ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 910/7497/24
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Васьковського О.В., Вронської Г.О., Дроботової Т.Б., Кібенко О.Р., Пєскова В.Г., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", скаржник, відповідач)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 (головуюча - суддя Трофименко Т.Ю.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 (головуючий - суддя Кравчук Г.А., судді: Коробенко Г.П., Тарасенко К.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" (далі - ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ", позивач)
про забезпечення позову
у справі позовом ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ"
до АТ "Укргазвидобування",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Банк Альянс" (далі - АТ "Банк Альянс")
про визнання укладеною додаткової угоди.
ВСТУП
Предметом судового розгляду є наявність / відсутність підстав для забезпечення позову.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1.1. ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" звернулося до суду з позовом до АТ "Укргазвидобування" про визнання укладеною додаткової угоди №5 від 03.06.2024 до індивідуального договору №ПГ2202/3346-22 від 22.02.2022 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3345/34-22 від 22.02.2022 у викладеній в позові редакції.
1.2. Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.06.2024 відкрив провадження у справі №910/7497/24.
1.3. До суду через систему "Електронний Суд" 26.06.2024 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій останній просив вжити заходів забезпечення цього позову шляхом заборони АТ "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями №4488-22 від 26.10.2022 та №4489-22 від 26.10.2022 за будь-якими вимогами АТ "Укргазвидобування" до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/7497/24.
1.3.1. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказував, що відповідно до умов додаткової угоди №2 до індивідуального договору позивач надав відповідачу банківські гарантії від 26.10.2022 №4488-22 та №4489-22, видані АТ "Банк Альянс". Оскільки відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди до індивідуального договору щодо продовження строку виконання позивачем своїх грошових зобов`язань, після 21.06.2024 настане строк оплати позивачем, визначений Додатковою угодою №2 до індивідуального договору і відповідач буде вживати дії щодо виконання банківських гарантій.
1.3.2. На переконання позивача, у випадку невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову гарант (АТ "Банк Альянс") може в безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара (АТ "Укргазвидобування") суми банківських гарантій. Тобто позивач вважає, що ефективний захист у цьому судовому процесі втратить свій зміст, оскільки виплата коштів гарантом за банківською гарантією знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ", що зумовить ініціювання позивачем нового судового спору про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів. При цьому невжиття заходів забезпечення позову у цій справі зумовить нарахування штрафних санкцій, відповідальність за які буде покладено на ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ", що також стане причиною виникнення нових судових спорів.
1.3.3. Позивач вважав, що обраний ним захід забезпечення позову є тимчасовим та не матиме наслідком втручання у господарську діяльність АТ "Банк Альянс" чи АТ "Укргазвидобування", як і не припинить права на банківську гарантію відповідача. Натомість такий захід забезпечення позову зменшить ризик порушення майнових прав позивача, пов`язаний з перерахуванням грошових коштів за банківськими гарантіями від 26.10.2022 до вирішення цієї справи по суті.
2. Стислий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.06.2024, залишеною без змін у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024, заяву ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" задовольнив. Вжив заходів забезпечення позову, а саме: заборонив АТ "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями №4488-22 від 26.10.2022 та №4489-22 від 26.10.2022 за будь-якими вимогами АТ "Укргазвидобування" до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/7497/24.
2.2. Задовольняючи заяву ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. Застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено насамперед на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
3.1. АТ "Укргазвидобування" через "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києві від 27.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі №910/7497/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" про вжиття заходів забезпечення позову.
3.2. У касаційній скарзі АТ "Укргазвидобування" з посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням статей 6, 15, 73, 136, частини четвертої, одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суди попередніх інстанцій не врахували висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20.
4. Позиція інших учасників справи
4.1. Відзив від ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" та письмові пояснення від АТ "Банк Альянс" до Верховного Суду не надходили.
5. Підстави передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата). Рух справи в суді касаційної інстанції
5.1. Верховний Суд ухвалою від 24.10.2024 відкрив касаційне провадження у справі №910/7497/24 за касаційною скаргою АТ "Укргазвидобування" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
5.2. Верховний Суд ухвалою від 21.11.2024 справу №910/7497/24 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата) для відступу від висновків щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 27.09.2024 у справі №910/7489/24 , а також у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів від 04.11.2024 у справі №910/7487/24, від 06.11.2024 у справі №910/7485/24 та від 06.11.2024 у справі №910/7486/24 у подібних правовідносинах з огляду на тотожний склад учасників справ, предмет та підстави позовів, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій, згідно з якими задоволено заяву ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" про забезпечення позову та заборонено АТ "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями за будь-якими вимогами АТ "Укргазвидобування" до набрання законної сили судовим рішенням у справі, погодилися з висновками судів про те, що така заборона не є втручанням в господарську діяльність АТ "Банк Альянс" у розумінні статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльності".
5.2.1. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 21.11.2024 вважає, що наявні мотиви і підстави для відступу від правових висновків щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладених у постановах Верховного Суду від 27.09.2024 у справі №910/7489/24, від 04.11.2024 у справі №910/7487/24, від 06.11.2024 у справі №910/7485/24 та від 06.11.2024 у справі №910/7486/24 , оскільки вважає, що виконання банком свого обов`язку перед АТ "Укргазвидобування" за гарантією жодним чином не впливає на права та обов`язки позивача, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а поданий ним позов спрямований на захист його прав, передбачених саме індивідуальним договором до рамкового договору.
5.2.2. За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновками щодо застосування норм статей 136, 137 ГПК України в аспекті того, що заборона АТ "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями за будь-якими вимогами АТ "Укргазвидобування" не є втручанням в господарську діяльність АТ "Банк Альянс" у розумінні статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльності" та такі заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють ці правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
5.3. Надалі кількісно-персональний склад суддів об`єднаної палати у цій справі визначався відповідними протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, які містяться в матеріалах справи.
5.4. Об`єднана палата ухвалою від 05.12.2024 прийняла до розгляду справу №910/7497/24 за касаційною скаргою АТ "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та призначила розгляд скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
5.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
6.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову та постанова, якою вказана ухвала залишена без змін.
6.2. В основу оскаржуваних судових рішень покладено висновки судів про те, що:
- заявлений захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами;
- у випадку невжиття заходів забезпечення позову гарант (АТ "Банк Альянс") може в безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара (АТ "Укргазвидобування") суму банківських гарантій, (не зважаючи на те що строк та порядок виконання гарантії буде змінено у разі задоволення позовних вимог), а отже, ефективний захист в цьому судовому процесі втрачає свій зміст, оскільки виплата коштів гарантом за банківською гарантією знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ";
- тимчасова (до вирішення спору по суті) заборона АТ "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати на виконання банківських гарантій від 26.10.2022 за певним переліком вимог бенефіціара не є втручанням в господарську діяльність АТ "Банк Альянс" у розумінні статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльності".
6.3. В ухвалі про передачу справи на розгляд об`єднаної палати від 21.11.2024 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду пропонує відступити від правових висновків щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладених у постановах Верховного Суду від 27.09.2024 у справі №910/7489/24, від 04.11.2024 у справі №910/7487/24, від 06.11.2024 у справі №910/7485/24 та від 06.11.2024 у справі №910/7486/24 , оскільки вважає, що виконання банком свого обов`язку перед АТ "Укргазвидобування" за гарантією жодним чином не впливає на права та обов`язки позивача, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а поданий ним позов спрямований на захист його прав, передбачених саме індивідуальним договором до рамкового договору.
6.4. Також колегія суддів не погоджується з висновками щодо застосування норм статей 136, 137 ГПК України в аспекті того, що заборона АТ "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями за будь-якими вимогами АТ "Укргазвидобування" не є втручанням в господарську діяльність АТ "Банк Альянс" у розумінні статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльності" та такі заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
6.5. З урахуванням того що АТ "Укргазвидобування" просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову повністю, керуючись частиною першою статті 300 ГПК України, об`єднана палата зазначає, що в межах касаційного перегляду необхідним є вирішення питань щодо:
1) наявності / відсутності підстав для задоволення заяви ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" про забезпечення позову в частині заборони АТ "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями ;
2) наявності / відсутності підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.09.2024 у справі №910/7489/24, від 04.11.2024 у справі №910/7487/24, від 06.11.2024 у справі №910/7485/24 та від 06.11.2024 у справі №910/7486/24, щодо застосування положень статей 136, 137 ГПК України.
Щодо наявності / відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову
6.6. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
6.7. Об`єднана палата зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.
6.8. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
6.9. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання ; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
6.10. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. ГПК України не визначає перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
6.11. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
6.12. У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
6.13. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
6.14. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
6.15. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).
6.16. Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).
6.17. Предметом позову у цій справі є вимога ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" до АТ "Укргазвидобування" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача АТ "Банк Альянс" про визнання укладеною додаткової угоди №5 від 03.06.2024 до індивідуального договору №ПГ2202/3346-22 від 22.02.2022 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3345/34-22 від 22.02.2022 у викладеній в позові редакції.
6.18. Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами у справі (ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" та АТ "Укргазвидобування") укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу від 22.02.2022 №ПГ/3345/34-22 та індивідуальний договір до рамкового договору від 22.02.2022 №ПГ2202/3346-22, до якого укладалися додаткові угоди.
6.19. Відповідно до умов додаткової угоди №2 до індивідуального договору, як забезпечення виконання покупцем його умов позивач надав відповідачу в межах строків, визначених сторонами, відповідні банківські гарантії №4488-22 від 26.10.2022 на суму 130 800 000,00 грн та №4489-22 від 26.10.2022 на суму 18 000 946,85 грн.
6.20. Так, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказував на те, що відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди до індивідуального договору щодо продовження строку виконання позивачем своїх грошових зобов`язань, після 21.06.2024 настане строк оплати позивачем, визначений додатковою угодою №2 до індивідуального договору, і відповідач буде вживати дії щодо виконання банківських гарантій.
6.21. На переконання позивача, у випадку невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову гарант (АТ "Банк Альянс") може в безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара (АТ "Укргазвидобування") суми банківських гарантій. Тобто позивач вважав, що ефективний захист у цьому судовому процесі втратить свій зміст, оскільки виплата коштів гарантом за банківською гарантією знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ", що зумовить ініціювання позивачем нового судового спору про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів. При цьому невжиття заходів забезпечення позову у цій справі зумовить нарахування штрафних санкцій, відповідальність за які буде покладено на ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ", що також стане причиною виникнення нових судових спорів.
6.22. Позивач вважав, що обраний ним захід забезпечення позову є тимчасовим та не матиме наслідком втручання у господарську діяльність АТ "Банк Альянс" чи АТ "Укргазвидобування", як і не припинить права на банківську гарантію відповідача. Натомість такий захід забезпечення позову зменшить ризик порушення майнових прав позивача, пов`язаний з перерахуванням грошових коштів за банківськими гарантіями від 26.10.2022 до вирішення цієї справи по суті.
6.23. Задовольняючи заяву ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову гарант (АТ "Банк Альянс") може в безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара (АТ "Укргазвидобування") суму банківських гарантій, (не зважаючи на те що строк та порядок виконання гарантії буде змінено у разі задоволення позовних вимог), а отже, ефективний захист в цьому судовому процесі втрачає свій зміст, оскільки виплата коштів гарантом за банківською гарантією знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ". В такому випадку для ефективного захисту ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" необхідно буде ініціювати новий судовий спір про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів.
6.24. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, в оскаржуваній постанові зазначив, що обраний заявником захід забезпечення позову є тимчасовими, на період вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
6.25. Також апеляційний суд зазначив, що господарська діяльність АТ "Банк Альянс" як банківської установи полягає у залученні у вклади коштів не конкретної особи або обмеженої кількості осіб, а необмеженої (на розсуд банку) кількості фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик. Тимчасова (до вирішення спору по суті) заборона АТ "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати на виконання банківських гарантій від 26.10.2022 за певним переліком вимог бенефіціара не є втручанням в господарську діяльність АТ "Банк Альянс" у розумінні статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльності".
6.26. Суд апеляційної інстанції не встановив, що засіб забезпечення позову, запропонований заявником, призведе до зупинення господарської діяльності АТ "Укргазвидобування", так само як не припинить права на банківську гарантію. Разом із тим зазначений захід забезпечення спрямований на зменшення ризику порушення майнових прав заявника, пов`язаного із перерахуванням грошових коштів за банківськими гарантіями від 26.10.2022 №4488-22 та №4489-22, до вирішення цієї справи по суті. При цьому вжиття заходів забезпечення позову, якими встановлюється тимчасова заборона виконання гарантом вимог бенефіціара за банківською гарантією у позасудовому порядку, до вирішення цього спору судом є розумним і жодним чином не порушить права відповідача, оскільки у разі відмови у задоволенні позову такі заходи забезпечення перестануть діяти та бенефіціар може отримати від гаранта гарантійну суму, яка може бути стягнута судом.
6.27. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції належним чином дослідив зміст та надав належну правову оцінку доказам, на які посилається заявник у заяві про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову у цій справі зумовить нарахування штрафних санкцій, відповідальність за які буде покладено на ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ", та зумовить виникнення інших судових спорів, що до того ж не відповідає принципам господарського судочинства та ефективному захисту порушеного права. Крім того, застосування зазначеного заходу забезпечення позову не призведе до зупинення господарської діяльності АТ "Банк Альянс" чи АТ "Укргазвидобування", так як і не припинить права банківської гарантії.
6.28. Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача у цій справі у разі задоволення позовних вимог, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити захист прав позивача та порушити його майнові права, що, крім того, призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача. З урахуванням системного аналізу матеріалів справи та доводів заяви ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" про забезпечення позову шляхом заборони АТ "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями № 4488-22 від 26.10.2022 та № 4489-22 від 26.10.2022 за будь-якими вимогами АТ "Укргазвидобування" до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/7497/24, суд апеляційної інстанції виснував, що заявлений захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
6.29. Водночас об`єднана палата не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
6.30. У статті 136 ГПК України визначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
6.31. Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
6.32. З огляду на викладене заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.
6.33. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
6.34. Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, а забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
6.35. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
6.36. Звертаючись до суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди позивач вважає, що відповідач порушив умови договору та законні права позивача, оскільки той (відповідач) не виконав свого обов`язку щодо укладення нової додаткової угоди до індивідуального договору, який укладено між ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" та АТ "Укргазвидобування".
6.37. Так, предметом позову у цій справі є визнання укладеною між ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" та АТ "Укргазвидобування" додаткової угоди.
6.38. Водночас заходи забезпечення позову вжиті судом щодо АТ "Банк Альянс" стосуються заборони банку (третій особі) здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями.
6.39. Як зазначає сам скаржник, виконання банком свого обов`язку перед АТ "Укргазвидобування" за гарантією, жодним чином не впливає на права та обов`язки позивача, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а поданий ним позов спрямований на захист його прав, передбачених саме індивідуальним договором №ПГ0702/3213-22 від 07.02.2022 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3212/34-22 від 07.02.2022. Крім того, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі. Водночас суди попередніх інстанцій не врахували зазначеного, а тому прийшли до помилкового висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову ускладнить і не унеможливить ефективний захист порушених прав позивача у цій справі, який звернувся з позовом про визнання укладеною додаткової угоди №5 від 03.06.2024 до індивідуального договору №ПГ0702/3213-22 від 07.02.2022 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3212/34-22 від 07.02.2022, оскільки позивач не оскаржує договору гарантії.
6.40. Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, на яку посилається скаржник, сформував такі висновки:
" 47. Механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов`язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.
48. Перш за все - це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов`язання. Умова щодо забезпечення основного зобов`язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.
49. Обов`язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Надання гарантії є фінансовою послугою, яка надається на підставі договору (пункт 6 частини першої статті 4, стаття 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" у чинній редакції, пункт 7 частини першої статті 4, стаття 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у редакції, що діяла на час видачі гарантії у справі, що переглядається). Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.
50. Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов`язання гаранта.
51. Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб`єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв`язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов`язання, зв`язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв`язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов`язки лише для гаранта (частина третя статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов`язанні.
52. Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.
53. Виходячи з викладеного, об`єднана палата вважає, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією".
6.41. Аналізуючи предмет позову у цій справі, а також вжиті судом заходи забезпечення позову, об`єднана палата вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не дослідив наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, тому що позивач оскаржує не гарантійне зобов`язання, а саме відносини, які виникають з індивідуального договору, укладеного в межах рамкового договору, а тому виконання банком свого обов`язку перед АТ "Укргазвидобування" за гарантією жодним чином не впливає на права та обов`язки позивача, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а отже, заборона банку здійснювати виплати за гарантією не має правового зв`язку з предметом позовних вимог позивача, що суперечить вимогам статті 136 ГПК України.
6.42. Крім того, посилання позивача на те, що гарант (АТ "Банк Альянс") може в безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара (АТ "Укргазвидобування") суми банківських гарантій, є безпідставними з огляду на саму правову суть гарантій, а також викладених висновків що виконання банком свого обов`язку перед АТ "Укргазвидобування" за гарантією стосується саме гаранта та бенефіціара, а не принципала (ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ"), а отже, жодним чином не впливає на права та обов`язки позивача, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії).
6.43. Крім того, згідно зі статтею 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути пропорційними заявленим вимогам та спрямованими на захист прав сторін у справі.
6.44. Разом з тим заборона банку здійснювати виплати за банківськими гарантіями фактично блокує виконання банком своїх зобов`язань перед бенефіціаром (АТ "Укргазвидобування"), що є втручанням у господарську діяльність банку, гарантованою статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
6.45. Також втручання у виконання гарантії суперечить самій природі гарантійного зобов`язання як незалежного правочину, закріпленого у статті 562 Цивільного кодексу України, та суперечить практиці Верховного Суду, згідно з якою забезпечення позову повинно бути спрямоване на захист порушеного або оспорюваного права позивача, а не на створення необґрунтованих перешкод для діяльності інших учасників процесу. Заборона виплат за гарантією змушує банк враховувати обставини, які не належать до його зобов`язань за гарантією, що суперечить принципу автономності та суті інструменту гарантії.
6.46. Також об`єднана палата зазначає, що забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями не відповідає принципам розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості з огляду на таке:
- мета забезпечення позову не досягається, оскільки виконання гарантії не впливає на розгляд спору чи подальше виконання рішення суду;
- позивач не довів, що виконання банком гарантії може ускладнити чи зробити неможливим захист його прав у ініційованому позові;
- захід забезпечення створює надмірні перешкоди для виконання зобов`язань банком і не є пропорційним щодо предмета спору;
- інтереси банку та бенефіціара гарантії порушуються, що порушує принцип рівності прав сторін, закріплений у статті 7 ГПК України.
6.47. З огляду на наведене об`єднана палата висновує, що прийняті судові рішення у справі про визнання укладеною додаткової угоди за результатами розгляду заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову, як заборона банку здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями: 1) не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами; 2) порушує збалансованість інтересів сторін такого договору; 3) є неспівмірним із негативними наслідками, що можуть настати в результаті вжиття судом такого заходу забезпечення позову; 4) спрямоване на втручання в господарську діяльність сторін договору який не оспорюється; 5) фактично підмінює собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
6.48. Отже, ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, об`єднана палата вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, отримали своє підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень у справі з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.