iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 369/205/20

провадження № 61-15629св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;

розглянув заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова Іллі Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_2 солідарно на свою користь суму позики (за нотаріально посвідченим договором позики від 05 лютого 2013 року та договором позики від 29 березня 2013 року, оформленим розпискою) у розмірі 5 663 700 грн, інфляційні нарахування - 1 424 986,92 грн, три проценти річних - 466 906,12 грн, а всього 7 555 593,04 грн та судовий збір у розмірі 9 605 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 05 лютого 2013 року у розмірі 4 045 500 грн, що еквівалентно 150 000 доларів США. У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 5 138 грн.

Постановою Верховного Суду від 25 грудня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Поночевної А. О. залишено без задоволення.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова І. С. задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, оформленим розпискою від 29 березня 2013 року, а також - інфляційних втрат та трьох процентів річних за нотаріально посвідченим договором позики від 05 лютого 2013 року залишено без змін.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_2 про солідарне стягнення основної суми боргу за договором позики від 05 лютого 2013 року у розмірі 4 045 500 грн, що еквівалентно 150 000 доларів США, а також в частині розподілу судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_2 про солідарне стягнення основної суми боргу за договором позики від 05 лютого 2013 року у розмірі 4 045 500 грн, що еквівалентно 150 000 доларів США, задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 основну суму боргу за договором позики від 05 лютого 2013 року у розмірі 4 045 500 грн, що еквівалентно 150 000 доларів США.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21 611,25 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення

29 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнецов І. С. подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" заяву, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі про стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі по 7 460 грн з кожного.

Заява представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова І. С. обґрунтована тим, що в касаційній скарзі він вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які ОСОБА_1 очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи в суді касаційної інстанції в сумі 11 000 грн, а у відзиві на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Поночевної А. О. він заявив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу в сумі 40 000 грн.

Умовами договору про надання правничої допомоги, укладеного 02 вересня 2019 року між адвокатом Кузнецовим І. С. та ОСОБА_1, а також розрахунком вартості наданих послуг з правничої допомоги від 20 листопада 2023 року передбачено, що загальна вартість правничої допомоги в сукупності не повинна перевищувати 40 000 грн незалежно від витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в актах приймання-передачі наданих послуг.

09 серпня 2024 року та 16 жовтня 2024 року адвокатом Кузнецовим І. С. та ОСОБА_1 підписано акти приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт, згідно з якими вартість послуги з підготовки і відправки відзиву на касаційну скаргу в цій справі складає 4 800 грн, а за підготовку і відправку касаційної скарги - 10 120 грн. Сплата коштів за надану правничу допомогу підтверджується платіжними інструкціями від 09 серпня 2024 року та від 16 жовтня 2024 року.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від відповідачів не надійшли

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Зазначене узгоджується з положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.

Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У заяві про ухвалення додаткового рішення у справі, поданій до Верховного Суду 29 грудня 2024 року через підсистему "Електронний суд", представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнецов І. С. просив здійснити розподіл судових витрат та стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі по 7 460 грн з кожного.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з підготовкою і відправкою касаційної скарги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року, а також відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Поночевної А. О., представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнецов І. С. надав:

- копію договору про надання правової допомоги від 02 вересня 2019 року, укладеного між адвокатом Кузнецовим І. С. та ОСОБА_1 ;

- копію додаткової угоди від 20 листопада 2023 року до договору про надання правової допомоги від 02 вересня 2019 року;

- копію розрахунку вартості наданих послуг з правової допомоги від 20 листопада 2023 року;

- копію акта приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт від 16 жовтня 2024 року, за яким сторони погодили вартість наданої правничої допомоги у фіксованому розмірі 10 120 грн за підготовку і відправку касаційної скарги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року;

- копію акта приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт від 09 серпня 2024 року, за яким сторони погодили вартість наданої правничої допомоги у фіксованому розмірі 4 800 грн за підготовку і відправку відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2

- копію платіжної інструкції № 0.0.3810087215.1 від 09 серпня 2024 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Кузнецову І. С. винагороди у розмірі 4 800 грн за договором від 02 вересня 2019 року і актом від 09 серпня 2024 року;

- копію платіжної інструкції № 0.0.3948763476.1 від 16 жовтня 2024 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Кузнецову І. С. винагороди у розмірі 10 120 грн за договором від 02 вересня 2019 року і актом від 16 жовтня 2024 року.

Копії вищевказаної заяви з доданими до неї документами 30 грудня 2024 року були доставлені до електронних кабінетів ОСОБА_2 та представника ОСОБА_2 - адвоката Поночевної А. О. в підсистемі "Електронний суд". Тобто ОСОБА_2, ОСОБА_2 та його представник - адвокат Поночевна А. О.знали або принаймні повинні були дізнатися про наявність такої заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова І. С., однак станом на 05 лютого 2025 року до Верховного Суду не надійшли їх заперечення про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Кузнецова І. С., наданої позивачу в суді касаційної інстанції.

В додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Врахувавши критерії реальності, розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) на підставі наданих стороною позивача доказів, а також взявши до уваги те, що відповідачі не надали заперечень щодо невідповідності заявлених витрат вказаним критеріям, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність представником ОСОБА_1 - адвокатом Кузнецовим І. С. понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в розмірі 14 920 грн (4 800 грн за підготовку і відправку відзиву на касаційну скаргу + 10 120 грн за підготовку і відправку касаційної скарги) та їх співмірність з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Оскільки постановою Верховного Суду від 25 грудня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Поночевної А. О. залишено без задоволення, а касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова І. С. задоволено частково і рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_2 про солідарне стягнення основної суми боргу за договором позики від 05 лютого 2013 року у розмірі 4 045 500 грн, що еквівалентно 150 000 доларів США, а також в частині розподілу судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних вимог, однак не вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, то наявні підстави для задоволення заяви та ухвалення додаткового судового рішення про стягнення із ОСОБА_2, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі по 7 460 грн з кожного.

Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

................

Перейти до повного тексту