ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 902/834/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Міщенко І. С., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної громади Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 (головуючий суддя Бучинська Г. Б., судді Василишин А. Р., Філіпова Т. Л.)
у справі № 902/834/23
за позовом Релігійної громади Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця
до Вінницької міської ради
про визнання незаконним та скасування пунктів рішення,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Арустамян А. Е., відповідача - Вініцька Б. А.)
ВСТУП
1. У цій справі ключовим є питання законності рішення органу місцевого самоврядування про припинення права постійного користування земельною ділянкою релігійній організації у зв`язку із втратою чинності статутом організації в частині, в якій визначається її повна офіційна назва, а, отже, й втратою статусу релігійної організації.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
2. Релігійна громада Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця (далі - позивач, скаржник) звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницької міської ради (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування пунктів 1 та 1.2 рішення відповідача від 26.05.2023 № 1677 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками релігійним громадам, визнання договору оренди припиненим та про скасування пунктів рішень міської ради", яким відповідачу припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука (державний акт, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990367305101, номер запису про інше речове право: 15730928), та яким скасовано пункт 1 додатку 3 до рішення міської ради від 29.04.2016 № 254 про надання дозволу на укладання договору суперфіцію відповідачу з Вінницьким приватним православним навчально-виховним комплексом Святого Миколая на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, у м. Вінниці.
3. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно припинив право постійного користування земельною ділянкою, спірне рішення органу місцевого самоврядування є протиправним, прийнятим із порушенням процедури, перевищенням повноважень, за неналежних підстав та відсутності доведення факту порушення позивачем земельного законодавства.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
4. Господарський суд Вінницької області рішенням від 04.10.2023 позов задовольнив.
5. Суд мотивував своє рішення тим, що встановлений законодавством перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому пункт 1 оспорюваного рішення прийнято незаконно за відсутності підстав передбачених статтею 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
6. Щодо пункту 1.2 оспорюваного рішення, суд першої інстанції вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. На виконання пункту 1 додатку 3 до рішення відповідача від 29.04.2016 між позивачем та Вінницьким приватним православним навчально-виховним комплексом Святого Миколая 26.07.2016 був укладений договір суперфіцію. Даний договір був погоджений відповідачем та зареєстрований в Департаменті комунальних ресурсів 26.07.2016 за № 01817. Таким чином, на переконання місцевого суду, пункт 1 додатку 3 до рішення відповідача від 29.04.2016 був виконаний як з боку позивача, так і з боку відповідача, а відтак вичерпав свою дію.
7. Північно-західний апеляційний господарський суд від 30.10.2024 рішення місцевого господарського суду скасував та прийняв нове, яким в позові відмовив.
8. За висновками суду апеляційної інстанції, з урахуванням системного аналізу змісту положень пункту 6 статті 3 та частин першої, третьої статті 90 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту "в" частини другої статті 92 ЗК України, статей 12-14, 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", пункту 4 розділу II "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та статей 9, 16, 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в разі очевидної недобросовісної поведінки позивача, яка полягає в порушенні релігійною організацією обов`язку, покладеного на неї Законом України "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо внесення відповідних змін до статуту в установлений цим Законом строк), який визнано конституційним, право постійного землекористування такої організації може бути припинено органом місцевого самоврядування в зв`язку із втратою постійним землекористувачем статусу релігійної організації, який (статус) на підставі пункту "в" частини другої статті 92 ЗК України надається виключно тим суб`єктам, чий статут (положення) зареєстровано у встановленому законом порядку, оскільки зумовлена невиконанням імперативних вимог Закону України "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" втрата чинності статутом релігійної організації в частині, в якій визначається повна офіційна назва такої організації, призводить до припинення господарської та інших видів діяльності релігійної організації.
9. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено той факт, що позивач у встановлений строк не вніс передбачених Законом України "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" змін до своєї офіційної назви і не подав відповідні зміни до свого статуту (положення) на державну реєстрацію, апеляційний суд, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 11.09.2024 у справі № 911/1476/23, від 11.09.2024 у справі № 917/1061/23 та від 17.09.2024 у справі № 911/1474/23, дійшов висновку, що статут позивача втратив чинність у частині, яка визначає повну офіційну назву релігійної організації, а тому в розумінні пункту "в" частини другої статті 92 ЗК України позивач не є релігійною організацією, статут якої зареєстровано у встановленому законом порядку, а відтак не може вважатися суб`єктом права постійного користування спірною земельною ділянкою.
10. З урахуванням зазначених висновків, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про скасування пункту 1 рішення відповідача від 26.05.2023 № 1677 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками релігійним громадам, визнання договору оренди припиненим та про скасування пунктів рішень міської ради".
11. Апеляційний господарський суд також зазначив, що правовідносини щодо суперфіцію є похідними від користування спірною земельною ділянкою. Оскільки ним було встановлено законність і обґрунтованість рішення відповідача щодо припинення позивачу права постійного користування спірною земельною ділянкою, суд не вбачає порушення прав позивача пунктом 1.2 оскаржуваного рішення. Відсутність порушення прав позивача є самостійною підставою для відмови у позові, а тому апеляційний суд не надавав оцінку належності та ефективності обраному позивачем способу захисту.
Касаційна скарга
12. Не погодившись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. Скаржник в якості підстави касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказуючи, зокрема, на наявність підстав для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 911/1476/23, від 11.09.2024 у справі № 917/1061/23 та від 17.09.2024 у справі № 911/1474/23.
14. Скаржник наголошує на тому, що:
- Закон України від 20.12.2018 № 2662-VIII "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" не встановлює правового наслідку у вигляді втрати статусу релігійної організація та припинення її діяльності у випадку втрати статутом чинності в частині найменування;
- єдиний правовий наслідок невнесення змін до статуту релігійної організації в частині найменування є втрата статутом релігійної організації чинності в частині, якою визначається її найменування. Решта положень статуту релігійної організації не втрачають чинності;
- жодного рішення суду щодо обмеження цивільної правоздатності касатора не існує. Таким чином апеляційний суд за відсутності будь-якої правової підстави фактично позбавив касатора цивільної правоздатності за одночасного існування його як належним чином зареєстрованої юридичної особи;
- реєстрація статуту релігійної організації та державна реєстрація юридичної особи - релігійної організації, не є тотожними за своїм змістом і правовими наслідками;
- апеляційним судом не розмежовані реєстрація статуту та реєстрація змін до статуту в частині найменування;
- наразі скаржник діє на підставі зареєстрованого статуту та, як вже зазначалося, є чинною юридичною особою;
- висновок про припинення позивачем діяльності як учасника цивільних, господарських та інших відносин (без найменування юридична особа взагалі не може існувати як суб`єкт права) не ґрунтується на жодній нормі чинного законодавства України.
Позиція інших учасників справи
15. Відповідач, у строк, встановлений Судом, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Аргументи відзиву відповідача переважно дублюють мотиви, якими керувався суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення в цій справі.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
16. Позивач є релігійною організацією, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій, установ 29.03.1993.
17. На підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія та номер ЯЯ № 01977, виданого 06.07.2011 на підставі рішення Якушинецької сільської ради від 31.03.2010 43 сесії 5 скликання, у постійному користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука.
18. Рішенням відповідача від 26.05.2023 № 1677 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками релігійним громадам, визнання договору оренди припиненим та про скасування пунктів рішень міської ради", керуючись ЗК України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" та Законом України "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка за законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та / або тимчасово окупувала частину території України", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", враховуючи рішення відповідача від 28.04.2023 № 547 "Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій на території Вінницької області", керуючись пунктом 34 частини першої статті 26, частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідач вирішив:
1. Припинити позивачу (код ЄДРПОУ 13333358, юридична адреса: м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 59А) право постійного користування земельною ділянкою площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія та номер: ЯЯ № 019770, виданий 06.07.2011, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990367305101, номер запису про інше речове право: 15730928).
1.2. Скасувати пункт 1 додатку 3 до рішення відповідача від 29.04.2016 № 254 про надання дозволу на укладання договору суперфіцію позивачу (код ЄДРПОУ 13333358, юридична адреса: м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 59А) з "Вінницький приватний православний навчально-виховний комплекс святого Миколая" (код ЄДРПОУ 38135230, юридична адреса: м. Вінниця, вул. Келецька, 59А), на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, у м. Вінниці.
4. Користувачам земельних ділянок, зазначеним в даному рішенні, в місячний строк з дня прийняття рішення привести земельні ділянки, вказані в даному рішенні в первинний стан, придатний для їх використання.
5. Департаменту земельних ресурсів міської ради направити дане рішення користувачам земельних ділянок, зазначених в цьому рішенні, з метою виконання пункту 4 рішення та забезпечення здійснення заходів щодо державної реєстрації речових прав на земельні ділянки.
6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію відповідача з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи (А. Іващук) та постійну комісію відповідача з питань законності, депутатської діяльності і етики (С. Василюк).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
19. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
20. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, заслухавши пояснення представників учасників процесу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
21. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, відповідач прийняв рішення з порушенням процедури, норм чинного законодавства України, за неналежних підстав, чим порушує право постійного користування спірною земельною ділянкою позивача. Отже, предметом судового дослідження виступає питання правомірності прийняття відповідачем оспорюваного рішення з дотриманням положень статей 141, 143 ЗК України в розрізі невиконання позивачем приписів статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
22. Верховний Суд звертає увагу на те, що питання правомірності прийняття органами місцевого самоврядування рішень про припинення прав постійного користування земельними ділянками релігійних організацій за аналогічних підстав було предметом дослідження Верховного Суду у справах № 911/1476/23, № 911/1474/23, № 911/1472/23, № 911/1406/23, № 911/1477/23, № 911/1473/23, № 917/1061/23, № 902/924/23.
23. За результатами їх розгляду сформовано правову позицію щодо правомірності припинення органом місцевого самоврядування права постійного землекористування таких організацій через втрату ними статусу релігійної організації в силу невиконання приписів статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а саме:
"З урахуванням системного аналізу змісту положень пункту 6 статті 3 та частин першої, третьої статті 90 ЦК України, пункту "в" частини другої статті 92 ЗК України, статей 12-14, 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", пункту 4 розділу II "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та статей 9, 16, 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Верховний Суд дійшов висновку, що в разі очевидної недобросовісної поведінки позивача, яка полягає в порушенні релігійною організацією обов`язку, покладеного на неї Законом України "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо внесення відповідних змін до статуту в установлений цим Законом строк), який визнано конституційним, право постійного землекористування такої організації може бути припинено органом місцевого самоврядування в зв`язку із втратою постійним землекористувачем статусу релігійної організації, який (статус) на підставі пункту "в" частини другої статті 92 ЗК України надається виключно тим суб`єктам, чий статут (положення) зареєстровано у встановленому законом порядку, оскільки зумовлена невиконанням імперативних вимог Закону України "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" втрата чинності статутом релігійної організації в частині, в якій визначається повна офіційна назва такої організації, призводить до припинення господарської та інших видів діяльності релігійної організації.