РІШЕННЯ
Іменем України
29 січня 2025 року
м. Київ
справа №990/143/24
адміністративне провадження № П/990/143/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий суддя - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,
секретаря судового засідання Борисевича О. Ю.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Петренко Ю. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, та
у с т а н о в и в:
1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 19 березня 2024 року № 357/дс-24 про відмову в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Київського районного суду м. Одеси (далі - спірне рішення);
- зобов`язати ВККС провести повторну співбесіду з ОСОБА_1 як переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в місцевих судах, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23.
Позовні вимоги обґрунтовані головним чином незгодою з висновками відповідача, на яких основане спірне рішення. З-поміж іншого, позивач зупинився на питанні про примусове набуття (після окупації Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим) і припинення громадянства російської федерації, про свої відвідини окупованої території АР Крим, а також про дискримінаційний, з його [позивача] погляду, підхід під час проведення конкурсу.
Зокрема, з приводу зауваг Комісії про суперечливі анкетні дані в частині громадянства, позивач пояснив, що самостійно вирішив повідомити про примусове набуття ним громадянства російської федерації у 2015 році (позаяк позивач в цей період проживав на окупованій території АР Крим), адже, з уваги на приписи статті 6 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII), був переконаний, що це "громадянство" не визнається в Україні. Додав також, що зробив усе, аби припинити примусово отримане громадянство російської федерації, про що теж раніше повідомив (в анкеті кандидата на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2016 року). З погляду позивача, за описаної ситуації сумніви, які Комісія висловила у спірному рішенні з приводу набуття / зміни його громадянства у контексті доброчесності [позивача], необґрунтовані і мають ознаки дискримінації.
Позивач висловив також думку, що Комісія певною мірою дискредитувала його громадянську позицію і професійну діяльність упродовж останніх тридцяти років, зокрема й на окупованій території АР Криму, що, таким чином, позбавляє його можливості надалі претендувати на посаду в державному органі, зокрема на посаду судді.
Поза тим, як зазначив позивач, процедура добору на посаду судді тривала доволі довго, а умов, за яких доводилося проходити усі процедури для зайняття посади судді (як-от навчання у Національній школі суддів України), вимагало дотримання певних обмежень у професійній роботі, що таким чином не могло не позначитися на приватному житті кандидата. З уваги на це, позивач висловив думку, що ставлення Комісії до його кандидатури [висловлене у спірному рішенні] є, окрім іншого, ще й проявом неповаги, що разом з іншими доводами свідчить про неспівмірне втручання у приватне і сімейне життя (у значенні статті 8 Європейської конвенції з прав людини).
Щодо зауваг ВККС про відсутність в анкетах від 03 травня 2017 року і від 12 жовтня 2023 року (далі - анкети кандидата на посаду судді місцевого суду) інформації про зміну громадянства позивач зазначив про те, що Комісія помилково інтерпретувала зміст пункту 6 (в анкеті від 03 травня 2017 року) і пункту 10 (в анкеті від 12 жовтня 2023 року) в аспекті зміни ним громадянства, яке, нагадав позивач, відбулося у зв`язку з окупацією АР Крим і було вимушеним (примусовим).
Позивач підкреслив, що з 24 серпня 1991 року безперервно був громадянином України, про що і написав у згадуваних анкетах. Щодо набуття громадянства російської федерації у зв`язку з окупацією АР Крим зауважив, що це відбулося автоматично і стосувалося всіх, хто постійно проживав та був зареєстрований в АР Крим станом на 18 березня 2014 року. Позивач пояснив, що через матеріальний стан, а також, зважаючи на стан здоров`я дітей та батьків, позаяк він не мав можливості забезпечити їх житлом за межами АР Крим, був змушений вживати заходів для їхнього облаштування в умовах окупації.
З погляду позивача, Комісія помилково вважала, що він [позивач] був зобов`язаний повідомити про зміну громадянства (в анкетах від 03 травня 2017 року і від 12 жовтня 2023 року), адже набуття за описаних умов російського громадянства не визнавалося в Україні і не мало наслідком втрати громадянства України. Уважає, що інформація про "зміну громадянства" (пункти 6, 10 анкет від 03 травня 2016 року і від 12 жовтня 2023 року відповідно) стосувалася тих кандидатів, щодо яких у період після 24 серпня 1991 року Президент України видавав Укази про прийняття до громадянства України або про поновлення в громадянстві України. Це питання позивач розглянув також з позиції лінгвістики, у зв`язку з чим додав, що звернувся до Державного підприємства "Українське бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України", який з цього приводу підготував висновок.
Позивач зупинився також на тому, яким чином і де він провадив адвокатську практику, а також про відвідини родини на території АР Крим у період з 2014 року по 2021 рік (понад 50 разів), як і про труднощі, які виникали під час в`їзду / виїзду через адміністративну межу. У цьому зв`язку позивач у критичній формі висловився щодо зауваг / коментарів членів Комісії стосовно своїх функцій (завдань) на окупованій території АР Крим, зауваживши, що це [зауваги] свідчить про нерозуміння дійсної ситуації на окупованій росією території. На думку позивача, це говорить також і про упереджене ставлення до нього як кандидата на посаду судді і знов-таки про дискримінаційний підхід з боку ВККС.
Наприкінці, позивач звернув увагу на порушенні, які він уважає, процедури проведення конкурсу на заміщення вакантної посади судді. Зокрема, зазначив про те, що після внесення змін до Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус судів" (далі - Закон № 1402-VIII) згідно із Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри" (далі - Закон № 3511-IX) ВККС не внесла відповідних змін до Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням ВККСУ 02 листопада 2016 року № 141/зп-16, зокрема в частині проведення співбесіди, і ця бездіяльність, на думку позивача, призвела до порушення принципу правової визначеності і передбачуваності процедури конкурсу на зайняття вакантної посади судді. У цьому зв`язку позивач зазначив про те, що співбесіда з ним тривала довше, аніж зазвичай це було з іншими кандидатами, й без нормативно визначеної для цього процедури. Через це висновки Комісії, викладені у спірному рішенні, на думку позивача, суперечать статті 69 Закону № 1402-VIII, а також статтям 1-2, 4, 19, 25, 92 Конституції України, статтям 5, 9 Закону № 1207-VII, статтям 3-5, 22 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ "Про громадянство України" (далі - Закон № 2235-ІІІ), статті 2, 4-6 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" та вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема детально зупинився на обставинах, за яких він "набув" громадянство російської федерації (внаслідок окупації АР Крим), у зв`язку з чим підкреслив, що юридичні наслідки такого "набуття" не можна ототожнювати з добровільним (за власним бажанням) набуттям громадянства іншої держави. Підкреслив також, що паспорт громадянина російської федерації він отримав (у 2015 році за власним зверненням) з міркувань безпеки і, водночас, для того, щоб добровільно (самостійно) припинити громадянство російської федерації, яке, повторив, автоматично і примусово "присвоєно" усім, хто проживав на окупованій території АР Крим. Зазначив також про те, що з 2017 року він вийшов з цього "громадянства" і надалі їздив до АР Крим лише як громадянин України.
Позивач уважає, що не мав підстав зазначати в анкетах кандидата на посаду судді місцевого суду про громадянство російської федерації, тому що добровільно не набував цього громадянства, а примусове набуття громадянства держави-окупанта не визнається в України (частина шоста статті 5 Закону № 1207-VII). Зауважив також, що паспорт громадянина російської федерації, про отримання якого він звернувся до окупаційної адміністрації, не слід пов`язувати з набуттям громадянства, яке він набув автоматично і примусово, позаяк проживав на окупованій території АР Крим. Переконує, що отримання, хоча і за власним зверненням, паспорта не змінило факту примусового надання йому громадянства держави-окупанта, яке не визнається в Україні.
У цьому зв`язку наголосив також, що отримання паспорта теж було до певної міри вимушеним рішенням (кроком), адже він провадив адвокатську діяльність, зокрема надав правничу допомогу особам, щодо яких окупаційна влада застосовувала репресії, у зв`язку з чим часто їздив на окуповану територію АР Крим, що таким чином наражало його на небезпеку. Крім того, на окупованій території проживають члени його сім`ї, зокрема діти, яких він теж має навідувати. Окрім того, аби вийти з громадянства російської федерації, треба отримати паспорт, щоб потім звернутися з відповідною заявою до окупаційної влади, що він власне і зробив.
З погляду позивача, запитання анкет кандидата на посаду судді місцевого суду щодо іншого громадянства сформульовані (висловлені) так, що не було підстав зазначати в них про примусове громадянство держави-окупанта.
2. ВККС подала відзив на позовну заяву, у якому висловила свої міркування і заперечення з приводу доводів позивача по суті спору. Зокрема відповідач зауважив, що перед початком співбесіди ОСОБА_1 не заявив відводів членам Комісії.
Нагадав також, що частина співбесіди проводилася у закритому режимі (на прохання позивача) і під час її проведення ОСОБА_1 не заявляв клопотань; позивачеві була забезпечена можливість надавати пояснення, доповнювати дані, які містяться у досьє кандидата на посаду судді.
Відповідач пояснив, що з метою перевірки відповідності кандидата на посаду судді критеріям, які визначені у статті 69 Закону № 1402-VIII, звернувся до Служби безпеки України (далі - СБУ) з відповідним запитом, у відповідь на який отримав листа від 08 січня 2024 року № 5/6/5/3-125, яким указаний державний орган повідомив про те, що ОСОБА_1 ймовірно має дійсний паспорт громадянина російської федерації, а також індивідуальний податковий номер платника податків.
З огляду на завдання Комісії у конкурсному доборі суддів, повідомлені СБУ обставини вимагали зважити на те, а що саме зазначив кандидат на посаду судді ОСОБА_1 в анкетах від 03 травня 2017 року і від 12 жовтня 2023 року щодо громадянства.
З уваги на пояснення, які ОСОБА_1 надав під час співбесіди з приводу умов / обставин набуття громадянства російської федерації, Комісія звернула увагу на те, що про це "громадянство" він не зазначив в згадуваних анкетах кандидата на посаду судді місцевого суду, за достовірність (правдивість) змісту яких він якраз і відповідає. Щодо доводів позивача про участь у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду відповідач зауважив, що це стосується іншого конкурсного добору, який не впливає на конкурсний добір, в рамках якого проводилася співбесіда з позивачем і за наслідками якої ухвалено спірне рішення.
Як можна зрозуміти з аргументації відповідача, саме те, що позивач не повідомив (не зазначив) в анкетах кандидата на посаду судді місцевого суду про набуття громадянства російської федерації (незалежно від причин/мотивів, якими він керувався) якраз спонукало Комісію до висновку про невідповідність його кандидатури на посаду судді за критерієм доброчесності.
Відповідач, крім того, зупинився на дискреційності своїх повноважень, а також на вимогах, в основному етичного характеру, яким має відповідати особа, яка претендує на зайняття посади судді, та, відповідно, призначення (завдання) Комісії у процесі добору на цю посаду.
Комісія висловила заперечення щодо доводів позивача про дискримінаційне ставлення до нього та упереджений підхід до його кандидатури, у зв`язку з чим підкреслила, що його [позивача] позиція (поведінка) засвідчила, що він не має тих морально-етичних засад, якими мав би володіти професійний суддя, особливо в аспекті відносин з державою і суспільством загалом.
У підсумку відповідач констатував, що спірне рішення законне та обґрунтоване і підстав для задоволення позовних вимог немає.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію, висловлену у відзиві, просила відмовити у задоволенні позову. Підкреслила, що Спірне рішення ухвалено у зв`язку з тим, що позивач як кандидат на посаду судді не зазначив про зміну громадянства.
3. Суд заслухав пояснення сторін, дослідив докази, які вони надали на підтвердження своїх вимог та заперечень, та встановив такі обставини.
Відповідно до рішення Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.
03 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду. Комісія рішенням від 28 вересня 2017 року № 175/дс-17 допустила ОСОБА_1 до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду та складання відбіркового іспиту як особу, яка не має трирічного стажу роботи на посаді помічника судді.
Згідно з рішенням Комісії від 12 червня 2018 року № 264/дс-18 ОСОБА_1 визнаний таким, що, за результатами спеціальної перевірки, відповідає установленим Законом № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді.
Рішенням від 01 серпня 2023 року № 45/зп-23 Комісія продовжила термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого загального, адміністративного, господарського судів; визначила рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та затвердила резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів.
3.1. Після цього Комісія ухвалила рішення від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, яким оголосила конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів.
У пункті 2 Додатку 2 до рішення ВККС від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 зазначено, що для допуску до Конкурсу проводитиметься перевірка поданих кандидатами на посаду судді документів та даних з метою встановлення відповідності вимогам до кандидатів на посаду судді, визначеним статтею 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
У підпункті 3 пункту 5 оголошення про проведення конкурсу, затвердженого рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 (Додаток 3 до цього рішення), передбачено, що для участі в Конкурсі кандидат на посаду судді, який на момент подання документів не проходить військову службу, має подати заяву згідно з додатком 1 до цього оголошення, з якою необхідно надати анкету кандидата на посаду судді згідно з додатком 4 до Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді.
3.2. 12 жовтня 2023 року до Комісії звернувся ОСОБА_1 із заявою про допуск до участі в оголошеному конкурсі як особа, яка відповідає вимогам статті 69 Закону № 1402-VIII, перебуває в резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади.
Згідно з рішенням Комісії від 01 грудня 2023 року № 11/дс-23 ОСОБА_1 допущений до участі в конкурсі, який був оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23.
Комісія рішенням від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затвердила та оприлюднила на своєму офіційному вебсайті рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, зокрема - на посаду судді Київського районного суду міста Одеси, в якому ОСОБА_1 зайняв переможну позицію.
На підставі статті 75 Закону № 1402-VIII ВККС, з метою перевірки відомостей стосовно ОСОБА_1, в межах проведення конкурсу направила, зокрема, до СБУ запит про надання інформації, що може свідчити про можливу колабораційну діяльність, перебування на тимчасово окупованих територіях України, наявності громадянства інших країн, причетності до корупційної діяльності тощо.
СБУ листом від 08 січня 2024 року повідомила Комісію, з-поміж іншого, про те, що ОСОБА_1, ймовірно, має дійсний паспорт громадянина російської федерації, серія НОМЕР_1, виданий 03 грудня 2015 року так званим "управлінням федеральної міграційної служби російської федерації по Республіці Крим", а також російський індивідуальний податковий номер платника податків НОМЕР_2 .
У цьому листі зазначено також, що відповідно до відомостей "пенсійного фонду рф" ОСОБА_1 зареєстрований як платник страхових внесків - страховий номер індивідуального особового рахунку "СНИЛС" НОМЕР_3 . Крім цього, як написано у згадуваному листі СБУ, т.зв. "Бахчисарайський районний суд Республіки Крим" у 2016 році розглядав адміністративну справу № 2а-785/2016 за позовом т.зв. "управління пенсійного фонду рф в Бахчисарайському районі Республіки Крим до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який відповідно до відомостей т. зв. "міністерства юстиції рф по Республіці Крим і Севастополю" здійснював адвокатську діяльність на тимчасово окупованій території АР Крим як російський адвокат.
Обставини, які повідомила СБУ, були предметом обговорення з позивачем на співбесіді, яку Комісія проводила в рамках конкурсу на зайняття вакантної посади судді.
4. За наслідками цієї співбесіди, ВККС (у складі колегії) ухвалила спірне рішення, яким відмовила у наданні рекомендації для призначення ОСОБА_1 на посаду судді Київського районного суду міста Одеси.
Аргументуючи цей висновок, ВККС зазначила про те, що в межах процедури добору на посаду судді місцевого суду, а потім - оголошеного конкурсу на зайняття вакантної посади судді, ОСОБА_1 подав дві анкети кандидата на посаду судді - від 03 травня 2017 року та від 12 жовтня 2023 року.
Обидві анкети містили розділ "Загальні відомості", у яких кандидату на посаду судді пропонувалося відповісти на такі запитання: "Вкажіть, чи маєте громадянство іншої держави", на яке ОСОБА_1 відповів: "Ні"; "Дата набуття (прийняття) громадянства України (якщо громадянство Вами змінювалося, вкажіть дані про попереднє громадянство"), на що ОСОБА_1 написав: " 24 серпня 1991 року".
За текстом спірного рішення, під час співбесіди ОСОБА_1 пояснив, що громадянство російської федерації та, відповідно, паспорт отримав за власним зверненням у 2015 році задля уникнення питань про перебування на території тимчасово окупованої АР Крим. ОСОБА_1 зазначив, що набуте за його заявою громадянство російської федерації було припинено згідно з порядком, визначеним законодавством російської федерації. На підтвердження надав копію довідки посольства російської федерації в Україні від 28 березня 2017 року, відповідно до якої на підставі рішення від 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 надано дозвіл на вихід із громадянства російської федерації.
У цьому зв`язку Комісія у спірному рішенні зауважила, що в пункті 6 анкети від 03 травня 2017 року та в пункті 10 анкети від 12 жовтня 2023 року мала бути зазначена (обов`язково) не тільки дата набуття (прийняття) громадянства України, але також інформація про зміну громадянства, якої кандидат [на посаду судді] не вказав. Саме це Комісія, за текстом спірного рішення, розцінила як ознаку недоброчесної поведінки позивача у процедурі конкурсу на зайняття посади судді.
Щодо пояснень ОСОБА_1 про анкету кандидата на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2016 року, у якій зазначені відомості про згадуване "громадянство", Комісія відповіла, що ці арґументи не мають значення, адже цю анкету позивач подав в межах іншої процедури - конкурсу на посаду судді названого суду. Додала [у спірному рішенні], що проведення співбесіди з кандидатом відбувається в межах добору на вакантні посади суддів місцевих судів за результатом визначення переможців конкурсу, участь у якому передбачала подання належним чином оформлених, правдивих документів.
Поза тим, як зазначено у спірному рішенні, в анкеті від 29 листопада 2016 року кандидат [на посаду судді] зазначив про примусове набуття ним громадянства російської федерації, що суперечить його поясненням під час співбесіди про добровільне набуття громадянства російської федерації (за власним бажанням).
4.1. Спираючись на приписи статті 69 Закону № 1402-VIII, Комісія констатувала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. За текстом спірного рішення, доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об`єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя.
Авторитет і довіра до судової влади, як указано у спірному рішенні, формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому, з погляду Комісії, важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.
З покликанням у цьому контексті також на Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23) Комісія підсумувала, що має обґрунтовані сумніви у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності.
З цих міркувань Комісія за результатами співбесіди з ОСОБА_1 вирішила відмовити у наданні йому рекомендації про призначення на посаду судді Київського районного суду міста Одеси.
Позивач не погодився з правомірністю спірного рішення, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду. Мотиви цього позову написані вище.
Нормативно-правове регулювання
5. Відповідно до пункту 58 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (далі- з доповненнями, які внесені згідно із Законом № 3511-IX) ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри".
Особи, призначені на посаду судді за результатами такого конкурсу, не проходять початкову підготовку у Національній школі суддів України, передбачену статтею 89 цього Закону, та набувають повноважень судді із здійснення правосуддя, за умови зарахування до штату відповідного суду та складення присяги судді.
Кандидати, які на день завершення ВККС конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, перебувають у резерві на зайняття вакантних посад суддів, підлягають виключенню з резерву (пункт 59 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIIІ).
6. За частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIІI конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Відповідно до частини першої статті 79-1 Закону № 1402-VIII загальний порядок подання заяви та документів для участі у конкурсі визначається Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з урахуванням вимог цього Закону.
За абзацом першим частини другої статті 79-1 Закону № 1402-VIII заяви для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді подаються до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у встановлений нею строк, який не може перевищувати 30 днів.
За текстом частини першої статті 79-2 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад: 1) суддів місцевого суду - на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду відповідно до статті 82 цього Закону; .
Згідно з частиною першою статті 79-4 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні переможця - учасника конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом.
Відповідно до частини першої статті 79-5 Закону № 1402-VIII після визначення переможця конкурсу Вища кваліфікаційна комісія суддів України на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.
За частиною другою статті 79-5 Закону № 1402-VIII за результатами співбесіди Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює: 1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; 2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя). Неявка переможця на співбесіду з Комісією не перешкоджає ухваленню таких рішень.
Згідно з частиною третьою статті 79-5 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат.
За частиною п`ятою статті 79-5 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді завершується ухваленням Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення про рекомендацію про призначення кандидатів суддями або про рекомендацію про переведення суддів.
Відповідно до частин першої, другої статті 69 Закону № 1402-VIII на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
7. Відповідно до пункту 8.1 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням ВККС від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (далі - Положення № 141/зп-16; у редакції, яка вже діяла на дату виникнення спору) після визначення переможця конкурсу Комісія у своєму засіданні проводить з ним співбесіду.
За пунктами 8.4, 8.5 Положення № 141/зп-16 під час співбесіди обговорюються дані щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики та пов`язана з цим інформація.
Співбесіда складається з таких етапів: оголошення доповіді членом Комісії; надання кандидату можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з кандидатом даних щодо його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики та пов`язана з цим інформація.
Під час обговорення доповідач і члени Комісії ставлять кандидату запитання, на які він надає відповіді і пояснення (пункт 8.6 Положення № 141/зп-16).
Співбесіди із переможцями конкурсу фіксуються за допомогою технічних засобів та можуть проводитися у режимі прямої відеотрансляції (пункт 8.7 Положення № 141/зп-16).
За пунктом 8.8 Положення № 141/зп-16 кандидат на посаду судді до проведення співбесіди має право: знайомитися з матеріалами досьє; надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться у досьє; надавати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді.
Члени Комісії мають право ставити кандидату запитання щодо оголошених під час доповіді відомостей, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє. У разі необхідності під час співбесіди може бути оголошено перерву (пункти 8.10, 8.11 Положення № 141/зп-16).
Згідно з пунктом 8.12 Положення № 141/зп-16 за результатами співбесіди Комісія ухвалює:
- рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді;
- рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).
Неявка переможця на співбесіду з Комісією не перешкоджає ухваленню таких рішень.
Відповідно до пункту 8.13 Положення № 141/зп-16 рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді ухвалюється Комісією за наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики.
8. У цій справі спірне рішення ухвалено 19 березня 2024 року, тобто коли уже діяла нова редакція Положення № 141/зп-16, окремі приписи якого наведені вище.
Водночас, з уваги на згадувані вище аргументи позивача щодо невідповідності Положення № 141/зп-16 приписам Закону № 3511-IX (щодо проведення співбесіди), суд зауважує, що за таких обставин застосовними є загальні принципи проведення співбесіди, які визначені, зокрема, Регламентом ВККС чи Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженим рішенням ВККС від 03 листопада 2024 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16).
Відповідно до пункту 11 глави 3 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками:
- достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації про доходи від професійної діяльності для самозайнятої особи, фізичної особи - підприємця (підпункт 11.1);
- достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності, а також інших документах, поданих кандидатом (підпункт 11.2);
- наявність інформації про вчинення кандидатом на посаду судді проступків або правопорушень, які свідчать про його недоброчесність, а також фактів притягнення його до відповідальності (підпункт 11.3);
- наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя (підпункт 11.4);
- відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам (підпункт 11.5);
- дотримання кандидатом на посаду судді законодавства, що регулює його професійну діяльність (підпункт 11.6);
- чесність і сумлінність при здійсненні професійної діяльності (підпункт 11.7);
- інші дані, які можуть вказувати про відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності (підпункт 11.9).
Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, зокрема: 1) інформації та документів, наданих кандидатом на посаду судді, та будь-якої іншої інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді; 2) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади, установами та організаціями; 3) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності кандидата на посаду судді; 5) результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (у разі її проведення); 6) висновку Громадської ради доброчесності (за наявності); 7) іншої інформації, що включена до досьє кандидата на посаду судді.
Пунктом 12 глави 3 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 передбачено, що для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними цим Положенням показниками використовуються також інші відомості та дані, на підставі яких може встановлюватися відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також будь-яка інша інформація стосовно кандидата на посаду судді, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді.
Згідно з пунктом 16 розділу III Положення № 143/зп-16 дослідження досьє полягає у систематизації, аналізуванні, збиранні, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.
За змістом Положення № 143/зп-16 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Суддя (кандидат на посаду судді) до проведення співбесіди має право: знайомитися з матеріалами досьє не пізніше ніж за десять робочих днів до проведення співбесіди, крім випадку проведення кваліфікаційного оцінювання за рішенням Комісії у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення; надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться у досьє; надати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді. Письмові пояснення надаються суддею (кандидатом на посаду судді) не пізніше п`яти робочих днів з дня ознайомлення з матеріалами досьє. Усні пояснення надаються суддею під час проведення співбесіди.
Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов`язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє. Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.
Подібний за своїм змістом порядок проведення співбесіди надалі був закріплений і в новій редакції Положення № 141/зп-16.