П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
Справа № 990SCGC/19/24
Провадження № 11-197сап24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 16 липня 2024 року № 2161/0/15-24, прийняте за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 01травня 2024 року № 1341/3дп/15-24, і
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
1. 12 серпня 2024 року суддя ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) зі скаргою на рішення ВРП від 16 липня 2024 року № 2161/0/15-24 "Про зміну рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 01 травня 2024 року № 1341/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1" (далі - Спірне рішення).
2. Цим рішенням ВРП змінила рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 01 травня 2024 року № 1341/3дп/15-24, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, та застосувала до цього судді дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на три місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді й обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації за програмою "Суддівська етика та доброчесність" та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, передбачене пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) (у редакції станом на день вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку).
3. ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом "д" пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів), та застосовано до нього назване дисциплінарне стягнення.
4. Суддя ОСОБА_1 вважає Спірне рішення незаконним у зв`язку з відсутністю у ньому обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
5. Передусім скаржник наголошує на неможливості погіршення Радою правового становища судді при перегляді рішення її Дисциплінарної палати лише за скаргою самого судді та за відсутності для цього законних підстав. У випадку, коли ВРП у порядку зміни рішення її Дисциплінарної палати за скаргою самого судді посилює дисциплінарну відповідальність, то повністю і безповоротно втрачається сам сенс такого оскарження.
6. Наголошує, що Спірне рішення не може вважатися законним через допущення порушень процедурних норм при його ухваленні, а саме: для застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, закон вимагає прийняття рішення (внесення подання) Дисциплінарною палатою про застосування такого виду стягнення. На його погляд, оскільки відповідно до частини першої статті 68 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ) такого рішення Дисциплінарної палати або подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя не було, то Рада не мала законних підстав застосовувати новий вид дисциплінарного стягнення. Зауважує, що ймовірне внесення такого подання Третьою Дисциплінарною палатою ВРП після 16 липня 2024 року суперечитиме закону, адже дисциплінарне провадження завершується ухваленням рішення (частина перша статті 50 Закону № 1798-VІІІ), а подання може вноситись тільки в межах процедури дисциплінарного провадження (частина перша статті 68 Закону № 1798-VІІІ).
7. Серед іншого, звертає увагу на те, що в Спірному рішенні не наведено істотних нових аргументів і мотивів, які не брались до уваги Третьою Дисциплінарною палатою ВРП при застосуванні до нього догани, котрі, у свою чергу, можуть вказувати на необхідність саме відсторонення його від здійснення правосуддя.
8. На переконання скаржника, при вирішенні його скарги слід керуватись за аналогією закону нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), які передбачають випадки неможливості посилення адміністративного стягнення / погіршення стану обвинуваченого.
9. У скарзі йдеться і про те, що Рада при ухваленні Спірного рішення неправомірно не застосувала вимоги статті 58 Конституції України, відмовивши в ретроактивній дії приписів Закону України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри", якими частину четверту статті 109 Закону № 1402-VIII доповнено абзацом третім, чим пом`якшено відповідальність суддів. Натомість ВРП зазначила, що "особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв на час вчинення правопорушення".
10. На думку скаржника, задля забезпечення належного захисту суддів від безпідставного застосування щодо них публічних санкцій (таких, як тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя) дисциплінарним органом слід застосовувати принцип презумпції невинуватості.
11. Подібно доводам, висловленим у скарзі до Ради на рішення її Дисциплінарної палати, ОСОБА_1 зазначає, що дія норми частини другої статті 76 КПК України поширюється на все кримінальне провадження в усіх його межах, адже в цій нормі зазначено, що заборона стосується судді, який брав участь у кримінальному провадженні, до якого згідно з пунктом 10 частини першої статті 3 КПК України належать: досудове провадження; судове провадження; процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
12. Оскільки вирок суду від 16 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_2, ухвалений під його головуванням, апеляційний суд скасував, він не мав і не має права брати участі в усіх подальших нових провадженнях у кримінальному провадженні (зокрема й поєднаних), у межах якого скасовано вирок.
13. Суддя ОСОБА_1 зауважив, що згідно з його внутрішнім переконанням, і це є його правовою позицією, належних і допустимих доказів вини ОСОБА_2 за частиною другою статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України) не здобуто, а тому він не може бути винуватим та відбувати покарання.
14. З погляду скаржника, заява ОСОБА_2, що надійшла 22 листопада 2022 року, неправильно і всупереч закону була передана до його провадження працівниками Семенівського районного суду Чернігівської області без здійснення автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
15. Суддя ОСОБА_1 далі доводить, що буквальне тлумачення норми частини другої статті 76 КПК України вказує на те, що заборона повторної участі судді не може знаходитись в залежності як від підстав скасування судового рішення, так і від підстав ухвалення скасованого судового рішення.
16. Скаржник також вважає безпідставними посилання як в ухвалі про відкриття дисциплінарної справи, так і в рішенні Третьої Дисциплінарної палати на недотримання ним рекомендацій, викладених у пунктах 3, 12 постанови Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 11 "Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних із виконанням вироків". Вказана постанова дає роз`яснення щодо застосування Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, який на час прийняття постанови та внесення до неї змін (остання зміна від 3 грудня 1997 року) навіть не містив стадії апеляційного оскарження, а в такому разі предмет дисциплінарної справи стосується прямих процесуальних наслідків скасування вироку суду першої інстанції апеляційним судом. Як зауважив суддя ОСОБА_1, у пунктах 3, 12 постанови не значиться нічого з того, чого б він не дотримався, виконуючи вимоги КПК України 2012 року.
17. З огляду на наведене, на думку судді ОСОБА_1, заявлення ним усіх самовідводів, про які йдеться у дисциплінарній справі стосовно нього, відповідає правилам, що регламентують питання самовідводу судді.
18. Зазначає скаржник і те, що наведені в Спірному рішенні обставини щодо порушення ним процесуальних строків цілком і повністю зумовлені поведінкою судді, який розглядав його заяви про самовідвід.
19. Автор скарги доводить, що, надаючи характеристику судді ОСОБА_4 у заявах про самовідвід, не порушував закону, а лише повідомляв (розкривав) учасникам судового провадження інформацію про упереджене ставлення цього судді до засудженого ОСОБА_2 та судді ОСОБА_1
20. На переконання скаржника, він має всі підстави стверджувати, що ініціатор звернень, на основі яких відкрите дисциплінарне провадження, є вкрай упередженою до нього особою, тим більше коли розглядаються судові справи щодо ОСОБА_2 . Через таку упередженість його самовідводи він як головуючий суддя не повинен був вирішувати.
21. Суддя ОСОБА_1 висловлює свою незгоду з висновком ВРП стосовно оголошення ним змісту заяв про самовідвід в судових засіданнях, на які і скаржився автор звернень до ВРП, оскільки вважає, що аспект конфіденційності судом було дотримано та ніхто не поширював інформацію на шкоду інтересам правосуддя.
22. Натомість автор звернень, наполягаючи на відкритому засіданні ВРП та її Дисциплінарної палати, сприяв максимальному розголошенню даних, що є предметом дисциплінарної скарги.
23. З покликанням на положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вказує, що з викладених обставин не вбачається, що повідомлені ним у заявах про самовідвід обставини суперечать засадам демократичного суспільства, адже наведені ним оціночні судження, які ґрунтувалися на серйозному фактологічному підґрунті, розкривали зміст упередженості судді ОСОБА_4 стосовно скаржника.
24. Як і в скарзі до ВРП, так і у скарзі до Великої Палати суддя ОСОБА_1 зазначає, що Третя Дисциплінарна палата ВРП та Рада не надали належної оцінки обставинам ведення на території юрисдикції Семенівського районного суду Чернігівської області постійних бойових дій, що ускладнює проведення судових засідань.
25. З огляду на викладене скаржник підсумовує, що Спірним рішенням стосовно нього застосований занадто суворий вид дисциплінарного стягнення, який не відповідає ситуації, що склалась.
26. Отже, на думку скаржника, Спірне рішення підлягає визнанню протиправним з моменту його ухвалення та скасуванню повністю, адже за правду і за дотримання закону не карають.
Рух скарги
27. 12 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати зі скаргою на Спірне рішення.
28. Велика Палата ухвалою від 28 серпня 2024 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1, а ухвалою від 09 жовтня 2024 року суддя Великої Палати Кривенда О. В. призначив справу за цією скаргою до розгляду в порядку письмового провадження на 21 листопада 2024 року. Розгляд справи був перенесений на 12 грудня 2024 року, а в подальшому на 23 січня 2025 року.
Позиція ВРП
29. У відзиві на скаргу судді ОСОБА_1 ВРП передусім повідомляє про відсутність передбачених статтею 52 Закону № 1798-VІІІ підстав, з яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути скасоване.
30. Зокрема, посилається на те, що Спірне рішення було прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами Ради, які брали участь у його ухваленні. Повідомляє, що на засіданні ВРП 16 липня 2024 року були присутні 12 членів Ради, "за" Спірне рішення проголосувало 7 членів ВРП, "проти" - 5 членів ВРП.
31. Звертає увагу, що про засідання ВРП, призначене на 16 липня 2024 року, суддя був повідомлений своєчасно та належним чином; брав участь в засіданні Ради в режимі відеоконференції; надав пояснення щодо обставин, викладених в скарзі; відповів на значну кількість поставлених під час засідання питань.
32. Далі представник Ради на підтвердження наявності в Спірному рішенні визначених законом підстав та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, цитує Спірне рішення, тим самим спростовуючи доводи скарги судді ОСОБА_1 в цій частині.
33. ВРП просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а Спірне рішення - без змін.
Встановлені обставини справи
34. ОСОБА_1 Указом Президента України від 12 січня 2007 року № 11/2007 призначений на посаду судді Семенівського районного суду Чернігівської області строком на п`ять років, Постановою Верховної Ради України від 12 січня 2012 року № 4323-VI обраний суддею цього суду безстроково.
35. За відомостями, які містяться у характеристиці, наданій головою Чернігівського апеляційного суду ОСОБА_3, суддя ОСОБА_1 зарекомендував себе як досвідчений, працелюбний та дисциплінований суддя, який вивчає законодавство, судову практику, постійно підвищує свій фаховий рівень, користується авторитетом у працівників апарату суду.
36. На офіційному вебсайті ВРП відсутні відомості про притягнення судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
37. До ВРП 24 січня 2023 року (вх. № 30/0/6-23) надійшло повідомлення судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_4 про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя з боку судді цього ж суду ОСОБА_1 .
38. У повідомленні суддя ОСОБА_4. вказує, що 16 січня 2023 року йому надійшла для розгляду заява судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 про самовідвід від розгляду клопотання засудженого ОСОБА_2 про тимчасове залишення його в слідчому ізоляторі під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження під час виконання вироку в об`єднаному кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270230000268 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 289 КК України (справа № 744/199/18, провадження № 1?в/744/19/2022).
39. Суддя ОСОБА_4. зауважує, що суддя ОСОБА_1 повторно заявив такий самовідвід з посиланням на ті самі підстави для самовідводу, які зазначалися у його первісній заяві про самовідвід у цьому провадженні, у задоволенні якої Семенівський районний суд Чернігівської області ухвалою від 11 січня 2023 року відмовив.
40. Незважаючи на вказані обставини, в заяві про самовідвід від 16 січня 2023 року суддя ОСОБА_1, крім повторного зазначення тих самих обставин, на які він посилався раніше, зазначає обставини, які ображають та принижують суддю ОСОБА_4., та фактично висловлює незгоду з ухвалою суду від 11 січня 2023 року.
41. Зокрема, суддя ОСОБА_1 наголошує, що суддя ОСОБА_4. неспроможний забезпечити об`єктивне вирішення цього самовідводу. Як наголошує суддя ОСОБА_4., суддя ОСОБА_1 безпідставно поширює образливу, наклепницьку інформацію, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, безпідставно надає принизливу оцінку його професійній діяльності судді, професійним та моральним якостям. У заяві про самовідвід суддя ОСОБА_1 безпідставно висловлює сумніви в неупередженості судді ОСОБА_4, стверджує, що він має заявити самовідвід від розгляду цієї заяви про самовідвід, що вказує на спробу протиправного впливу.
42. 21 лютого 2023 року (вх. № 30/1/6-23) до ВРП надійшло повідомлення судді ОСОБА_4, у якому він вказує, що суддя ОСОБА_1 після постановлення ухвали суду від 01 лютого 2023 року, якою відмовлено в задоволенні попередньої заяви про самовідвід, втретє подав заяву про самовідвід від розгляду клопотання ОСОБА_2 та цю заяву оголосив засудженому в судовому засіданні.
43. У заяві про самовідвід від 09 лютого 2023 року суддя ОСОБА_1, як зауважує суддя ОСОБА_4., знову висловлює в образливій та принизливій формі свою незгоду із процесуальним рішенням, свої сумніви в неупередженості судді ОСОБА_4 та стверджує, що ОСОБА_4 не спроможний об`єктивно розглянути його заяву про самовідвід.
44. Суддя ОСОБА_4. також вказує, що суддя ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомив учасникам провадження про можливість заявлення йому відводу, налаштовує їх проти нього.
45. 06 березня 2023 року (вх. № 30/2/6-23), 05 квітня 2023 року (вх. № 30/3/6-23), 26 квітня 2023 року (вх. № 30/4/6-23) до ВРП надійшли чергові повідомлення судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_4 щодо обставин неодноразового заявлення суддею ОСОБА_1 самовідводу від розгляду клопотання ОСОБА_2 . Суддя ОСОБА_4. посилався на те, що під час заявлення самовідводу суддя ОСОБА_1 продовжує дискредитувати його перед учасниками судового провадження та фактично хоче примусити його ухвалити судове рішення, яке, на його переконання, буде суперечити закону.
46. Відповідно до частини третьої статті 73 Закону № 1798-VIII повідомлення судді про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя іншим суддею розглядається в порядку, визначеному цим Законом для розгляду дисциплінарної скарги, тому розгляд повідомлень судді ОСОБА_4 від 24 січня, 21 лютого, 06 березня, 05 та 26 квітня 2023 року здійснювався в порядку дисциплінарного провадження.
47. Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 21 лютого 2024 року № 505/3дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу щодо судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 з підстав можливої наявності в його діях ознак складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом "д" пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів).
48. Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 21 лютого 2024 року № 505/3дп/15-24 відмовила у відкритті дисциплінарної справи за скаргами (повідомленнями про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя) судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 від 29 травня 2023 року № 424/0/6-23, від 08 червня 2023 року № 424/1/6-23, від 16 червня 2023 року № 424/2/6-23 щодо судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_4 .
49. Відмовляючи у відкритті дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата ВРП виходила із того, що доводи, викладені суддею ОСОБА_1 на обґрунтування власних повідомлень про втручання в його діяльність, фактично вказують на його незгоду зі зверненнями ОСОБА_4 до ВРП з повідомленнями про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя, з мотивами ухвал судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_4, якими відмовлено в задоволенні його заяв про самовідвід або залишено їх без розгляду. Третя Дисциплінарна палата ВРП також зауважила, що дисциплінарні скарги судді ОСОБА_1 в частині допущення суддею ОСОБА_4 неетичної поведінки аналогічні мотивам його заяв про самовідвід, не містять посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені ним відомості та чітко і переконливо вказують на допущення суддею ОСОБА_4 дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 106 Закону № 1402-VIII.
50. Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1 . Третя Дисциплінарна палата ВРП встановила таке.
51. Семенівський районний суд Чернігівської області вироком від 23 травня 2018 року (головуючий суддя ОСОБА_1) визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 289 КК України та призначив покарання за частиною другою статті 185 КК України у виді арешту на строк п`ять місяців, за частиною другою 289 КК України ? у виді позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскації майна. На підставі частини першої статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2 за сукупністю злочинів за цим вироком остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскації майна.
52. Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишив без задоволення, а вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року щодо нього - без змін.
53. 11 травня 2021 року до Семенівського районного суду Чернігівської області надійшла заява засудженого ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду від 23 травня 2018 року, в якій він, зокрема, висловив прохання скасувати цей вирок у частині визнання його винуватим за частиною другою статті 289 КК України з тих підстав, що йому вірогідно відомі відомості про можливе зізнання іншої особи у вчиненні діяння, за яке його засуджено за частиною другою статті 289 КК України, а також вказав про нез`ясування обставин щодо впливу на нього певного працівника поліції й можливих показань свідка.
54. Семенівський районний суд Чернігівської області вироком від 16 листопада 2021 року (суддя ОСОБА_1) заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд вироку суду від 23 травня 2018 року за нововиявленими обставинами задовольнив, скасував зазначений вирок, визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 КК України, та призначив покарання у виді арешту на строк п`ять місяців. За частиною другою статті 289 КК України ОСОБА_2 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діяннях складу вказаного кримінального правопорушення.
55. Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 10 лютого 2022 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора Новгород-Сіверської окружної прокуратури та скасував вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2021 року щодо ОСОБА_2, а справу направив на новий судовий розгляд.
56. Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву засудженого про перегляд вироку суду від 23 травня 2018 року за нововиявленими обставинами, не обґрунтував, чому показання свідків, про яких засуджений зазначив у заяві та які допитані судом, є нововиявленою обставиною в розумінні статті 459 КПК України, про що не зазначено і в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, як і про здійснення на нього тиску правоохоронними органами під час досудового розслідування, що свідчить про невідповідність заяви засудженого вимогам статті 462 КПК України.
57. Суд апеляційної інстанції зазначив, що про наведені в заяві засудженого обставини було відомо з початку досудового розслідування та під час судового розгляду кримінального провадження, у тому числі і під час перегляду вироку суду в суді апеляційної інстанції, а отже, їх не можна вважати нововиявленими.
58. Водночас суд апеляційної інстанції наголосив, що процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у частині другій статті 459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на день розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
59. Крім того, як убачається зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції фактично здійснив повний перегляд обставин ухвалення вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року, який набрав законної сили, та відхилив низку доказів, якими було обґрунтовано зазначений вирок суду.
60. Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 10 лютого 2022 року наголосив, що ні засуджений, ні його захисник, зазначаючи про недопустимість доказів та відсутність доказів вини ОСОБА_2, не вказували на неправдивість показань обвинуваченого, наданих суду під час першого судового розгляду, відповідно до яких свою вину у вчиненні всіх інкримінованих йому злочинів він визнавав повністю, добровільно, послідовно та детально розповів про обставини вчинення всіх злочинів, удаючись до конкретизації, які були відомі лише йому. Ці показання суд сприймав безпосередньо в суді відповідно до статті 32 КПК України та обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку.
61. Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів засудженого щодо здійснення на нього тиску поліцейським, а лише зазначив про проведення досудового розслідування обставин щодо незаконних, на думку засудженого ОСОБА_2, діянь поліцейського.
62. З-поміж іншого, Чернігівський апеляційний суд констатував порушення судом першої інстанції вимог статті 466 КПК України, оскільки суд першої інстанції досліджував докази, про які не було зазначено в заяві засудженого про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами.
63. Після скасування вироку суду від 16 листопада 2021 року матеріали кримінального провадження за заявою засудженого ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами обвинувального вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року надійшли до провадження судді ОСОБА_4
64. Матеріали справи за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду від 23 травня 2018 року, тобто судове провадження, у якому суд апеляційної інстанції скасував вирок суду від 16 листопада 2021 року, у провадженні судді ОСОБА_1 не перебували.
65. 22 листопада 2022 року до Семенівського районного суду Чернігівської області надійшло клопотання ОСОБА_2 про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 744/199/18, у якій цей суд визнав його винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 289 КК України. У цьому самому клопотанні ОСОБА_2 просив суд на період ознайомлення з матеріалами кримінального провадження тимчасово залишити його в Державній установі "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)".
66. Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду справу № 744/199/18 (провадження № 1-в/744/19/2022) за клопотанням ОСОБА_2 передано судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1. Підставою передачі справи судді ОСОБА_1. уповноваженою особою апарату суду у протоколі вказано "У порядку виконання".
67. 25 листопада 2022 року суддя ОСОБА_1 заявив самовідвід від розгляду клопотання ОСОБА_2 . У заяві суддя ОСОБА_1 посилався на порушення вимог частини третьої статті 35 КПК України в частині неавтоматизованого визначення складу суду. Зокрема, зазначив, що скасування вироку суду від 16 листопада 2021 року, ухваленого під його головуванням, вказувало на неможливість його повторної участі в розгляді провадження та розгляду цього клопотання, оскільки в нього склалося стійке переконання щодо невинуватості засудженого.
68. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву судді ОСОБА_1 про самовідвід цього самого дня розподілено судді ОСОБА_4
69. Суддя ОСОБА_4. ухвалою від 28 листопада 2022 року заяву судді ОСОБА_1 про самовідвід від розгляду клопотання ОСОБА_2 призначив до розгляду на 30 листопада 2022 року.
70. У подальшому розгляд заяви судді ОСОБА_1 про самовідвід неодноразово відкладався та призначався на 5, 8, 21, 28 грудня 2022 року, 9, 10 січня 2023 року. Розгляд заяви відкладався за клопотанням прокурора про необхідність з`ясувати думку засудженого щодо заявленого суддею ОСОБА_1 самовідводу, у зв`язку з неявкою засудженого, необхідністю залучення захисника.
71. У судовому засіданні 10 січня 2023 року засуджений ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення заяви судді ОСОБА_1 про самовідвід.
72. Суддя ОСОБА_4. ухвалою від 11 січня 2023 року відмовив у задоволенні заяви судді ОСОБА_1 про самовідвід. Суддя ОСОБА_4. установив, що в межах кримінального провадження Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 10 лютого 2022 року скасував ухвалений під головуванням судді ОСОБА_1 вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2021 року за результатами розгляду заяви засудженого ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду та призначив новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Суддя ОСОБА_4. вказав, що після скасування вироку суду від 16 листопада 2021 року розглядав заяву ОСОБА_2 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами. Водночас вирок Семенівського районного суду Чернігівської області, ухвалений під головуванням судді ОСОБА_1, від 23 травня 2018 року не скасовано. Зазначений вирок суду перебуває на стадії виконання.
73. В ухвалі суддя ОСОБА_4. також вказав, що провадження з передбачених статтею 537 КПК України питань, що вирішуються судом під час виконання вироків, які є чинними, не можуть вважатися новими судовими провадженнями після скасування вироку суду першої інстанції, тому відсутні підстави для відводу (самовідводу) судді на підставі частини другої статті 76 КПК України. Незгода судді ОСОБА_1 з окремими положеннями ухваленого ним вироку, який набрав законної сили та є чинним, не може викликати сумнів у його неупередженості під час розгляду питань щодо виконання вироку суду, оскільки під час вирішення таких питань не надається правова оцінка кваліфікації дій засудженого та не аналізується ступінь його винуватості або невинуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
74. Відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі - Положення) раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються також клопотання про вирішення питань, пов`язаних з виконанням вироку, у судових справах, які розглянуті цим судом. Підпункт 2.3.47 пункту 2.3 Положення, зважаючи на його зміст, застосовується тільки у разі відсутності судді (перебування судді у відрядженні, у відпустці, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю), тобто тоді, коли суддя відсутній на робочому місці. 22 листопада 2022 року суддя ОСОБА_1 перебував на робочому місці, що підтверджувалося протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, а отже, не було підстав для застосування положень підпункту 2.3.47 пункту 2.3 Положення, тому не вбачалося порушень вимог частини третьої статті 35 КПК України в діях працівників апарату Семенівського районного суду Чернігівської області під час передачі клопотання засудженого ОСОБА_2 раніше визначеному головуючому судді.
75. Відмовляючи в задоволенні заяви про самовідвід, суддя ОСОБА_4. зауважив, що розгляд суддею ОСОБА_1 клопотання засудженого про тимчасове залишення його у слідчому ізоляторі не суперечить чинному законодавству, та вказав, що суддя не може брати участі в новому провадженні в суді першої інстанції, вирок у якому, ухвалений цим суддею, скасовано та справу скеровано до суду на новий розгляд, а не у провадженнях щодо вирішення питань, які вирішуються судом під час виконання вироку.
76. Законодавець, визначаючи в розділі 8 КПК України та Положенні норми про те, що розподіл у суді справ щодо питань, пов`язаних із виконанням вироку, здійснюється раніше визначеному судді, виключив можливість сумніву в неупередженості судді, що раніше ухвалював вирок суду під час розгляду цим самим суддею питань, пов`язаних із виконанням вироку.
77. За таких обставин суддя ОСОБА_4. дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України, які виключали б можливість участі судді ОСОБА_1 у розгляді клопотання засудженого та були б перешкодою для справедливого, безстороннього розгляду і вирішення зазначеного провадження за клопотанням засудженого відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
78. Крім того, суддя ОСОБА_4. дійшов висновку, що обставини, зазначені суддею ОСОБА_1 в заяві про самовідвід, не ґрунтуються на положеннях статей 75, 76 КПК України, а подальша його участь у розгляді справи не буде становити порушення статті 6 Конвенції.
79. 16 січня 2023 року суддя ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про самовідвід від розгляду клопотання ОСОБА_2 .
80. У повторній заяві суддя ОСОБА_1, окрім мотивів, які наводив у своїй попередній заяві від 25 листопада 2022 року та додаткових поясненнях
від 28 листопада 2022 року, вказав, що він глибоко переконаний у тому, що суддя ОСОБА_4. "не спроможний забезпечити об`єктивне вирішення і даного самовідводу через створення ним же ідеї неприязних зі мною відносин, яку він намагається поширити, нав`язати працівникам апарату суду, учасникам судових справ", а також зазначив, що "у судді ОСОБА_4 є особисте жадання (у тому числі шляхом ухвалення судових рішень) спричинити мені неприємності у праці будь-якими способами через непереборне бажання обійняти посаду голови суду й усунення мене від виконання обов`язків голови Семенівського районного суду Чернігівської області". Суддя ОСОБА_1 посилався на те, що у 2016 році суддя ОСОБА_4. намагався завуальовано "продавити" під час бесід із ним питання про поновлення його рідного брата на роботі, у 2017 році налаштовував проти нього помічника судді, яка з ним працювала, восени 2020 року намагався влаштувати з ним бійку та нецензурно лаявся, під час розподілу клопотання ОСОБА_2 залякував працівників апарату суду, перед розглядом його заяви про відвід нецензурно лаявся у своєму кабінеті, не допустив у судове засідання матір засудженого, напередодні розгляду заяви про самовідвід (09 січня 2023 року) розпивав міцні напої, допускав позапроцесуальне спілкування з працівниками прокуратури. Суддя ОСОБА_1 також зауважував, що суддя ОСОБА_4., постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні його заяви про самовідвід, демонструє працівникам апарату суду можливість зухвалого порушення закону. У заяві він зазначив, що не бажає надавати пояснення із вказаних питань у судовому засіданні відповідно до частини першої статті 63 Конституції України.
81. 16 січня 2023 року ця заява про самовідвід надійшла до провадження судді ОСОБА_4
82. 31 січня 2023 року суддя ОСОБА_4., заслухавши думку засудженого ОСОБА_2 та його захисника, вийшов до нарадчої кімнати. 01 лютого 2023 року після виходу з нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви судді ОСОБА_1 про самовідвід. В ухвалі суду від 01 лютого 2023 року суддя ОСОБА_4. зазначив, що ухвалою суду від 11 січня 2023 року, яка набрала законної сили, відмовлено в задоволенні заяви судді ОСОБА_1 про самовідвід, немає правових підстав для задоволення заяви судді ОСОБА_1 про самовідвід від 16 січня 2023 року. Суддя ОСОБА_4. зауважив, що участь судді ОСОБА_1 в розгляді вказаного провадження не буде порушенням статті 6 Конвенції.
83. Суддя Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 ухвалою від 03 лютого 2023 року розгляд клопотання ОСОБА_2 призначив до розгляду на 09 лютого 2023 року в режимі відеоконференції з Державною установою "Коростенська виправна колонія (№ 71)".
84. 07 лютого 2023 року на адресу суду надійшла заява засудженого ОСОБА_2, у якій він просив розглянути його клопотання про залишення у слідчому ізоляторі без його участі. Засуджений поклався на розсуд суду щодо вирішення цього клопотання.
85. У судовому засіданні 09 лютого 2023 року суддя ОСОБА_1 після відкриття судового засідання, з`ясування явки учасників судового процесу оголосив заяву про самовідвід та відклав розгляд клопотання ОСОБА_2 до вирішення його заяви про самовідвід.
86. У заяві про самовідвід від 09 лютого 2023 року суддя ОСОБА_1 посилався на обставини, аналогічні зазначеним у його заявах про самовідвід від 25 листопада 2022 року та від 16 січня 2023 року. Крім того, суддя ОСОБА_1 вказав, що ухвала суду від 01 лютого 2023 року не містила мотивів для відмови в задоволенні його заяви від 16 січня 2023 року, суд розглянув його заяви за відсутності прокурора, участь якого відповідно до статті 81 КПК України під час вирішення цього питання була обов`язковою. Суддя ОСОБА_1 у цій заяві також повідомив, що не бажає надавати пояснення в судовому засіданні згідно із частиною першою статті 63 Конституції України.
87. 09 лютого 2023 року заява судді ОСОБА_1 про самовідвід надійшла до провадження судді ОСОБА_4
88. Суддя ОСОБА_4. ухвалою від 20 лютого 2023 року заяву судді ОСОБА_1 про самовідвід залишив без розгляду.
89. З ухвали від 20 лютого 2023 року вбачається, що за результатами розгляду заяви судді ОСОБА_1, дослідження матеріалів справи суддя ОСОБА_4. встановив, що суддя ОСОБА_1 двічі заявляв самовідвід з одних і тих самих підстав, тому нову його заяву про самовідвід у цьому провадженні необхідно вважати повторно заявленим відводом відповідно до положень частини четвертої статті 81 КПК України. Суддя ОСОБА_4. також зауважив, що КПК України не містить окремого положення, у якому було б визначення поняття "зловживання процесуальними правами", проте Верховний Суд у рішеннях неодноразово наголошував, що заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства.
90. 21 лютого 2023 року суддя ОСОБА_1 призначив до розгляду клопотання ОСОБА_2 на 28 лютого 2023 року в режимі відеоконференції з Державною установою "Коростенська виправна колонія (№ 71)".
91. 28 лютого 2023 року суддя ОСОБА_1 повторно у присутності сторін у справі оголосив чергову заяву про самовідвід. У заяві про самовідвід від 28 лютого 2023 року суддя ОСОБА_1 як на підставу для самовідводу посилався на обставини, зазначені в його заявах про самовідвід від 25 листопада 2022 року, від 16 січня та 09 лютого 2023 року. Водночас у заяві від 28 лютого 2023 року суддя ОСОБА_1 зауважив, що останню його заяву суд розглянув за відсутності засудженого та прокурора, тобто суддя ОСОБА_4. не виконав вимог статті 81 КПК України. У цій заяві суддя ОСОБА_1 повідомляв, що бажає бути завчасно повідомленим про її розгляд.
92. Цього самого дня заява судді ОСОБА_1 надійшла до провадження судді ОСОБА_4, призначена до розгляду на 10 березня 2023 року. Із копій матеріалів справи вбачається, що суддя ОСОБА_1 повідомлений про розгляд його заяви під розписку 06 березня 2023 року.
93. 06 березня 2023 року суддя ОСОБА_1 надав судді ОСОБА_4 пояснення, у яких зауважив, що у врученій йому повістці не зазначено його статусу, що свідчить про неповагу до його статусу судді. Суддя ОСОБА_1 наголосив, що, "враховуючи небезстороннє відношення до мене з боку судді ОСОБА_4", не бажає надавати пояснення в судовому засіданні 10 березня 2023 року.
94. 08 березня 2023 року суддя ОСОБА_1 надав судді ОСОБА_4 заяву, в якій повідомив про неправомірні, на його думку, дії секретаря судового засідання, яка повторно намагалася вручити йому судову повістку про виклик у судове засідання 10 березня 2023 року, та зазначив, що в автоматизованій системі документообігу суду жодного виклику на його адресу не зареєстровано. До заяви суддя ОСОБА_1 долучив скриншот обліково-статистичної картки справи, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА_4, та копію відповідної повістки.
95. 10 березня 2023 року суд задовольнив клопотання засудженого ОСОБА_2 про залучення захисника, про що постановив відповідну ухвалу, та відклав розгляд заяви судді ОСОБА_1 про самовідвід на 26 березня 2023 року. Суддя ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд його заяви, що підтверджується відповідною розпискою.
96. 16 березня 2023 року розгляд заяви судді ОСОБА_1 відкладено на 24 березня 2023 року у зв`язку з відсутністю інтернет-з`єднання з Державною установою "Коростенська виправна колонія (№ 71)". Суддя ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд його заяви, що вбачається з відповідної розписки.
97. 24 березня 2023 року суддя ОСОБА_4. постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 про самовідвід, оскільки заявлений вчетверте самовідвід мав ознаки зловживання правом на самовідвід із метою затягування розгляду кримінального провадження.
98. 27 березня 2023 року суддя ОСОБА_1 вкотре подав заяву про самовідвід від розгляду клопотання ОСОБА_2, яка містила мотиви, аналогічні зазначеним у попередніх заявах, та твердження про недопущення ним зловживання його правом з мотивів, заявлених ним у раніше поданих заявах.
99. Цього самого дня заява судді ОСОБА_1 надійшла до провадження судді ОСОБА_4
100. Суддя ОСОБА_4. ухвалою від 05 квітня 2023 року залишив без розгляду заяву судді ОСОБА_1 від 27 березня 2023 року про самовідвід, оскільки у вказаному провадженні за клопотанням засудженого ОСОБА_2 про тимчасове залишення його в слідчому ізоляторі суддя ОСОБА_1 вже чотири рази заявляв самовідвід з одних і тих самих підстав, тому п`яту його заяву про самовідвід у цьому провадженні необхідно вважати повторно заявленим відводом відповідно до положень частини четвертої статті 81 КПК України. Суддя ОСОБА_4. також констатував, що заявлення суддею ОСОБА_1 самовідводу є зложиванням правом на самовідвід із метою затягування розгляду кримінального провадження.
101. 10 квітня 2023 року суддя ОСОБА_1 постановив ухвалу про проведення судового засідання з розгляду клопотання засудженого ОСОБА_2, запланованого на 17 квітня 2023 року, у режимі відеоконференції.
102. У судовому засіданні 17 квітня 2023 року суддя ОСОБА_1 заявив черговий самовідвід, посилався на всі обставини, які зазначав у заявах про самовідвід від 25 листопада 2022 року, від 16 січня 2023 року, від 9 та 28 лютого 2023 року, від 27 березня 2023 року та в додаткових поясненнях до цих заяв.
103. 17 квітня 2023 року заява судді ОСОБА_1 надійшла до провадження судді ОСОБА_4, який призначив її до розгляду на 28 квітня 2023 року.
104. 25 квітня 2023 року суддя ОСОБА_1 звернувся до судді ОСОБА_4 із заявою, у якій повідомив, що з електронних відомостей автоматизованої системи документообігу суду йому стало відомо, що суддя ОСОБА_4. за власним підписом усупереч вимогам частини другої статті 34 КПК України та частини третьої статті 24 Закону № 1402-VIII скерував до Чернігівського апеляційного суду подання стосовно скерування до іншого суду за підсудністю заяви захисника ОСОБА_2 - адвоката Бовсунівського О. В. - про його відвід від розгляду справи № 744/199/18 (провадження № 1-кс/744/10/18). Суддя ОСОБА_1 зазначив, що ця заява про відвід не була передана для автоматизованого розподілу, суддя ОСОБА_4. не мав повноважень скеровувати відповідне подання до суду апеляційної інстанції, оскільки не був головою суду.
105. 28 квітня 2023 року суддя ОСОБА_4. під час розгляду заяви судді ОСОБА_1 про самовідвід задовольнив клопотання засудженого про залучення захисника, відклав розгляд заяви на 10 травня 2023 року.
106. У судовому засіданні 10 травня 2023 року суд видалився до нарадчої кімнати, після виходу з якої 11 травня 2023 року проголосив ухвалу.
107. Суддя ОСОБА_4. ухвалою від 11 травня 2023 року задовольнив заяву судді ОСОБА_1 про самовідвід від розгляду клопотання засудженого ОСОБА_2 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та залишення його в слідчому ізоляторі на період ознайомлення із цими матеріалами.
108. З ухвали суду від 11 травня 2023 року вбачається, що наведені в заяві судді ОСОБА_1 обставини не були підставами для самовідводу, проте викликає сумнів у неупередженості судді ОСОБА_1 його процесуальна поведінка під час розгляду вказаного клопотання, яка полягала у зловживанні правом на самовідвід, що призвело до затягування розгляду цього клопотання. Суддя ОСОБА_4. зауважив, що у засудженого виникли сумніви в неупередженості судді, оскільки подання суддею шести заяв про самовідвід призвело до затягування розгляду його клопотання. Зазначена обставина, на переконання судді ОСОБА_4, з огляду на положення пункту 4 частини першої статті 75 КПК України, статті 6 Конвенції була підставою для відводу судді ОСОБА_1 від розгляду клопотання засудженого ОСОБА_2 про ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження та тимчасове залишення у слідчому ізоляторі на період ознайомлення з матеріалами кримінального провадження з метою усунення сумнівів у неупередженості судді.
109. 22 травня 2023 року суддя ОСОБА_4. задовольнив клопотання засудженого ОСОБА_2 про ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження та тимчасове залишення його у слідчому ізоляторі на період ознайомлення з матеріалами кримінального провадження під час виконання вироку.