ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2025 року
м. Київ
справа № 334/2700/22
провадження № 51-4509 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
законного представника
потерпілого ОСОБА_6 - піклувальника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу законного представника потерпілого ОСОБА_6 - піклувальника ОСОБА_7 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2024 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082050000987.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2024 року відмовлено у задоволені клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022082050000987 від 16.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2024 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на зазначену ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2024 року повернуто особі, що звернулася з апеляційною скаргою.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі законний представник потерпілого ОСОБА_6 - піклувальник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи вимоги скарги зазначає, що в силу положень ст. 56 та п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України, вона є суб`єктом права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про відмову в накладенні арешту на майно та стверджує, що саме ця ухвала є судовим рішенням щодо арешту майна, апеляційне оскарження якої передбачено вказаними положеннями КПК України, а тому апеляційний суд безпідставно прийняв рішення про повернення її апеляційної скарги.
Під час касаційного розгляду законний представник ОСОБА_7 підтримала свою касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5, яка брала участь у касаційному розгляді, також підтримала касаційну скаргу законного представника потерпілого та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги законного представника потерпілого ОСОБА_6 - піклувальника ОСОБА_7 колегія суддів вважає обґрунтованими.
Так, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про арешт з метою збереження речових доказів - квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12022082050000987 від 16.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
На вказане рішення слідчого судді, ОСОБА_7, яка є піклувальником ОСОБА_6, який визнаний обмежено дієздатним, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати зазначену ухвалу слідчого судді, задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на квартиру з метою збереження речового доказу у даному кримінальному провадженні.
Суддя апеляційного суду, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційну скаргу повернув, в зв`язку з тим, що її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
При цьому, приймаючи таке рішення послався на те, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України та ч. 1 ст. 171 КПК України, ухвала слідчого судді про відмову в арешті майна може бути оскаржена в апеляційному порядку або прокурором або цивільним позивачем (у разі, якщо клопотання слідчому судді подано з метою забезпечення поданого цивільного позову у кримінальному провадженні) та право представника потерпілого у справі на оскарження ухвали слідчого судді про відмову в арешті майна в кримінальному провадженні, не передбачено. В зв`язку з тим, що на майно потерпілого ОСОБА_6 арешт не накладався, останній та його піклувальник ОСОБА_7 з огляду на положення абз. 7 ч. 7 ст. 173 КПК України також не мають права на апеляційне оскарження такої ухвали.
Проте колегія суддів вважає неправильними наведені висновки судді апеляційного суду та мотиви повернення апеляційної скарги піклувальника ОСОБА_7 .
Право особи на апеляційне оскарження, спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Частина 3 статті 399 КПК України визначає підстави для повернення апеляційної скарги, однією з яких є подання апеляційної скарги особою, яка не має права її подавати.
Відповідно до положень ст. 173 КПК України підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право на захисника, право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
Апеляційний суд, вирішуючи питання про можливість апеляційного оскарження ухвали про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна, керувався положеннями ч. 1 ст. 171 КПК України, відповідно до яких з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Проте зазначена норма регулює питання звернення з клопотанням, а не оскарження судового рішення за результатом розгляду такого клопотання.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому.
Посилання апеляційного суду в ухвалі на те, що на майно потерпілого ОСОБА_6 арешт не накладався, а тому останній та його піклувальник ОСОБА_7 з огляду й на положення абз. 7 ч.7 ст.173 КПК України не мають права на апеляційне оскарження такої ухвали, не ґрунтуються на наведених вимогах кримінального процесуального закону.
Отже прийняття рішення про повернення апеляційної скарги в зв`язку з тим, що її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу є безпідставним, в зв`язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати все наведене в постанові та постановити законне, обґрунтоване і умотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд