ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 204/1907/24
провадження № 61-8049св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", Акціонерне товариство "Оксі Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2024 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
У 2024 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ "Райффайзен Банк", АТ "Оксі Банк", ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", третя особа - ОСОБА_2, в якому просить визнати борг за кредитним договором безпідставним, зобов`язати відповідачів списати з особового рахунку заборгованість, в тому числі і по нарахованим відсоткам.
Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 03 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2024 року апеляційну скаргу повернуто.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2024 року залишено без руху та надано строк десять днів з дня отримання копії ухвали для сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. 01 травня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження за його апеляційною скаргою, в обґрунтування заяви зазначає, що справа, яка розглядається, стосується захисту прав споживачів, а тому він звільнений від сплати судового збору.
Апеляційний суд не може погодитися з даним висновком щодо несплати судового збору позивачем, оскільки позов ОСОБА_1 про визнання боргу безпідставним та зобов`язання списання заборгованості не має жодного відношення до захисту прав споживачів відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".
Станом на 02 травня 2024 року вимоги ухвали апеляційного суду 22 квітня 2024 року не виконані, до суду апеляційної інстанції не надано докази сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. Наявність обставини щодо неусунення недоліків, зазначених в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року, дає суду підстави для застосування наслідків її невиконання.
Аргументи учасників справи
31 травня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 зазначив предметом позовних вимог безпідставне донарахування боргу за договором кредиту, незважаючи на існуюче судове рішення, яке набрало законної сили. Крім того, укладеним договором кредиту передбачена відповідальність інша ніж нарахована банком, що порушує права позивача як споживача. На підставі Закону України "Про захист прав споживачів" та правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц стверджує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", тому апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що доводи містять підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.
Позиція Верховного Суду
Європейський суд з прав людини зауважив, що "право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись із легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У частині п`ятій цієї статті передбачено, що якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
У пункті 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) зазначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів").
Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів").
Законодавець не передбачив виключення чи непоширення звільнення від сплати судового збору, передбаченого в частині третій статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", за позовом споживача пов`язаним із правочинами про надання споживчого кредиту.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Тлумачення норм статті 5 Закону України "Про судовий збір" та статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів"), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права. Такий висновок зроблений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 06 червня 2018 року у справі № 757/16507/16-ц зазначено, що "у цій справі ОСОБА_2 звернувся із позовом про захист прав споживача на стадії виконання кредитного договору № 2615/0908/71-085 від 30 вересня 2008 року, укладеного між ним та ВАТ "Сведбанк", та просив визнати недійсним договір факторингу в частині передачі його споживчого кредиту. […] Таким чином апеляційний суд безпідставно поклав на ОСОБА_2, який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов`язок зі сплати судового збору та передчасно визнав його апеляційну скаргу неподаною і повернув її".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2024 року у справі № № 752/7406/21 вказано, що "при поверненні апеляційної скарги апеляційний суд вказав, що норми Закону України "Про захист прав споживачів" не регулюють правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі; проте із таким висновком апеляційного суду погодитися неможливо; при зверненні до суду ОСОБА_1 просила: визнати протиправними дії ТОВ "Вердикт Капітал" щодо незаконного отримання статусу нового кредитора у кредитному договорі від 22 лютого 2008 року № 77.1/АА-00505.08.2, отриманому в іноземній валюті на споживчі цілі; […] отже, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом прав споживача".
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1, посилаючись на захист прав споживачів, просив визнати борг за кредитним договором безпідставним, зобов`язати відповідачів списати з особового рахунку заборгованість, в тому числі і по нарахованим відсоткам. Позов мотивований безпідставним донарахуванням його боргу у розмірі 825 012,83 грн за кредитним договором № 014/137375/3101/74 від 27 вересня 2007 року, укладеним між ним та Дніпропетровською ОД "Райффайзен Банк Аваль", що суперечить рішенню Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року по справі № 200/7417/14-ц, що набрало законної сили 20 грудня 2016 року. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2019 року у справі № 204/7054/18, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року, встановлено порушення його прав як споживача послуг банку;
при поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки у спірних відносинах є споживачем фінансових послуг за кредитним договором, а тому на правовідносини, які виникли між сторонами, поширюються положення Закону України "Про захист прав споживачів".
апеляційний суд не звернув увагу на зміст позовних вимог ОСОБА_1, який свідчить про те, що його позов пов`язаний із захистом прав позивача як споживача за договором про споживчий кредит.
За таких обставин апеляційний суд помилково поклав на ОСОБА_1 обов`язок зі сплати судового збору і передчасно повернув апеляційну скаргу.