ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2025 року
м. Київ
справа № 940/882/22
провадження № 51-3029км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2024 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111030001536, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тетіївського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Еталон" на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 33 944,30 грн та відмовити в іншій частині позову.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
02 липня 2022 року приблизно о 18:00 ОСОБА_6 на нерегульованому перехресті вулиць Соборної та Миру в м. Тетієві Білоцерківського району Київської області, керуючи технічно справним автомобілем "Opel Astra", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Соборній від мікрорайону "Дзержинський" у напрямку до центра міста, під час маневру повороту ліворуч на вул. Миру, під час виконання вимог пунктів 1.3, 1.5, п.п. "б" п. 2.3, 10.1, 12.1, 12.3, 16.13 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), неправильно оцінила дорожню обстановку, проявила неуважність, відволіклася від керування транспортним засобом у дорозі, перед початком руху та зміною напрямку руху ліворуч не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед поворотом ліворуч не дала дороги мотоциклу "Skybike 200 Y-A", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо через вказане перехрестя по своїй смузі руху та мав перевагу в русі, і допустила зіткнення з мотоциклом.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_8 отримав легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Сукупність допущених водієм ОСОБА_6 порушень вимог пунктів 1.3, 1.5, п.п. "б" п. 2.3, пунктів 10.1, 12.1, 12.3, 16.13 ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку із вчиненням ДТП та її наслідками.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2024 року апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Тетіївського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року (помилково датовано 24 липня 2023 року) щодо ОСОБА_6 - без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного їй покарання тяжкості кримінального правопорушення і її особі, ставить вимогу про зміну вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду шляхом призначення їй покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, та на підставі ст. 75 КК України звільнення її від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік. Також засуджена просить змінити вирок районного суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь потерпілого ОСОБА_8 100 000 грн моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги в розмірі 20 000 грн.
Мотивує тим, що вона щиро розкаялася у вчиненому, визнала свою вину, висловила жаль з приводу скоєного, вибачилася перед потерпілим. Зазначає, що через своє матеріальне становища не змогла відшкодувати спричинені збитки, однак згодна відшкодувати заподіяну моральну шкоду, а саме частково визнає позовні вимоги в розмірі 20 000 грн.
Посилається на те, що вона активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення шляхом надання органу досудового розслідування допомоги у встановленні невідомих йому обставин справи, зокрема надавала свідчення щодо ДТП, які відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Звертає увагу на те, що після вчинення ДТП не намагалася зникнути з місця пригоди, а залишилася на місці події та сприяла виклику поліції і швидкої допомоги.
Указує на те, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, вперше вчинила неумисний злочин, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дочку, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до висновку органів пробації не несе суспільної небезпеки, її виправлення і перевиховання можливі без ізоляції від суспільства.
Зазначає, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу, яким вона керувала, була застрахована ПАТ "СК "Еталон". Вважає, що цивільну відповідальність за спричинену матеріальну шкоду та частково за моральну шкоду в цьому разі несе ПАТ "СК "Еталон", а тому посилання суду першої інстанції на ту обставину, що вона не відшкодувала матеріальної шкоди, є безпідставними.
Крім того, акцентує на тому, що суд стягнув зі страхової компанії на користь потерпілого 33 944,30 грн матеріальної шкоди, при цьому з неї стягнуто втричі більше коштів на відшкодування моральної шкоди. Вважає, що стягнення з неї 100 000 грн виходить за межі розумності та справедливості. Стверджує, що розмір моральної шкоди не може бути покаранням за неналежне відшкодування шкоди страховиком, а тому, на її думку, з неї підлягають стягненню кошти в розмірі 20 000 грн.
У письмових запереченнях потерпілий ОСОБА_8 просить касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженої.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженої задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
За змістом положень ч. 1 указаної статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
У статті 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з касаційної скарги ОСОБА_6, доведеність її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та кваліфікація її дій засудженою не оспорюються.
Доводи в касаційній скарзі засудженої про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі внаслідок суворості є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобовʼязаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його помʼякшують та обтяжують.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Місцевий суд, призначаючи засудженій покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки та звільняючи її від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з установленням іспитового строку тривалістю 2 роки, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу засудженої, що раніше не судима, працевлаштована, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, незаміжня, не відшкодувала завданих збитків. Районний суд також зважив на висновок органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_6 без позбавлення або обмеження волі на певний строк. Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6, суд визнав визнання вини та щире каяття. Обставин, що обтяжують її покарання, суд не встановив. З огляду на зазначене суд вважав, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що місцевий суд призначив ОСОБА_6 покарання з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України, яке за своїм видом і розміром є справедливим та співмірним вчиненому кримінальному правопорушенню. При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та наслідки вчиненого кримінального правопорушення відсутні підстави для призначення ОСОБА_6 менш суворого виду основного покарання у виді виправних робіт, а також для зменшення строку додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій у колегії суддів Верховного Суду не викликають сумнівів, оскільки під час призначення засудженій покарання враховано та оцінено обставини, на які вона покликається в касаційній скарзі. Притому врахуванню підлягають обставини в їх сукупності та не надається перевага одним обставинам над іншими, як про це ставить вимогу засуджена.
Відповідно до ч. 1 ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Водночас переконливих доводів, які би спростовували висновки суду в частині призначеного покарання, а також свідчили про можливість призначення засудженій більш м`якого покарання, у касаційній скарзі не наведено.
Що стосується незгоди засудженої з розміром стягнутої моральної шкоди, то колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
У статті 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предʼявити цивільний позов до обвинуваченого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, який у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
При цьому розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, тощо. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до оскаржуваної ухвали апеляційного суду, засуджена зверталася з апеляційною скаргою лише в частині призначеного їй покарання.
Зі змісту оскаржуваного вироку районного суду вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 заявив цивільний позов про стягнення із засудженої моральної шкоди в розмірі 100 000 грн, який місцевий суд задовольнив.
Зокрема, районний суд установив, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_8 було завдано тілесних ушкоджень середньої тяжкості, чим заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у фізичному болю, душевних стражданнях та переживаннях, пережитих у зв`язку з необхідністю проведення хірургічного втручання (декількох складних операцій), неможливістю нормально пересуватися протягом семи місяців, необхідністю дотепер продовжувати лікування, пристосовуватися до негативних умов існування та з наявністю проблем зі здоров`ям у вигляді періодичних болів, страху за своє здоров`я, у вимушених змінах у його життєвих стосунках, порушенні активного громадського життя.
Таким чином, з огляду на характер, обсяг, тривалість душевних страждань, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану потерпілого ОСОБА_8 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд першої інстанції визначив, що засуджена заподіяла потерпілому моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
З таким рішенням погоджується і колегія суддів Верховного Суду, оскільки не вбачає підстав для зменшення розміру моральної шкоди та вважає, що сума стягнутої районним судом моральної шкоди не суперечить вимогам ст. 1167 ЦК України, узгоджується з принципом розумності, виваженості, справедливості та відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілого.
Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження, позов щодо відшкодування моральної шкоди було заявлено до ОСОБА_6 . Проте, остання, звертаючись з касаційною скаргою, у цій частині не доводить будь-яких обґрунтувань щодо порушення норм матеріального права, з огляду на зазначене.
Що стосується посилань засудженої на те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з неї втричі більше коштів на відшкодування моральної шкоди, ніж стягнуто матеріальної шкоди зі страхової компанії, то колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається в позовній заяві. Водночас такий розмір відшкодування моральної шкоди не обмежується, а суд при цьому має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, цивільний позов потерпілого вирішено правильно. Підстав для зменшення стягнень із засудженої в рахунок відшкодування моральної шкоди немає.
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України ретельно перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженої ОСОБА_6, і дав на них вмотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.
Ухвала апеляційного суду відповідає положенням статей 370, 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного їй покарання тяжкості кримінального правопорушення, які б були підставами для зміни судових рішень, про що йдеться в касаційній скарзі засудженої ОСОБА_6, у результаті перевірки кримінального провадження не встановлено.
За таких обставин касаційна скарга засудженої ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд