ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2025 року
м. Київ
справа № 758/3637/17
провадження № 51 - 1272 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвали Подільського районного суду м. Києва від 14 березня 2023 року та Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року, постановлені за результатом розгляду його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Подільського районного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року у справі № 1-58/10.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Подільський районний суд м. Києва вироком від 30 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2013 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ від 17 лютого 2015 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК), до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією належного йому майна та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями, на строк 3 роки.
14 березня 2017 року ОСОБА_7 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд указаного вироку за нововиявленими обставинами.
Ухвалою від 14 березня 2023 року Подільський районний суд м. Києва заяву засудженого ОСОБА_7 залишив без задоволення.
Не погоджуючись із таким рішенням, засуджений подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу.
Київський апеляційний суд ухвалою від 19 грудня 2023 року залишив апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, які її подала
За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_7, не погоджуючись із постановленими судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки всім обставинам, викладеним у його заяві, й необґрунтовано вказано в ухвалі місцевого суду, що вони не доводять неправильність вироку, що належить переглянути.
Засуджений указує на те, що:
- суди обох інстанцій не перевірили та не надали оцінку всім обставинам, на які він посилався як на нововиявлені, зокрема тим, що:
1) ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" ввела в оману досудове слідство та суд щодо наявності у м. Києві представництва, яке повинен був очолити ОСОБА_7, що призвело до невірного встановлення місця вчинення службового злочину; відтак у його діях відсутній склад інкримінованого за ч. 5 ст. 191 КК злочину, оскільки за цих умов він не був його суб`єктом;
2) у кримінальній справі неправильно вирішений цивільний позов;
3) рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2011 року розпорядження про стягнення з ОСОБА_7 заробітної плати в рахунок відшкодування завданої шкоди, на яких базується вирок, визнані незаконними;
3) у справі відсутня частина матеріалів, у відновленні яких суд відмовив;
- визнання незаконними розпоряджень, відсутність представництва у м. Києві та відсутність у матеріалах справи дванадцятьох документів, на його думку, є достатніми підставами для перегляду вироку за нововиявленими обставинами;
- ухвала апеляційного суду ґрунтується на припущеннях та не містить відповідей на доводи апеляційної скарги.
Позиції учасників судового провадження
Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення.
Мотиви Суду
Частиною 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону згідно зі ст. 412 КПКє такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПКтягне за собою скасування судового рішення.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_7 частково заслуговують на увагу з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_7 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Подільського районного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року. В обґрунтування своєї заяви він зазначав про наявність обставин, які завадили суду ухвалити законне рішення стосовно нього, а відтак, на його думку, судове рішення підлягає перегляду відповідно до положень ч. 2 ст. 459 КПК.
Подільський районний суд м. Києва ухвалою від 14 березня 2023 року заяву засудженого ОСОБА_7 залишив без задоволення.
Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідного обґрунтування просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а його заяву задовольнити в повному обсязі.
Так, ОСОБА_7 покликався на обставини, які, на його думку, є нововиявленими та достатніми для перегляду вироку, зокрема:
- потерпілий ввів в оману суд, оскільки наявність на підприємстві видаткових накладних свідчить про повернення ОСОБА_7 меблів та оприбуткування їх на підприємстві;
- суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок, неправильно вирішив цивільний позов та безпідставно врахував договір купівлі-продажу автомобіля, який потерпілий не купував;
- зі справи зникла частина матеріалів, у відновленні яких суд відмовив;
- ТОВ "Компанія Зевс Лтд" ніколи не мало представництва у м. Києві;
- рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2011 року розпорядження про стягнення з ОСОБА_7 заробітної плати в рахунок відшкодування шкоди визнані незаконними, хоча у вироку зазначено, що ОСОБА_7 їх не оскаржував, і про це рішення не було відомо на час розгляду кримінальної справи стосовно нього.
В апеляційній скарзі засуджений указував на те, що суд першої інстанції хоча й навів перелік зазначених у заяві обставин, однак взагалі не надав їм правової оцінки.
Суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Проте, як убачається з ухвали, суд апеляційної інстанції не виконав приписів процесуального закону, не перевірив належним чином викладених в апеляційній скарзі доводів та не надав їм належної оцінки.
Крім того, колегія суддів касаційного суду вважає, що використання у судовому рішенні формулювання "навіть, якщо припустити" не містить конкретної, чіткої для розуміння позиції, є неоднозначним та ґрунтується на припущеннях, що є категорично неприпустимим з огляду на вимоги статей 370, 419 КПК.
З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону в силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_7 - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст.438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи й ухвалити законне та обґрунтоване судоверішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд