ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 496/3687/13-к
провадження № 51-4496км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2016 року щодо ОСОБА_6 і касаційну скаргу останнього на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 13 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2016 року в частині його засудження за ч. 1 ст. 309 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 1201217048000527, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Коломиї Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - 20 березня 2009 року Залізничним районним судом м. Сімферополя за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці, звільненого 05 травня 2009 року,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 119 КК України;
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше судимого 06 червня 2008 року Суворовським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, дії якого ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 червня 2008 року були перекваліфіковані на ч. 2 ст. 186 КК України та якому було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 червня 2011 року умовно-достроково на 1 місяць 27 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 309 КК України.
Історія кримінального провадження
Біляївський районний суд Одеської області вироком від 13 листопада 2015 року:
ОСОБА_7 визнав невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ст. 119, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдав. Засудив за пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
ОСОБА_6 .
Визнав невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдав. Засудив за: ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; ч. 1 ст. 396 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців 3 дні.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців 3 дні.
Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 02 червня 2016 року задовольнив частково апеляційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_7 та його захисника, скасував вирок районного суду від 13 листопада 2015 року щодо ОСОБА_7 у пред`явленому йому обвинуваченні за пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України за епізодом вбивства ОСОБА_8 та щодо ОСОБА_6 в частині засудження за ч. 1 ст. 396 КК України і в частині виправдання останнього у пред`явленому йому обвинуваченні за пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а кримінальне провадження в цій частині направив на новий судовий розгляд в іншому складі суду зі стадії підготовчого засідання.
У частині виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 119 КК України та засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 309 КК України вирок суду залишено без змін.
Судові рішення щодо ОСОБА_7 в касаційному порядку не оскаржуються.
Прокурор оскаржив ухвалу апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність стосовно засудженого ОСОБА_6, зокрема апеляційний суд, залишаючи вирок районного суду в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 309 КК України без змін, не виключив із вироку посилання на ст. 70 КК України.
Засуджений ОСОБА_6 оскаржив указані судові рішення в частині його засудження його за ч. 1 ст. 309 КК України.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 309 КК України
На початку травня 2013 року, більш точного часу суд не встановив, ОСОБА_6, знаходячись у під`їзді будинку АДРЕСА_3, незаконно шляхом знахідки придбав, для особистого вживання та без мети збуту 1,202 г речовини, що містить психотропну речовину, обіг якої обмежений - амфетамін кількісним вмістом 0,854 г, після чого, помістивши її між обкладинкою та першою сторінкою паспорта громадянина України на своє ім`я, у період із початку травня до 10 травня 2013 року незаконно, з метою особистого вживання, без мети збуту, зберігав там.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити ухвалу апеляційного суду та виключити посилання на призначення ОСОБА_6 на підставі ст. 70 КК України остаточного покарання за сукупністю злочинів. Свої вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок районного суду щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 396 КК України та залишаючи його без змін у частині засудження останнього за ч. 1 ст. 309 КК України, не виключив з вироку суду посилання на призначення покарання на підставі ст. 70 КК України.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить судові рішення щодо нього скасувати в частині засудження за ч. 1 ст. 309 КК України.
Стверджує, що докази, покладені в основу його обвинувачення за зазначеною статтею, є недопустимими. Зокрема, указує на недопустимість як доказів його винуватості: протоколу обшуку житла від 10 травня 2013 року та висновку експерта № 478. Свої доводи мотивує тим, що слідчий суддя надавав дозвіл на відшукування за місцем його мешкання речей, документів або знарядь вбивства ОСОБА_9, а не на відшукування і вилучення порошкоподібних речовин.
Крім того, зауважує, що відомості про вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 309 КК України до ЄРДР були внесені з порушенням вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, і, як наслідок, вважає всі слідчі (розшукові) дії неправомірними, а встановлені за результатом їх проведення докази - недопустимими.
Наголошує, що суд неправомірно стягнув з нього на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів.
Також указує на незастосування судами до нього положень ст. 49 КК України.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала подану скаргу та заперечувала щодо задоволення скарги засудженого.