ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 520/1298/23
адміністративне провадження № К/990/1874/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 520/1298/23
за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокатка Петруніна Кристина Олегівна,
до Військового оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (в/ч НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокатка Петруніна Кристина Олегівна,
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року (головуючий суддя: Мельников Р.В.)
і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року (головуючий суддя: Чалий І.С., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.),
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військового оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (в/ч НОМЕР_1 ) (далі по тексту - Відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі по тексту - Відповідач - 2), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 17 наказу № 220-РС від 9 грудня 2022 року командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про увільнення від займаної посади та зарахування сержанта ОСОБА_1 в розпорядження командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади;
- поновити сержанта ОСОБА_1 на посаді техніка відділення автоматизованої обробки інформації загону оперативно-технічного аналізу, ВОС 446945А, ВЧ НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пункт 17 наказу №220-РС від 9 грудня 2022 командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не містить в собі жодних визначених підпунктів 1-16 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153) підстав для увільнення позивача з посади і зарахування його в розпорядження, а у пункті 116 Розділу IV Положення №1153 взагалі відсутня така підстава, як план переміщення. Відтак, на переконання позивача, зазначений наказ є протиправним та таким, що порушує його права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. В результаті незаконного увільнення, як зазначає позивач, він зазнав сильне емоційне потрясіння, з моменту отримання інформації про незаконне увільнення постійно знаходиться у стресі, що призвело до погіршення стану його здоров`я та госпіталізації. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Серед іншого, позивач стверджує, що в результаті незаконного увільнення, він зазнав потужне емоційне потрясіння; з моменту отримання інформації про незаконне увільнення постійно знаходиться у стресі, що призвело до погіршення стану його здоров`я та госпіталізації.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військового оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (в/ч НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у цьому випадку мають місце зміни в організаційно-штатній структурі військових частин (розформування (реформування) військової частини, їх доукомплектація), що в першу чергу обумовлено планом переміщення окремих військових частин в рамках стримування відсічі збройної агресії рф проти України, у зв`язку з чим відповідачем правомірно видано оскаржуваний наказ.
Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наказом по особовому складу оформлюються зміни в службовому становищі військовослужбовця у разі зарахування його в розпорядження. Одночасно, форма наказу про зарахування у розпорядження, передбачена додатком 53 до Інструкції №333, вимагає обов`язкового зазначення пункту Положення №1153/2008, який слугував підставою для його видання, однак вимог щодо зазначення окремого підпункту дана інструкція не містить.
З урахуванням вищевикладеного, а також з огляду на обставини того, що наказ від 9 грудня 2022 року №220-РС про зарахування у розпорядження складено відносно декількох осіб, беручи до уваги встановлену форму наказу, суди попередніх інстанцій виснували, що незазначення в ньому для кожного військовослужбовця окремого підпункту пункту 116 Положення №1153/2008 не може бути самостійною підставою для його скасування.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У січні 2024 року адвокатка Петруніна Кристина Олегівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо правильності застосування приписів пункту 116 Положення №1153/2008.
Серед іншого, заявник у касаційній скарзі вказує на те, що не зазначення у спірному наказі конкретного підпункту пункту 116 Положення 1153/2008, свідчить про порушення її права на інформацію, принципу правової визначеності і визначає широке поле для свавілля з боку органів, що мають владні повноваження.
До того ж, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні не надав жодної оцінки факту відсутності підстав для складання та підписання наказу №220-РС від 9 грудня 2023 року.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник Військової частини НОМЕР_2 просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі без змін, посилаючись на їхню законність і обґрунтованість.
В обґрунтування правомірності спірного наказу зазначає, що абзацом 2 пункту 257 Положення №1153/2008 передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Додатково зазначає, що наказ - це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов`язковий для виконання підлеглими. При складані наказу по особовому складу не потрібна підстава як така, оскільки сам наказ є волевиявленням посадової особи уповноваженої на прийняття таких рішень.
Також представник Військової частини НОМЕР_2 зазначає, що вказані в додатку 51 до Інструкції №280 документи, мають рекомендаційний характер, отже при дотриманні розділів Х та ХІ Інструкції №280, даний наказ буде чинним та таким, що відповідає законодавству. Тому не зазначення підпункту пункту 116 Положення № 1153/2008 в наказі не являється порушенням законодавства, не призводить до скасування пункту наказу та такого наказу в цілому.
Військове оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (в/ч НОМЕР_1 ) свого відзиву на касаційну скаргу не подало, що не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у цій справі доставлено відповідачу 19 січня 2024 року о 03:28 год.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1 згідно указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію", з метою забезпечення національної безпеки і оборони України, на виконання статей 17, 65 Конституції України, Закону України "Про оборону України", 22 червня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 призваний та направлений на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_2 .
22 червня 2022 року згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 154 від 22 червня 2022 року, відповідно до статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 щодо проведення загальної мобілізації сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду техніка відділення автоматизованої обробки інформації загону оперативно-технічного аналізу, ВОС 446945А.
У подальшому, 21 листопада 2022 року згідно наказу № 312 від 21 листопада 2022 року командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) сержанта ОСОБА_1 визначено вважати таким, що вибув у відрядження до ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_3" до окремого розпорядження з 21 листопада 2022 року для виконання бойових завдань.
Наказом т.в.о. командувача військово-оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" № 220-РС від 9 грудня 2022 року відповідно до пункту 116 Положення від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 пунктом № 17 сержанта ОСОБА_1 наказано увільнити від займаної посади та зарахувати в розпорядження командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади. В якості підстави вказано план переміщення командування ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 10 грудня 2022 року.
Зі спірним наказом позивач ознайомився 20 грудня 2022 року на території розташування військової частини НОМЕР_2, копія наказу йому надана не була на підставі грифу ДСК, про ознайомлення з наказом він не розписувався.
Не погодившись з пунктом 17 наведеного вище наказу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
V. Нормативне регулювання
Згідно із статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Положеннями статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями частин 1, 2 статті17 Закону України "Про оборону України" передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.
Згідно статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.
Приписами статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з абзацу 2 частини 4 статті 3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" зміст мобілізації становить переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.
Приписами статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з частин 5, 7 статті 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.
Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.
Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указами Президента України дія воєнного стану продовжена.
Відтак, починаючи з 24.02.2022 та дотепер в Україні триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону України" є особливим періодом.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.
Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно абзацам 1 та 2 пункту 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно із підпункту 1 пункту 81 Положення №1153/2008 призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі - номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.
Згідно пункту 85 Положення №1153/2008 просування по службі військовослужбовців здійснюється за рейтинговим принципом та за умови перебування військовослужбовців у резерві або на конкурсній основі на посади науково-педагогічних (наукових) працівників.
Порядок формування та використання резерву, а також порядок призначення осіб офіцерського складу на посади науково-педагогічних (наукових) працівників визначаються Міністерством оборони України.
У той же час, абзацом 2 пункту 257 Положення №1153/2008 передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Пунктом 112 цього Положення передбачено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.
Приписами пункту 116 Положення № 1153/2008 передбачено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі:
1) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців;
2) якщо посада, на яку призначено військовослужбовця, належить до номенклатури призначення нижчої посадової особи і не є вакантною, а також до номенклатури призначення командира військової частини НОМЕР_4 ;
3) пониження у посаді в порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення або призначення на нижчу посаду на підставі висновку атестування, якщо неможливо відразу призначити військовослужбовця на нижчу посаду;
4) повернення депутатів, які є військовослужбовцями, після закінчення строку їх депутатських повноважень;
5) повернення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів;
6) повернення військовослужбовців, які були направлені за кордон для проходження військової служби або навчання, - у разі неможливості призначення на посаду;
7) закінчення строку перебування військовослужбовців на посадах науково-педагогічних і наукових працівників вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, науково-дослідних установ та необрання їх на зазначені посади за результатами нового конкурсу;
8) скасування допуску до державної таємниці - до вирішення питання дальшого проходження військової служби;
9) відрахування слухача денної форми навчання з вищого навчального закладу;
10) визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби;
11) якщо в особливий період випускники вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти після завершення навчання не можуть бути безпосередньо призначені на посади;
11-1) офіцери запасу, призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, - до призначення на посади;
11-2) припинення повноважень Міністра оборони України, на посаду патронатної служби якого був призначений військовослужбовець, - у разі неможливості призначення на посаду;
11-3) перебування з близькими особами у прямому підпорядкуванні, якщо протягом місяця з моменту виникнення таких обставин неможливо призначити на посаду, що виключає пряме підпорядкування;
12) навчання військовослужбовців за денною формою у вищому навчальному закладі іншого військового формування - до закінчення навчання;
12-1) відсторонення військовослужбовця від посади під час досудового розслідування або судового провадження - до закінчення строку застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження або до його скасування в порядку, передбаченомуКримінальним процесуальним кодексом України;
13) якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання;
14) якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі;
15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення;
16) перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками) - до закінчення відпустки по догляду за дитиною.
Згідно абзаців 20-21 пункту 116 Положення № 1153/2008 військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
Відповідно до абзацу 1 пункту 117 Положення № 1153/2008 призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.
Згідно з пунктом 118 Положення № 1153/2008 під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, до кадрового органу номенклатури призначення не пізніше ніж за два місяці до встановлених строків проведення таких заходів подається список військовослужбовців, які вивільняються, з пропозиціями щодо їх дальшого службового використання.
У разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади вони:
призначаються на нижчі посади (не більш як на один ступінь чи за їх згодою більше ніж на один ступінь);
зараховуються у розпорядження відповідного командира (начальника) згідно з підпунктом 1 пункту 116 цього Положення;
звільняються з військової служби у встановленому порядку (у разі відсутності згоди призначення на нижчі посади більше ніж на один ступінь або відсутності згоди переміщення на посади у випадках, визначених абзацами третім - п`ятим пункту 112 цього Положення).