ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 160/5434/19
касаційне провадження № К/9901/11712/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 (суддя Дєєв М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 (головуючий судді - Баранник Н.П., судді - Малиш Н.І., Щербак А.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Управління) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління, в якому просила: визнати протиправними дії Управління по нарахуванню боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 15819,54 грн.; скасувати вимогу про сплату богу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-1635-54/425.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 07.02.1995 вона була зареєстрована фізичною особою - підприємцем, а 14.06.1995 ОСОБА_1 було взято на облік я платника єдиного внеску. Разом з цим, з 2003 року по 27.11.2018 (дата реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця) ОСОБА_1 підприємницьку діяльність не здійснювала, податкову звітність до контролюючого органу не подавала. При цьому, з 01.11.1994 ОСОБА_1 працює на повну ставку вчителем української мови та літератури Петропавлівської заочної школи, із заробітної плати якої щомісячно відраховується єдиний соціальний внесок, що підтверджується копією трудової книжки. Крім того, ОСОБА_1 вказала, що згідно з пунктом 4 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, тоді як у даному випадку Управління прийняло оспорювану вимогу лише на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 01.10.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що ОСОБА_1, будучи зареєстрованою як фізична особа-підприємець, не нарахувала та не сплатила у встановлений законодавством строк єдиний соціальний внесок у розмірі мінімального страхового внеску за 2017 рік у загальному розмірі 8448,00 грн. та за три квартали 2018 року - у загальному розмірі 7371,54 грн., внаслідок чого станом на дату прийняття вимоги у неї утворилася недоїмка, яка склала 15819,54 грн., з огляду на що контролюючий орган правомірно сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) на підставі даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала до суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Зазначає про неврахування судами, що починаючи з 2003 року по 27.11.2018 ОСОБА_1 підприємницьку діяльність не здійснювала та не подавала податкової звітності, підтвердженням чого є включення 19.06.2013 до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про те, що свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця вважається недійсним. Крім того, ОСОБА_1 наголошує, що суди не надали будь-якої правової оцінки тому, що вона з 01.11.1994 ОСОБА_1 працює на повну ставку вчителем української мови та літератури Петропавлівської заочної школи, із заробітної плати якої щомісячно відраховується єдиний соціальний внесок, що підтверджується копією трудової книжки.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.05.2020 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.02.2025 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 05.02.2025.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 07.02.1995, аз 14.06.1995 року була взята на облік як платник єдиного внеску.
27.11.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис за № 22130060004001527 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
11.05.2019 Управління сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1635-54/425, відповідно до якої станом на 30.04.2019 позивач має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі15819,54 грн., що виникла за період 2017-2018 роки.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ("Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань") в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Таким чином, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.
З метою встановлення наявності такого статусу у відповідних осіб, суд звертає увагу на наступне правове регулювання.
01.07.2004 набув чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у подальшому змінено назву на Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
01.07.2010 прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 2390-VI, (надалі також - Закон № 2390-VI), який набув чинності 03.03.2011.
Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Пункт 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення № 2390-VI у зв`язку із набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням" від 19.05.2011 № 3384-VI (далі - Закон № 3384-VI) викладено в наступній редакції:
Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Водночас суди попередніх інстанцій з урахуванням вище наведених норм не перевірили чи був ОСОБА_1 взагалі статус фізичної особи-підприємця в період нарахування їй сум єдиного внеску, чи була вона взята на облік до Управляння як платник єдиного внеску з урахуванням того, що 19.06.2013 до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис про те, що свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вважається недійсним.
Таким чином, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими такі рішення судів попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судо