ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 504/1835/23
адміністративне провадження № К/990/32412/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №504/1835/23
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою адвоката Богорела Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 березня 2024 року (головуючий суддя: Барвенко В.К.)
і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року (головуючий суддя: Шеметенко Л.П., судді: Градовський Ю.М., Турецька І.О.),
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У травні 2023 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради щодо відправлення постанови серії ОДП5834384 від 24 червня 2022 року для примусового виконання до органу виконавчої служби;
- зобов`язати Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради відновити права ОСОБА_1 шляхом відкликання від Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському регіоні Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого документу, а саме: постанови серії ОДП5834384 від 24 червня 2022 року, з тим, щоб було закінчено виконавче провадження.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 травня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 березня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради.
Ухвала суду мотивована тим, що спір, ініційований ОСОБА_1 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, тому провадження у справі було закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Богорела С.В. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 березня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року, у якій представник позивача просить їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 28 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, адже суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неналежність розгляду цієї справи на правилами адміністративного судочинства із дотриманням матеріального і процесуального права.
II. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ключовим питанням, на яке має надати відповідь Верховний Суд у цій справі, є питання (не)належності розгляду спору, який виник між сторонами за правилами адміністративного судочинства.
Як встановили суди попередніх інстанцій у цій справі, спірні правовідносини виникли з приводу вчинення, на думку позивача, неправомірних дій відповідачем як органом, уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення, які в свою чергу полягають у надісланні для примусового виконання до органу державної виконавчої служби постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, на підставі якої 7 листопада 2022 року відкрито виконавче провадження № 70220527.
Так, в адміністративному позові ОСОБА_1 зазначає, що протиправність оскаржуваних ним дій відповідача він вбачає у зазначенні неправильної дати набрання законної сили постановою та надіслання її до органу виконавчої служби.
Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що доказів визнання протиправною і скасування постанови серії ОДП5834384 від 24 червня 2022 року позивачем до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів виконання зазначеної вище постанови позивачем та надіслання ним платіжного документу до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.
Аналізуючи підстави поданого позову та зміст позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що самі по собі дії відповідача щодо направлення постанови серії ОДП5834384 від 24 червня 2022 року для примусового виконання до органу виконавчої служби не створюють безпосередньо жодних обов`язків для позивача, відтак не можуть порушувати будь-які права позивача унаслідок направлення зазначеної постанови.
Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, позивач через свого представника, подав касаційну скаргу на судові рішення, якими, на його переконання, обмежено доступ до правосуддя.
Вирішуючи спірне процесуальне питання в межах доводів та вимог касаційної скарги позивача, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ").
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пункти 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України так визначають ключові терміни порушеного питання юрисдикції спору:
адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;
суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функці