ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 916/5124/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Лунгул Л. А.,
відповідача - Шалгінських І. Е., Андреєва А. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії (Адміністрація Одеського морського порту)
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 (судді: Богацька Н. С. - головуючий, Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) і рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 (суддя Степанова Л. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця"
до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії (Адміністрація Одеського морського порту)
про: стягнення 2 124 979,80 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У листопаді 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця", залізниця) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії (Адміністрація Одеського морського порту) (далі - ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії, адміністрація) 2 124 979,80 грн, з яких: 1 676 554,56 грн плати за користування вагонами та 448 425,24 грн збору за зберігання вантажу.
1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем своєчасно не було забрано вагони, які прибули на станцію призначення на адресу одержувача-відповідача, внаслідок чого були складені акти форми ГУ-23 про затримку вагонів на станції призначення, на підставі яких нараховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, які відповідачем не оплачені, що свідчить про неналежне виконання в період із листопада 2022 року по січень 2023 року умов укладених між сторонами у справі договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір перевезення) та договору про обробку вагонів з вантажем (далі - договір про обробку вагонів).
1.3. ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії у відзиві на позов заперечило проти його задоволення, посилаючись, зокрема, на обставини відсутності електропостачання на території Одеського морського порту та неможливості виконання вантажно-розвантажувальних операцій з вагонами у цей період з незалежних від відповідача причин (форс-мажорних обставин).
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 позов задоволено повністю.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, оскільки відповідачем своєчасно не було забрано вагони, які прибули на станцію призначення. Суд відхилив доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин і його посилання на відсутність електроенергії як підставу несвоєчасної обробки вагонів за необґрунтованістю та недоведеністю.
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 у цій справі залишено без змін із тих самих підстав.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Скаржник вважає, що оскаржені у справі судові рішення прийнято з порушенням норм процесуального права (статей 86, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 3, 509, 598, 607, 610, 611, 617 Цивільного кодексу України, статей 230-232 Господарського кодексу України); на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - пункту 16 Розділу II Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила користування вагонами), зокрема щодо звільнення від плати за користування вагонами у випадку, якщо затримка вагонів спричинена аварією на підприємстві, внаслідок якої виключається можливість здійснення вантажних робіт. Скаржник також зазначає, що наразі відсутні будь-які правові висновки Верховного Суду про те, що нарахування залізницею плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів, що виникло через порушення строків обробки вагонів не з вини замовника, а внаслідок дії обставин непереборної сили (відключення електроенергії через масовані ракетні обстріли тощо), є або заходом відповідальності, або основним зобов`язанням та щодо підстав, які звільняють замовника від сплати вказаних сум, при умові доведення, що порушення строків обробки вагонів сталося не з його вини.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що через постійні ракетні обстріли та атаки дронів з боку держави-агресора російської федерації на території Одеської області були значною мірою пошкоджені об`єкти критичної інфраструктури, які відповідали за електрозабезпечення Одеського морського порту, що призвело до того, що у періоди з 23.11.2022 по 24.11.2022, з 05.12.2022 по 17.12.2022 та з 31.12.2022 по 02.01.2023 територія Одеського морського порту, включаючи об`єкти відповідача та інших підприємств, розташованих на території порту, була знеструмлена. Наведене унеможливило виконання вантажно-розвантажувальних робіт із залізничними вагонами в цей період, та, відповідно, призвело до накопичення залізничних вагонів та їх затримки на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що не залежать від відповідача. Скаржник зазначає, що існування обставин непереборної сили (відключення електроенергії через ракетні обстріли) та наявність аварії на підприємстві через пошкодження енергетичної інфраструктури та відключення електроенергії на території Одеського морського порту у наведеному випадку звільняє відповідача від сплати заявлених до стягнення сум.
3.2. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін як законні та обґрунтовані.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 24.06.2020 між залізницею (перевізник) та адміністрацією (замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-38728457/2020-001, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних із цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до пункту 3.4 цього договору перевезення замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (плата за користування власними вагонами перевізника).
Згідно з пунктом 3.4.1 договору перевезення розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до пункту 3.4.2 договору.
У пункті 3.4.2 договору перевезення визначено формулу для обрахування плати за користування власними вагонами перевізника, а в пункті 3.4.3 цього договору вказано, що моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в пункті 3.4, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами.
Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в пункті 3.4 договору перевезення, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.
Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки та підставі актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3.4.4 договору перевезення).
Згідно з пунктом 6.1 договору перевезення сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у випадку виникнення після укладення договору обставин непереборної сили, якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, кібератак, тощо.
Сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з момент їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами України, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини (пункти 6.3. 6.4 договору перевезення).
Також суди установили, що між сторонами укладено договір про обробку вагонів з вантажами № 1/59, за змістом якого залізниця здає/приймає, а порт приймає/здає експортні, транзитні, імпортні вантажі, що перевозяться за участю морського, залізничного транспорту, а також господарські вантажі для порту або для його контрагентів.
Відповідно до пункту 3.2 цього договору залізниця зобов`язується вести облік часу користування вагонами переданими порту, а також не прийнятих портом і затриманих з вини порту та станції.
За умовами пункту 7.1 договору плата за користування вагонами портом нараховується за час із моменту передачі вагонів порту до моменту приймання залізницею від порту. Облік часу користування вагонами, поданими в порт, провадиться за пам`ятками про подавання/забирання вагонів і відомостями плати за користування вагонами за їх номерами. Відомості плати за користування вагонами складаються станцією і підписуються представниками станції і порту. Вагони, що з вини порту недозаявлені або недовивантажені проти добової норми вивантаження і простоюють на припортовій станції та на підходах до неї в "покинутих" поїздах в очікуванні подачі в порт, оформляються актами загальної форми з покладанням на порт відповідальності за користування вагонами і контейнерами та за зберігання вантажів в вагонах згідно з пунктом 2.1 Розділу 3 Тарифного керівництва № 1.
Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 7.3 договору про обробку вантажів сторони звільняється від відповідальності за невиконання запланованої добової норми вивантаження вагонів у випадках форс-мажорних обставин. Причини звільнення від плати зазначаються у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами і контейнерами.
За користування вагонами і контейнерами порт сплачує залізниці плату згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами (пункт 7.4 цього договору).
У пункті 7.6 договору про обробку вантажів передбачено, що відповідач звільняється від плати за користування вагонами та за зберігання вантажів у вагонах за час затримки вагонів через аварію в порту або через стихійне лихо, штормові погодні умови, внаслідок чого чинним законодавством заборонено виконання вантажних робіт.
Відповідно до додаткової угоди від 12.12.2022 вказаний договір набирає чинності з 01.07.2012 і діє до 31.12.2023.
Попередніми судовими інстанціями встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі накладних №№ 47521166, 33773870, 44965101, 44966612, 44957066, 36821643, 36821676, 33759531, 33782434, 33779232, 47520945, 47521919, 47515911, 47521539, 42557553, 42546507, 33787532, 42557561, 33785551, 42572610, 44879617, 44814291, 33627118, 33586397, 44863066, 44864833, 44863074, 44862944, 44866853, 44867299, 44870665, 44869758, 44869774, 42198630, 33589789, 42209213, 42184200, 33590597, 47528062, 47545223, 33782079, 47516166, 33779901, 36811669, 44962470, 44957280, 44882421, 44812303, 44814283, 44814556, 47521521, 47471586, 44956316, 44971984, 36770428, 33781113, 42588632, 44971273, 33778705, 44973816, 44960359, 42566950, 44874261, 42572628, 36768554, 36768547, 36821668, 33774332, 44958080, 47531934, 42196600, 42209221, 42183111, 42184408, 42196592, 42274241, 42274282, 44960292, 44964997, 42182550, 33627480 на адресу відповідача були відправлені вагони: №№ 95945531, 95970687, 95771168, 95774550 (накладна № 47521166); №№ 95094165, 95092284, 95094587, 95148383, 95233680, 58549437 (накладна № 33773870); № 58545054 (накладна № 44965101); №№ 95774048, 95773131, 95771382, 95770426, 95762027, 955564258, 95563821, 95566451 (накладна 44966612); №№ 95970166, 95770939, 95774006 (накладна 44957066); №№ 95712477, 95752283 (накладна № 36821643); №№ 95754776, 95652756 (накладна № 36821676) №№ 95202826, 95164471, 95233532, 95265278, 95183869, 95252581 (накладна № 33759531); №№ 959669770Ю, 95771234, 95770517Ю, 95490066, 95945606, 95946612 (накладна № 33782434); №№ 95479846, 95970075, 95970745, 95970505 (накладна 33779232); №№ 95770574, 95566121, 95946711, 95771267, 95970034, 95761912, 95773289, 95770269, 95773883, 957746667 (накладна № 47520945); №№ 95770434, 95489985 (накладна № 47521919); №№ 95476974, 95947040, 95770541, 95761979 (накладна № 47515911); №№ 95773867, 95761706, 95771317 (накладна № 47521539); №№ 95565958, 95566410 (накладна №42557553); №№ 95392726, 95527438, 53200275, 95614558, 95621306 (накладна № 42546507); №№ 95490181, 95773685 (накладна №33787532); №№ 95541215, 95753521 (накладна № 42557561); №№ 95945689, 95566279, 95945622 (накладна №33785551); №№ 95563441, 95970976 (накладна № 42572610); №№ 95970851, 95945572, 95970240, 95970752, 95970414, 95770855, 95946851 (накладна № 44879617); №№ 95665717, 95997284, 95748075, 95697249, 95140828, 95705380 (накладна № 44814291); №№ 58533043, 58536426, 95585873, 95175709, 58547811, 95798252, 95657458, 95167946, 95842365, 95795639 (накладна № 33627118); №№ 95563409, 95774568, 95774451 (накладна № 33586397); №№ 95103826, 95189833, 95190567, 95191508, 95887089, 98209943, 98210065 (накладна № 44863066); №№ 95189817, 9519425, 95186367, 95825543, 95843231, 95876686, 95876736 (накладна № 44864833); №№ 95130126, 95130746, 95190831, 95943304, 95943189 (накладна № 44863074); №№ 95101762, 95102455, 95188058, 95186318, 95185872, 95963310, 95825659 (накладна № 44862944); №№ 95192688, 95186144, 95490660, 95784542, 95784435, 95986857 (накладна № 4486853); №№ 95149225, 95153235, 95784351, 98209927 (накладна № 44867299); №№ 95101911, 95121471, 95186300 (накладна № 44870665); №№ 95153748, 95185765, 95191318, 95193884, 95104675 (накладна № 44869758); №№ 95100038, 95189015, 95963286, 95887246, 95190377 (накладна № 44869774); №№ 95335600, 58563172, 95754503, 95829305 (накладна № 42198630); №№ 95386082, 95829487 (накладна № 33589789); №№ 53203378, 95801445, 95373122, 95542148 (накладна № 42209213); №№ 95536611, 95360350, 95754636, 95677720, 95529525 (накладна № 42184200); №№ 95320453, 95451134 (накладна № 33590597); №№ 95945838, 95773024 (накладна № 47528062); №№ 95773248, 95946976, 95771424, 95770459, 95771333,95773552, 95946653, 95490462, 95946729, 95773008, 95771135 (накладна № 47545223); №№ 58531757, 95475422, 95475778, 58532680, 95178935, 95102612 (накладна № 33782079); №№ 95769329, 95987269, 95987079, 95510756, 98217300, 95506283, 95839635, 95511531, 95560686, 95560868, 95561304 (накладна № 33779901); №№ 95781225, 95841532, 95781787, 95890604, 95890380, 95890505, 95073128 (накладна № 36811669); №№ 53202669, 95970349, 95760609, 95758959, 95695466, 95643581, 95640785, 95631602, 95619706, 95543484, 95540340, 95448130, 95392452, 95387387, 95374526 (накладна № 44962470); №№ 95680146, 95799060, 95493235 (накладна № 44957280); №№ 95671004, 95670766, 95150918Ю, 98694685, 95702213, 95772685, 95122610 (накладна № 44814283); №№ 95890349, 95511846, 95510970, 95925806, 95784732 (накладна № 44812303); № 95446803, 95455473, 95330189,95540506, 95353314, 95309837, 95453544, 95542676, 95936860, 95313128, 95649562, 95450334, 95655445,95524682, 95310082, 95378279, 95292926, 95792255, 95523577, 95713087, 95619227, 95695276, 95352183, 95752762, 95357562, 95398624, 58562927, 95678611,95349288, 59597575, 95524765, 95797148, 95614467, 95642872, 95613287, 95829602, 95371845, 95683355, 95319802, 95543740, 95796983, 95711982, 95753810, 95619052, 95646980, 95357687, 95292603 (накладна № 44882421); №№ 95784948, 95784955, 95902532, 98214273, 98214216, 98217029, 95784930, 98217169 (накладна № 44814556); №№ 95762134, 95773859, 95773800, 95970703, 95568283, 95563474, (накладна № 47521521); №№ 95774030, 95762175, 95773354 (накладна № 47471586); № 395970513, 95761904, 95771051, 95970125 (накладна № 44956316); №№ 95703708 (накладна № 44971984); № 95780656, 95733309, 95841425, 95780870, 95834925 (накладна № 36770428); №№ 95913976, 95004602 (накладна № 33781113); №№ 95902227, 955555728, 95888053 (накладна № 42588632); №№ 9579619, 95695581, 95833166, 95798484, 95692612, 95945887, 95384947, 95384947, 95327250, 95831236, 95371258, 95450243, 95631479, 95612776, 95832945, 95539367, 95795084, 95493169, 95321360, 95398913, 95366308, 95199121, 95613055, 95526646, 95151486, 95455275, 95396651, 95793238, 95642088, 58563255, 95697561, 95223780, 95831525, 95374575, 95397964, 95640215, 95377651, 95796165, 95983805, 95989125, 95646782, 95452181, 95356457, 95345773, 95397626, 95330072, 95527503, 95618914, 53200135, 95529145, 95795977 (накладна № 449712773); №№ 95311361, 58553868, 95210951, 95159265, 53234829, 58533100, 95183950, 95796553, 95154274 (накладна № 33778705); №№ 95155776, 95656178, 95682936, 95641031, 95697264, 95702668, 95639407 (накладна № 44973816); №№ 95683256, 95680732, 84411975 (накладна № 44960359); № 95774659 (накладна № 42566950); № 95834933 (накладна № 44874261); № 95774741 (накладна № 42572628); № 95641445 (накладна № 36768554); № 95367710 (накладна № 36768547); № 95752051 (накладна № 36821668); № 95387965 (накладна № 42209221); № 95538146, 95527750, 95800678, 95396040, 95712287, 95369716 (накладна № 42196600); № 95770962, 95770988, 95770772, 95774717, 95476917, 95946901, 95945614, 95565669 (накладна № 47531934); № 95946646 (накладна № 44958080); № 95774543, 95771366 (накладна № 33774332); №№ 95304333, 58563156, 95981007, 95446456, 95447744, 95757605, 95829230, 95799615, 9571152, 95828711 (накладна № 42183111); №№ 95366225, 95832713, 95648838, 95682480, 95681029, 95358982, 95529558, 95712261 (накладна № 42184408); №№ 95793519, 95246427, 95318341, 95370821, 95363248, 95760054, 95366480, 95791711, 95692489, 95338778, 95636726, 95339552, 95648911, 95614582, 95640462, 95334264, 95830915, 59597542, 95758009, 58562802 (накладна № 42274241); №№ 95678082, 95348587, 95454005, 53202594, 59597229 (накладна № 42274282) №№ 95773115, 95773032, 95480406, 95773321, 95773081, 957710258 (накладна № 44960292); №№ 95970018, 95774808, 95761656, 95564050, 957728128, 95773982, 95772984, 95969704, 95762035, 95774618 (накладна № 44964997); №№ 95709747, 95759718, 95679940, 95398962, 95320354, 95623385, 956136863, 95979316, 95829727, 95647244 (накладна № 42182550); №№ 95256640, 95585840, 95585857, 95585527, 95746319, 95260709 (накладна № 33627480).
Частина вагонів, які прибули на станцію Одеса-Порт, були забрані відповідачем на під`їзну колію та знаходились там для виконання розвантажувальних робіт; частина вагонів була затримана на станції призначення Одеса-Порт в очікуванні подачі під вантажні операції, про що були складені акти загальної форми ГУ-23. Після закінчення затримки складені акти загальної форми, в яких зафіксований час закінчення затримки вагонів. Після закінчення затримки на станції спірні вагони були подані на підставі пам`яток про подавання вагонів на під`їзну колію відповідача для здійснення вивантаження. Після закінчення вантажних операцій з вагонами, які знаходились на під`їзних коліях відповідача та подання повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, вагони були забрані залізницею на підставі пам`яток про забирання вагонів.
Після закінчення операцій з вагонами були складені та надані на розгляд відповідача відомості плати за користування вагонами №№ 16123690, 03010017, 04010054, 08123627, 953-30, 12123641, 10123634, 09123633, 09123632, 08123626, 926-30, 942-30, 03010019, 08010096, 03010021, 04010049, 040100050, 04010046, 03010014, 4-26, 04010034, 03010015, 15123681 на загальну суму 2546635,92 грн (з ПДВ), яка складається з 2 098 210,68 грн плати за користування вагонами та 448 425,24 грн збору за зберігання вантажу. Вказані відомості були підписані відповідачем із зауваженнями, зокрема, відомість не узгоджено у зв`язку з відсутністю електропостачання через бойові дії. Також відповідач не погодився з нарахованим збором за зберігання вантажів.
У подальшому для сплати за користування вагонами, з чим відповідач погоджувався, були складені відомості плати за користування вагонами №№ 26129894р, 13019046р, 10019036р, 13019047р, 13019048р, 15019055р, 15019059р, 15019060р, 15019061р, 15019062р, 15019063р, 26129896р, 19129886р, 16129878р, 16129877р, 16129876р, 16129875р, 19129885р, 26129895р, 16129879р, 19019070р, 15019064р, 22129888р, які були сплачені відповідачем на загальну суму 421 656,12 грн (з ПДВ).
Попередні судові інстанції також установили, що в матеріалах справи наявне листування відповідача з АТ "ДТЕК Одеські електромережі" та АТ "Одеська ТЕЦ".
Зокрема у листі від 04.04.2023 № 727/19-03-09/Вих, адресованому АТ "ДТЕК Одеські електромережі", відповідач зазначив, що через здійснення російською федерацією масованих ракетних ударів по критичній інфраструктурі України наразі існує проблема з електрозабезпеченням Одеського морського порту та підприємств на його території і для вирішення спірних питань із залізницею відповідач просив надати інформацію стосовно відключення або обмеження споживання електроенергії на території Одеського морського порту з 23.11.2022 до 24.11.2022, з 05.12.2022 до 17.12.2022 та з 31.12.2022 до 02.01.2023 (час вимкнення, час відключення та причини вимкнення; час введення обмежень споживання, час відміни обмежень споживання).
АТ "ДТЕК Одеські електромережі" у листі-відповіді від 26.04.2023 № 101/26/03-4984 поінформувало, що:
- ГПП Морська 35/6 кВ живиться від мережі 35 кВ Одеської ТЕЦ; 23.11.2022 о 14:30 сталося знеструмлення Об`єднаної енергосистеми України, того ж дня о 18:07 була подана напруга по мережі 110 кВ на обладнання Одеської ТЕЦ, але НЕК "Укренерго" встановлено ліміт щодо споживання, дозволено включення об`єктів тільки критичної інфраструктури, з 26.11.2022 дозволено обмежене споживання промислових об`єктів;
- 05.12.2022 о 14:33 в результаті ракетного масованого обстрілу сталося знеструмлення ПС 330 кВ НЕК "Укренерго", що призвело до знеструмлення ПЛ-110 кВ, які живлять Одеську ТЕЦ. 06.12.2022 о 22:40 подана напруга по мережі на Одеську ТЕЦ, але НЕК "Укренерго" встановлено ліміт споживання. 07.12.2022 о 06:06 подана напруга на ГПП "Морська" 35/6 кВ з обмеженням споживання;
- 10.12.2022 о 03:08 та 04:54 обладнання ПС 330 кВ НЕК "Укренерго" постраждало від обстрілів, 11.12.2022 о 10:34 подана напруга по мережі на Одеську ТЕЦ;
- Міністерство енергетики України своїм листом від 30.12.2022 № 26/1.1-4.6-21593 зобов`язало всіх ОСР з 15:00 31.12.2022 по 24:00 01.01.2023 вжити заходів щодо забезпечення безперебійного електропостачання домогосподарств побутових споживачів шляхом пріоритетного застосування обмежень до промислових споживачів;
- із 24.11.2022 до 11.02.2023 у зв`язку з дефіцитом генеруючої потужності НЕК "Укренерго" доводились ліміти споживання до ОСР, обмеження застосовувались для побутових та промислових споживачів.
У листі від 22.05.2023 № 1118/19-03-09/Вих, адресованому АТ "ДТЕК Одеські електромережі", відповідач в доповнення до листа від 04.04.2023 № 727/19-03-09/Вих просив надати уточнення стосовно обмеження споживання електроенергії на території Одеського морського порту з 15.12.2022 по 16.12.2022 включно та з 31.12.2022 по 02.01.2023 включно.
АТ "ДТЕК "Одеські електромережі" у листі-відповіді від 06.06.2023 №101/26/03-6008 зазначило, що 15.12.2022 з 23:16 до 04:18 16.12.2022 по аварійній заявці РДЦ ЮР було виведено в ремонт ПЛ-330 кВ "Усатово-Аджалик 1" для заміни опорного ізолятора на ПС-330 кВ "Усатово". При цьому відключалось обладнання та обмежувалося споживання в м. Одеса. Міністерство енергетики України листом від 30.12.2022 № 26/1.1-4.6-21593 зобов`язало всіх ОСР з 15:00 31.12.2022 по 24:00 01.01.2023 вжити заходи щодо забезпечення безперебійного електропостачання домогосподарств побутових споживачів шляхом пріоритетного застосування обмежень до промислових споживачів.
У листі від 22.05.2023 № 1117/19-06-04/Вих, адресованому АТ "Одеська ТЕЦ", відповідач для вирішення спірних питань із залізницею просив надати інформацію стосовно відключення електроенергії на території Одеського морського порту 11.12.2022.
АТ "Одеська ТЕЦ" у листі-відповіді від 22.06.2023 № 34/01-916 повідомило, що:
- відповідно до записів у оперативному журналі, за розпорядженням диспетчера АТ "ДТЕК Одеські електромережі" було відключено фідери 9Ц "Морський І" та 11Ц "Морський ІІ" 10.11.2022 о 06 год. 06 хв.;
- 11.12.2022 о 07 год. 10 хв. за розпорядженням диспетчера АТ "ДТЕК Одеські електромережі" включено масляний вимикач на приєднанні 9Ц "Морський I";
- о 07 год. 12 хв. при включенні масляного вимикача на приєднанні 11Ц "Морський ІІ" відбулось відключення з "землею" в мережі 35 кВ масляних вимикачів 9Ц "Морський І" та 11Ц "Морський ІІ";
- за розпорядженнями диспетчера АТ "ДТЕК Одеські електромережі" об 11 год. 55 хв. було розібрано схему на приєднаннях 9Ц "Морський І" та 11Ц "Морський ІІ" та подано випробувальну напругу;
- 11.12.2022 о 14 год. 55 хв. за розпорядженням диспетчера АТ "ДТЕК Одеські електромережі" було зібрано схему та включено масляний вимикач на приєднанні 9Ц "Морський І";
- стосовно надання розпоряджень диспетчера ОСР (причин надання команд на включення, на відключення або інше), рекомендуємо звернутися безпосередньо до АТ "ДТЕК Одеські електромережі".
Також суди установили, що в матеріалах справи є сертифікат № 4800-24-0564 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, виданий відповідачеві щодо обов`язку (зобов`язання) приймати всі узгоджені портом експортні та транзитні вантажі та нести відповідальність за користування вагонами від моменту подачі залізницею порту на фронти навантаження/розвантаження або на приймально-здавальні колії до моменту здачі їх залізниці, з урахуванням часу на прийомо-здавальні операції (пункт 3.1 договору), у термін із 23.11.2022 по 02.01.2023 за договором про обробку вагонів з вантажами № 1/59 від 01.07.2012. Дата настання обставин: 23.11.2022, дата закінчення 01.01.2023.
4.3. У зв`язку з несплатою відповідачем у повному обсязі плати за користування вагонами у сумі 1 676 554,56 грн (2 098 210,68 грн - 421 656,12 грн) та повною несплатою збору за зберігання вантажів у сумі 448 425,24 грн позивач звернувся до суду про стягнення вказаних нарахувань з відповідача.
4.4. Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив повністю. Водночас, переглядаючи справу в порядку положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення місцевого господарського суду про задоволення позову.
4.5. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, попередні судові інстанції виходили, зокрема, із того, що згідно з пунктом 2 Правил користування вагонами за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.
За змістом пункту 3 вказаних Правил облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами (абзац 1 пункт 4 Правил користування вагонами).
У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями (абзац 3 пункту 4 Правил користування вагонами).
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій (абзаци 5, 6 пункту 4 цих Правил).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (абзац 2 пункту 6 Правил користування вагонами).
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами).
За змістом пункту 13 цих Правил плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Згідно з пунктом 15 Правил користування вагонами за час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Відповідно до пункту 121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Згідно з пунктом 16 Правил користування вагонами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
У статті 617 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Відповідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. При цьому аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).
4.6. Заперечуючи проти задоволення позову про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, відповідач посилався на наявність форс-мажорних обставин та стверджував, що в спірний період мало місце пошкодження енергетичної інфраструктури та через це відсутність електропостачання на території Одеського морського порту, що, на думку відповідача, підпадає під визначення аварії на підприємстві та унеможливило виконання вантажно-розвантажувальних операцій з вагонами у цей період за незалежних від нього причин, та, відповідно, є підставою для звільнення відповідача від вказаних нарахувань.
4.7. Урахувавши положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, умови укладених між сторонами договорів, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, надавши оцінку доводам та аргументам сторін, які вони наводили на обґрунтування своїх вимог та заперечень, попередні судові інстанції установили, що у наведеному випадку зазначені відповідачем обставини (відсутність електроенергії) не підпадають під кваліфікацію аварії на підприємстві, внаслідок якої заборонено виконувати вантажні роботи, а також під жодний інший випадок, який є підставою для звільнення від нарахованої плати за користування вагонами, адже, як зазначили суди, відповідачем не доведено, що при відсутності електроенергії нормативними актами заборонено виконувати вантажні роботи у випадку, що розглядається.
Водночас, оцінивши наведені обставини у сукупності з наданими відповідачем доказами, попередні судові інстанції установили, що з наявного у справі між відповідачем та АТ "ДТЕК Одеські електромережі" та АТ "Одеська ТЕЦ" листування з приводу електропостачання відповідача у спірному періоді не вбачається яких саме об`єктів Одеського морського порту воно стосувалося. Зокрема, як зазначили суди, в листі АТ "ДТЕК Одеські електромережі" від 06.06.2023 № 101/26/03-6008 йдеться про виведення в ремонт ПЛ-330 кВ "Усатово-Аджалик 1"для заміни опорного ізолятора на ПС-330 кВ "Усатово" з 15.12.202 з 23:16 до 04:18 16.12.2022, та вказано при цьому, що відключалось обладнання та обмежувалось споживання в м. Одесі. Однак, з цього листа не вбачається чи стосувалося це обмеження Одеського морського порту; в ньому відсутня інформація щодо відключень електроенергії для відповідача з 31.12.2022 по 02.01.2023; зазначена в останньому абзаці листа інформація щодо обмеження споживання електроенергії промисловими споживачами не містить будь-яких відомостей щодо переліку споживачів, до яких застосовано таке обмеження, чи було включено до нього відповідача, а також яким чином вказане обмеження, у разі його застосування, завадило виконанню відповідачем вантажно-розвантажувальних робіт.
Щодо листа АТ "Одеська ТЕЦ" від 22.06.2023 №34/01-916, то суди зазначили, що в ньому йдеться про відключення 10.11.2022 фідерів 9ц "Морський І" та 11Ц "Морський ІІ" та їх подальші випробування та підключення, проте з нього не вбачається чи відносяться вказані фідери до живлення електроенергією Одеського морського порту, в який період електроенергія була відсутня, на яких ділянках, чи зазначені фідери є єдиними, через які до виробничих потужностей відповідача надходить електроенергія. До того ж відповідачем не надано доказів того, що під час відключення цих фідерів неможливе виконання вантажно-розвантажувальних робіт.
В листі АТ "ДТЕК Одеські електромережі" від 26.04.2023 № 101/26/03-4984 йдеться про ГПП Морська 35/6 та з нього незрозуміло періоди відключення та чи стосувались вони Одеського морського порту (в листах йдеться про дозволене обмежене споживання промислових об`єктів, обмежене споживання, про ліміти споживання до ОСР та обмеження для побутових та промислових споживачів).
Разом із тим, попередні судові інстанції визнали недоведеним відповідачем те, як саме відсутність електроенергії впливає на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт в порту, зокрема, яке саме обладнання, що використовується для виконання розвантажувальних робіт не працює за відсутності електроенергії, тобто у наведеному випадку не доведено того, що при відсутності електроенергії навантажувально-розвантажувальні роботи на об`єктах відповідача не могли бути виконані.
Крім того, попередні судові інстанції надали оцінку наданому відповідачем сертифікату № 4800-24-0564 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, та з`ясували, що він складений на підставі вказаних листів АТ "ДТЕК Одеські електромережі" та АТ "Одеська ТЕЦ"; про настання форс-мажорних обставин відповідач не повідомляв позивача. За висновками судів, такі обставини як початок повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, пов`язані з цим повітряні тривоги та відключення електроенергії мають загальний характер, отже у повній мірі стосуються обох сторін, а не лише відповідача. Більше того, як акцентували попередні судові інстанції, предметом позову у цій справі є стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, а не стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань.
4.8. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
4.9. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено), покладається на скаржника.
4.10. Як уже зазначалося, на обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилався на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.
Посилання скаржника на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування пункту 16 Правил користування вагонами зокрема щодо звільнення від плати за користування вагонами у випадку, якщо затримка вагонів спричинена аварією на підприємстві, внаслідок якої виключається можливість здійснення вантажних робіт, відхиляються колегією суддів, оскільки у наведеному випадку попередні судові інстанції установили, що зазначені відповідачем обставини (відсутність електроенергії) не підпадають під кваліфікацію аварії на підприємстві, внаслідок якої заборонено виконувати вантажні роботи, тобто під випадок, який міг би бути підставою для звільнення від нарахованої плати за користування вагонами. Скаржник не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування такої норми для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах, не навів належного обґрунтування у чому полягає помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо її застосування, натомість його аргументи в цій частині фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків судів, покладених в основу судових рішень про задоволення позову та стосуються виключно незгоди з встановленими судами обставинами справи та оцінкою судом наявних у справі доказів. Проте з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Щодо посилань скаржника на відсутність висновків щодо того, що "нарахування залізницею плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів, що виникло через порушення строків обробки вагонів не з вини замовника, а внаслідок дії обставин непереборної сили (відключення електроенергії через масовані ракетні обстріли тощо), є або заходом відповідальності, або основним зобов`язанням та щодо підстав, які звільняють замовника від сплати вказаних сум, при умові доведення, що порушення строків обробки вагонів сталося не з його вини", то колегія суддів їх теж відхиляє, оскільки, по-перше, скаржник чітко не зазначив норму права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, а по-друге, у контексті вказаних доводів скаржника колегія суддів звертає увагу на те, що, як зазначено у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 916/2613/22 (у спорі за позовом залізниці до товариства про стягнення плати за користування вагонами) "настання обставин непереборної сили звільняє за умовами договору та нормою 1 першої статті 617 Цивільного кодексу України сторону саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором. Однак у цьому випадку предметом спору є стягнення плати за користування вагонами, що не є видом відповідальності за порушення зобов`язання". При цьому здійснені залізницею нарахування у виді плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів за своєю природою є подібними.
Отже, зважаючи на викладене, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції та підстави для задоволення позову, колегія суддів визнає недоведеною наведену скаржником підставу касаційного оскарження, визначену у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.