П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
справа № 990/291/24
провадження № 11-271заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року (судді Бившева Л. І., Олендер І. Я., Гімон М. М., Ханова Р. Ф., Юрченко В. П.) у справі № 990/291/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування, позиція відповідача
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), у якому просив:
- визнати протиправними дії ВККС щодо відмови, оформленої листом від 2 вересня 2024 року № 21-4855/24 за підписом ОСОБА_2, у наданні йому запитуваної інформації згідно із запитом від 21 серпня 2024 року;
- зобов`язати Комісію надати йому доступ до інформації, запитуваної у запиті від 21 серпня 2024 року, а саме надати: примірник його робіт, у тому числі копію бланка відповідей тестування, копію зошита для виконання практичного завдання, копію екзаменаційної відомості оцінювання практичного завдання на етапі іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання; інформацію про обґрунтовану оцінку його практичної роботи за кожним окремо критерієм згідно з підпунктами 3.1-3.11 пункту 3 розділу 2 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16), кожним окремо членом Комісії із зазначенням прізвищ членів ВККС, які здійснювали оцінювання його практичного завдання.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач доводив, що відповідач вдався до протиправних дій, коли відмовив йому в наданні запитуваної інформації, оскільки неможливість отримання інформації стосовно власного оцінювання підриває гарантії його незалежності як судді, з огляду на те що таке обмеження в доступі до запитуваної інформації перешкоджає можливості її дослідження та подальшого об`єктивного оскарження результатів оцінювання.
3. Так, позивач зазначив, що положеннями статей 5, 7, 20 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII"Про інформацію" (далі - Закон № 2657-XII) та статей 3, 5, 6, 9 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI) чітко визначено випадки, в яких не може бути обмежено доступ до інформації, а також відомості, які не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом. При цьому, на думку позивача, запитувана ним інформація не є інформацією з обмеженим доступом.
4. У цьому контексті позивач переконував, що оскільки при частковому задоволенні запиту відповідач надав йому інформацію про результати зчитування спеціальним програмним комплексом відповідей на запитання тестового зошита, то запитувана інформація не є інформацією з обмеженим доступом з огляду на те, що безперешкодно була надана йому представником відповідача та містить його персональні дані, тобто запитувані матеріали не є службовими в розумінні статті 8 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних".
До того ж, оскільки результати його іспиту вже затверджені ВККС, то інформація про склад Комісії, який здійснював перевірку його практичного завдання, вже не становить службову інформацію в розумінні пункту 19 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, затвердженому наказом Голови ВККС від 5 квітня 2017 року № 24 (далі - Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у ВККС). Позаяк члени Комісії не є суб`єктами приватного права, а є суб`єктами владних повноважень, то запитувана інформація про кожного члена ВККС, на переконання позивача, має бути надана йому для того, щоб він мав змогу зрозуміти, як саме виставлялися бали та за якими критеріями, адже загальні бали встановлювалися шляхом виведення середнього арифметичного на підставі оцінок кожного члена Комісії. Як стверджував позивач, ненадання йому такої інформації позбавляє його права на подальше оскарження дій (заявлення відводів) членів Комісії, якщо виявиться, що виставлені кимось із її членів оцінки не відповідають критеріям обґрунтованості, добросовісності, дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Крім того, позивач наполягав, що частина п`ята статті 83 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі -
Закон № 1402-VIII), як і в цілому цей Закон, не надає права (повноважень) ВККС (її членам) приймати рішення щодо кваліфікаційного оцінювання судді на підставі внутрішнього переконання, оскільки такі повноваження надані лише суду згідно з процесуальним законом. При цьому оцінка рівня практичних навичок та умінь згідно з критеріями, викладеними у пункті 3 розділу 2 Положення № 143/зп-16, здійснюється за методикою оцінювання результатів практичного завдання. Позивач також зауважив, що ВККС рішенням від 14 листопада 2016 року № 144/зп-16 затвердила Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок № 144/зп-16), яким однак не визначила методики та методології оцінювання практичних робіт судді у межах етапу "Іспит", тому виникає питання, на підставі чого та за якими критеріями члени Комісії оцінювали результати іспиту та виставляли оцінку.
5. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування відзиву представник відповідача, зокрема, зазначив, що при наданні відповіді на звернення позивача ВККС діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України. Так, позивачу була надана відповідь, яка містить повну, точну та достовірну інформацію в межах питання, яке він сформулював щодо оцінки його практичного завдання під час іспиту в процедурі кваліфікаційного оцінювання, та повідомлено його про механізм реалізації права на інформацію, а також про підстави відмови в наданні інформації, яка містить службову інформацію. Як зазначив представник відповідача, листом від 2 вересня 2024 року № 21-4855/24 ВККС надала позивачу на його запит інформацію про результати зчитування спеціальним програмним комплексом відповідей на запитання тестового зошита та про порядок та методику оцінювання результатів іспиту, а також поінформувала позивача про можливість ознайомлення з його бланком відповідей, зошитом для практичного завдання (за винятком інформації про склад екзаменаційної комісії та оцінки) особисто у приміщенні ВККС, оскільки надсилання таких матеріалів засобами електронного та/або поштового зв`язку може призвести до несанкціонованого поширення інформації з обмеженим доступом. При цьому ВККС повідомила ОСОБА_1 про те, що іспит у межах кваліфікаційного оцінювання суддів у зв`язку з накладенням адміністративного стягнення та кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих судів на відповідність займаній посаді триває, а також продовжується перевірка та оцінювання членами екзаменаційної комісії виконаних учасниками іспиту практичних завдань у межах вказаних процедур. Відтак доступ до інформації, що міститься у тестових зошитах та зошитах із практичним завданням, а також склад екзаменаційної комісії, оцінки обмежується на підставі частини другої статті 6
Закону № 2939-VI для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, адже розголошення таких відомостей може завдати істотної шкоди цим інтересам.
Обставини справи
6. Рішенням від 19 червня 2024 року № 186/зп-24 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності окремих суддів здійснювати правосуддя у відповідних судах.
7. Рішенням від 19 червня 2024 року № 199/зп-24 ВККС визначила графік складення іспиту для 105 суддів у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді або кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, зокрема й судді Окружного адміністративного суду міста Києва Вовка П. В.
Так, для суддів місцевих та апеляційних судів Комісія визначила такий графік проведення іспиту з адміністративної спеціалізації: 30 липня 2024 року (основна дата), 20 серпня та 10 вересня 2024 року (резервні дати).
Цим рішенням Комісія вирішила, зокрема, й таке.
Встановила мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
Встановила кількість запитань у тестовому завданні для суддів місцевих судів - 80.
Визначила тип та кількість практичних завдань для виконання суддями - 1 практичне завдання типу 1.
Встановила, що виконання практичного завдання здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки.
8. 30 липня 2024 року ОСОБА_1 виконав тестове і практичне завдання у межах відповідного іспиту як складової кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.
9. Рішенням від 31 липня 2024 року № 235/зп-24 ВККС, серед іншого, визначила постійну колегію Комісії для перевірки завдань з адміністративної спеціалізації, виконаних суддями 30 липня, 20 серпня та 10 вересня 2024 року під час іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання суддів у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, призначеного рішенням ВККС від 19 червня 2024 року № 199/зп-24.
10. Рішенням від 14 серпня 2024 року № 255/зп-24 ВККС затвердила кодовані та декодовані результати складених 30 липня 2024 року (основна дата) суддями місцевих судів (адміністративна спеціалізація) анонімного письмового тестування і практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.
11. 21 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до голови ВККС із запитом на отримання інформації, у якому просив надати: примірник його робіт, у тому числі копію бланка відповідей тестування, інформацію про результати зчитування спеціальним програмним комплексом відповідей на запитання тестового зошита, копію зошита для виконання практичного завдання на етапі іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання; засвідчену копію методики оцінювання результатів практичного завдання, що затверджена відповідним рішенням ВККС; інформацію про обґрунтовану оцінку його практичної роботи за кожним окремо критерієм згідно з підпунктами 3.1-3.11 пункту 3 розділу 2 Положення № 143/зп-16 кожним членом ВККС із зазначенням прізвищ членів Комісії, які здійснювали оцінювання його практичного завдання. Відповідь просив надати у порядку та строки, визначені законодавством, на електронну адресу inbox@adm.ki.court.gov.ua.
12. ВККС у відповідь на запит ОСОБА_1 листом від 2 вересня 2024 року
№ 21-4855/24 повідомила йому таке.
Комісія 14 серпня 2024 року затвердила результати іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, складеного 30 липня 2024 року суддями місцевих судів (адміністративна спеціалізація). За результатами анонімного письмового тестування суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 (індивідуальний код НОМЕР_1) отримав 88,875 бала, за результатами виконання практичного завдання (індивідуальний код 0046462) - 81 бал. Також ВККС повідомила, що надає інформацію про результати зчитування спеціальним програмним комплексом відповідей ОСОБА_1 на запитання тестового зошита (варіант 3). За результатами опрацювання бланка відповідей в автоматичному режимі встановлено, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 надав одну неправильну відповідь на тестове запитання № 10 (додаток). Крім того, ВККС повідомила, що виконане учасником іспиту практичне завдання оцінюється кожним членом екзаменаційної комісії, який перевіряє завдання іспиту, після чого шляхом визначення середнього арифметичного бала з використанням програмного забезпечення Комісії виводиться остаточна оцінка за практичне завдання. Остаточна оцінка за практичне завдання фіксується в екзаменаційній відомості оцінювання практичного завдання, яка, за необхідності, формується програмним забезпеченням Комісії. Доступ до інформації, що міститься у тестових зошитах та зошитах із практичним завданням, а також про склад екзаменаційної комісії, оцінки обмежується на підставі частини другої статті 6
Закону № 2939-VI для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, адже розголошення цих відомостей може завдати істотної шкоди цим інтересам, негативні наслідки від оприлюднення вказаних відомостей значно перевищують суспільний інтерес в їх отриманні. Також ВККС поінформувала ОСОБА_1, що він може ознайомитись із власним бланком відповідей, зошитом для виконання практичного завдання та екзаменаційною відомістю оцінювання практичного завдання (за винятком інформації про склад екзаменаційної комісії та оцінки) особисто у приміщенні ВККС. При цьому ВККС повідомила, що методика оцінювання (встановлення) рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні на підставі результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання як окремий документ нормативно-правовими актами не передбачена, і Комісія такий документ не затверджувала.
13. Вважаючи дії ВККС щодо відмови в наданні запитуваної інформації протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
14. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
15. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону № 1402-VIII ВККС є органом, що виконує делеговані державою повноваження, зокрема, щодо проведення кваліфікаційного іспиту, а тому згідно зі статтею 13 Закону № 2939-VI є розпорядником інформації, пов`язаної з виконанням цих повноважень. Проаналізувавши положення Закону № 2939-VI, суд першої інстанції виснував, що визначальною характеристикою публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні розпорядників публічної інформації. Така інформація є відкритою і розкривається необмеженому колу осіб. Водночас гарантоване державою право на отримання публічної інформації не є безумовним і стосовно певних видів публічної інформації (конфіденційної, таємної та службової) може бути обмежено доступ у разі сукупності обов`язкових умов, визначених у законі.
16. При цьому суд першої інстанції зауважив, що часткова відмова відповідача в задоволенні запиту позивача на інформацію здійснена з підстав, визначених у пункті 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI, оскільки запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Так, ВККС виходила з того, що запитувана позивачем інформація є службовою, входить до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у ВККС згідно з його пунктами 12, 14, 19.
У цьому контексті суд першої інстанції зазначив, що в межах повноважень та у порядку, передбачених Законом № 1402-VIII, Порядком № 144/зп-16 та Положенням № 143/зп-16, ВККС визначила черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання, склад колегії Комісії для перевірки практичних завдань, а також здійснила оцінку виконаного ОСОБА_1 практичного завдання та визначила результати складеного 30 липня 2024 року практичного завдання. Разом з цим, станом на 21 серпня та 2 вересня 2024 року (дати звернення позивача із запитом та відповіді на нього ВККС) результати першого етапу "Іспит", який судді місцевих і апеляційних судів (адміністративна спеціалізація) у межах кваліфікаційного оцінювання складали 20 серпня та 10 вересня 2024 року (резервні дати), не були затверджені відповідними рішеннями Комісії.
За висновком суду першої інстанції, оскільки іспит у межах кваліфікаційного оцінювання продовжувався та, відповідно, перевірка та оцінювання практичних навичок тривала, а інформацію про склад екзаменаційної Комісії, що перевіряє виконані завдання іспиту (до моменту проведення засідання Комісії щодо затвердження результатів іспиту) включено до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у ВККС, і відповідного засідання Комісії щодо затвердження результатів іспиту, складеного суддями 20 серпня та 10 вересня 2024 року, проведено не було, то доступ до інформації про склад екзаменаційної комісії й оцінки було обмежено на підставі частини другої статті 6
Закону № 2939-VI, адже зазначена інформація належить до зазначеного вище Переліку.
17. Реагуючи на доводи позивача щодо відсутності методики оцінювання Комісією результатів письмових практичних робіт судді у межах етапу "Іспит" та відповідаючи на його питання про критерії проведення оцінювання і виставлення оцінки, суд першої інстанції зазначив, що в ході перевірки практичного завдання члени Комісії виявляють його відповідність критеріям, які містяться у Положенні № 143/зп-16 та
Порядку № 144/зп-16. Як зазначив суд першої інстанції, за умови забезпечення анонімності та конфіденційності під час складання, перевірки та оцінювання практичного завдання позивача його доводи щодо невідповідності дій та рішень відповідача критеріям об`єктивності, добросовісності, прозорості, дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, є необґрунтованими.
З огляду на викладене суд першої інстанції визнав безпідставною вимогу позивача щодо надання йому інформації про обґрунтовану оцінку його практичної роботи за кожним окремо критерієм згідно з підпунктами 3.1-3.11 пункту 3 розділу 2
Положення № 143/зп-16 кожним окремо членом ВККС із зазначенням прізвищ усіх членів, які здійснювали оцінювання його практичного завдання, оскільки положеннями чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного оцінювання, так і його методологію, не передбачено фіксації (відображення) у будь-якій формі (зокрема і в екзаменаційній відомості) міркувань (висновків) членів колегії Комісії, що проводили оцінювання практичного завдання, які до того ж установлюють відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за внутрішнім переконанням, щодо окремих показників (критеріїв).
При цьому суд першої інстанції зауважив, що запитувана позивачем інформація не містить головної ознаки публічної інформації як "заздалегідь зафіксованої
будь-якими засобами на будь-яких носіях", оскільки ані Закон № 1402-VIII, ані
Положення № 143/зп-16 не передбачають фіксування членами колегії Комісії, що проводили оцінювання практичного завдання, міркувань (висновків) щодо критеріїв оцінки практичної роботи. Відтак документальне оформлення (фіксацію) таких міркувань (висновків) ВККС не здійснювала.
Оскільки екзаменаційна відомість оцінювання практичного завдання та рішення Комісії про встановлення мінімально допустимого бала анонімного письмового тестування або практичного завдання та визначення результатів учасників іспиту належать до матеріалів проведення іспиту, то доступ до інформації про склад екзаменаційної комісії й оцінки було обмежено на підставі частини другої статті 6 Закону № 2939-VI, позаяк зазначена інформація належить до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у ВККС.
18. У підсумку суд першої інстанції визнав безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1, оскільки примірник його робіт, у тому числі копії бланка відповідей тестування, зошита для виконання практичного завдання, екзаменаційної відомості оцінювання практичного завдання на етапі іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання, а також інформація про оцінки членів Комісії та склад Комісії (екзаменаційної комісії), що забезпечує перевірку завдань іспиту, до моменту проведення засідання Комісії щодо затвердження результатів іспиту належать до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у ВККС. До того ж здійснення фіксації (відображення) у будь-якій формі (зокрема і в екзаменаційній відомості) міркувань (висновків) членів колегії Комісії, що проводили оцінювання практичного завдання, щодо оцінки практичної роботи ОСОБА_1 за кожним окремо критерієм згідно з підпунктами 3.1-3.11 пункту 3 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 кожним окремо членом ВККС (із зазначенням прізвищ) не передбачено положеннями чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного оцінювання, так і його методологію.
19. При цьому суд першої інстанції наголосив, що в контексті спірних правовідносин відповідач як розпорядник публічної інформації, окрім обов`язку надавати інформацію, повинен забезпечити вимоги встановленого режиму щодо обмеженого доступу до такої інформації в разі встановлення сукупності обов`язкових умов, визначених у законі. Обмеження доступу до службової інформації здійснено відповідачем з метою підтримання авторитету правосуддя, оскільки надання доступу до такої інформації суперечить меті проведення кваліфікаційного оцінювання, яке відповідно до чинного законодавства проводиться анонімно, а інформація, яка міститься у матеріалах, які запитував позивач, розробляється на умовах конфіденційності. Розголошення вказаної інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, оскільки надання вільного доступу до такої інформації жодним чином не сприятиме формуванню високопрофесійного суддівського корпусу, що явно суперечить суспільним інтересам.
Тож, за висновком суду першої інстанції, інформуючи позивача про механізм реалізації його права на інформацію (порядок доступу до інформації), ВККС виконала обов`язок розпорядника інформації щодо надання інформації, відтак визначений Комісією порядок надання доступу до інформації з обмеженим доступом у приміщенні ВККС не може розцінюватися як відмова відповідача у наданні інформації.
20. На підставі викладеного суд першої інстанції виснував, що ВККС, надаючи відповідь на запит позивача, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом № 2939-VI, тому немає підстав для задоволення позову.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
21. 14 листопада 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року, у якій він стверджує про наявність усіх підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, визначених статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
22. На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 наполягає, що законом чітко передбачено випадки, в яких не може бути обмежено доступ до інформації, а також відомості, які не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом. При цьому скаржник уважає, що інформація, яку він запитував у відповідача, не відноситься до таких випадків.
23. Так, скаржник доводить, що присвоєння певному документу грифа "Для службового користування" саме по собі не є підставою для відмови в задоволенні запиту на інформацію, що міститься в такому документі. Аналогічно не може бути відмовлено в доступі до інформації тільки з огляду на те, що відповідний вид інформації включено до переліку відомостей, які становлять службову інформацію. Водночас запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI. Передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації "трискладового тесту". При цьому відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових умов, наявність яких (усіх разом) вимагається для обмеження доступу до інформації, означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Однак, на переконання скаржника, суд першої інстанції при розгляді справи та ухваленні рішення не врахував вимоги "трискладового тесту", які є обов`язковою передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації.
24. На противагу висновку суду першої інстанції про те, що іспит у межах кваліфікаційного оцінювання не був завершений, оскільки не було проведено засідання Комісії щодо затвердження результатів іспиту, складеного суддями 20 серпня та 10 вересня 2024 року, скаржник зазначає, що ВККС рішенням від 14 серпня 2024 року № 255/зп-24 затвердила результати іспиту за наслідками проведеного кваліфікаційного оцінювання, призначеного на 30 липня 2024 року. Як уважає скаржник, оскільки результати іспиту відносно нього станом на дату звернення до ВККС із відповідним запитом вже були затверджені, то інформація про склад Комісії, яка здійснювала перевірку його практичного завдання, вже не становила службову інформацію, а отже, мала б бути надана на його запит.
25. Скаржник також зауважує, що пропонування йому особисто ознайомитися із запитуваними документами, визначитися з видом та змістом необхідної інформації не може бути визнане обґрунтованим, оскільки чинне законодавство покладає на відповідача обов`язок надавати відповідь, запитувану інформацію та документи на звернення. Більше того, викладена розпорядником інформації у відповіді на запит пропозиція щодо ознайомлення із запитуваною інформацією не шляхом надсилання її поштою (як того просить запитувач інформації), а у спосіб ознайомлення з нею за місцезнаходженням розпорядника інформації ускладнює доступ запитувача до інформації, а тому є порушенням гарантії максимального спрощення процедури отримання інформації згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI.
26. Скаржник наполягає, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. При цьому про дотримання членами Комісії визначеної пунктом 3 розділу 2 Положення № 143/зп-16 процедури свідчитиме належна мотивація її висновку: встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у главі 2 Положення № 143/зп-16 питань; посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення; оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовуються процедура оцінювання; норми права, що застосовані, і ті, що не застосовані, з викладенням мотивів їх незастосування. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу і не дає змоги встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення.
У цьому контексті скаржник переконує, що посилання відповідача лише на засоби встановлення відповідності судді займаній посаді та кількість виставлених за результатами кваліфікаційного оцінювання балів не дають змоги встановити дійсних підстав, з яких виходила ВККС під час перевірки його практичного завдання. Тому скаржник доводить, що підсумковий бал за практичне завдання, складений без посилань на критерії та мотиви його оцінювання, не дає змоги встановити дійсних підстав, з яких виходили члени Комісії при перевірці його практичного завдання.
27. Насамкінець скаржник зазначає, що неможливість отримання інформації щодо власного оцінювання підриває його гарантії незалежності як судді, оскільки унеможливлює отримання доступу до запитуваної інформації для її дослідження та можливого подальшого об`єктивного оскарження результатів оцінювання. Однак, на переконання скаржника, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення ці обставини не врахував, що зумовлює необхідність скасування цього рішення з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Позиція інших учасників справи
28. У відзиві на апеляційну скаргу представник ВККС спростовує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
29. Так, представник відповідача, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції детально та всебічно дослідив обставини спірних правовідносин, а мотивація ухваленого рішення відповідає обставинам справи і нормам чинного законодавства, при цьому немає
будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права.
Рух апеляційної скарги
30. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 листопада 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою, а ухвалою від 11 грудня 2024 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
31. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
32. Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
33. Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
34. За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
36. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
37. У розглядуваній справі ОСОБА_1 поставив перед судом питання про неправомірність дій ВККС щодо ненадання усієї інформації на його запит на інформацію, а саме ненадання: примірників його робіт (копій бланку відповідей тестування та зошиту для виконання практичного завдання), копії екзаменаційної відомості оцінювання практичного завдання на етапі іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання; інформації про обґрунтовану оцінку його практичної роботи за кожним окремо критерієм згідно з підпунктами 3.1-3.11 пункту 3 розділу 2 Положення № 143/зп-16 кожним окремо членом Комісії із зазначенням прізвищ членів ВККС, які здійснювали оцінювання його практичного завдання.
38. Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
39. Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначено повноваження ВККС, до яких згідно з пунктом 7 частини першої цієї статті належить проведення кваліфікаційного оцінювання.
40. Так, відповідно до частин першої, п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
41. Згідно із частиною першою статті 85 Закону № 1402-VIII одним з етапів кваліфікаційного оцінювання є складання кваліфікаційного іспиту, який за змістом частини другої цієї статті проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання.
42. На підставі частини третьої статті 32 Конституції України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
43. Стаття 34 Конституції України закріплює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
44. Відповідно до статті 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
45. Стаття 1 Закону № 2657-XII визначає, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
46. Згідно із частинами першою та другою статті 7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
47. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (частина перша статті 20 Закону № 2657-ХІІ).
48. Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону № 2657-ХІІ).
49. Так, відкритою, крім випадків, встановлених законом, є публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина перша статті 1 Закону № 2939-VI).
50. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
51. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша та друга статті 21 Закону № 2657-ХІІ).
52. Відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 2657-ХІІ порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
53. За змістом статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.
54. Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних вебсайтах в мережі "Інтернет"; на єдиному державному вебпорталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
55. Частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
56. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (частина восьма статті 6 Закону № 2939-VI).
57. Як визначено пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 2939-VI, відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати, зокрема, така інформація, що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.
58. Згідно із частинами другою та третьою статті 9 Закону № 2939-VI документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "Для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
59. На підставі пункту 2 частини першої статті 10 Закону № 2939-VI кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається. При цьому відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
60. Як визначено частинами першою, другою статті 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
61. Відповідно ж до частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
62. Отже, Закон № 2939-VI допускає можливість відмови в задоволенні запиту про надання публічної інформації. Однак визначає критерії, дотримання яких для такої відмови є необхідним.
63. Важливою ознакою документів, в яких може міститися службова інформація, є, зокрема, те, що вони мають бути пов`язані з процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень (пункт 1 частини першої статті 9 Закону № 2939-VI). При цьому стаття 5 та частина третя статті 9 Закону № 2939-VI у їх взаємозв`язку зобов`язують розпорядників інформації скласти та оприлюднити Перелік відомостей, що становлять службову інформацію.
64. Так, на виконання вимог частини третьої статті 9 Закону № 2939-VI наказом голови Комісії від 5 квітня 2017 року № 24 (зі змінами) затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у ВККС, згідно з яким до службової належить, зокрема, така інформація: зміст тестових баз (крім переліку питань тестування), баз практичних завдань, що використовуються для забезпечення проведення добору кандидатів на посаду судді та кваліфікаційного оцінювання (пункт 12); інформація, що міститься у матеріалах проведення іспиту [аудиторних відомостях, тестових зошитах, бланках відповідей анонімного тестування (анонімного письмового тестування, письмового анонімного тестування); зошитах із практичними завданнями (анонімними практичними завданнями); зошитах для виконання практичних завдань (анонімних практичних завдань); екзаменаційних відомостях (інформація про оцінки членів Комісії)], які сформовані у рамках проведення добору кандидатів на посаду судді та кваліфікаційного оцінювання (пункт 14); інформація про склад Комісії (екзаменаційної комісії), що забезпечує перевірку завдань іспиту, до моменту проведення засідання Комісії щодо затвердження результатів іспиту (пункт 19).
65. Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
66. Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенціюпро захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І Конвенції).
67. Так, статтею 10 Конвенції гарантовано, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
68. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
69. Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
70. На час виникнення спірних правовідносин у розглядуваній справі пунктами 1, 2 розділу І Порядку № 144/зп-16 було визначено, що іспит - це встановлений законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/або кандидата на посаду судді.
Іспит проводиться ВККС з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання.
71. Пункти 9-12 розділу V Порядку № 144/зп-16 визначали, що перевірка та встановлення результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання здійснюється членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання. Перевірка та встановлення результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання здійснюється членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання.
Розподіл виконаних учасниками іспиту практичних завдань для перевірки членами Комісії здійснюється з використанням спеціального програмного комплексу.
Перевірка виконаного учасниками іспиту практичного завдання полягає у встановленні його відповідності показникам методики оцінювання його результатів. Зошит для виконання практичного завдання учасника іспиту, який відмовився від його виконання, перевірці не підлягає.
Результати виконаного учасником іспиту практичного завдання встановлюються членами Комісії, після чого шляхом визначення середнього арифметичного виводиться остаточна оцінка учасника іспиту за практичне завдання. Оцінка за практичне завдання виводиться шляхом округлення до наближеного цілого числа або числа з коефіцієнтом 0,5.
72. У той же час Положення № 143/зп-16 визначало, що на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту оцінюється (встановлюється) рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні за показниками (складовими елементами), наведеними у пункті 3 глави 2 розділу ІІ цього Положення.
73. Як установив суд першої інстанції, 21 серпня 2024 року позивач звернувся до ВККС із запитом на інформацію, частина якої належить до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у ВККС, відповідно до пунктів 14, 19 цього Переліку, а саме: інформація, що міститься у матеріалах проведення іспиту - примірники робіт позивача (копії бланку відповідей тестування та зошиту для виконання практичного завдання), копії екзаменаційної відомості оцінювання практичного завдання на етапі іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання; інформація про склад Комісії.
74. У цьому контексті варто зауважити, що Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у ВККС є чинним і позивач його не оскаржував. Отже, положення цього Переліку визначали для ВККС алгоритм дій з підготовки та надання відповіді на поданий ОСОБА_1 запит на інформацію від 21 серпня 2024 року з урахуванням додаткової умови (перешкоди) у наданні інформації.
75. Так, присвоєння певним документам грифа "Для службового користування" саме по собі не є підставою для відмови в задоволенні запиту на інформацію, що міститься в таких документах. Аналогічно, не може бути відмовлено в доступі до інформації тільки через те, що відповідний вид інформації включено до переліку відомостей, які становлять службову інформацію.
76. Разом з тим запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону № 2939-VI.
77. Отже, як слушно зауважив суд першої інстанції, за встановлених у цій справі обставин відповідач як розпорядник публічної інформації, окрім обов`язку надавати інформацію, повинен забезпечити вимоги встановленого режиму щодо обмеженого доступу до такої інформації, у разі встановлення сукупності обов`язкових умов, визначених у законі.
78. При аналізі відповідних справ ЄСПЛ та вітчизняні суди застосовують "трискладовий тест", щоб визначити, чи було обґрунтованим обмеження в доступі до інформації.
79. Так, хоча "трискладовий тест" прямо не згадується в українському законодавстві, водночас за усталеною правозастосовчою практикою він є засобом перевірки наявності необхідних умов для обмеження доступу до інформації. Іншими словами, обмеження доступу до публічної інформації без застосування "трискладового тесту" є незаконним і порушує право особи на інформацію. При цьому "трискладовим" тест названо тому, що він передбачає три умови, наявність яких (усіх разом), вимагається для обмеження доступу до інформації.
80. Для визначення можливості обмеження доступу до інформації застосовується "трискладовий тест" за частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI. Якщо розпорядник інформації встановив, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, такий розпорядник інформації має встановити вид інформації з обмеженим доступом, за якою звернувся запитувач (конфіденційна, таємна або службова).
81. Наступний крок - потрібно визначити, чи запитувана інформація стосується інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, чи можливі заворушення або злочини при наданні доступу до запитуваної інформації, чи в інтересах охорони здоров`я населення може обмежуватись доступ до цієї інформації, чи не постраждає репутація або права інших людей у результаті надання доступу до цієї інформації, чи отримано запитувану інформацію конфіденційно, чи стосується така інформація питання авторитету й неупередженості правосуддя.
82. Якщо на всі поставлені питання відповідь негативна, розпорядник інформації надає доступ до запитуваної інформації.
83. Якщо хоча б на одне з поставлених вище питань є позитивна відповідь -розпорядник інформації має визначити, чи не буде розголошенням запитуваної інформації завдана істотна шкода зазначеним інтересам, наявність яких у запитуваній інформації він встановив.
84. Якщо відповідь на це питання негативна, розпорядник інформації надає запитувачу доступ до зазначеної інформації. Якщо відповідь на це питання позитивна, розпорядник інформації визначає, чи переважає шкода від оприлюднення такої інформації над суспільним інтересом у її отриманні. При позитивній відповіді на питання запитувачу інформації буде відмовлено в наданні доступу до запитуваної інформації. При негативній відповіді розпорядник інформації надає запитувачу доступ до запитуваної інформації.
85. Тобто в такому разі відбувається зіставлення публічних та приватних інтересів і завданням суду є з`ясування того, який інтерес переважає.
86. Як установив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19 червня 2024 року ВККС рішенням № 186/зп-24 призначила кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності окремих суддів здійснювати правосуддя у відповідних судах, а рішенням № 199/зп-24 визначила графік складення іспиту для суддів у межах цього кваліфікаційного оцінювання, згідно з яким іспит проводився 30 липня 2024 року (основна дата), 20 серпня та 10 вересня 2024 року (резервні дати). При цьому за визначеним Комісією графіком ОСОБА_1 складав іспит 30 липня 2024 року.
87. Рішенням від 31 липня 2024 року № 235/зп-24 ВККС визначила постійну колегію Комісії для перевірки завдань з адміністративної спеціалізації, виконаних суддями 30 липня, 20 серпня та 10 вересня 2024 року під час іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання.
88. Рішенням від 14 серпня 2024 року № 255/зп-24 ВККС затвердила результати першого етапу "Іспит" кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих судів (адміністративна спеціалізація), складеного суддями 30 липня 2024 року (основна дата).
89. Отже, Комісія в межах повноважень та у порядку, визначених
Законом № 1402-VIII, Порядком № 144/зп-16 та Положенням № 143/зп-16, визначила черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання, визначила склад колегії Комісії для перевірки практичних завдань, а також здійснила оцінку виконаного ОСОБА_1 практичного завдання та визначила результати складеного 30 липня 2024 року практичного завдання.
90. Водночас, оскільки станом на 21 серпня та 2 вересня 2024 року (дати звернення позивача із запитом та відповіді на нього ВККС) результати першого етапу "Іспит", який судді місцевих і апеляційних судів (адміністративна спеціалізація) у межах кваліфікаційного оцінювання складали 20 серпня та 10 вересня 2024 року (резервні дати), не були затверджені відповідними рішеннями Комісії, то Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що склад постійної колегії Комісії, яка здійснювала оцінювання виконаного позивачем практичного завдання під час іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання, все ще мав статус інформації з обмеженим доступом.
91. Проаналізувавши передумови для встановлення відкритості чи обмеження інформації методом застосовування до такої інформації "трискладового тесту", Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач обґрунтовано обмежив доступ до інформації (інформації, що міститься у матеріалах проведення іспиту; інформації про склад Комісії) з метою підтримання авторитету правосуддя, оскільки надання доступу до такої інформації суперечить меті проведення кваліфікаційного оцінювання, яке відповідно до чинного законодавства проводиться анонімно, а інформація, яка міститься у матеріалах, які запитував позивач, розробляється на умовах конфіденційності.
92. Розголошення вказаної інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, оскільки ВККС на постійній основі діє у системі правосуддя України, безпосередньо залучена до формування суддівського корпусу, повинна сприяти укріпленню авторитету системи правосуддя шляхом безстороннього, незалежного та ефективного виконання покладених на неї функцій. Надання вільного доступу до такої інформації жодним чином не сприятиме формуванню високопрофесійного суддівського корпусу, а тому, явно суперечить суспільним інтересам.
93. Отже, ризик завдання шкоди суспільним інтересам щодо формування високопрофесійного суддівського корпусувнаслідок оприлюднення такої інформації перевищує суспільний інтерес в її отриманні.
94. Велика Палата Верховного Суду додатково зауважує, що ЄСПЛ зазначав, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання про те, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України", заяви № 23759/03 та № 37943/06).
95. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ВККС, інформуючи позивача про механізм реалізації його права на інформацію (змогу ознайомитися із власним бланком відповідей, зошитом для виконання практичного завдання та екзаменаційною відомістю оцінювання практичного завдання (за винятком інформації про склад екзаменаційної комісії та оцінки) особисто у приміщенні ВККС), виконала обов`язок розпорядника інформації щодо надання інформації.
96. Велика Палата Верховного Суду не заперечує, що позивач мав інтерес в отриманні інформації щодо власного оцінювання, однакза обставинами цієї справи визначений Комісією порядок надання доступу до інформації, яка є інформацією з обмеженим доступом, у приміщенні ВККС не може розцінюватися як відмова відповідача у наданні інформації, як про це слушно зазначив суд першої інстанції.
97. Слід також наголосити, що таке обмеження у доступі до інформації очевидно мало легітимну мету, а саме забезпечення конфіденційності матеріалів іспиту та складу Комісії, що здійснює перевірку завдань іспиту, задля забезпечення об`єктивності проведення іспиту. Оприлюднення такої інформації могло завдати шкоди, яка переважала суспільний інтерес в отриманні відповідної інформації, саме тоді, коли її запитував позивач.
98. Щодо ж до вимоги ОСОБА_1 надати йому інформацію про обґрунтовану оцінку його практичної роботи за кожним окремо критерієм згідно з підпунктами 3.1-3.11 пункту 3 розділу 2 Положення № 143/зп-16 кожним окремо членом Комісії із зазначенням прізвищ членів ВККС, які здійснювали оцінювання його практичного завдання, то, як слушно зазначив суд першої інстанції, положеннями чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного оцінювання, так і його методологію, не передбачено фіксацію (відображення) у будь-якій формі (зокрема і в екзаменаційній відомості) міркувань (висновків) членів колегії Комісії, що проводили оцінювання практичного завдання.
99. Так, ані Закон № 1402-VIII, ані Положення № 143/зп-16 не передбачають для членів колегії Комісії, що проводили оцінювання практичного завдання, обов`язку стосовно фіксування міркувань (висновків) щодо критеріїв оцінки практичної роботи. Відтак документальне оформлення (фіксацію) таких міркувань (висновків) ВККС не здійснювала.
100. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що запитувана позивачем інформація у цій частині не характеризується такою ознакою публічної інформації, як те, що вона повинна бути заздалегідь зафіксованою будь-якими засобами та на будь-яких носіях, оскільки ВККС така інформація документально не фіксувалася, а Закон № 1402-VIII та
Положення № 143/зп-16, як зазначалося вище, не передбачають для ВККС відповідного обов`язку.
101. У контексті мотивів позовної заяви та апеляційної скарги слід зауважити, що намагання позивача отримати запитувану інформацію загалом можна розуміти як таке, що спрямоване на доведення протиправності дій відповідача щодо перевірки та встановлення результатів практичного завдання, яке він виконував у процедурі кваліфікаційного оцінювання.
102. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду враховує, що у позовній заяві позивач не оскаржував рішення ВККС від 14 серпня 2024 року № 255/зп-24 в частині затвердження кодованих та декодованих результатів складеного ним 30 липня 2024 року анонімного письмового тестування і практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.
103. Отже, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ВККС, надаючи відповідь на запит позивача, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом № 2939-VI, відтак підстав для задоволення позову немає.
104. Перевіривши обґрунтованість доводів позивача в апеляційній скарзі та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що судове рішення відповідає вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції в цьому рішенні й не містять вагомих підстав для його зміни чи скасування.