ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 202/3884/23
провадження № 51-3755км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7,
засудженої (відеоконференція) ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненням захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_8 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022050000006377 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, громадянки України, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 5 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 15 років без конфіскації майна.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватою і засуджено за те, що вона наприкінці липня 2022 року (точна дата не встановлена), будучи обізнаною про факт ведення РФ агресивної війни проти України, невизнання РФ поширення державного суверенітету України на її тимчасово окуповані території, перебуваючи на тимчасово окупованій території в м. Лиман Донецької області у приміщенні приймальної так званого "голови Донецької Народної Республіки" ОСОБА_9 за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Лиман, вул. Незалежності, буд. 15А; діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел, з особистих мотивів, з метою співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, надала згоду і добровільно зайняла так звану посаду "председателя микрорайона Коммунальный администрации города Красный Лиман Донецкой Народной Республики", створеної на тимчасово окупованій території окупаційною адміністрацією РФ, яку обіймала до початку активної фази деокупації м. Лиман Донецької області до 09 вересня 2022 року.
У період з кінця липня 2022 року до 09 вересня 2022 року, перебуваючи на вказаній вище посаді, громадянка України ОСОБА_8 виконувала організаційно-розпорядчі функції, а саме: виконувала вказівки "руководителя Общественной приемной Председателя Общественного Движения "Донецкая Республика" ОСОБА_9 местного отделения Центрального района города Красный Лиман" ОСОБА_10 ; здійснювала призначення вуличних по мікрорайону "Комунальний" при т.зв. "администрации города Красный Лиман Донецкой Народной Республики"; здійснювала загальне керівництво роботою вуличних мікрорайону "Комунальний" т.зв. "администрации города Красный Лиман Донецкой Народной Республики"; надавала розпорядження вуличним мікрорайону "Комунальний" т.зв. "администрации города Красный Лиман Донецкой Народной Республики" щодо здійснення перепису місцевого населення вказаного мікрорайону; надавала розпорядження вуличним мікрорайону "Комунальний" т.зв. "администрации города Красный Лиман Донецкой Народной Республики" щодо приймання заяв на отримання твердого палива місцевими мешканцями мікрорайону; надавала розпорядження вуличним мікрорайону "Комунальний" т.зв. "администрации города Красный Лиман Донецкой Народной Республики" перевіряти та складати відповідні акти перевірки наявності пічного опалення в будинках мешканців мікрорайону, які подали заяви про отримання твердого палива, та затверджувала зазначені акти; акумулювала зібрану інформацію та документацію, яку в подальшому передавала до т.зв. "администрации города Красный Лиман Донецкой Народной Республики".
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2024 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_8 залишено без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_8 судові рішення і закрити кримінальне провадження. Вважає, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Вказує про відсутність у діянні засудженої обов`язкових ознак складу цього кримінального правопорушення таких як добровільність зайняття посади, й вбачає, що сама посада не пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.
Посилається на те, що стороною обвинувачення не надано доказів, які підтверджують співпрацю ОСОБА_8 з окупаційною владою.
Вказує, що ОСОБА_8 окупаційною владою не призначалася на посаду голови мікрорайону "Комунальний", а продовжувала здійснювали свої функції, які здійснювала й до окупації, вирішувала соціальні питання жителів мікрорайону, надаючи їм допомогу.
Зазначає, що всі докази, які покладені в основу обвинувального вироку, не доводять наявність в діях ОСОБА_8 інкримінованого складу злочину.
У доповненні до касаційної скарги сторона захисту зазначає, що суди обох інстанцій не звернули увагу на той факт, що відомості в ЄРДР у кримінальному провадженні за № 22022050000006377 були внесені 06.11.2022, а група слідчих була визначена лише 17.01.2023, тобто докази, зібрані в період з 06.11.2022 по 16.01.2023, не досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій на відповідність положенням чинного КПК України, що ставить під сумнів їх відповідність закону.
Вважає, що було порушено порядок збирання доказів під час досудового розслідування, зокрема відсутній дозвіл на проведення огляду місця події в рамках кримінального провадження № 22022050000006377 від 06.11.2022, оскільки запит про надання дозволу на проведення огляду місця події подавався слідчим 13.11.2022 в рамках іншого кримінального провадження, а саме провадження № 22022050000006330 від 03.11.2022, однак протокол огляду місця події вже складено в рамках провадження № 22022050000006377 від 06.11.2022, а тому огляд місця події проведено з порушенням вимог КПК України, а складений за його результатами протокол огляду місця події від 13.11.2022 є недопустимим доказом, що тягне за собою й недопустимість інших доказів, вилучених в ході огляду місця події.
Посилається на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про вилучення доказів з місця події та відповідний протокол про вилучення доказів з переліком таких доказів, а тому речові докази були здобуті незаконним шляхом без дотримання порядку, встановленого нормами КПК України.
У зв`язку з цим дані огляду місця події з фотознімками, огляду речових доказів з копіями та оригіналами заяв і актів, постанови про визнання та долучення речових доказів від 13.11.2022, дані протоколу огляду речового доказу від 13.11.2022, дані протоколу про призначення почеркознавчої експертизи від 11.01.2023, дані висновку експерта № 16 від 27.01.2023 є недопустимими, оскільки отримані неправомірно.
Зазначає, що понятими під час огляду місця події були особи, які заінтересовані в результатах кримінального провадження, оскільки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є позаштатними працівниками СБУ, здійснювали волонтерську діяльність, тому не можуть об`єктивно свідчити про факт, зміст та результати проведеної слідчої дії, а отже ця слідча дія проведена з істотним порушенням вимог КПК України.
Стверджує, що було порушено право на захист під час затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України, оскільки під час затримання, складання протоколу, відібрання пояснень у ОСОБА_8 не був присутній адвокат, а відповідно до ст.52 КПК України участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні. Окрім того протокол затримання складено у порушення вимог КПК України, оскільки не роз`яснювались права затриманої та не здійснювалась технічна фіксація (відеофіксація).
Зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_8 була призначена на посаду "председателя микрорайона Коммунальный администрации города Красный Лиман ДНР", що вона зайняла вказану посаду, виконувала організаційно-розпорядчі функції, а також не вказано, якими документами підтверджується існування чи створення такої посади в окупаційному органі "м. Красний Лиман".
Також зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на міжнародно-правові акти, не дав оцінку тому, що положення Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 вересня 1949 року передбачають можливість виконання цивільними особами на окупованих територіях робіт і послуг, необхідних для життєзабезпечення населення.
В судовому засіданні сторона захисту також указувала на те, що місцевий суд порушив порядок дослідження окремих доказів у справі, оскільки лише проголошував їх зміст, не вдаючись до їх детального аналізу й не відобразивши цей аналіз та його мотиви у змісті вироку.
Позиції учасників судового провадження
Захисники та засуджена підтримали подану касаційну скаргу.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.
Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце судового засідання, однак вони в судове засідання не з`явилися, клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За приписами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Під час перевірки доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
При цьому касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК України).
За змістом статті 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного процесуального рішення.
Доводи касаційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а також про те, що докази, які покладені в основу її винуватості, не вказують на добровільність зайняття засудженою посади, а сама посада не пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, не вбачаються обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно з положеннями ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, постановляючи вирок, місцевий суд урахував показання самої ОСОБА_8, яка не визнала своєї винуватості і вказала, що дійсно під час окупації м. Лиман залишилася в місті та допомагала людям. Співпраці з окупантами не здійснювала. Влітку було виділено гуманітарну допомогу, яку важко було отримати. Вона пішла у приймальню ОСОБА_9, де написала заяву на отримання допомоги та медикаментів. Там же перед представницею окупаційної влади ОСОБА_14 підняла питання щодо труднощів отримання гуманітарної допомоги. Остання запропонувала їй бути присутньою на зборах вуличних та стати відповідальною з цього питання за свій мікрорайон. Ці збори обвинувачена нечасто відвідувала. Посадових обов`язків обвинувачена не мала, зборів та нарад не проводила, розпоряджень не надавала, лише передавала інформацію вуличним. Вона підписувала акти на отримання дров як голова мікрорайону. За свою працю грошову винагороду не отримувала. З середини вересня 2022 року місто було звільнено, вона продовжувала допомагати людям до самого свого затримання, яке відбулося у грудні 2022 року.
Крім того, суд зважив на показання свідків, зокрема свідка ОСОБА_15, яка суду показала, що з початку повномасштабної війни проживала у м. Лиман. Після окупації міста, яке відбулося 24 травня 2022 року, 10 червня 2022 року на зборах її обрали вуличною. З обвинуваченою познайомилася після зборів, її представили головою мікрорайону "Квартальний". Обвинувачена займалася вирішенням різних побутових питань населення. Яким чином обвинувачена співпрацювала з окупаційною владою, свідку не відомо. Лише знає, що обвинувачена отримувала необхідну інформацію по побутовим питанням у виконкомі, яку передавала вуличним, а вуличні доносили її до населення. У липні відбулися збори, які проводила ОСОБА_14 у виконкомі щодо складання актів на отримання пічного опалення. Ці акти підписувалися вуличними та квартальними, у тому числі й обвинуваченою.
Свідок ОСОБА_17 пояснила, що на момент окупації залишилася проживати у м. Лиман. На той час ніде не працювала. До неї прийшла обвинувачена та повідомила їй, що вона ( ОСОБА_17 ) буде вуличною. До цього знайомими вони не були. Обвинувачена займала посаду голови мікрорайону "Комунальний". Які обвинувачена виконувала обов`язки, свідку не відомо. Зборів та нарад обвинувачена не проводила. Складалися лише акти і списки населення, які передавалися обвинуваченій, яка їх підписувала.
Свідок ОСОБА_18 повідомила про те, що з початку війни перебувала у м. Лиман. До війни та в період окупації міста, що відбувалась з травня 2022 року по 01 жовтня 2022 року, вона була вуличною. З обвинуваченою були знайомі ще до війни. Обвинувачена була до війни вуличною, а після окупації - головою мікрорайону "Комунальний" м. Лиман та завідувала над іншими вуличними мікрорайону. Вуличні приносили обвинуваченій списки населення, а вона роздавала гуманітарну допомогу, яку їй привозили. Розпоряджень обвинувачена не надавала, просила лише підписати акти на отримання опалення, які складали вуличні та підписувала голова ОСОБА_8 . Після деокупації м. Лиман обвинувачена продовжувала займати посаду вуличної.
Свідок ОСОБА_19 засвідчила, що у період окупації міста перебувала у м. Лиман та працювала вуличною. До початку війни знала обвинувачену. Після окупації м. Лиман обвинувачена стала головною над вуличними, адже була квартальною, та займалася гуманітарною допомогою. Вуличні складали списки населення, які потребували допомоги, та передавали обвинуваченій. Робочого місця обвинувачена не мала, наради не проводила, лише казала, що треба робити, щоб отримати гуманітарну допомогу. Акт огляду щодо наявності у населення пічного опалення свідок підписувала як вулична, а ОСОБА_8 підписувала як голова мікрорайону "Комунальний".
Також суд узяв до уваги письмові докази, а саме дані:
- протоколу огляду інтернет-сайту від 07.11.2022 з заголовком "Указ главы ДНР № 13 от 19.01.2015 о принятии временного (типового) положения о местных администрациях Донецкой Народной Республики", яким визначався порядок створення територіальних органів місцевого самоврядування (т. 1 а.п. 165-169);
- протоколу огляду інтернет ресурсу з указом т.зв. "главы ДНР" № 285 "Об администрации города Красный Лиман", в якому місту Лиман змінили назву на Красний Лиман (т. 1 а.п. 169-171);
- протоколу огляду місця події за адресою Донецька область, Краматорський район, м. Лиман, вул. Незалежності, б. 15-А, та фототаблицею до нього від 13.11.2022, під час якого були виявлені акти за підписами обвинуваченої ОСОБА_8 як голови мікрорайону "Комунальний", де було вказано місто Красний Лиман, тобто відповідно до указу т.зв. "главы ДНР" № 285 "Об администрации города Красный Лиман" (т. 1 а.п. 175-182);
- протоколу огляду речових доказів від 13 листопада 2022 року, а саме заяв про видачу твердого палива та актів щодо наявності пічного опалення за місцем проживання осіб, які зверталися з відповідними заявами (т. 1 а.п. 198,199);
- висновку експерта № 16 від 27 січня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_8 як голова мікрорайону "Комунальний" підписувала акти перевірки та наявності пічного опалення за місцем проживання ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 (т. 1 а.п. 231-233);
- протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 лютого 2023 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_18, відповідно до якого остання впізнала ОСОБА_8 як особу, яка у 2022 році під час окупації м. Лиман Донецької області була головою мікрорайону "Комунальний" м. Лиман і запросила її на збори як вуличну (т. 1 а.п. 258-260);
- протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 лютого 2023 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_19, відповідно до якого остання впізнала ОСОБА_8 як особу, яка у 2022 році під час окупації м. Лиман Донецької області була квартальною мікрорайону "Комунальний" м. Лиман (т. 1 а.п. 261-263);
- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 лютого 2023 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_17, відповідно до якого остання впізнала ОСОБА_8 як особу, яка наприкінці травня 2022 року під час окупації м. Лиман Донецької області приїхала до свідка додому та представилася як квартальна мікрорайону "Комунальний" м. Лиман (т. 1 а.п. 252-254);
- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 лютого 2023 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_15, відповідно до якого остання впізнала ОСОБА_8 як особу, яка у липні 2022 року під час окупації м. Лиман Донецької області приїхала до свідка додому та представилася як квартальна мікрорайону "Комунальний" м. Лиман (т. 1 а.п. 255-257).
Суди дійшли висновку, що достовірність та об`єктивність наведених доказів сумніву не викликають, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним. З урахуванням вищенаведених доказів місцевий та апеляційний суди дійшли переконання про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй злочину, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.
За диспозицією ч. 5 ст. 111-1 КК України, серед іншого, передбачена відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Певні мета і мотив указаних дій особи не зазначені в диспозиції як обов`язкові кваліфікуючі ознаки цього кримінального правопорушення.
Організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
В цьому кримінальному провадженні обвинувачена ОСОБА_8, опинившись в окупації внаслідок захоплення незаконним способом території м. Лиман представниками держави-агресора, займала посаду голови мікрорайону "Комунальний" адміністрації міста Красний Лиман Донецької Народної Республіки, створеної на тимчасово окупованій території окупаційною адміністрацією РФ; брала участь у зборах; отримувала інформацію по побутових питанням у виконкомі, яку передавала вуличним; як голова мікрорайону "Комунальний" підписувала акти огляду щодо наявності у населення пічного опалення, тобто виконувала організаційно-розпорядчі функції на допомогу окупаційній адміністрації у реалізації її повноважень.
Тому суд дійшов до правильного висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 111-1 КК України, з чим погоджується і Верховний Суд.
Стосовно окремих доводів касаційної скарги з доповненням щодо наявних порушень певних вимог КК і КПК України колегія суддів вбачає таке.
Колегія суддів вбачає необґрунтованими доводи сторони захисту щодо здійснення досудового розслідування на його первинному етапі неуповноваженим слідчим.
Згідно з висновком про застосування норми права, який викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року (справа № 477/426/17, провадження № 51-4963 кмо 20) постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами. Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.
У цьому провадженні стороною захисту як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, не ставилося питання щодо недопустимості отриманих у кримінальному провадженні доказів у зв`язку з можливим здійсненням слідчих дій неуповноваженими слідчими через відсутність постанови про визначення групи слідчих стосовно перших етапів досудового розслідування, й це питання виникло вже під час касаційного розгляду, що не заперечувалося стороною захисту й в ході касаційного розгляду.
Враховуючи указаний вище висновок об`єднаної палати ККС ВС, колегія суддів бере до уваги надану прокурором під час касаційного розгляду копію постанови про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні № 22022050000006377 від 06.11.2022, згідно з якою слідчий ОСОБА_27, а також інші слідчі, були уповноваженими на проведення слідчих дій у цьому провадженні у період з 06.11.2022 по 16.01.2023, коли були проведені окремі слідчі дії, результати яких враховані у вироку місцевого суду як докази.
Не вбачаються обґрунтованими й доводи сторони захисту про визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 13.11.2022, оскільки доступ до приміщення слідчим було отримано незаконно, адже клопотання про такий дозвіл подавалося слідчим на ім`я начальника Лиманської військової адміністрації в одному кримінальному провадженні з номером № 22022050000006330 від 03.11.2022, а сама слідча дія була проведена в цьому кримінальному провадженні № 22022050000006377 від 06.11.2022 (т.1 а.с. 173).
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, начальником Лиманської військової адміністрації було надано дозвіл слідчому на огляд місця події у приміщені будівлі та її прилеглої території за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому в наданому дозволі не конкретизується в рамках якого кримінального провадження надається такий дозвіл (т. 1 а.п. 174).
Щодо тверджень про те, що понятими під час огляду місця події були ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які заінтересовані в результатах кримінального провадження, то необхідно вказати таке.
Положеннями ч. 7 ст. 223 КПК України визначено, що слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.
Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані у результатах кримінального провадження. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.
Понятий - це незаінтересована в результатах кримінального провадження особа, яку запрошує слідчий або прокурор для участі у слідчій (розшуковій) дії з метою засвідчення факту, змісту та результатів її проведення.
На думку колегії суддів Верховного Суду, під незаінтересованістю понятого слід розуміти відсутність його власного процесуального інтересу в кримінальному провадженні. Участь понятих є гарантією правильного безпосереднього сприйняття під час провадження слідчих дій обставин та фактів, що мають значення для кримінального провадження, їх належного фіксування в процесуальних документах.
Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що залучення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до проведення слідчої дії у якості понятих призвело до порушення вимог ст. 86 та абзаців 2, 3 ч. 7 ст. 223 КПК України.
Також судом поняті ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не допитувалися, їх показання не були враховані та покладені судом в основу вироку.
Окрім того, як вказав Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2020 року (справа № 473/2485/17, провадження № 51-4454км20), КПК України не передбачає обов`язкової участі понятих при огляді, якщо він проводиться не в житловому приміщенні.
Чинний КПК України також не передбачає вимоги щодо обов`язкової безперервної відеофіксації такої слідчої дії як огляд місця події, який здійснюється у нежитловому приміщенні.
Посилання ж на те, що зазначені вище поняті є волонтерами, здійснювали допомогу ЗСУ, співпрацюють з СБУ, є працівниками Донецької обласної військової адміністрації тощо самі по собі не можуть вказувати на їх зацікавленість у результатах певної слідчої дії за відсутності конкретних даних на підтвердження цього.
Доводи касаційної скарги з доповненням про те, що окремі речові докази були здобуті стороною обвинувачення незаконним шляхом без дотримання порядку, встановленого нормами КПК України, також не є обґрунтованими.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 13.11.2022 були виявлені документи, а саме заяви ОСОБА_24, ОСОБА_28, ОСОБА_23, ОСОБА_29, ОСОБА_21, ОСОБА_20 про виділення їм твердого палива (вугілля) для опалення їх домоволодінь та акти перевірки пічного опалення вказаних осіб за їх місцем проживання, які були вилучені та додані у якості додатку, про що вказано в самому протоколі огляду (т. 1 а.п. 175-182).
Постановою від 13.11.2022 вказані документи були визнанні речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження (т. 1 а.п. 196-197). Ці документи були оглянуті, й було встановлено, що вони зберігають на собі відомості, які можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, про що був складений відповідний протокол огляду (т. 1 а.п. 198-199).
Відсутність у цьому випадку окремого протоколу про вилучення доказів з переліком таких доказів не є підставою вважати, що речові докази були здобуті незаконним шляхом без дотримання порядку, встановленого нормами КПК України.
Щодо тверджень у касаційній скарзі з доповненням захисника про порушення права засудженої на захист, оскільки її затримання в порядку ст. 208 КПК України було проведено без обов`язкової участі захисника, то колегія суддів вбачає таке.
Вимоги статті 208 КПК України надають повноваження затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, уповноваженій службовій особі.
Як вбачається з протоколу затримання (т. 1 а.п. 200-201), при затриманні ОСОБА_8 було повідомлено підстави затримання, у вчиненні якого злочину вона підозрюється, а також роз`яснено, що вона має право отримувати медичну допомогу, негайно повідомити близьких родичів, членів сім`ї і місце перебування відповідно до положень ст. 213 КПК України. Про затримання за бажанням ОСОБА_8 був повідомлений особисто її цивільний чоловік. У протоколі перелічені численні права затриманої особи, під якими стоїть особистий підпис ОСОБА_8 .
Ознайомившись із підставами затримання і обов`язками затриманої, ОСОБА_8 надала пояснення слідчому, після чого була ознайомлена з протоколом шляхом особистого прочитання. Від затриманої зауважень, доповнень чи клопотань щодо затримання та складання протоколу не надходило, психологічного та фізичного насильства з боку працівників правоохоронних органів не здійснювалося, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_8 .
При цьому слідчий у день затримання ОСОБА_8 постановою залучив для захисту її інтересів адвоката, після чого ОСОБА_8 був призначений захисник ОСОБА_30, що підтверджується відповідним дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (т. 1 а.п. 202).
З огляду на це відсутність захисника під час затримання ОСОБА_8 у випадку, передбаченому статтею 208 КПК України, не може вважатися порушенням вимог кримінального процесуального закону. Викладене узгоджується з позицією Верхового Суду в постанові від 14.06.2022 (справа № 463/5551/15, провадження № 51-5789км21).
Окрім того колегія суддів не вбачає обґрунтованими доводи скарги про те, що участь захисника при затриманні ОСОБА_8 була обов`язковою відповідно до вимог ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки вчинений ОСОБА_8 злочин відповідно до положень ст. 12 КК України не відноситься до особливо тяжкого.
Крім цього, судом не покладено в основу ухваленого рішення будь-яких доказів, які були отриманні під час затримання ОСОБА_8 в порядку положень ст. 208 КПК України.
Стосовно доводів сторони захисту про порушення місцевим судом порядку дослідження окремих доказів у справі, оскільки суд лише проголошував їх зміст, не вдаючись до їх детального аналізу й не відобразивши цей аналіз та його мотиви у змісті вироку, колегія суддів вбачає необхідним вказати, що КПК України не встановлює конкретних вимог до процедури дослідження окремих письмових доказів (документів) в судовому засіданні.
Тому оскільки стороною захисту не заперечується, що такі докази досліджувалися судом безпосередньо, їх основний зміст оголошувався в судовому засіданні, сторони провадження не були позбавлені можливості висловлювати свої думки щодо їх змісту, істотних порушень вимог КПК України в цьому випадку колегія суддів не вбачає. При цьому у змісті вироку місцевого суду з достатньою деталізацією описаний зміст окремих досліджених судом письмових доказів, яким судом надана відповідна оцінка.
З огляду на це колегія суддів касаційного суду вбачає, що вирок місцевого суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України, є законними, обґрунтованими і вмотивованими.
Суд апеляційної інстанції перевірив під час апеляційного перегляду доводи поданої апеляційної скарги, вмотивовано погодившись із рішенням суду першої інстанції. У рішенні апеляційного суду належним чином зазначено підстави, на яких воно ґрунтується. Ухвала апеляційного суду відповідає приписам статей 370, 419 КПК України.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів касаційного суду вбачає необхідним залишити касаційну скаргу захисника з доповненням без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Керуючись положеннями статей 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд