РІШЕННЯ
Іменем України
30 січня 2025 року
м. Київ
справа №990/125/24
адміністративне провадження № П/990/125/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Радишевської О. Р., Мельник-Томенко Ж. М., Уханенка С. А.,
за участі:
секретаря судового засідання - Борисевича О. Ю.,
представника позивача - Бойченюка І. В.,
представника відповідача (в режимі відеоконференції) - Нарольської Т. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, та
у с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), у якому просив:
- визнати протиправними дії ВРП щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 04 березня 2024 року;
- зобов`язати ВРП повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 березня 2024 року з дотриманням положень Закону України [від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР] "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні за результатами розгляду цього спору.
Позовні вимоги обґрунтовані головним чином незгодою з процедурою і результатом розгляду заяви [ ОСОБА_1 ] від 04 березня 2024 року щодо наявності підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), для звільнення члена ВРП ОСОБА_2 з посади.
З-поміж іншого позивач підкреслив, що у своєму зверненні просив забезпечити йому участь на засіданні ВРП, на якому розглядатиметься його звернення, чого відповідач, утім, не зробив. Позивач уважає беззмістовною й саму відповідь ВРП від 05 квітня 2024 року № 12922/0/9-24, яку він отримав за наслідками розгляду свого звернення, адже з неї [відповіді] не зрозуміло, чому обставини, які він повідомив (щодо несумісності члена ВРП ОСОБА_2 у період з січня 2023 року і до кінця липня 2023 року), не можуть бути (не є) передумовами для звільнення ОСОБА_2 з посади члена ВРП з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII. З погляду позивача, у цій відповіді оминаються питання (факти, обставини), які свідчать про наявність причин для реагування на порушення з боку ОСОБА_2, що водночас робить відповідь ВРП від 05 квітня 2024 року № 12922/0/9-24 доказом неналежного розгляду звернення, які вплинули на порушення його права на отримання повної інформації і заявлення цього позову.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому, з покликанням на окремі положення статей 1, 5, 15, 20 Закону № 393/96-ВР, виклав обставини, згадані у зверненні позивача від 04 березня 2024 року, доповів про результат його розгляду і визначив, що наразі немає підстав для ухвалення ВРП рішення про внесення подання про звільнення ОСОБА_2 з посади члена ВРП.
На думку відповідача, він надав обґрунтовану і змістовну відповідь за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 04 березня 2024 року й виконав свій обов`язок з дотриманням вимог Закону № 393/96-ВР. Незгода позивача з цією відповіддю (її змістом, результатом розгляду загалом) не може означати, що ВРП порушила вимоги Закону № 393/96-ВР.
Відповідач висловив також свої судження стосовно міркувань ОСОБА_1 про "порушене право", яке підлягає захисту в суді, в аспекті доводів, які він навів у позовній заяві. Щодо цього відповідач зазначив, що аргументи про неналежний розгляд звернення від 04 березня 2024 року доволі абстрактні і не пояснюють справжніх причин та підстав звернення до суду з цим позовом, як і не розкривають суті публічно-правового спору у зв`язку з розглядом звернення про звільнення члена ВРП ОСОБА_2 з посади.
У цьому зв`язку відповідач підкреслив, що обов`язковою умовою захисту прав та інтересів в суді є порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тож ВРП переконує, що не вчинила жодних протиправних дій, які б так чи інакше посягали на його права та інтереси, чи покладали на нього негативні обов`язки, а звідси - могли спричинити виникнення права на захист, зокрема й права на звернення до суду з позовом на кшталт цього.
Представник позивача - адвокат Бойченюк І. В. подав відповідь на відзив ВРП, у якому сфокусував увагу на тому, що відповідач не зважив на повідомлені позивачем обставини порушення членом ВРП ОСОБА_2. вимог щодо несумісності та пов`язані з ними аргументи, які він висловив у зверненні від 04 березня 2023 року і, водночас, не пояснив, чому не взяв до уваги ці обставини.
З покликанням на лист ВРП від 30 квітня 2024 року № 15425/0/9-24, надісланий у відповідь на адвокатський запит стосовно внесення заяви ОСОБА_1 від 04 березня 2023 року до порядку денного ВРП, представник позивача вкотре наголосив, що відповідач зовсім нічого не вчиняв для вивчення обставин, які викладені у цьому зверненні. З погляду представника позивача, такого змісту поведінка відповідача робить невиразними, незрозумілими ті чинники, через які звернення розглядалося понад п`ятнадцять днів.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Бойченюк І. В. підтримав позовні вимоги з підстав, висловлених у позовній заяві. Зокрема, зазначив про те, що Голова ВРП не може замінити ВРП як орган, який, з погляду представника позивача, якраз і мав би розглянути порушені у зверненні питання, тому лист, який підписав Голова ВРП, свідчить про неналежний розгляд звернення позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення, які за змістом аналогічні тим, які висловлені у відзиві. Зауважила, що ВРП розглянула звернення позивача і надала на нього відповідь у встановленому законом порядку. Цю відповідь (лист) підписав Голова ВРП відповідно до своїх повноважень. На підтвердження того, що Голова ВРП уповноважений підписувати лист з питань, що стосуються членів ВРП, представник відповідача надала наказ в.о. Голови ВРП від 19 березня 2024 року № 18/0/1-21 та додаток до нього ("Розподіл повноважень між посадовими особами Вищої ради правосуддя та секретаріату Вищої ради правосуддя").
Суд заслухав заслухала пояснення представників сторін, дослідив докази, якими вони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та встановила такі обставини.
ОСОБА_1 звернувся до ВРП із заявою від 04 березня 2024 року (яку ВРП зареєструвала 05 березня 2024 року вх. № П-973/1/7-24), у якій просив розглянути викладені у цій заяві обставини. На його думку, ці обставини доводили існування передбаченої пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII підстави для звільнення ОСОБА_2 з посади члена ВРП. За результатами розгляду [цих обставин] та у разі їх підтвердження, як указує позивач, були підстави ухвалити рішення про внесення подання про звільнення [ ОСОБА_2 ] з посади члена ВРП.
Водночас автор звернення просив повідомити про результати перевірки цієї заяви, а також про дату і час засідання ВРП, на якому розглядатимуться питання, порушені у цьому письмовому зверненні.
У зверненні від 04 березня 2024 року позивач пояснив, що згідно з рішенням XIX позачергового з`їзду суддів України 12 січня 2023 року ОСОБА_2 обрана до складу ВРП, склала присягу на цьому з`їзді суддів України та відповідно до приписів частини четвертої статті 19 Закону № 1798-VIII набула повноважень члена ВРП.
З покликанням на приписи частини шостої статті 6, частини першої статті 21 Закону № 1798-VIII заявник повідомив також, що з листа Голови ВРП від 19 лютого 2024 року № П-973-5814/0/9-24 та листа секретаріату ВРП від 23 листопада 2023 року № 11084/0/9-23 він дізнався, що ОСОБА_2 була відряджена до ВРП згідно з наказом виконувача обов`язків голови Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року № 21-ВД/ТМ/С. До того ж, ОСОБА_2, як молодший лейтенант, звільнена в запас за підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 (за сімейними обставинами) Закону України [від 25 березня 1992 року № 2232-XII] "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) згідно з наказом начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1" (по особовому складу) від 07 липня 2023 року № 135 та з 21 липня 2023 року ОСОБА_2 виключена зі списків особового складу військової частини.
На цій підставі у зверненні від 04 березня 2024 року позивач констатував, що з середини січня 2023 року і до кінця липня 2023 року, тобто більше як шість місяців, щодо [члена ВРП] ОСОБА_2 існували обставини несумісності, які суперечать приписам пункту 6 частини десятої статті 6 Закону № 1798-VIII. Водночас, з уваги на вимоги частини одинадцятої статті 6 Закону № 1798-VIII, заявник зауважив, що на сайті Ради немає рішення, яким би ОСОБА_2 було продовжено строк для усунення обставин несумісності.
Заявник повідомив, що ОСОБА_2 зверталася до ВРП із заявою від 07 лютого 2023 року про несумісність з іншими видами діяльності та про неможливість з незалежних від неї причин усунути цю невідповідність. Проте вже 09 лютого 2023 року ОСОБА_2 надіслала заяву з проханням не розглядати подану раніше заяву від 07 лютого 2023 року.
З цього заявник виснував, що ОСОБА_2 сама визнала існування стосовно неї обставин несумісності, які не були усунені у встановлені законом строки.
Тож з покликанням на пункт 4 частини першої статті 24, пункт 6 частини десятої статті 6 Закону № 1798-VIII заявник указав, що упродовж тридцятиденного строку ОСОБА_2 не усунула несумісності з іншими видами діяльності, тому вона підлягає звільненню з посади з підстави, яка встановлена пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII.
З посиланням на приписи статей 15, 18, 19 Закону № 393/96-ВР ОСОБА_1 закцентував увагу на тому, що ВРП мала би перевірити викладені у його заяві від 04 березня 2024 року обставини та вжити необхідні заходи, тобто внести подання про звільнення ОСОБА_2 з посади члена ВРП. Питання про звільнення члена ВРП з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII, вирішує саме Рада (на засіданні), то розглядати [цю його] заяву та ухвалити рішення щодо звільнення ОСОБА_2 - яке фактично буде результатом розгляду цієї заяви як різновиду звернення громадян - має саме ВРП. Із цих міркувань заявник застеріг, що відповідь на його заяву від 04 березня 2024 року не може надавати Секретаріат ВРП чи інший структурний підрозділ або посадова особа цього органу.
Далі заявник навів аргументи, що він [як заявник] має право брати участь у розгляді своєї заяви, і з огляду на обставини, які в ній викладені, реалізація права на участь має бути забезпечена можливістю йому особисто чи його представнику бути на засіданні ВРП, на якому буде розглядатися питання про наявність чи відсутність підстав для звільнення ОСОБА_2 з посади члена ВРП.
Суд з`ясував, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 04 березня 2024 року ВРП надіслала лист від 05 квітня 2024 року № 12922/0/9-24 за підписом Голови ВРП Григорія Усика, у якому повідомила, що згідно з рішенням XIX позачергового з`їзду суддів України від 12 січня 2023 року ОСОБА_2 обрана членом ВРП та набула відповідних повноважень у порядку, передбаченому частиною другою статті 19 Закону № 1798-VIII.
Згідно з наказом начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1" (по особовому складу) від 07 липня 2023 року № 135 молодший лейтенант ОСОБА_2 звільнена в запас згідно з підпунктом "г" (за сімейними обставинами) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII. З 21 липня 2023 року ОСОБА_2 виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу виконувача обов`язків голови Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року № 21-ВД/ТМ/С суддю Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_2. з 25 липня 2023 року відрядили до ВРП для роботи на постійній основі на час здійснення повноважень члена ВРП.
25 липня 2023 року ОСОБА_2 була зарахована до штату ВРП на посаду члена ВРП та приступила до виконання обов`язків згідно з наказом Голови ВРП від 25 липня 2023 року № 384-к.
Наприкінці, ВРП, з покликанням на частину шосту статті 6 Закону № 1798-VIII, зазначила, що підстав для внесення подання про звільнення ОСОБА_2 з посади члена ВРП наразі немає.
Позивач не погодився з такою відповіддю (результатом розгляду заяви від 04 березня 2023 року), у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Нормативно-правове регулювання
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
У преамбулі Закону № 393/96-ВР зазначено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
За частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (частина третя статті 3 Закону № 393/96-ВР).
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб (частина четверта статті 3 Закону № 393/96-ВР).
Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.
За частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1798-VIII статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частин другої-сьомої статті 131 Конституції України Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з`їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з`їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.
Порядок обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя визначається законом. Голова Верховного Суду входить до складу Вищої ради правосуддя за посадою.
Строк повноважень обраних (призначених) членів Вищої ради правосуддя становить чотири роки. Одна й та ж особа не може обіймати посаду члена Вищої ради правосуддя два строки поспіль.
Член Вищої ради правосуддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади (крім посади Голови Верховного Суду), виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої.
Член Вищої ради правосуддя має належати до правничої професії та відповідати критерію політичної нейтральності.
За частиною шостою статті 6 Закону № 1798-VIII член Вищої ради правосуддя не має права суміщати свою посаду з будь-якою посадою в органі державної влади або органі місцевого самоврядування, органі суддівського, адвокатського чи прокурорського самоврядування, зі статусом народного депутата України, депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті, сільської, селищної ради, з підприємницькою діяльністю, обіймати будь-яку іншу оплачувану посаду (крім посади Голови Верховного Суду), виконувати будь-яку іншу оплачувану роботу або отримувати іншу винагороду, крім винагороди члена Вищої ради правосуддя (за винятком здійснення викладацької, наукової чи творчої діяльності та отримання винагороди за неї), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради юридичної особи, що має на меті одержання прибутку. Член Вищої ради правосуддя не може належати до політичних партій, професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1798-VIII обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, на основі принципів верховенства права, професійності, публічності, політичної нейтральності.
За частиною першою статті 9 Закону № 1798-VIII відбір кандидатів на посади члена Вищої ради правосуддя проводиться за критеріями професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для обрання члена Вищої ради правосуддя з`їздом суддів України, з`їздом адвокатів України, з`їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ або всеукраїнською конференцією прокурорів орган, що скликає відповідно з`їзд або конференцію, не пізніше ніж за сорок п`ять календарних днів повідомляє секретаріат Вищої ради правосуддя про дату та місце їх проведення.
Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону № 1798-VIII з`їзд суддів України обирає членів Вищої ради правосуддя з числа суддів або суддів у відставці шляхом таємного голосування.
Голосування проводиться виключно за кандидатів у члени Вищої ради правосуддя, які подали документи у порядку, встановленому цим Законом, відповідають вимогам, визначеним статтею 6 цього Закону, та включені до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання на посаду члена Вищої ради правосуддя.
Член Вищої ради правосуддя набуває повноважень з моменту складення присяги, але не раніше дня, наступного за днем закінчення повноважень відповідного члена Вищої ради правосуддя (частина четверта статті 19 Закону № 1798-VIII).
За текстом частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя: 202) приймає рішення про звільнення членів Вищої ради правосуддя; .
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII підставами для звільнення члена Вищої ради правосуддя з посади є: 4) виявлення обґрунтованості наявних обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у статті 6 цього Закону; .
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 24 Закону № 1798-VIII рішення про звільнення члена Вищої ради правосуддя з посади з підстав, визначених пунктами 3-6 частини першої цієї статті, приймається органом, що обрав (призначив) члена Вищої ради правосуддя, за поданням Вищої ради правосуддя. Рішення про внесення подання про звільнення члена Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю від складу Вищої ради правосуддя. З дня внесення зазначеного подання такий член Вищої ради правосуддя відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що обрав (призначив) цього члена Вищої ради правосуддя.