1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Рішення


РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа №990/232/24

адміністративне провадження № П/990/232/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Берназюк Я.О., Кравчук В.М., Тацій Л.В., Чиркін С.М.

секретар судового засідання - Присяжнюк А.Г.

за участю позивача, представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення протиправним та нечинним, зобов`язання вчинити дії,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

18.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та нечинним повністю рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23.05.2024 №468/дс-24, прийняте у складі другої Колегії, яким відмовлено в наданні йому рекомендації для призначення на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області;

- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести з ним нову співбесіду з урахуванням всіх матеріалів, долучених до досьє кандидата на посаду судді в паперовому та електронному вигляді.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

В ході розгляду справи судом встановлено, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ, Комісія) від 03.04.2017 №28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.

26.05.2017 до Комісії надійшла заява ОСОБА_1 про допуск до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду

Рішенням Комісії від 20.09.2017 №5/дс-17 ОСОБА_1 допущено до участі в доборі та складення відбіркового іспиту як особу яка не має трирічного стажу роботи на посаді помічника судді.

Рішенням Комісії від 07.06.2018 №254/дс-18 ОСОБА_1 визнано таким, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон) вимогам до кандидата на посаду судді.

Рішенням Комісії від 01.08.2023 №45/зп-23 продовжено термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого загального, адміністративного, господарського судів, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді та затверджено резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.09.2023 №95/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Встановлено загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в цьому конкурсі, затверджено умови проведення конкурсу та визначено, що питання допуску до участі в конкурсі вирішується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі колегій.

15.10.2023 позивач звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі у конкурсі на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 №95/зп-23 (далі - Конкурс).

Рішенням Комісії від 01.12.2023 №11/дс-23 позивача допущено до участі у Конкурсі.

Рішенням Комісії від 19.12.2023 №177/зп-23 затверджено та оприлюднено на офіційному вебсайті Комісії рейтинг кандидатів на посади суддів місцевих загальних судів. Зокрема, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області, в якому позивач зайняв переможну позицію.

Комісією у засіданнях 04.04.2024 та 23.05.2024 проведено співбесіду з позивачем.

Рішенням Комісії від 23.05.2024 №468/дс-24 відмовлено позивачу у наданні рекомендації для призначення на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області.

За результатами проведеної з позивачем співбесіди, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики, та як наслідок, про його невідповідність вимогам кандидата, передбаченим Конституцією та Законами України.

Зокрема, проаналізувавши інформацію, зібрану з відкритих джерел, Комісія дійшла висновку про недотримання кандидатом на посаду судді ОСОБА_1 етичних норм, а саме поширення кандидатом інформації (коментарів) в соціальних мережах щодо рішень органів судової влади. Комісія дійшла висновку, що активна громадянська позиція кандидата у професійному та особистому житті є гарним прикладом ініціативи, боротьби за справедливість, яка сприяє дотриманню моральних принципів у суспільстві. Водночас висловила сумнів щодо прийнятності способу доведення кандидатом своєї позиції до учасників суспільства, зокрема словесне вираження думок у дописах у відкритих соціальних мережах.

Комісія дійшла висновку, що дописи кандидата у соціальних мережах завдали шкоди авторитету судової влади та правосуддю як інституційному явищу. Вказане в сукупності характеризує кандидата на посаду судді місцевого суду як особу, яка може свідомо допускати нехтування встановленими правилами, що є несумісним зі статусом судді, у тому числі в питаннях моралі, чесності, дотримання етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Крім того, в рішенні зазначено, що із отриманої на запит Комісії інформації встановлено значну кількість звернень кандидата до правоохоронних органів, в деяких випадках події розвивались за непрогнозованим сценарієм, мали ознаки конфлікту з представниками правоохоронних органів.

Не погоджуючись з рішенням Комісії від 23.05.2024 №468/дс-24 позивач звернувся до суду.

ДОВОДИ СТОРІН

Доводи позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на незаконність, невмотивованість, оскаржуваного рішення Комісії, як такого, що ухвалено з порушенням його прав та основоположних регламентних принципів діяльності Комісії, а також встановлених принципів та порядку проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді.

Зокрема, покликається на те, що підставою для відмови йому в наданні рекомендації для призначення суддею місцевого суду стали фактичні обставини, які свідчать про недотримання ним, на думку членів Комісії, етичних норм шляхом поширення інформації (коментарів) в соціальних мережах щодо рішень органів судової влади. Водночас, інформація, які саме дописи, в яких саме соціальних мережах, електронні адреси цих публікацій чи посилання на них, а також їх оцінка Комісією - в тексті самого рішення відсутні. Крім того, рішення не містить даних про те, ким, коли та у який спосіб проведено матеріальну фіксацію цих дописів з наступним долученням їх до досьє. Також Комісія не вказала у Рішенні щодо яких рішень органів судової влади була поширена мною інформація (коментарі).

Покликається на те, що станом на початок співбесіди (04 квітня 2024 року) в матеріалах його досьє кандидата на посаду судді були відсутні документальні матеріали (як в паперовій, так і в електронній формі) щодо зазначених публікацій/постів/коментарів в соціальних мережах, що, зокрема, перешкодило його праву на подання відповідних пояснень.

Також покликається на порушення працівниками Комісії законодавства при веденні його досьє кандидата на посаду судді місцевого суду та наданні його для ознайомлення, про що ним була подана відповідна скарга.

Також покликається на те, що в оскаржуваному рішенні відсутні мотиви врахування фактів його звернень до правоохоронних органів як таких, що свідчать про його недоброчесність.

На переконання позивача, допущені Комісією порушення його прав як кандидата на посаду судді місцевого суду, як на стадії до проведення співбесіди, так і на стадії співбесіди, є однією із причин прийняття Комісією незаконного та немотивованого рішення щодо відмови в наданні рекомендації для призначення на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області.

Доводи відповідача.

Представник Комісії позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Покликається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комісією проаналізовано інформацію, зібрану з відкритих джерел, встановлено фактичні обставини, які свідчать про недотримання етичних норм кандидатом на посаду судді ОСОБА_1 в частині поширення кандидатом інформації (коментарів) в соціальних мережах щодо рішень органів судової влади.

Покликається на те, що відповідно до вимог норм Регламенту та Положення позивачу було забезпечено участь як кандидата у конкурсі, право на пояснення і спростування будь-якої інформації, яка може негативно вплинути на оцінку його ділових, професійних, морально-етичних якостей як претендента на набуття статусу судді. Зокрема, на початку проведення співбесіди позивачу було роз`яснено його право та обов`язки; позивач повідомив, що він ознайомлений з його правами та обов`язками під час проведення співбесіди. Під час проведення співбесіди 04.04.2024 позивачу поставлено питання відносно дописів, коментарів кандидата у соціальних мережах та процитовано зазначені коментарі. Позивач мав змогу надати свої письмові пояснення з питань, які ставились йому під час проведення співбесіди 04.04.2024, до проведення наступної співбесіди, яка відбулась 23.05.2024, проте таким правом останній не скористався.

Також покликається на те, що позивач висловив суперечливу позицію щодо власних дописів в соціальних мережах та негативного коментування рішень органів суддівського врядування в аспекті кодексу суддівської етики та обмежень щодо професійної етики судді. Враховуючи викладене, у Комісії виник сумнів у прийнятності способу доведення кандидатом своєї позиції до учасників суспільства, зокрема щодо словесного вираження думок у дописах кандидата у відкритих соціальних мережах. Як наслідок Комісією зроблено висновок, що дописи кандидата у соціальних мережах завдали шкоди авторитету судової влади та правосуддю як інституційному явищу та про наявність обґрунтованих сумнівів у відповідності ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

ВИСНОВКИ СУДУ

Частинами 1, 2 ст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За правилами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч. 1 ст. 78 КАС України).

У цій справі позивач оскаржує рішення ВККС від 23.05.2024 №468/дс-24 про відмову в наданні рекомендації для призначення його на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області за критеріями професійної етики та доброчесності, прийняте у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошеного рішенням ВККС від 14.09.2023 №95/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри".

Відповідно до ч. 3 ст. 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Аналогічні вимоги до кандидатів на посаду судді визначено ч. 1 ст. 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (тут і надалі - Закон №1402-VIII у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 92 Закону №1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Повноваження ВККС визначені, зокрема, ст. 93 цього Закону, серед яких проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту; внесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

Частиною 1 ст. 79-2 Закону №1402-VIII визначено, що ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад: суддів місцевого суду - на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду відповідно до ст. 82 цього Закону.

Конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні переможця - учасника конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом (ч. 1 ст. 79-4 цього Закону).

Частиною 1 ст. 79-5 Закону №1402-VIII встановлено, що після визначення переможця конкурсу Комісія на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.

За результатами співбесіди Комісія ухвалює: 1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; 2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).

Комісія ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат (ч. 3 ст. 79-5 Закону №1402-VIII).

Відповідно до ч. 5 ст. 101 Закону №1402-VIII рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення.

Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

Рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом (ч. 7 ст. 101 Закону №1402-VIII).

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 88 Закону №1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС.

Рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Підставою для ухвалення оскаржуваного у цій справі рішення Комісії про відмову в наданні рекомендації для призначення позивача на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області слугували висновки Комісії про його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.

Відповідно до ч. 9 ст. 69 Закону №1402-VІІІ кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 79-5 Закону №1402-VIII ВККС може відмовити в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді виключно у разі наявності у неї обґрунтованого сумніву щодо відповідності цього кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики.

Велика Палата Верховного Суду, під час розгляду справ з подібними правовідноснами, неодноразового наголошувала, що повноваження ВККСУ стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його критерію доброчесності є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

ВККС відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі засумніватися у відповідності кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе внесення рекомендації про призначення на посаду судді.

Разом з тим наділення ВККС свободою розсуду під час оцінки кандидата на посаду судді критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж.

Межі дискреції ВККС у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, зокрема і прийняття рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, які посіли перше місце за рейтингом до відповідного суду, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією питання про надання чи відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як кандидатам на посаду судді, питання про рекомендування яких на посаду судді розглядалося ВККС, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

Враховуючи викладене та не заперечуючи наявності у ВККС дискреційних повноважень щодо оцінювання кандидата на посаду судді, слід відзначити, що належна мотивація рішення ВККС (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів і чи була дотримана процедура його прийняття.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата. Виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

При цьому ч. 3 ст. 79-5 та ч. 5 ст. 101 Закону №1402-VIII прямо передбачено обов`язок ВККС вмотивувати рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

Таким чином, здійснюючи судовий контроль за реалізацією ВККС дискреційних повноважень щодо оцінки кандидата на посаду судді на предмет його відповідності встановленим законом критеріям доброчесності та професійної етики згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє викладені у спірному рішенні висновки ВККС на предмет їх об`єктивності та обґрунтованості як ключових питань правового спору в цій справі.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 14.11.2024 у справі №990/139/24, від 14.11.2024 у справі №990/71/24, від 28.11.2024 у справі №990/92/24.

В свою чергу, ч. 9 ст. 69 Закону №1402-VIII встановлює умови визначення відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності, які законодавець пов`язує, зокрема, з наявністю/відсутністю обґрунтованих сумнівів у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті.

Велика Палата Верховного Суду надаючи тлумачення поняттю "обґрунтовані сумніви" у постанові від 14.11.2024 у справі №990/139/24 також дійшла наступних висновків:

"…поняття "обґрунтовані сумніви" в адміністративному судочинстві означає, що сумніви повинні бути підкріплені конкретними фактами або доказами, які можуть викликати сумнів у правильності або законності певного рішення, дії чи бездіяльності, а також достовірності наданих (в цьому випадку) кандидатом на посаду судді відповідних пояснень, які Комісія ставить під сумнів. Ці сумніви не можуть бути простою підозрою чи відчуттям членів Комісії, а повинні базуватись на реальних фактах або обставинах, що дозволяють обґрунтовано сумніватися в певних подіях, фактах чи твердженнях.

Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб`єктивними, вони повинні мати об`єктивну основу (мають підтверджуватися фактичними даними), яка може бути перевірена і оцінена судом.".

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, ВККС ухвалила його, маючи сумніви щодо відповідності позивача як кандидата на посаду судді критерію доброчесності та професійної етики, проаналізувавши зміст здійснених позивачем публікацій в соціальних мережах, а також наявність його непоодиноких звернень до правоохоронних органів.

Зокрема у рішенні зазначено, що Комісією проаналізовано інформацію, зібрану з відкритих джерел, а саме поширену кандидатом інформацію (коментарі) в соціальних мережах щодо рішень органів судової влади. У рішенні зазначено, що на поставлене кандидату запитання, яким чином має регулюватися поведінка судді в соціальних мережах, ОСОБА_1 висловив суперечливу позицію щодо власних дописів в соціальних мережах та негативного коментування рішень органів суддівського врядування в аспекті кодексу суддівської етики та обмежень щодо професійної етики судді.

Комісія акцентувала увагу на тому, що активна громадянська позиція кандидата ОСОБА_1 у професійному та особистому житті є гарним прикладом ініціативи, боротьби за справедливість, яка сприяє дотриманню моральних принципів у суспільстві. Водночас у Комісії виник сумнів у прийнятності способу доведення кандидатом своєї позиції до учасників суспільства, зокрема йдеться про словесне вираження думок у дописах кандидата у відкритих соціальних мережах.

За змістом оскаржуваного рішення, під час його ухвалення, Комісією було враховано міжнародні та національні стандарти добору суддівських кадрів, за наслідками аналізу яких, а також врахувавши встановлені в ході проведеної співбесіди обставини, Комісія дійшла висновку, що такі в сукупності характеризують кандидата на посаду судді місцевого суду як особу, яка може свідомо допускати нехтування встановленими правилами, що є несумісним зі статусом судді, у тому числі в питаннях моралі, чесності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Комісією зроблено висновок, що дописи кандидата у соціальних мережах завдали шкоди авторитету судової влади та правосуддю як інституційному явищу. Враховуючи вимоги, що ставляться, зокрема, до професійної етики судді, а відповідно і кандидата на посаду судді, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованих сумнівів у відповідності ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності.

Разом з тим, оскаржуване рішення не містить інформацію, які саме дописи позивача у соціальних мережах позивача Комісія розцінила як такі, що завдають шкоди авторитету судової влади та правосуддю та свідчать про недотримання позивачем етичних норм.

Не містить оскаржуване рішення і мотиви, з яких виходила Комісія оцінюючи дописи позивача у соціальних мережах, що позбавляє суд можливості надати їм оцінку на предмет відповідності критерію обґрунтованості в світлі зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Приймаючи оскаржуване рішення Комісія також врахувала значну кількість звернень позивача до правоохоронних органів, окремі з яких розвивались за непрогнозованим сценарієм та мали ознаки конфлікту з представниками правоохоронних органів.

В цій частині оскаржуване рішення також не містить інформацію про те, які саме дії позивача у спілкуванні з представниками правоохоронних органів Комісія розцінила як такі, що викликають обґрунтований сумнів щодо його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики, хоча зі змісту дослідженого в судовому засіданні відеоматеріалу, дослідження цих обставин зайняло значну частину співбесіди.

В свою чергу, наявність самих лише фактів публікацій (коментарів) позивача в соціальних мережах щодо рішень органів судової влади та звернень до правоохоронних органів без надання їм оцінки в оскаржуваному рішенні, не може характеризувати рішення як належним чином мотивоване.

Наявність в оскаржуваному рішенні посилання на URL адресу YouTube каналу із записом співбесіди лише забезпечує гласність процедури співбесіди, дозволяє бажаючим ознайомитись з перебігом співбесіди, однак на мотивованість оскаржуваного рішення не впливає і за відсутності мотивів його прийняття не дозволяє суду надати їм оцінку.

За таких обставин, Верховний Суд доходить висновку, що спірне рішення ВККСУ не відповідає вимогам ч. 3 ст. 79-5 Закону №1402-VIII, а також критеріям обґрунтованості, безсторонності та розсудливості, визначеним статтею 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.

Доводи позивача щодо порушення порядку ведення досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди суд відхиляє, оскільки з такими обставинами Закон №1402-VIII не пов?язує підстави оскарження рішення Комісії.

Відповідно до 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним та скасування рішення підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд


................
Перейти до повного тексту