ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 826/13139/17
касаційне провадження № К/9901/8801/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Перспектива" (далі - Товариство) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 (суддя Скочок Т.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді - Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.07.2017 №0036961404.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необґрунтованістю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки від 07.07.2017 №462/26-15-14-04-04/38586722, що покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в частині висновку про завищення позивачем задекларованого показника податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з контрагентом-субпідрядником - ТОВ "Технобуд-Поліс". Позивач стверджує, що господарські операції ТОВ "БК "Перспектива" з названим контрагентом є реальними, підтверджені всіма необхідними і належним чином оформленими первинними документами та безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю товариства. За наведених обставин, позивач вважає, що ним дотримані всі передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту за звітний період грудень 2016 року.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019, у задоволенні позову відмовив повністю.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем не доведено реального руху активів в процесі здійснення господарської операції саме між ним та ТОВ "Технобуд-Поліс", зокрема, жодних документальних доказів обліку позивачем вартості субпідрядних робіт у складі собівартості виконаних ним підрядних робіт (наданих послуг) на користь ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", ТОВ "ДТЕК Добропільвугілля", Військовою частиною НОМЕР_1 за відповідні звітні періоди позивач до суду не подав, як і доказів погодження позивачем кандидатури ТОВ "Технобуд-Поліс" як субпідрядника із замовниками - ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", ТОВ "ДТЕК Добропільвугілля", з урахуванням того, що у ТОВ "Технобуд-Поліс" відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси для здійснення таких об`ємів роботи, а також зважаючи на те, що повного розрахунку за виконані роботи з ТОВ "Технобуд-Поліс" станом на день розгляду даної справи у суді Товариством надано не було. Крім того, суди виходили з того, що надані Товариством первинній бухгалтерські документи містять недоліки, суперечності та невідповідності положенням договорів (специфікацій). З огляду на викладене, суди не знайшли причинно-наслідкового зв`язку між наданими позивачем документами та спірними господарськими операціями та, відповідно, наявністю у позивача ділової мети на укладення договорів субпідряду з ТОВ "Технобуд-Поліс".
Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 04.04.2019 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що позивачем до суду надано документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, що свідчить про реальне виконання умов договорів та, відповідно, надає позивачу право на формування податкового кредиту по таких операціях, з урахуванням того, що податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання.
У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.01.2025 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 22.01.2025, а ухвалою від 22.01.2025 - призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 05.02.2025.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди установили, що Управління провело документальну позапланова виїзна перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Технобуд-Поліс" за період грудень 2016 року, результати якої оформлені актом від 07.07.2017 №462/26-15-14-04-04/38586722 (далі - акт перевірки), за висновками якого позивачем були порушені вимоги пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2016 року, на загальну суму 966667,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що за період, який перевірявся, Товариство задекларувало показник податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1360538 грн., з них суму - 966667,00 грн. по господарських операціях з ТОВ "Технобуд-Поліс" згідно договорів №02122016/БМР від 02.12.2016, №БМР-1201/2016 від 01.12.2016, №№31082016 від 31.08.2016 та №01112016/БМР від 01.11.2016, за умовами яких ТОВ "Технобуд-Поліс" мало виконати на користь позивача власними силами будівельні, ремонтні та інші підрядні роботи. За результатами виконаних робіт сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою № КБ-2в). За інформацією, наведеною в цих актах, в ході виконання будівельних та ремонтних робіт ТОВ "Технобуд-Поліс" були використані машини та механізми та задіяно значну кількість трудових ресурсів. Згідно наданих Товариством оборотно-сальдових відомостей по вказаних операціях станом на 31.12.2016 наявна кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Технобуд-Поліс" у розмірі 4426600,00 грн. (в тому числі: за договором №02122016/БМР від 02.12.2016 у сумі 524000,00 грн., за договором №БМР-1201/2016 від 01.12.2016 - у сумі 3600000,00 грн., за договором №01112016/БМР від 01.11.2016 - у сумі 302600,00 грн.).
Також, у акті перевірки було вказано, в ході аналізу отриманої податкової інформації встановлені наступні відомості щодо контрагента позивача (ТОВ "Технобуд-Поліс"): основним видом діяльності названого товариства є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Згідно даних поданого ТОВ "Технобуд-Поліс" звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за грудень 2016 року штатна чисельність 1 особа (директор). Інформація щодо наявності основних засобів відсутня, оскільки фінансовий звіт (баланс) та додаток AM до рядка 1.2.1. додатку РІ до рядка 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік до контролюючих органів не надавався. За період грудень 2016 року січень 2017 року ТОВ "Технобуд-Поліс" сформувало податкових кредит з рядом контрагентів-постачальників за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей, що за своєю номенклатурою не тотожні номенклатурі тих операцій, що були укладені між ТОВ "Технобуд-Поліс" і його контрагентами-покупцями (в тому числі з позивачем).
Крім того, в акті перевірки було вказано, що проаналізувавши тексти ухвал Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2017 та Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13.06.2017, прийнятих в рамках кримінальних проваджень №12016000000000133 і №32017270000000006 з питань задоволення клопотань слідчих про надання тимчасового доступу до документів юридичних осіб - ТОВ "ЮКК "Апріорі" і ТОВ "Будспец" по господарських операціях з ТОВ "Технобуд-Поліс", контролюючий орган дійшов висновку, що згідно матеріалів досудового слідства ТОВ "Технобуд-Поліс" фігурує у кримінальних провадженнях як суб`єкт господарської діяльності з ознаками фіктивності.
Вказані обставини слугували підставою для висновку контролюючого органу про відсутність у Товариства правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з ТОВ "Технобуд-Поліс".
24.07.2017 Управління на підставі висновків вказаного акта перевірки прийняло податкове повідомлення-рішення №0036961404 (форми "Р"), яким збільшило Товариству грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1208334,00 грн. (в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 966667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 241667,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 Закону №996-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідают