ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 753/11773/23
провадження № 61-4839св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київська міська рада,
особа, яка не брала участі в розгляді справи, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на спадкове майно
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Кузьміна Дениса Леонідовича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року у складі судді Комаревцевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у складі колегії суддів Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О., та за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Баховського Михайла Михайловича на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року та на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у складі колегії суддів Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 з березня 2015 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на садовий будинок АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2141684980000.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона та ОСОБА_3 з березня 2015 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, вели спільне господарство.
ОСОБА_3 був власником спірного садового будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилася спадщина, зокрема на вказаний будинок. Позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на садовий будинок як спадкоємиця четвертої черги спадкування. Інших спадкоємців немає.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малахов А. С. (далі - ПН КМНО Малахов А. С.) постановою від 26 червня 2023 року відмовив позивачці у видачі свідоцтва про спадщину за законом на садовий будинок, оскільки вона не надала доказів спільного проживання разом із спадкодавцем понад п`ять років перед його смертю.
У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 04 жовтня 2023 року позов задовольнив. Встановив факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 з березня 2015 до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на садовий будинок АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2141684980000.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_1 довела факт спільного проживання разом із спадкодавцем з 2015 року до дня його смерті. Оскільки позивачка є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_3, яка в установлені строки прийняла спадщину, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за нею права власності на спірний будинок у порядку спадкування.
ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі в розгляді справи звернувся з апеляційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року.
Короткий зміст постанов апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 12 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на садовий будинок АДРЕСА_2 скасував та в цій частині ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційне провадження в частині оскарження рішення суду першої інстанції щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу закрив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 20 130,00 грн.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції, визнаючи право власності в порядку спадкування на спірний будинок за позивачем, вирішив питання про права ОСОБА_2 щодо цього будинку. При цьому суд виходив з того, що у 2022 році Дарницький районний суд міста Києва відкрив провадження у справі № 753/13711/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на садовий будинок. Позовні вимоги у зазначеній справі ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що реєстрація права власності на садовий будинок відбулась незаконно, оскільки ОСОБА_3, на відміну від ОСОБА_2, ніколи не був членом обслуговуючого кооперативу "Магнолія" та не має жодного стосунку до садового будинку; реєстратору подано неповний пакет документів, що необхідний для реєстрації права власності на будинок, збудований до 05 серпня 1992 року, а порушене право ОСОБА_2 захищає як член обслуговуючого кооперативу "Садово-дачний кооператив "Ентузіаст" та користувач земельної ділянки під спірним садовим будинком. Дарницький районний суд міста Києва ухвалою від 15 грудня 2022 року у справі № 753/13711/22 забезпечив позов та наклав арешт на спірний садовий будинок.
Таким чином, ОСОБА_2 правомірно розраховував на те, що саме за результатами розгляду справи № 753/13711/22 за його позовом, суд вирішить питання про обґрунтованість/безпідставність позову та у випадку задоволення позову відновить порушене право позивача шляхом скасування незаконної реєстрації права власності на будинок.
Проте, 13 листопада 2023 року, право власності на садовий будинок на підставі рішення у цій справі, всупереч ухвали про арешт такого будинку, вже зареєстровано за ОСОБА_1, а тому ефективне відновлення порушеного права ОСОБА_2 не може бути досягнуто у судовій справі № 753/13711/22 за його позовом.
Водночас, після відкриття апеляційного провадження суд встановив, що місцевий суд в рішенні, зокрема в його резолютивній частині, не встановлював факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в спірному садовому будинку, а лише дослідив і послався на наявний в матеріалах справи лист обслуговуючого кооперативу "Магнолія" від 17 липня 2023 року, наданий на запит представника ОСОБА_1 - адвоката Баховського М. М., в якому і було вказано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в спірному садовому будинку.З огляду на це суд виходив з того, що самим по собі встановленим судом першої інстанції фактом спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 не вирішувались, а тому дійшов висновку про закриття апеляційного провадження в цій частині.
Київський апеляційний суд додатковою постановою від 16 квітня 2024 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Апеляційний суд мотивував додаткову постанову наявністю підстав для вирішення питання щодо судових витрат у справі, понесених заявником на стадії апеляційного провадження. Визначений судом розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн суд вважав документально обґрунтованим, і таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Баховський М. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року та залишити в силі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на садовий будинок.
Підставою касаційного оскарження судового рішення вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 922/241/17, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц та постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц, від 28 грудня 2022 року у справі № 315/236/21.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції про визнання права власності в сукупності із залишенням без змін частини судового рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу створило колізію, коли факт права на спадкування, встановлений судом, підтверджується матеріалами спадкової справи, згідно з якою ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, але права на спадкове майно вона позбавлена за наслідками розгляду апеляційної скарги особи, яка не є спадкоємцем.
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Баховський М. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року. У задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Підставою касаційного оскарження судового рішення вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів підтвердження витрат заявника на правничу допомогу, надану адвокатом на стадії апеляційного провадження, тому у відшкодуванні цих витрат слід було відмовити.
У травні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кузьмін Д. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 з березня 2015 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року в частині закриття провадження, й ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статті 1264 ЦК України, статті 352 ЦПК України та статті 82 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що, закриваючи апеляційне провадження в частині встановленого судом першої інстанції факту спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4, апеляційний суд не звернув уваги на те, що факт їх спільного проживання суд встановив саме у садовому будинку АДРЕСА_2, який перебуває у користуванні ОСОБА_2 та розташований на земельній ділянці, якою він користується. ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживали за іншими адресами, що підтверджується судовими рішеннями, ухваленими в інших справах, що унеможливлює їх проживання у спірному садовому будинку.
Крім цього, за зверненням ОСОБА_2 відкрите кримінальне провадження щодо незаконної реєстрації садового будинку за ОСОБА_3 .
У травні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кузьмін Д. Л. подав відзиви на касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Баховського М. М., які мотивовані законністю й обґрунтованістю увалених апеляційним судом рішень у частині, яку оскаржує заявник, підстав для скасування яких немає, адже доводи касаційних скарг їх не спростовують.
У серпні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кузьмін Д. Л. подав клопотання про постановлення окремої ухвали.
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 подав додаткові пояснення до клопотання про постановлення окремої ухвали.
У січні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кузьмін Д. Л. подав додаткові пояснення до клопотання про постановлення окремої ухвали.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Баховського М. М. на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Баховського М. М. на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Кузьміна Д. Л. на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року.
30 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, після смерті якого залишилась спадщина, зокрема садовий будинок АДРЕСА_2, який на час смерті належав йому на праві власності.
26 червня 2023 року ОСОБА_1 як спадкоємець четвертої черги звернулась до ПН КМНО Малахова А. С. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 .
26 червня 2023 року ПН КМНО Малахов А. С. відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на садовий будинок у зв`язку з непідтвердженням нею проживання однією сім`єю із спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з інформацією, викладеною в листі Обслуговуючого кооперативу "Магнолія" від 17 липня 2023 року, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з березня 2015 року і до смерті ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в садовому будинку АДРЕСА_2, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, брали участь у витратах, пов`язаних з оплатою комунальних послуг, за спільні кошти підтримували належний стан садового будинку, проводили ремонт, спільно займались садівництвом та городництвом.
Допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції як свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підтвердили викладену в листі інформацію.
В провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебувала справа № 753/13711/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на спірний будинок. Позов ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що реєстрація права власності на садовий будинок відбулась незаконно, оскільки ОСОБА_3 ніколи не був членом обслуговуючого кооперативу "Магнолія", не мав стосунку до садового будинку, а реєстратору подано неповний пакет документів, необхідних для реєстрації права власності на будинок.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року забезпечено вказаний позов шляхом накладення арешту на спірний будинок.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Баховського М. М. непідлягають задоволенню, а касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Кузьміна Д. Л. підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.