ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 420/10504/24
адміністративне провадження № К/990/50196/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідачки - Желтобрюх І. Л., суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
установив:
У квітні 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області від 28 березня 2024 року № 2909-п "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1".
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що всупереч пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України) оскаржуваний наказ про проведення перевірки не містить: конкретної адреси об`єкта, перевірка якого проводиться, повної мети перевірки, підстави для проведення перевірки, визначені ПК України; надана позивачу копія наказу не засвідчена належним чином. Посилається на те, що події, щодо яких призначена перевірка, відбувались в період активних бойових дій, за умов частого відключення електропостачання, при цьому позивачу не було відомо, що касовий апарат відключено від моніторингу. Наголошує, що у 2023 році відповідачем проводилась перевірка фінансової звітності, за результатами якої позивачем сплачено штраф.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно витлумачили норми статей 80.2.2 та 81.1 ПК України, звузивши всупереч їх точному змісту приписи, які є обов`язковими для змісту наказу про здійснення перевірки, а саме: замість обов`язкового наведення підстав (відповідної інформації, тобто відомостей, даних) та дійшли помилкового висновку про достатність наведення носія (джерела) такої інформації - листа від ДПС України.
Наголошує, що посилання судів на застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, як такого, що не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником, суперечить точному змісту цієї норми, згідно якої мова йде про наведення певної інформації про ймовірне порушення, тобто відомостей, даних про порушення, а не вказівку на норми, які порушено.
Також зазначає, що у випадку неприйняття судом касаційної скарги до розгляду, позивач не буде мати можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він вказує на те, що оскаржуваний наказ відповідача є повністю обґрунтованим, прийнятий в межах повноважень, а фактична перевірка позивача проведена із дотриманням усіх законодавчо визначених підстав, з огляду на що просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС в Одеській області у відповідності до вимог пп. 19-1.1.4, 19-1.1.8 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), у зв`язку з отриманням листа ДПС України від 31 січня 2024 року № 2692/7/99-00-07-04-02-07, прийнято наказ від 28 березня 2024 року № 2909-п "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1".
Відповідно до вказаного наказу визначено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1, податкова адреса: АДРЕСА_1, адреса господарського об`єкту: АДРЕСА_2 з 28 березня 2024 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 29 березня 2021 року по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Вважаючи вказаний наказ протиправним позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та у розрізі заявлених скаржником підстав касаційного оскарження колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.
Підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі ор