ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2025 року
м. Київ
справа № 685/1196/23
провадження № 51-4437км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 14 червня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023243260000135 від 22 липня 2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кузьминці Теофіпольського району Хмельницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та виправдано його в цій частині обвинувачення.
Цим же вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 4 ст. 358 КК України, та призначено покарання за ч. 3 ст. 358 КК України, у виді обмеження волі на строк 1 рік; ч. 4 ст. 358 КК України, у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушеньшляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці.
Згідно зі ст. 75 КК України останнього звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Хмельницький апеляційний суд вироком від 14 червня 2024 рокуапеляційну скаргу прокуроразадовольнив, вирок Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2023 року в частині виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 382 КК України скасував та постановив новий вирок, яким ОСОБА_7 визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначив йому покарання: за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 10200 грн; за ч. 3 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік; ч. 4 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушеньшляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначив покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці. Згідно зі ст. 75 КК України останнього звільнив від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Відповідно до встановлених апеляційним судом фактичних обставин, які детально викладені у вироку,28 квітня 2023 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7, перебуваючи за місцем свого проживання, по АДРЕСА_1, зателефонував до невстановленої досудовим розслідуванням особи, якій замовив виготовлення підробленого посвідчення водія на своє ім`я, за що мав сплатити винагороду в сумі 10500 грн. Після цього, невстановленою досудовим слідством особою у невстановленому місці, в період квітня-травня 2023 року, використовуючи фотознімок ОСОБА_7, надані ним копію паспорта громадянина України та зразок особистого підпису, виготовлено підроблений офіційний документ - посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1, заповненого на ім`я ОСОБА_7, виданого 29 квітня 2023 року, в територіальному сервісному центрі № 0541 про надання права керування транспортними засобами категорій "В" та "С". 12 травня 2023 року ОСОБА_7 отримав у відділенні "Нової пошти" від невстановленої досудовим розслідуванням особи вказане підроблене посвідчення водія, здійснивши післяплату в сумі 10500 грн.
22 липня 2023 року близько 11:00 ОСОБА_7, під час керування автомобілем FIAT Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_2, був зупинений по вул. Заводська, поблизу будинку № 19, в смт. Теофіполь Хмельницького району Хмельницької області працівниками поліції та на вимогу поліцейського, діючи умисно, використав посвідчення водія, пред`явивши його, достовірно знаючи, що воно підроблене.
Крім того, незважаючи на постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2023 року, якою ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, маючи реальну можливість її виконувати, діючи умисно, ухилився від виконання вказаної постанови суду, що набрала законної сили, та продовжував керувати транспортними засобами.
Так, не виконуючи вказану постанову, 22 липня 2023 року близько 11:00 ОСОБА_7 керував транспортним засобом "FIAT Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_2, по вул. Заводська, у смт Теофіполь Хмельницького району Хмельницької області, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. У зв`язку з чим відносно нього винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 22 липня 2023 року, за ч. 4 ст. 126 КУпАП, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що в ОСОБА_7 був відсутній умисел на невиконання судового рішення, оскільки метою керування транспортним засобом була купівля будівельних матеріалів для ремонту його житла, отже в діях останнього відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, адже суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується виключно прямим умислом. Апеляційний суд у своєму рішенні послався на нерелевантну практику Верховного Суду.
Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження до Суду на надходило.