ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 317/345/20
провадження № 51-2929км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 27 вересня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120190080230001514, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, відповідно до вимог ст. 89 КК раніше не судимого,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, відповідно до вимог ст. 89 КК раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком районного суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Вказаним вироком також визнано винуватими та засуджено ОСОБА_8 та особу,матеріали щодо якої виділено апеляційним судом в окреме провадження, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК, рішення щодо яких не оскаржуються.
Згідно з вироком суду 16 грудня 2019 року приблизно о 23:30 ОСОБА_7, ОСОБА_8 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, на транспортному засобі "Suzuki Grand Vitara" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), що належить ОСОБА_8, приїхали на вул. Запорізьку в с. Біленьке Запорізького району Запорізької області, де підійшли до кабельних колодязів, в яких прокладена лінія зв`язку ПАТ "Укртелеком" та, шляхом розкопування ґрунту за допомогою сокири і фізичної сили зняли з поверхні бетонні кришки, отримавши доступ до колодязів з прокладеними кабелями, з яких мали намір викрасти кабельну продукцію лінії зв`язку довжиною не менше ніж 336 метрів (встановлена загальна сума кабелів: 33 149, 76 грн; 14 784 грн; 4 415, 04 грн). Проте, вони не вчинили всіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки їх дії були викриті співробітниками поліції.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 5 березня 2024 року виділено в окреме провадження матеріали щодо особи, рішення відносно якої не оскаржуються в касаційному порядку, яке зупинено до звільнення цієї особи з військової служби. Ухвалено продовжити апеляційний розгляд щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 .
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року залишено без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, а вирок районного суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. На думку захисника, в основу вироку покладено неналежні та суперечливі докази, зокрема, протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, оскільки хоча вказані докази були досліджені, але судом не було безпосередньо допитано свідків, котрі брали участь у вказаних слідчих діях. Крім цього, стверджує, що судом апеляційної інстанції не було надано можливості стороні захисту належним чином підготуватись до судових дебатів, чим порушено право обвинуваченого на захист, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідків, а також не перевірено доводи щодо невідкриття стороні захисту постанов про призначення групи слідчих і прокурорів.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника, прокурор просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за яке його засуджено, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.
Водночас, з вироку суду вбачається, що ОСОБА_7 вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав та зазначив, що інкримінований злочин він не скоював, однак такі твердження засудженого не знайшли свого підтвердження в ході дослідження доказів судом.
З матеріалів справи вбачається, що суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у його вчинені обґрунтовано послався на показання свідків, протоколи слідчих дій, висновок експерта та інші докази.
Так, у суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 (працівник поліції) пояснив, що його підрозділ займався пошуком осіб, причетних до крадіжок телефонних кабелів. Було встановлено кілька автомобілів, які можуть бути причетні до крадіжок та організовано засідку неподалік від колодязів Укртелекому. Зазначив, що він разом з ОСОБА_10, знаходився на чергуванні в районі в`їзду в с. Біленьке зі сторони с. Мар`ївка та побачив автомобіль "Suzuki Grand Vitara", який заїхав до с. Біленького. Через годину йому повідомними, що чують звуки з боку колодязів Укртелекому, наче хтось бив або стягував з колодязів бетонні кришки. Вони під`їхали в район перехрестя центральної вулиці с. Біленьке, та побачили вищезгаданий автомобіль, біля якого було двоє чоловіків, котрі почали тікати, а працівники розшуку їх стали переслідувати. Через деякий час працівниками поліції був зупинений автомобіль "Daewoo", з якого вискочив чоловік та зміг втекти, а другого чоловіка - ОСОБА_7, затримали. Він був у брудному одязі та з брудними руками. Зазначив, що коли оглядали автомобіль "Suzuki" за допомогою ліхтарика, в салоні було видно обрізки кабелю.
Свідок ОСОБА_10 надав у суді аналогічні показання та підтвердив, що біля автомобіля бачив обрізки кабелів, а на місцевості - відкриті люки колодязів Укртелекому. В салоні автомобіля були обрізки кабелів шматками приблизно 1 м, брудний одяг та інструменти. Потім повз них проїхав автомобіль "Ланос", який не зупинився на вимогу поліцейського. Вони поїхали за ним на службовому автомобілі, і тоді він зупинився. В салоні був водій, дівчина та чоловік у камуфляжному одязі, якого він упізнав у судовому засіданні, як обвинуваченого ОСОБА_7 . Водій з дівчиною повідомили, що інший чоловік вискочив з автомобіля раніше, а через деякий час працівники поліції привезли ще одного чоловіка, якого виявили в полі неподалік, він також був у камуфляжному одязі.
Свідок ОСОБА_11 у суді підтвердив, що коли вони підійшли в район вул. Запорізької, то побачили автомобіль "Suzuki Grand Vitara" біло якого було помітно силуети двох осіб, які зникли в напрямку вул. Кірова. Неподалік автомобіля була розрита земля, відкриті колодязі. В салоні автомобіля були поліетиленові балахони та провода. Свідок зазначив, що чоловіком, якого виявили в автомобілі "Daewoo" був ОСОБА_7 .
Показання вищевказаних свідків є логічними, послідовними, вони узгоджуються між собою та не викликають сумнівів в їх достовірності.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, зокрема: протокол огляду місця події від 17 грудня 2019 року, яким зафіксовано обстановку на місці вчинення злочину (розритий ґрунт біля колодязів ПАТ "Укртелеком", розколотий металевий люк, відкинуті залізобетонні кришки колодязів, зсередини колодязя назовні витягнута частина дротів, біля дороги знаходиться автомобіль "Daewoo", на траві лежать п`ять фрагментів мідних дротів, біля яких стоїть автомобіль "Suzuki Grand Vitara" тощо); протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17 грудня 2019 року (свідок ОСОБА_12 упізнав на фотознімку свого знайомого, якого він раніше цього ж дня забирав з с. Біленьке, котрим виявився ОСОБА_7 ; свідок ОСОБА_13 на фотознімку впізнала чоловіка, якого бачила раніше цього ж дня в с. Біленьке, та який розмовляв з іншою особою на тему крадіжки кабелів, котрим виявився ОСОБА_7 ); протокол обшуку автомобіля від 18 грудня 2019 року (в автомобілі "Suzuki Grand Vitara" виявлено інструменти, рукавиці, сумку тощо); висновок судово-товарознавчої експертизи від 10 січня 2020 року (встановлено ринкову вартість телефонних кабелів), а також інші, наявні в матеріалах справи докази.
Отже, дослідивши та оцінивши вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище.
Колегія суддів вважає, що оцінка доказів проведена судом згідно з вимогами процесуального законодавства та, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, дії ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК кваліфіковано правильно.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6, належним чином перевірив викладені в ній доводи, аналогічні тим, що викладені в її касаційній скарзі, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Зокрема, суд погодився з висновками місцевого суду про те, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом. При цьому, суд звернув увагу на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не заперечували факт перебування у с. Біленьке та поблизу нього в період часу з 23:30 16 грудня до ранку 17 грудня 2019 року. Автомобіль, на якому вони пересувались, було виявлено біля розритих колодязів ПАТ "Укртелеком". Крім того, під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 впізнали обвинувачених, як осіб, що під час поїздки з ними на автомобілі Ланос в районі с. Біленьке обговорювали обставини скоєння крадіжки кабелю, зазначивши, що ОСОБА_8 покинув автомобіль після того, як їх зупинили працівники поліції.
До того ж, виявлення в автомобілі обвинувачених спеціального інструменту (металевого лому, кусачок та плоскогубців), а також зовнішній вигляд ОСОБА_14 під час його затримання, безумовно спростовує версію обвинувачених про те, що вони приїхали напиляти дерев. Крім цього, автомобіль обвинувачених було виявлено на значній відстані від місця, де вони нібито мали намір напиляти дров, чому не було надано будь-якого логічного пояснення під час судового розгляду.
Судом апеляційної інстанції перевірялись твердження захисника про недопустимість усіх зібраних у провадженні доказів, через відсутність в матеріалах справи постанов про визначення групи прокурорів та групи слідчих.
Так, апеляційний суд зазначив, що сторона захисту під час судового розгляду не ставила питання про те, що докази у кримінальному провадженні зібрані неуповноваженими особами, однак заявила про це в апеляційній скарзі. Враховуючи наведене, під час апеляційного розгляду прокурором було надано постанову т.в.о. начальника СВ Запорізького РВП ДВП ГУНП в Запорізькій області від 17 грудня 2019 року про призначення слідчої групи, а також постанову заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 від 17 грудня 2019 року про призначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, які були досліджені судом.
Зазначені відомості повністю узгоджуються з даними, що містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування, відповідно до яких 17 грудня 2019 року було винесено постанови про призначення групи прокурорів та слідчої групи у даному кримінальному провадженні. Вказаний реєстр матеріалів досудового розслідування був отриманий стороною захисту. Суд звернув увагу, що в матеріалах справи наявні постанови від 25 березня та 6 липня 2021 року про зміну групи прокурорів, що свідчить про існування первісної постанови про визначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Оскільки будь-яких інших підстав неповажності прокурора чи слідчих сторона захисту не наводила, суд відхилив доводи відносно недопустимості доказів, отриманих під час досудового розслідування.
Отже, перевіркою матеріал справи встановлено, що постанови про призначення слідчої групи та групи прокурорів наявні в матеріалах кримінального провадження і вони були безпосередньо досліджені апеляційним судом у судовому засіданні, під час якого були присутні засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 .
Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що районним судом детально перевірені доводи сторони захисту про недопустимість інших доказів, зокрема, протоколів огляду місця події та обшуку, які обґрунтовано, з наведеннм належних мотивів, визнані безпідставними. Крім цього, судом було перевірено твердження сторони захисту про невідповідність змісту заяви про вчинення кримінального правопорушення, яка наявна в матеріалах справи, змісту заяви, що була відкрита захисту, доводи відносно неналежності як доказу висновку експерта, а також щодо невідповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону, які обґрунтовано визнані судом безпідставними.
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.
З матеріалів справи видно, що всі клопотання сторони захисту були розглянуті судом апеляційної інстанції.
Зокрема, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання захисника про виклик і допит свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Обґрунтовуючи таке рішення суд зазначив, що вказані свідки були заявлені стороною обвинувачення та в ході судового розгляду сторона захисту не заявляла клопотання про їх допит і не наполягала на такому допиті. При цьому, протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі вказаних свідків були досліджені судом першої інстанції і сторона захисту мала можливість доводити перед судом свої аргументи стосовно цих доказів. Доводи захисту щодо недопустимості вказаних протоколів були перевірені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження. Водночас, сама по собі обставина, що захисник ОСОБА_6 не приймала участь в розгляді справи судом першої інстанції, не дає підстав для задоволення клопотання про допит зазначених осіб. Відтак, колегія суддів апеляційного суду не встановила підстав для задоволення клопотання захисника.
Також захисник звертає увагу на те, що сторона обвинувачення відмовилась від допиту свідка ОСОБА_12, а щодо свідка ОСОБА_13 таке питання залишилось не вирішеним, проте як убачається із звукозапису судового засідання, прокурор під час апеляційного розгляду підтвердив, що сторона обвинувачення відмовилась від допиту вказаних свідків у місцевому суді, а сторона захисту на їх допиті не наполягала.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд обґрунтовано відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про допит свідків.
Слід звернути увагу, що захисник посилається, як на підставу для перевірки законності походження протоколів пред`явлення особи для впізнання, на те, що обвинувачений заявляв про застосування до нього недозволених засобів ведення досудового розслідування.
Однак, матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що відносно ОСОБА_7 здійснювалось фізичне або психологічне насильство з боку працівників правоохоронних органів, як і про те, що він звертався до уповноважених органів із заявою про застосування такого насильства.
При цьому, досліджені докази не містять визнавальних показань ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого злочину, а захисник, посилаючись на таку заяву обвинуваченого, нічим не підтверджує факт застосування до ОСОБА_7 недозволених методів ведення слідства, а також не вказує яким чином це могло вплинути на законність проведення слідчих дій зі свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Отже, вищевказані твердження захисника слід визнати неспроможними.
Крім цього, Суд вважає безпідставними посилання захисника ОСОБА_6 на неналежне надання правової допомоги ОСОБА_7 іншим захисником під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, а також порушення права засудженого на захист.
Так, з матеріалів справи видно, що у кримінальному провадженні залучався адвокат ОСОБА_15, котрий також здійснював активний захист ОСОБА_7 у суді першої інстанції, а у суді апеляційної інстанції його захист здійснював захисник ОСОБА_6 .
Суд звертає увагу, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.
В свою чергу, у ст. 20 КПК, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.
До того ж, належна реалізація права на захист у кримінальному провадженні вимагає застосування практики ЄСПЛ, яка зводиться до того, що ведення захисту, по суті, є справою обвинуваченого та його адвоката, тобто це переважно питання взаємовідносин між ними, незалежно від того, чи призначається захисник у межах надання правової допомоги, чи оплачується приватно, втручання компетентних державних органів вимагається лише в тих випадках, коли факт незабезпечення адвокатом ефективного представництва є очевидним або будь-яким чином переконливо доведений до їх відома.
Разом із цим, будь-яких очевидних та об`єктивних даних про неналежне виконання професійних обов`язків адвоката, яке б могло призвести до істотного обмеження чи порушення прав ОСОБА_7 у матеріалах кримінального провадження не міститься.
До того ж, з матеріалів справи видно, що захисник ОСОБА_15 подавав до суду письмові клопотання (про долучення та дослідження доказів, про витребування та дослідження доказів, про витребування від сторони обвинувачення витягу з ЄРДР тощо), направляв адвокатський запит (щодо встановлення дати та часу звернення слідчого до центру з надання безоплатної правової допомоги з повідомленням про затримання ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК), під час судового розгляду активно здійснював захист засудженого та обстоював позицію сторони захисту, зокрема, вказував про невідкриття певних доказів захисту, недопустимість доказів, порушення права засудженого на захист тощо. Відтак, посилання захисника ОСОБА_6 на неналежне надання правової допомоги ОСОБА_7 іншим захисником, не підтверджується матеріалами справи.
Доводи касаційної скарги захисника про порушення права на підготовку до виступу в судових дебатах, колегія суддів також вважає необґрунтованими.
Судові дебати є самостійною частиною розгляду кримінального провадження, їх основу становлять промови учасників судового розгляду, в яких вони дають оцінку діям обвинуваченого, аналізують досліджені в суді докази, висловлюють висновки щодо винуватості чи невинуватості обвинуваченого, кваліфікації дій, міри покарання, вирішення цивільного позову та інших питань, які суд повинен вирішити в ході постановлення вироку.
Зокрема, під час судових дебатів, крім промов учасників судового провадження, будь-яких інших процесуальних дій, за винятком рішення про відновлення з`ясування обставин (ч. 5 ст. 364 КПК), чинним законодавством не передбачено.
Учасники судового розгляду мають право заявити суду клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для підготовки до судових дебатів. Однак тривалість цієї перерви має визначати суд з урахуванням таких критеріїв, як складність та обсяг кримінального провадження.
Перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів вважає, що у захисника ОСОБА_6 до початку апеляційного розгляду було достатньо часу для узгодження позиції захисту із ОСОБА_7, а також на підготовку до судових дебатів, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи видно, що 5 жовтня 2021 року захисник ОСОБА_6 подала до апеляційного суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи щодо ОСОБА_7, до якого долучено договір про участь захисника у кримінальному провадженні укладений 30 вересня 2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 8 жовтня 2021 року захисник в повному обсязі ознайомилась з матеріалами прави та отримала копії технічного запису процесу на електронному носії, а 25 жовтня 2021 року захисником було подано апеляційну скаргу в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок районного суду.
Із журналу та аудіозапису судового засідання апеляційного суду від 16 квітня 2024 року вбачається, що після вирішення судом клопотання захисника про допит свідків, дослідження постанов про призначення слідчої групи та групи прокурорів, захисником ОСОБА_6 було заявлено клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для підготовки до судових дебатів, в задоволенні якого було відмовлено. В обґрунтування свого рішення суд зазначив, що захисник ОСОБА_6 мала достатньо часу щоб підготуватися до судових дебатів у цій справі, оскільки кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 перебуває в провадженні апеляційного суду з 2021 року. При цьому, захисник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виступили у судових дебатах з промовами без обмеження в часі, після чого ОСОБА_7 виступив з останнім словом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у даному конкретному випадку суд не допустив порушення прав сторони захисту на підготовку для виступу в судових дебатах для здійснення ефективного захисту та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, як про це зазначає захисник.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.Підстави для скасування судових рішень та закриття кримінального провадження, як про це зазначає сторона захисту, відсутні.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд