ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 460/2873/24
адміністративне провадження № К/990/36536/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року (головуючий суддя Ніколін В.В., судді: Гінда О.М., Матковська З.М.) у справі № 460/2873/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБНО- НАФТА" до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У 2024 році Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУБНО-НАФТА" (далі - позивач) звернулося до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 26 лютого 2024 року № 40-Р/Л "Про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним" та зобов`язати відповідача видати товариству ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, адреса місця роздрібної торгівлі пальним - АЗС за адресою: вулиця Шевченка, 55, місто Дубно, Дубенський район, Рівненська область.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року позов задоволено.
Копія рішення доставлена до електронного кабінету відповідача 22 квітня 2024 року.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідачем 21 травня 2024 року було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання документу про сплату судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 повернуто скаржнику.
21 червня 2024 року відповідачем вдруге було подано апеляційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року, апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
19 серпня 2024 року відповідачем подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
25 вересня 2024 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
25 листопада 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року первинну апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку із несплатою судового збору.
Водночас зазначив, що повторно апеляційну скаргу подано 21 червня 2024 року, тобто зі спливом більш ніж два місяці після проголошення оскаржуваного рішення (19 квітня 2024 року).
Суд зауважив, що скаржник у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не наводить жодних доводів щодо об`єктивних перешкод, з яких звернення з апеляційною скаргою стало можливим лише 21 червня 2024 року.
На думку суду, самих по собі посилань на обставини, пов`язані з неналежним фінансуванням державної установи чи організації чи відсутністю таких коштів взагалі, недостатньо для підтвердження поважності причин пропуску строку. Відповідач, маючи намір реалізації наданого йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені в заяві підстави для поновлення строку звернення до суду не є достатніми для такого поновлення, оскільки звернення вдруге до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою не є самостійною та беззаперечною підставою для поновлення строку для подання апеляційної скарги.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник наголошує на порушенні судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Скаржник зазначає, що вперше апеляційну скаргу було подано в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України.
Вважає, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу безпідставно повернуто скаржнику, оскільки 20 червня 2024 року - був останній день на усунення недоліків, проте суд до закінчення останнього дня строку на усунення недоліків повернув апеляційну скаргу.
Акцентує увагу на тому, що в вдруге з апеляційною скаргою звернувся до суду негайно, а саме в день отримання ухвали про повернення апеляційної скарги.
Водночас зазначає, що первинна апеляційна скарга була подана 21 травня 2024 року та перебувала на розгляді в суді з 21 травня 2024 року по 21 червня 2024 року, а відтак контролюючий орган не міг подати повторно апеляційну скаргу раніше.
Скаржник просить врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30 липня 2024 року у справі № 460/12527/23.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що доводи скаржника є безпідставними з огляду на таке:
відповідач протиправно зазначає підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвалу суду від 20 червня 2024 року про повернення апеляційної скарги, яка набрала законної сили та не була оскаржена ним до суду касаційної інстанції;
вперше подана апеляційна скарга була залишена судом апеляційної інстанції без руху з наданням відповідного строку на сплату судового збору, однак у встановлений судом строк недолік вперше поданої апеляційної скарги скаржником не усунуто, натомість заявлено клопотання про продовження такого строку;
посилання на неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги через відсутність коштів на рахунках не є підставою для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження;
впродовж тривалого часу (понад два місяці) з моменту ухвалення рішення суду у справі відповідачем не вживалися заходи щодо сплати судового збору, що вказує на недобросовісну поведінку контролюючого органу.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України.
Дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.
Так, право на апеляційне оскарження закріплено у статті 293 КАС України та реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України.
Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано главою першою розділу ІІІ КАС України.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За приписами частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
У пункті 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, в контексті вимог статей