ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/454/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І. М., Ємця А. А.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (далі - ТОВ "Юнайтед Енерджі", позивач) - не з`явився,
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" (далі - ТОВ "Львівенергозбут", відповідач, скаржник) - Денько М.В. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Львівенергозбут"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 (головуюча - суддя Зварич О.В. судді: Малех І.Б., Панова І.Ю.)
у справі за позовом ТОВ "Юнайтед Енерджі"
до ТОВ "Львівенергозбут"
про визнання недійсним одностороннього правочину,
ВСТУП
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсним одностороннього правочину.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Юнайтед Енерджі" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ТОВ "Львівенергозбут" у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.01.2024 вих.№904-2024-674.
1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 107 104 965,60 грн за договором №БГ21/01/28-4 від 28.01.2021 про участь у балансуючій групі. Водночас позивач також має заборгованість за цим договором перед відповідачем у сумі 72 082 404,81 грн. Позивач вважає, що наявні підстави для визнання вказаного правочину недійсним, оскільки заборгованість позивача перед відповідачем виникла в інші періоди, аніж заборгованість відповідача перед позивачем, а також між сторонами відсутня взаємна згода щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, адже не підписаний відповідний акт.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд Львівської області рішенням від 19.06.2024 у задоволенні позову відмовив.
2.2. Західний апеляційний господарський суд постановою від 11.11.2024 скасував рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2024; прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав недійсним односторонній правочин, вчинений Приватним акціонерним товариством "Львівобленерго" у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.01.2024 вих. № 904-2024-674.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ "Львівенергозбут" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі №914/454/24 повністю і залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2024.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми матеріального права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 щодо застосування статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
4.2. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини першої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" у взаємозв`язку з пунктом 5 частини першої статті 602 ЦК України про наявність/відсутність заборон щодо зарахування зустрічних однорідних вимог між стороною відповідальною за баланс та учасником балансуючої групи за договорами про участь в балансуючій групі за одностороннім правочином у формі заяви про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Відзив від ТОВ "Юнайтед Енерджі" на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. ТОВ "Львівенергозбут" та ТОВ "Юнайтед Енерджі" 28.01.2021укладено договір №БГ21/01/28-4 про участь у балансуючій групі (далі - Договір).
6.2. Сторони 16.07.2021 уклали Додаткову угоду №14/06/21 до Договору.
6.3. Відповідно до пункту 2.1. Договору, сторони об`єднались на умовах та в порядку визначеному цим Договором, чинним законодавством у балансуючу групу в розрізі окремих торгових зон, у якій визначили стороною, відповідальною за баланс ТОВ "Юнайтед Енерджі" (СВБ), ЕІС- код 56X9300000099701, ідентифікаційний код юридичної особи: 41963985 (далі - Балансуюча група).
6.4. За умовами Договору СВБ зобов`язується нести фінансову відповідальність перед ОСП за небаланси електричної енергії усіх учасників ринку, які увійшли до Балансуючої групи, а Учасник зобов`язується нести фінансову відповідальність в рамках своїх небалансів електричної енергії перед СВБ, а також своєчасно та в повному обсязі виконувати інші зобов`язання, визначені Договором (пункт 2.2. Договору).
6.5. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії Балансуючої групи здійснюється між СВБ та ОСП за укладеним між ними договором про врегулювання небалансів електричної енергії (пункт 2.3. Договору).
6.6. Врегулюванням небалансів Балансуючої групи є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з ОСП в обсягах та за цінами, визначеними відповідно до Правил ринку (пункт 2.4. Договору).
6.7. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів здійснюється протягом розрахункового періоду, виходячи з підтвердженого Системою MMS обсягу електричної енергії, якщо цим Договором не передбачено інше (пункт 2.5 Договору).
6.8. Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки за небаланси електричної енергії включають обчислення небалансу електричної енергії шляхом проведення наступних розрахунків для кожного Торгового дня: небаланси електричної енергії для СВБ для кожного Розрахункового періоду Торгового дня; кредиту та дебету за небаланси електричної енергії для СВБ для кожного розрахункового періоду торгового дня.
6.9. Вартість купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів розраховується АР для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії та цін електричної енергії для врегулювання небалансів, визначених відповідно до Правилу ринку для Балансуючої групи в цілому (пункт 4.2. Договору).
6.10. Фактичні обсяги купівлі-продажу електричної енергії, продані однією Стороною і куповані іншою Стороною з метою врегулювання небалансів визначаються в акті купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, акті коригування (врегулювання) до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та в змінах до акта коригування (врегулювання) до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, які оформлюються Сторонами в порядку, визначеному цим Договором (пункт 4.8. Договору).
6.11. Згідно з пунктом 4.19. Договору учасник оплачує рахунок на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів СВБ на її банківський рахунок, зазначений у розділі 12 Договору, не пізніше 16:00 год. другого робочого дня, наступного за днем, у якому СВБ надіслано такий рахунок учаснику у порядку, передбаченому пунктом 1.5. Договору, або за днем додаткового погодження вищезазначеного рахунку в порядку, передбаченому пунктом 4.16. Договору. СВБ оплачує рахунок на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів Учаснику на його банківський рахунок, зазначений у розділі 12 Договору, не пізніше 16:00 год. п`ятого робочого дня, наступного за днем надходження коштів на сплату рахунків на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів за відповідний Розрахунковий місяць від учасників Балансуючої групи, які купують електричну енергію для врегулювання небалансів у СВБ, або від АР за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
6.12. Розрахунки за електричну енергію для врегулювання небалансів здійснюються з урахуванням ПДВ грошовими коштами в національній валюту України (пункт 4.20. Договору).
6.13. Днем здійснення оплати від сторони, що купує електричну енергію для врегулювання небалансів, вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зараховується на банківський рахунок сторони, що продає небаланси електричної енергії (пункт 4.21. Договору).
6.14. Відповідно до пункту 6.5. Договору кожна сторона має право в односторонньому порядку розірвати Договір шляхом повідомлення іншої сторони за 5 (п`ять) робочих днів до бажаної дати розірвання в порядку, встановленому пунктом 1.5 договору. Датою повідомлення у такому разі є дата надіслання стороною такого звернення. Таке розірвання Договору вступає в силу через 5 (п`ять) робочих днів із зазначеної дати повідомлення. Сторона-ініціатор розірвання Договору зобов`язана самостійно вчинити всі необхідні дії для виходу або виключення з Балансуючої групи та поновлення дії договору про врегулювання небалансів з ОСП, як це передбачено Правилами ринку. Розірвання Договору не звільняє сторони від їх обов`язку щодо належного виконання зобов`язань за Договором, що виникли до його розірвання.
6.15. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором (пункт 7.1. Договору).
6.16. Цей Договір набирає чинності з 01.02.2021 і діє до 31.12.2021 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за цим Договором. (пункт 11.1. Договору).
6.17. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за один місяць до закінчення цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір щоразу вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 11.2. Договору).
6.18. Відповідно до пункту 11.4. Договору, дія цього Договору може бути припинена достроково з підстав, встановлених цим Договором або за рішенням суду.
6.19. Дія цього Договору припиняється у випадку невиконання СВБ вимог Правил ринку. При цьому ОСП в односторонньому порядку поновляє дію Договорів про врегулювання небалансів електричної енергії для всіх учасників Балансуючої групи, що входить до її складу, та про що учасники Балансуючої групи мають бути повідомлені за 1 (один) робочий день до дати настання таких змін (пункт 11.7.Договору).
6.20. Припинення цього Договору не звільняє Сторони від належного виконання обов`язків, що виникли за цим Договором до дати його припинення (пункт 11.8. Договору).
6.21. ТОВ "Львівенергозбут" 15.03.2022 отримало від ПАТ "НЕК "Укренерго" повідомлення №01/10967 від 15.03.2022 відповідно до якого, в зв`язку з невиконанням ТОВ "Юнайтед Енерджі" Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила) поновлює дію договорів про врегулювання небалансів, шляхом виключення з балансуючої групи ТОВ "Юнайтед Енерджі" з 00 годин 00 хвилин 17.03.2022.
6.22. Станом на 25.01.2024 заборгованість ТОВ "Львівенергозбут" перед ТОВ "Юнайтед Енерджі" за Договором становить 112 104 965,60грн (акт коригування (врегулювання) №423 від 31.01.2022 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.01.2022 №334; зміни №1549 від 19.07.2022 до Акта-коригування (врегулювання) №871 від 28.02.2022; зміни №125 від 15.05.2023 до Акту Змін від 11.08.2022). Окрім того, зазначена сума заборгованості підтверджується також Актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2023-25.01.2024 між позивачем та відповідачем за Договором.
6.23. Станом на 25.01.2024 заборгованість ТОВ "Юнайтед Енерджі" перед ТОВ "Львівенергозбут" за Договором становить 72 082 404,81 грн (зміни №4245 від 17.12.2021 до Акта-коригування (врегулювання) №1737 від 31.05.2021; зміни №146 від 02.02.2022 до Акта-коригування (врегулювання) №2529 від 31.07.2021; зміни №684 від 09.03.2022 до Акта-коригування (врегулювання) №3332 від 30.09.2021; зміни №1339 від 05.02.2022 до Акта-коригування (врегулювання) №3817 від 31.10.2021; зміни №1402 від 24.05.2022 до Акта-коригування (врегулювання) №4289 від 30.11.2021; зміни №1445 від 08.06.2022 до Акта-коригування (врегулювання) №4733 від 31.12.2021; зміни №1519 від 30.06.2022 до Акта-коригування (врегулювання) №423 від 31.01.2022; зміни №1549 від 19.07.2022 до Акта-коригування (врегулювання) №871 від 28.02.2022; зміни №125 від 15.05.2023 до Акта Змін №1632 від 11.08.2022).
6.24. Зазначена сума заборгованості підтверджується також Актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2023-25.01.2024 між позивачем та відповідачем за Договором. Зазначені Акти звірки підписані представниками сторін та скріплені печатками без зауважень.
6.25. ТОВ "Львівенергозбут" 07.02.2024 звернулося до ТОВ "Юнайтед Енерджі" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.01.2024 вих.№904-2024-674, у якій зазначило:
- "Зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, визначеними в пункті 2 (другому) та пункті 3 (третьому) цієї заяви про зарахування зустрічних однорідних мог, на підставі ст.601 Цивільного кодексу України, ст.203 Господарського Кодексу України в сумі 72 082 404,81 грн. (сімдесят два мільйони вісімдесят дві тисячі чотириста чотири грн. 81 коп).
- Згідно з цієї заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог:
*зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (пункт 3 цієї заяви про зарахування зустрічних вимог) є припиненими у повному обсязі, заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут", що визначена в пункті 3 цієї заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, немає;
*зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" (пункт 2 цієї заяви про зарахування зустрічних вимог) є припиненою частково. Залишкова заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівобленерго" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", що визначена у пункті 2 цієї заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, що становить 35 022 560,79 грн (тридцять п`ять мільйонів двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят грн. 79 коп)".
6.26. Позивач не погодившись із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, звернувся з позовом до суду.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №914/454/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
7.2. Верховний Суд ухвалою від 16.12.2024 відкрив касаційне провадження у справі №914/454/24 за касаційною скаргою ТОВ "Львівенергозбут" на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Від ТОВ "Юнайтед Енерджі" 29.01.2025 до Суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції про відмову у позові та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.4. Скаржник означив підставами касаційного оскарження пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.5. Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.6. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.7. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.8. Отже, за підставою касаційного оскарження за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.9. Таким чином, як за пунктом 1 так і за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України важливими питаннями є подібність правовідносин. Так, для пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - це наявність правового висновку про застосування норми права, який не був застосований судами, а для пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутність такого висновку.
8.10. Тому Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерії подібності правовідносин:
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;
- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;
- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини);
- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.11. Щодо до того, що вважається правовим висновком Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.12. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.13. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, за цією підставою касаційного оскарження обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.14.Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.
8.15. Верховний Суд зауважує, що за підставою касаційного оскарження за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України і в разі відсутності висновку необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної умови для надання висновку.
8.16. Надаючи оцінку доводам скаржника з огляду на підставі касаційного оскарження у їх логічному взаємозв`язку, колегія суддів виходить з такого.
8.17. Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
8.18. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
8.19. У відповідності зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.20. Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
8.21. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 ГК України).
8.22. У силу приписів статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату. Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.
8.23. Як встановлено судами попередніх інстанцій, договірні відносини між ТОВ "Юнайтед Енерджі", як сторони, відповідальної за баланс (СВБ), та ТОВ "Львівенергозбут", як учасника балансуючої групи, врегульовані договором від 28.01.2021 №БГ21/01/28-4 про участь у балансуючій групі, ураховуючи укладену 16.07.2021 Додаткову угоду до вказаного Договору.
8.24. За умовами Договору СВБ зобов`язується нести фінансову відповідальність перед ОСП за небаланси електричної енергії усіх учасників ринку, які увійшли до Балансуючої групи, а Учасник зобов`язується нести фінансову відповідальність в рамках своїх небалансів електричної енергії перед СВБ, а також своєчасно та в повному обсязі виконувати інші зобов`язання, визначені Договором (пункт 2.2. Договору).
8.25. Аналіз предмету та підстав позову, спірних правовідносин у справі в контексті позовних вимог та вимог касаційної скарги дає Суду підстави вважати, що цей договір укладений учасниками спірних правовідносин на підставі законодавства України, що визначає правові засади функціонування ринку електричної енергії України, зокрема ЦК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", а також Правил ринку.
8.26. Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
8.27. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання.
8.28. Відповідно до пункту 1.1.1. Правил ринку, ці правила визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила агрегації, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України.
8.29. Відповідно до частини першої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
8.30. Правилами ринку визначено, що:
- неттінг - електричної енергії зобов`язань шляхом зарахування взаємних зобов`язань та однорідних грошових вимог таких учасників, яке здійснюється згідно з цими Правилами та на умовах договорів про врегулювання небалансів електричної енергії та про участь у балансуючому ринку;
- договір про врегулювання небалансів електричної енергії - договір, відповідно до якого суб`єкт господарювання набуває статусу учасника ринку та здійснюється врегулювання небалансів електричної енергії;
- договір про участь у балансуючому ринку - цей Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому. За цим Договором ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього Договору та Правил ринку (згідно з Додатком 7 до Правил ринку).
8.31. Пунктом 5.14.10 Правил ринку (в редакції, чинній на момент звернення відповідача із заявою про зарахування зустрічних вимог) передбачено врегулювання сторонами взаємних зобов`язань за договором про участь у балансуючому ринку здійснюється шляхом неттінгу на умовах, викладених у договорі про участь у балансуючому ринку.
8.32. Відповідно до пункту 5.17.5. Правил ринку (в редакції, чинній на момент звернення відповідача із заявою про зарахування зустрічних вимог) врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії здійснюється шляхом неттінгу на умовах, визначених договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
8.33. У Типовому договорі про врегулювання небалансів електричної енергії (в редакції, чинній на момент звернення відповідача із заявою про зарахування зустрічних вимог) пунктом 5.11 передбачено, що урегулювання сторонами взаємних зобов`язань здійснюється згідно з чинним законодавством України, у тому числі сторонами може бути застосовано неттінг виключно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Не допускається припинення взаємних зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: 1) у випадку виникнення зобов`язань щодо купівлі або продажу небалансів електричної енергії в різних декадах; 2) за відсутності взаємної згоди сторін, яка виражається у підписанні сторонами Акта зарахування зустрічних однорідних вимог.
8.34. У Типовому договорі про участь у балансуючому ринку (в редакції, чинній на момент звернення відповідача із заявою про зарахування зустрічних вимог) пунктом 4.7 встановлено, що урегулювання сторонами взаємних зобов`язань здійснюється згідно з чинним законодавством України, у тому числі сторонами може бути застосовано неттінг виключно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Не допускається припинення взаємних зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: 1) у випадку виникнення зобов`язань щодо купівлі або продажу балансуючої електричної енергії в різних декадах; 2) за відсутності взаємної згоди сторін, яка виражається у підписанні сторонами Акта зарахування зустрічних однорідних вимог.
8.35. Тобто, у положеннях Правил ринку та у Типових договорах про участь у балансуючому ринку та про врегулювання небалансів електричної енергії визначено умови, за яких може застосовуватись зустрічне зарахування вимог.
8.36. Як установлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Львівенергозбут" 15.03.2022 отримало від ПАТ "НЕК "Укренерго" повідомлення №01/10967 від 15.03.2022 відповідно до якого, в зв`язку з невиконанням ТОВ "Юнайтед Енерджі" Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 поновлює дію договорів про врегулювання небалансів, шляхом виключення з балансуючої групи ТОВ "Юнайтед Енерджі" з 00 годин 00 хвилин 17.03.2022.
8.37. Станом на 25.01.2024 року заборгованість ТОВ "Львівенергозбут" перед ТОВ "Юнайтед Енерджі" згідно з Договором становить 112 104 965,60 грн, а заборгованість ТОВ "Юнайтед Енерджі" перед ТОВ "Львівенергозбут" становить 72 082 404,81 грн, що підтверджується наданими Актами-коригування (врегулювання), а також Актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2023-25.01.2024 між сторонами Договору. Зазначені Акти звірки підписані представниками сторін та скріплені печатками без зауважень.
8.38. ТОВ "Львівенергозбут" 07.02.2024 звернулося до ТОВ "Юнайтед Енерджі" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог (див. пункт 6.25 цієї постанови).
8.39. У контексті наведеного, колегія суддів зазначає таке.
8.40. Згідно із частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
8.41. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
8.42. За змістом частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
8.43. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.
8.44. Верховний Суд виходить з того, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
8.45. Згідно з положеннями статті 601 ЦК України вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
8.46. Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання, для цього (припинення зобов`язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.
8.47. Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково.
8.48. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.
8.49. Отже, у разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов`язань такими, що припинилися у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
8.50. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, де предметом позову було визнання недійсним одностороннього правочину, і на яку посилається скаржник, уточнив висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (статті 601, 602 ЦК України) таким чином:
- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором (пункт 47 постанови);
- за дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним (пункт 48 постанови);
- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 49 постанови);
- наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника (пункт 50 постанови);
- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (пункт 51 постанови)
- зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 ЦК "Припинення зобов`язань". Зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601- 602 ЦК України, і ця підстава припинення зобов`язання відрізняється від виконання зобов`язання (стаття 599 ЦК України) або припинення зобов`язання за домовленістю сторін (стаття 603 ЦК України) (пункт 63 постанови).
8.51. Верховний Суд зазначає, що правовідносини у справі № 910/11116/19 та у справі №914/454/24, що розглядається, є подібними за предметом та підставою позову, і містять правові висновки щодо застосування статей 601, 602 ЦК України. Верховний Суд відзначає, що висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, не могли враховувати внесені до законодавства зміни, якими впроваджено поняття "неттінг", зокрема, внесення змін до статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" згідно із Законом України № 1639-IX від 14.07.2021 "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також прийняття НКРЕКП постанови № 458 від 06.05.2022, якою внесено відповідні зміни до Правил ринку, з огляду на дату прийняття вказаних змін.
8.52. У зв`язку з цим та з огляду на доводи скаржника про незастосовність положень законодавства, яким регулюється поняття "неттінг" електричної енергії до спірних правовідносин, а також те, що заявлений у справі позов обґрунтований недотриманням саме цих положень при спірному зарахуванні, Верховний Суд вважає, що перешочерговому дослідженню у вирішенні цього спору підлягає питання застосовності положень законодавства, які зазнали змін у зв`язку із введенням поняття "неттінг" електричної енергії, до спірних правовідносин.
8.56. Так, у справі, що переглядається, відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним одностороннього правочину, суд першої інстанції виходив з того, що Договір про участь у балансуючій групі не містить жодних заборон щодо припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. У той же час, у Правилах ринку також відсутні положення щодо такої заборони, у зв`язку з чим суд виснував, що при здійсненні зарахування зустрічних однорідних вимог у цьому випадку відповідачем дотримано усіх умов, передбачених законом для здійснення такого зарахування.
8.57. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, виходив з того, що закон передбачає право припинення зобов`язання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог. В той же час, законодавцем встановлені випадки, коли зарахування зустрічних вимог не допускається, тобто право на зарахування зустрічних вимог не є абсолютним.
8.58. Як убачається з оскаржуваної постанови, судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин застосовано норми частини першої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" у взаємозв`язку з пунктами 1.1.2., 5.14.10., 5.17.5. Правил ринку, пункту 5.11. Типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії та пункту 4.7. Типового договору про участь у балансуючому ринку (в редакціях, чинних на момент звернення відповідача із заявою про зарахування зустрічних вимог).
8.58.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у положеннях Правил ринку та у Типовому договорі визначено умови, за яких може застосовуватись зустрічне зарахування вимог. Оскільки, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість позивача перед відповідачем виникла в інші періоди, аніж заборгованість відповідача перед позивачем і у матеріалах справи відсутній Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, підписаний позивачем та відповідачем, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог в даному випадку є недопустимим в силу закону.
8.59. Колегія суддів не погоджується з таким застосуванням судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин конкретно у цій справі норм права і з встановленням фактичних даних у ній (див. розділ 6 цієї постанови, зокрема пункти 6.21 - 6.23) з огляду на таке.
8.60. Майново-господарські зобов`язання мають цивільно-правову природу і регулюються передусім нормами ЦК України із визначенням ГК України лише окремих їх особливостей (зазначене прямо передбачено частиною першою статті 175 ГК України). Цивільне ж право відзначається загальнодозвільним правовим режимом - "дозволено все, що не заборонено".
8.61. Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). За змістом цієї засади сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
8.62. Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:
- можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору);
- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
8.63. Відсутність у законі дозволу передбачити в договорі ту чи іншу умову не є рівнозначною забороні включення такої умови в договір.
8.64. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
8.65. Як вже зазначалось, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про участь у балансуючій групі. В той же час, судом апеляційної інстанції наведені обмеження щодо зарахуванням однорідних вимог, що стосуються зобов`язань, які виникли з договорів про врегулювання небалансів електричної енергії та/або про участь у балансуючому ринку, які є публічними договорами та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
8.66. Верховний Суд виходить з того, що оспорюваний правочин щодо припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог стосувався не зобов`язань, які виникли на підставі договорів про врегулювання небалансів електричної енергії та/або про участь у балансуючому ринку, а зобов`язань, що виникли на підставі договору про участь у балансуючий групі, який, як встановлено судом першої інстанції, не містить жодних заборон щодо припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. У той же час, у Правилах ринку також відсутні положення щодо такої заборони.
8.67. Отже, встановлені законодавством обмеження, на які послався апеляційний суд, не розповсюджуються на зарахування зустрічних однорідних вимог, проведеного відповідачем у справі, не свідчать про його незаконність та не можуть слугувати підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.
8.68. За встановлення обставин незастосовності законодавчих змін, якими впроваджено поняття "неттінг", до регулювання спірних правовідносин, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, визнаються Верховним Судом релевантними, такими, що підлягали урахуванню судами при вирішенні цього спору, однак були враховані лише судом першої інстанції.
8.69. Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов заснованого на законі висновку про те, що за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
8.70. Умови Договору передбачають, що припинення цього Договору не звільняє Сторони від належного виконання обов`язків, що виникли за цим Договором до дати його припинення (пункт 11.8.).
8.71. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що наявність заборгованості сторін згідно з договором до участь у балансуючій групі та її розмір позивачем не оспорювалися.
8.72. Суд першої інстанції встановив, що під час здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог у цьому випадку відповідачем дотримано усіх умов, передбачених законом для здійснення такого зарахування.
8.73. Отже, апеляційним господарським судом допущено порушення норм права, а саме статті 203 ГК України, статей 202, 601, 602 ЦК України та не були враховані висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, на які посилається скаржник, яка є релевантною до спірних правовідносин, з огляду на предмет спору (визнання недійсним одностороннього правочину), за підставою позову та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин (підстава для визнання недійсним одностороннього правочину - стаття 601 ЦК України), що призвело до безпідставного скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції.
8.74. Таким чином, аргументи скаржника знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.
8.75. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
8.76. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
8.77. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
8.78. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.