі №1806/2-1276/2011 на користь Банка солідарно з позичальника та Боржника як поручителя.
57. У подальшому внаслідок відступлення Банком Кредитору права вимоги за Кредитним договором відбулась заміна кредитора у відповідному зобов`язанні, що підтверджено ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 03.03.2020 у справі №1806/2-1276/11 про заміну сторону виконавчого провадження за рішенням у зазначеній справі.
58. Дослідивши надані учасниками справи докази, господарські суди попередніх інстанцій визнали доведеними обставини щодо виконання судового рішення у справі №1806/2-1276/11 лише в частині стягнення 1581,35 грн, тоді як стягнута заборгованість у сумі 190669,95 грн залишилась не погашеною.
59. При цьому господарські суди відхилили доводи Боржника і керуючого реструктуризацією боргів Боржника про погашення зазначених грошових вимог Кредитора на підставі частини 2 статті 14 Закону про банкрутство у зв`язку із затвердженням 02.09.2014 звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі №19/21-10 про банкрутство ФОП Мірошниченка В.М.
60. Щодо наведеного Верховний Суд відхиляє аргументи Боржника про неправильне застосування в оскаржуваних судових рішеннях положень частини 2 статті 14 Закону про банкрутство з огляду на таке.
61. Відповідно до статті 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
62. Згідно з преамбулою Закону про банкрутство (в редакції, чинній на час порушення ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.03.2010 провадження у справі №19/21-10 про банкрутство ФОП Мірошниченко В.М. і протягом строку заявлення вимог конкурсних кредиторів у зазначеній справі) цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб`єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
63. У статті 1 Закону про банкрутство визначено неплатоспроможність як неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов`язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов`язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
64. Водночас боржник - це суб`єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, у тому числі зобов`язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
65. Згідно з положеннями статті 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном (частина 1).
66. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (частина 2).
67. Загальні положення про банкрутство суб`єкта підприємницької діяльності - громадянина закріплені у статті 47 Закону про банкрутство, згідно з частиною 2 якої заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами. Заяву про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця можуть подати кредитори, за винятком кредиторів, вимоги яких пов`язані з зобов`язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, кредиторів, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру. Кредитори, вимоги яких пов`язані із зобов`язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство.
68. Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України (частина 2 статті 49 Закону про банкрутство).
69. З аналізу наведених положень вбачається, що, на відміну від чинного наразі КУзПБ, Закон про банкрутство (зокрема в зазначеній редакції) не передбачав правового інституту, який підлягав би застосуванню для врегулювання неплатоспроможності фізичної особи як такої. Наявність у фізичної особи, що не здійснювала підприємницьку діяльність і не мала відповідного правового статусу, грошових зобов`язань перед кредиторами, які вона не могла виконати (зокрема протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати), не надавала зазначеній особі та / або її кредиторам права звернутися до господарського суду задля застосування передбачених Законом про банкрутство процедур.
70. Отже, врегульовані Законом про банкрутство процедури відновлення платоспроможності стосувалися саме суб`єктів підприємницької діяльності та, відповідно, були спрямовані на повне або часткове задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв`язку зі здійсненням боржником підприємницької діяльності.
71. Інші вимоги кредиторів до фізичної особи - підприємця, які виникли через невиконання ним певних зобов`язань, не пов`язаних із підприємницькою діяльністю (особистого характеру), хоча і могли бути заявлені в процесі провадження у справі про банкрутство, однак кредитори за такими вимогами були наділені саме правом, а не обов`язком своєчасного подання відповідної заяви у межах справи про банкрутство.
72. З огляду на таке положення частини 2 статті 14 Закону про банкрутство щодо погашення вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені у встановлений законом строк, не стосуються зазначених кредиторів за вимогами особистого характеру до фізичної особи, не пов`язаними зі здійсненням боржником підприємницької діяльності. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2022 у справі №490/9348/20.
73. Верховний Суд приймає до уваги, що в Законі про банкрутство не визначено поняття "інші вимоги особистого характеру". Водночас у редакції Закону про банкрутство, чинній на час порушення ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.03.2010 провадження у справі №19/21-10 про банкрутство ФОП Мірошниченко В.М. і протягом строку заявлення вимог конкурсних кредиторів у зазначеній справі, на відміну від подальшої редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №3795-VI (3795-17) від 22.09.2011 (яка застосована у справі №490/9348/20), немає окремої норми, яка б встановлювала непоширення терміну "грошове зобов`язання" в розумінні зазначеного Закону на зобов`язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов`язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності; а також невіднесення фізичних осіб - підприємців за такими грошовими зобов`язаннями до суб`єктів банкрутства.
74. Однак з огляду на зміст супровідної записки до Закону №3795-VI (3795-17) від 22.09.2011 Верховний Суд вбачає, що внесення відповідних змін, зокрема, до наведених у статті 1 Закону про банкрутство визначень термінів "суб`єкт банкрутства" і "грошове зобов`язання" зумовлено не зміною правового регулювання відповідних правовідносин, а необхідністю вдосконалити процедуру банкрутства шляхом усунення недоліків та невизначеностей, вирішення правової колізії щодо розмежування порядку задоволення вимог до фізичних осіб, не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності (у тому числі за споживчими кредитами), і вимог до фізичних осіб - підприємців, що можуть бути повністю або частково задоволеними у процедурі банкрутства.
75. При цьому Законом №3795-VI (3795-17) від 22.09.2011 не внесено змін до частини 2 статті 47 і частини 2 статті 49 Закону про банкрутство щодо особливостей заявлення та погашення окремих вимог кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, стягнення аліментів, інших вимог особистого характеру.
76. З огляду на таке Верховний Суд вважає, що віднесення вимог до фізичних осіб, не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, до "інших вимог особистого характеру" в розумінні зазначених статей відповідає духу Закону про банкрутство, який регулює процедури відновлення платоспроможності, визнання банкрутом, задоволення вимог кредиторів саме щодо боржників - суб`єктів підприємницької діяльності, з урахуванням також положень статті 53 Цивільного кодексу України.
77. Згідно з встановленими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами у цій справі заявлені Кредитором грошові вимоги до Боржника виникли у зобов`язаннях, у яких Боржник виступав як фізична особа, а не як суб`єкт підприємницької діяльності. Тому заборгованість Мірошниченка В.М. як солідарного зі ОСОБА_3 боржника за Кредитним договором (згідно з Договором поруки) не можна визнати такою, що погашена внаслідок визнання банкрутом ФОП Мірошниченка В.М.
78. Крім того, доводи Боржника і арбітражного керуючого про визнання погашеними відповідних грошових вимог по суті ставлять під сумнів рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у справі №1806/2-1276/2011 та суперечить принципу юридичної визначеності як одному з основоположних аспектів верховенства права, що передбачає дотримання принципу res judicata, відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
79. Разом з тим Верховний Суд вважає частково слушними аргументи Боржника про неврахування апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови висновків Верховного Суду, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах, щодо неприпустимості формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами, необхідності застосування засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
80. Верховний Суд враховує, що виникнення відповідного зобов`язання у Боржника підтверджено рішенням суду у справі №1806/2-1276/11, який вирішив відповідний спір щодо стягнення заборгованості.
81. Протягом розгляду справи місцевим господарським судом Боржник і керуючий реструктуризацією не навели конкретних підстав для виникнення мотивованих сумнівів щодо обґрунтованості грошових вимог Кредитора до Боржника, їх можливої фіктивності тощо. Звертаючись із касаційною скаргою, Боржник не наводить також посилання на конкретні наявні у справі, але не враховані господарським судом першої інстанції докази, які б надавали підстави для стверджувати про можливе погашення відповідної заборгованості за Кредитним договором у повному (або більшому, ніж встановлено господарськими судами) обсязі.
82. Щодо аргументів Боржника і арбітражного керуючого про неможливість отримання ними відомостей про стан виконавчих проваджень ОСОБА_3 як солідарного боржника за відповідними зобов`язанням Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Водночас статтею 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено витребування судом доказів за клопотанням учасника справи у разі неможливості самостійно надати докази.
83. Водночас під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції арбітражний керуючий разом із заявою від 07.10.2024 подав копію листа Головного управління Пенсійного форду України в Сумській області від 28.06.2024 із додатком. За доводами арбітражного керуючого, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, зазначені документи містять інформацію про здійснення відрахувань з пенсії Боржника на виконання рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у справі №1806/2-1276/2011 у розмірі, більшому, ніж встановлено господарськими судами в цій справі.
84. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, наведені докази не отримали правової оцінки апеляційного господарського суду без наведення обґрунтування щодо підстав неприйняття їх з урахуванням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
85. Отже, господарський суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив правильність висновків місцевого господарського суду про визнання грошових вимог Кредитора до Боржника саме в загальному розмірі 196725,95 грн. Висновки апеляційного господарського суду не ґрунтуються на належному виконанні вимог статей 86, 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доводів учасників справи, наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
86. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно, адже переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входять до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.