ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/1728/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 (суддя Демешин О. А.)
і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 (головуючий суддя Філінюк І. Г., судді Аленін О. Ю., Богатир К. В.)
у справі № 916/1728/22
за позовом Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації
до 1) Кілійського міжрайонного управління водного господарства і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайагросервіс"
про визнання недійсним договору і зобов`язання звільнити штучну водойму,
(у судовому засіданні взяв участь прокурор - Кондратюк Д. А.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Кілійського міжрайонного управління водного господарства (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайагросервіс" (далі - відповідач-2) (далі разом - відповідачі), в якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просить:
- визнати недійсним договір № 409 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу на острові Степовий від 31.07.2020, укладений між відповідачами;
- зобов`язати відповідача-2 звільнити штучну водойму підвідний канал на острові Степовий площею 3,9 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
2. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що укладений між відповідачами договір від 31.07.2020 № 409 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу на острові Степовий за своєю природою є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом. Під виглядом діяльності з "біологічного очищення штучної водойми" відповідач-2 фактично отримав у безкоштовне користування строком до 2040 року (з можливістю пролонгації договору на 15 років) штучну водойму підвідного каналу площею 3,9 га для здійснення аквакультури. За умовами оспорюваного договору відповідач-2, безоплатно користуючись водним об`єктом, матиме змогу здійснювати вселення та вилучення водних біоресурсів, тобто фактично здійснювати діяльність із аквакультури.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Одеської області рішенням від 01.11.2022, яке Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 11.04.2023 залишив без змін, у задоволенні позову відмовив.
4. Рішення судів обґрунтовано тим, що жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом відповідачу-2 передано не було, а відповідач-1 продовжує володіти та користуватися каналом, який виконує в тому числі функції з постачання води, роботи з очищення якої проводяться відповідачем-2 на виконання умов договору.
5. Судами зазначено, що проведення робіт по біологічному очищенню підвідного каналу на острові Степовий на підставі спірного договору - не свідчить про те, що відповідач-2 отримав у володіння та користування земельну ділянку, на якій розташоване вказане водосховище, або отримав у володіння та користування саме підвідний каналі на острові Степовий. Право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташоване водосховище, належить відповідачу-1, який, незалежно від того які роботи з очистки цього водосховища виконуються відповідачем-2, продовжує володіти і користуватися земельною ділянкою та підвідним каналом на острові Степовий, яке розташоване на цій земельній ділянці.
6. Відтак суди дійшли висновку, що оскільки передачі державного майна в користування відповідачу-2 не відбулося, то спірний договір не можна вважати договором позички, як про це стверджує прокурор у позовній заяві. З наданих відповідачами у справі пояснень та поданих доказів вбачається, що відповідач-2 виконує визначені умовами договору роботи / послуги, які фактично споживаються відповідачем-1 в процесі здійснення ним своєї діяльності при експлуатації підвідного каналу на острові Степовий.
7. Суди вирішили, що за своєю правовою природою спірний договір є змішаним договором з елементами договорів надання послуг та підряду, але ніяк не договором позички, приймаючи до уваги те, що підвідним каналом на острові Степовий продовжує володіти та користуватись відповідач-1, а не відповідач-2, і вода високої якості необхідна саме відповідачу-1 для ефективної експлуатації підвідного каналу на острові Степовий для транспортування Дунайської прісної води до насосних станцій "Кофа" та "НС-3", які обслуговують Кілійсько-Маяцьку та Кислицьку рисові зрошувальні системи, а також забезпечує водообмін озера Китай.
8. Щодо тверджень прокурора про відсутність у спірному договорі зобов`язань відповідача-1 по здійсненню оплати відповідачу-2 за виконану роботу (надані послуги), тобто невизначення ціни роботи (надання послуги), яка є істотною умовою для таких видів договорів, то суди зазначили, що конструкція статті 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не вимагає обов`язкової оплатності наданих послуг, тобто вказана норма передбачає можливість безоплатного надання послуг. Відтак належними та допустимими доказами прокурором не доведено здійснення відповідачем-2 сільськогосподарської діяльності із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури. При цьому вселення різноманітних видів біомеліоранта проводиться відповідачем-2 виключно на виконання і відповідно до умов договору, з метою надання послуги з очищення каналу та води.
9. Суди також відзначили, що з матеріалів справи не вбачається, що поведінка сторін договору може викликати сумніви щодо реальності їх намірів на досягнення мети договору, адже укладенню договору передували вчинення дій, зокрема, щодо затвердження відповідачем-1 технічного завдання на розробку Програми, а також розроблення цієї програми Науково-дослідним інститутом "Держводекологія".
10. Окрім того, оскільки позовна вимога про зобов`язання відповідача-2 звільнити підвідний канал на острові Степовий площею 3,9 га є похідною від вимоги про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору № 409 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу на острові Степовий від 31.07.2020, підстав для задоволення якої не вбачається, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні цієї похідної позовної вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Скаржник в якості підстав касаційного оскарження судового рішення посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, зокрема, статей 827, 837, 901 ЦК України, якими передбачено правову природу договорів позички, підряду та надання послуг, у правовідносинах, які виникають під час використання водойми за договором з біологічного очищення, а також щодо застосування статті 51 Водного кодексу України (далі - ВК України), статті 14 Закону України "Про аквакультуру" у правовідносинах щодо фактичного передання державного майна - водного об`єкту (штучної водойми) підвідного каналу на острові Степовий у безоплатне довгострокове (більш ніж 35 років) користування.
13. Також скаржник вказує на помилковість висновків судів з приводу того, що оспорюваний договір не може вважатись договором позички через відсутність факту передачі прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки, оскільки у цьому випадку неналежне оформлення відносин позички земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в безоплатне користування земельної ділянки. При цьому скаржник посилається на подібні висновки, але щодо договору оренди, викладені Верховним Судом у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 05.04.2018 у справі № 916/695/17, від 28.03.2018 у справі № 915/166/17.
14. Також скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що земельна ділянка підвідного каналу на острові Степовий продовжує знаходитись на праві постійного користування у відповідача-1, канал виконує свої функції із постачання води, а тому вказана штучна водойма не передавалась відповідачу-2. Скаржник вважає, що відповідач-2 внаслідок укладення оспорюваного договору став фактичним володільцем такого майна - штучної водойми підвідного каналу, яке використовується ним для риборозведення.
15. Скаржник наголошує, що, вирішуючи питання про віднесення оспорюваного договору до удаваного правочину, слід виходити з аналізу усього змісту договору, а не на формальну наявність / відсутність слів у договорі "передає / приймає водойму". При цьому скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, з якої вбачається, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
16. За доводами скаржника, за своїм змістом спірний договір є договором позички, оскільки він відповідає вимогам статті 827 ЦК України в частині визначення істотних умов договору позички. Зокрема, в договорі визначено об`єкт позички (підвідний канал на острові Степовий), строк дії договору (до 31.12.2040) та умови його продовження, такий договір містить відомості про безоплатність договору (умовами договору не покладено обов`язку на відповідача-2 із внесення плати за користування майном).
17. Також скаржник звертає увагу, що з детального аналізу умов оспорюваного договору вбачається, що по суті він не містить характерних положень передбачених цивільним законодавством для договорів такого виду. Зокрема, здійснення біомеліоративних робіт не потребує постійного перебування виконавця робіт на штучній водоймі та виконанням обов`язків із охорони водойми та її прибережної захисної смуги. Також строк, на який укладено договір (20 років) з можливістю пролонгації на 15 років свідчить про те, що відповідачу-2 надано можливість довготривалого здійснення господарської діяльності із риборозведення, оскільки виконання робіт по біологічній меліорації не потребує значного проміжку часу та може виконуватись одноразово або кілька разів упродовж незначного періоду. З умов договору вбачається, що на його підставі відповідач-1 передав водний об`єкт відповідачу-2, який має вчинити дії із його зариблення, отримавши при цьому право вирощену рибу відловлювати та розпоряджатись нею на власний розсуд (пункти 6.5, 8.4.17.), тобто фактично останній набув можливість використовувати водойму для здійснення власної господарської діяльності. Крім того, на відміну договорів підряду та надання послуг, договір позички є безоплатним.
18. Скаржник не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що встановлення ціни у договорах підряду та надання послуг є необов`язковим, а такі договори можуть бути безоплатними, оскільки це прямо спростовується положеннями частини першої статті 837 та частини першої статті 901 ЦК України. Загальне правило статті 903 ЦК України передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв`язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання. При цьому скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 915/103/21, від 03.06.2022 у справі № 915/104/21, від 07.06.2022 у справі № 911/27/21.
19. До того ж скаржник звертає увагу, що Програмою "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства ", на яку посилаються відповідачі та суд, прямо передбачено можливість відповідача-2 здійснювати щорічно вилов від 0,7816-1,863 т водних біоресурсів. Вказані дозволені обсяги вилучення риби прямо передбачені положеннями зазначеної Програми, а тому твердження судів, що доводи прокурора в цій частині є припущеннями, є хибними.
20. Скаржник стверджує, що матеріалами справи достовірно підтверджується, що відповідачу-2 надано безкоштовно у користування на тривалий строк штучну водойму підвідного каналу на острові Степовий, яка останнім буде використовуватись для риборозведення, внаслідок чого між відповідачами фактично виникли правовідносини із позички державного майна. Заразом за доводами скаржника з огляду на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі № 6-1026цс16, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним. Тут скаржник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій аналогічних висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 15.05.2018 у справі № 906/854/17.
Позиція інших учасників справи
21. Відповідач-1, у строк, встановлений Судом, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
22. Відповідач-1 наголошує, що прокурором не надано до суду жодних доказів, які могли б засвідчити факт перебування сторін оспорюваного договору в правовідносинах позички, а не в правовідносинах надання послуг з біологічного очищення. З урахуванням змін, внесених до оспорюваного правочину угодою від 30.09.2022 № 1, є очевидним, що між сторонами відсутні правовідносини з позички, оскільки підвідний канал на острові Степовий з моменту укладення спірного договору до цього часу не вибував з користування відповідача-1, приймаючи до уваги здійснення забору і водопостачання води з водосховища водокористувачами на зрошення.
23. Також відповідач-1 стверджує, що доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень не врахували висновків Верховного Суду із перелічених прокурором у касаційній скарзі справ є безпідставними, оскільки висновки суду не протирічать висновкам, наведеним у цих справах щодо застосування статей 203, 215, 235 ЦК України, а "відмінність" застосування, на якій наполягає скаржник, спричинена різними фактичними обставинами спорів у відповідних частинах. Відтак, очевидно хибною є позиція прокурора, що оспорюваний договір є удаваним (договором позички) з підстав безоплатної передачі відповідачем-1 в користування відповідачу-2 підвідного каналу на острові Степовий.
24. Відповідач-2, у строк, встановлений Судом, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
25. Відповідач-2 звертає увагу, що своєрідність договору позички полягає в тому, що передаючи річ у користування, позичкодавець не отримує зустрічного задоволення, прямої вигоди. В цих спірних правовідносинах роботи з біомеліорації, які виконуються за оскаржуваним договором, забезпечують відповідача-1 чистою водоймою та заощаджують витрачання великих грошових сум на очищення водойми. Тільки за 2022 рік відповідач-1 заощадив близько 1,6 млн. грн прямих витрат (паливно-мастильні матеріали, амортизація техніки, фонд заробітної плати, вартість косіння верхньої водної рослинності, ремонт насосного обладнання, економія електрики, яка витрачається на прокачування води, тощо) і це без врахування вартості екологічного ефекту від дотримання відповідної якості води.
26. Відповідач-2 вважає, що не можуть прийматися до уваги твердження прокурора про удаваність правочину, оскільки жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом відповідачу-2 не передавалось, а відповідач-1 продовжує володіти та користуватися водосховищем, виконує в тому числі функції з постачання води, роботи з очищення якої проводяться відповідачем-2 на виконання умов договору.
27. Також відповідач-2 подав додаткові письмові пояснення, які переважно дублюють аргументи поданого ним відзиву на касаційну скаргу.
28. У зв`язку із цим колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, а згідно із частиною першою статті 295 цього Кодексу учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
29. Стосовно права сторони подати письмові пояснення Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 161 ГПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною п`ятою цієї статті суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
30. Верховний Суд не визнавав необхідним одержати від учасників справи додаткові письмові пояснення стосовно окремих питань. Сторони мали можливість подати свої пояснення у заявах по суті справи, передбачених для стадії касаційного оскарження, а також надати усні пояснення у судовому засіданні.
31. З огляду на це Верховний Суд відповідно до частини другої статті 118 ГПК України залишає без розгляду подані відповідачем-2 додаткові письмові пояснення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
32. Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 15.01.1998 № 21 Придунайському управлінню зрошувальних систем міста. Кілія, Кілійського району передано у постійне користування земельну ділянку площею 533,55 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів та споруд водного господарства, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №000538 від 16.06.1998, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 22.
33. На зазначеній земельній ділянці, зокрема, розташований підвідний канал на острові Степовий довжиною 1 300 м, шириною по дну 10 м, по верху - 30 м, що дорівнює площі 3,9 га. Зазначений канал проходить через острів Степовий Кілійського району Одеської області (на даний час територія Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області), бере початок із річки Дунай і закінчується біля шлюзу Кофа.
34. Підвідний канал на острові Степовий, відповідно до додатку до Протоколу технічної ради відповідача-1 від 08.05.2020 №3, було включено до Переліку водних об`єктів, які ввійшли в Програму "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства".
35. Зазначену Програму було розроблено на підставі зареєстрованого 12.10.2015 Державною службою інтелектуальної власності України патенту на корисну модель № 101959 "Спосіб покращення природної якості води та ефективності роботи спеціальних об`єктів водозабезпечення шляхом створення природно-штучного біомеліоративного комплексу".
36. Як вбачається з матеріалів справи, моменту укладання договору передувала розробка:
- Методології запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу, погодженої в період з квітня 2020 по грудень 2020 ДЗ "ДЕА", науково-технічною радою Держводагентства та інш.;
- Технічного завдання на розробку Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації Козійського водосховища міжрайонного управління водного господарства";
- Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства".
37. 31.07.2020 між відповідачем-1 (замовник) та відповідачем-2 (виконавець) було укладено договір № 409 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу на острові Степовий.
38. Відповідно до пункту 1.1. договору за завданням замовника виконавець зобов`язався на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язався надати виконавцю у часткове користування для цілей цього договору підвідний канал на острові Степовий (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи.
39. Роботи, вказані у пункті 1.1. договору, це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) підвідного каналу на острові Степовий загальною площею водного дзеркала 3,9 га, шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору. (Площу водного дзеркала у розмірі 9,6 га у договорі вказано помилково, оскільки відповідно до Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства", розробленою на підставі патенту на корисну модель № 101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015, площа підвідного каналу на острові Степовий складає 3,9 га).
40. Риби-меліоратори та раки в цьому договорі є власністю виконавця і виступають інструментом (матеріально-товарними цінностями) виконання робіт по досягненню мети договору.
41. Згідно з пунктом 1.2. договору метою договору є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об`ємів води.
42. Відповідно до пункту 1.6. вказаного договору, біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Закону України "Про рибне господарство", Закону України "Про аквакультуру".
43. Пунктом 1.7. договору передбачено, що у виконавця не виникає прав власності на водний об`єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду виконавцю.
44. Згідно з пунктом 2.1. укладеного договору, наслідком виконаних робіт за даним договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод. пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми.
45. Відповідно до пункту 8.4.17 укладеного договору, виконавець зобов`язаний протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків. А також, при необхідності, проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми.