ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа №320/3669/19
касаційне провадження № К/9901/18400/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області (далі - Управління) постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2020 (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді - Беспалов О.О., Ключкович В.Ю.) у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "ДІАР" (далі - Підприємство) до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.04.2019 № 0011381401 та № 0011411401.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з контрагентами: ТОВ "Новотех Трейд" згідно договору поставки № 22 від 02.07.2018, ТОВ "ТВК Крокус" згідно договору поставки № 14 від 02.07.2018, ТОВ "Тодост" згідно договору поставки № 11 від 02.07.2018, ТОВ "Тікенс" згідно договору поставки № 14 від 02.07.2018, ПП "Буд-Опторг-Прайм" згідно договорів поставки № ДГ-0000130 від 01.06.2017, № ДГ-000159 від 03.07.2017, договору про надання послуг № ДГ-0000170 від 01.08.2017 підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, а доводи Управління щодо нереальності таких господарських операцій є безпідставними, не підтверджені жодним доказом і ґрунтуються на припущеннях. Також Товариство вказувало, що порушення, описане на 59 сторінці акту перевірки, а саме - неоприбуткування готівкових коштів у касі підприємства 03.07.2018 на суму 4000,00 грн., не мало підтвердження у дійсності, оскільки бухгалтер Товариства не перебувала у відпустці, що підтверджується наказом про її відкликання із відпустки.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 11.11.2019 у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Товариством не було доведено реального здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на відсутність у останніх необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, здійснення операцій із товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків, відсутність придбання товарів по ланцюгу до постачання. Також, суд виходив з того, що прибутковий касовий ордер № 32 від 03.07.2018 на суму готівкових коштів 4000,00 грн. та відповідний аркуш касової книги Товариства засвідчені підписами бухгалтера (касира) Ясюк Ю.В., яка в цей час перебувала у відпустці.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.03.2020 скасував рішення суду першої інстанції в частині та ухвалив нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16.04.2019 № 0011381401. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог обґрунтоване тим, що фактичне виконання господарських операцій між Підприємством та ТОВ "Новотех Трейд", ТОВ "ТВК Крокус", ТОВ "Тодост", ТОВ "Тікенс", ПП "Буд-Опторг-Прайм" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, у тому числі й товарно-транспортними накладними, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що: норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності); саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Управління оскаржило рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 12.08.2020 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Управління посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, відшкодування податку на додану вартість, тоді як Товариство таких доказів не надало.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав неможливості підтвердження таких взаємовідносин за результатами податкової інформації щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів, значного обсягу документально оформлених контрагентом позивача операцій з придбання та реалізації товарів/послуг.
Товариство не скористалося своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.02.2025 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 05.02.2025.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Управління провело документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, результати якої оформлені актом від 20.03.2019 № 222/10-36-14-01/30743690 (далі - акт перевірки), за висновками якого Товариством були порушені, зокрема, вимоги: пунктів 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на загальну суму 995292,00 грн., в тому числі: за липень 2017 року - 142402,00 грн., за серпень 2017 року - 289590,00 грн., за вересень 2017 року - 256008,00 грн., за липень 2018 року - 307292,00 грн.; пункту 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (із змінами та доповненнями), що мало вираз у несвоєчасному оприбуткуванні готівкових коштів у касі підприємства на загальну суму 4000,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що враховуючи зміст і технологічну специфіку операцій з купівлі-продажу товарів та послуг (необхідність зберігання, перевезення, навантаження, розвантаження), яка передбачає наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, необхідних для таких операцій, а саме -складських приміщень, транспорту, зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення, обсяги фізичного руху товару в обмежений проміжок часу та незначною кількістю працюючих не можливо підтвердити фактичне здійснення операцій з купівлі-продажу Товариства по взаємовідносинах з ТОВ "Новотех Трейд", ТОВ "ТВК Крокус", ТОВ "Тодост", ТОВ "Тікенс", ПП "Буд-Опторг-Прайм", а сам факт наявності у позивача податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних, актів наданих робіт (послуг) та інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальників, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ними, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Крім того, оперативним управлінням контролюючого органу надано службову записку, у якій повідомлено, що у ТОВ "Новотех Трейд", ТОВ "ТВК Крокус", ТОВ "Тодост", ТОВ "Тікенс", ПП "Буд-Опторг-Прайм" по ланцюгу постачальників відсутнє придбання товарів, які реалізовані ними на адресу Товариства.
Також, у акті перевірки було вказано, що Товариством були порушені вимоги пункту 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (із змінами та доповненнями), оскільки прибутковий касовий ордер № 32 від 03.07.2018 на суму готівкових коштів 4000,00 грн. та відповідний аркуш касової книги Товариства засвідчені підписами бухгалтера (касира) Ясюк Ю.В., яка в цей час перебувала у відпустці.
Товариство засобами поштового зв`язку на адресу Управління направило заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду якого Управління направило позивачу лист про відмову у задоволені заперечення.
На підставі висновків акту перевірки Управління прийняло оспорювані податкові повідомлення-рішення від 16.04.2019: форми "Р" № 0011381401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1492938,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 995292,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 497646,00 грн.;
форми "С" № 0011411406, яким до Товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 20 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги Управління касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права під час ухвалення судового рішення в частині задоволених позовних вимог, оскільки доводів та підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції щодо решти позовних вимог касаційна скарга Управління не містить.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.