ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 376/592/24
провадження № 61-15263св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат - Кучерук Максим Васильович,
на постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
у справі за заявою ОСОБА_1 (далі - заявник) про встановлення факту постійного проживання на території України,
заінтересована особа, - Білоцерківський об`єднаний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області,
прийняв постанову про таке:
I. Вступ
1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України.
2. Суд першої інстанції заявузадовольнив частково.
3. Апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви.
4. Заявник по справі оскаржив постанову апеляційного суду. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22 (провадження № 61-12995сво22) [1].
5. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині вимог про встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року).В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
ІІ. Короткий зміст вимог заяви
6. Заява обґрунтована, тим що:
- ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Махачкала, Дагестанської автономної республіки. З дитинства активно займався спортом - вільною боротьбою і неодноразово в підлітковому віці ставав призером змагань як регіонального, так і республіканського рівня;
- внаслідок запрошення батька заявника на нове місце роботи, спільно з матір`ю ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_3 у 1989 році сім`я переїхала на постійне місце проживання до м. Ворошиловград Української РСР (на даний час м. Луганськ, Україна);
- у спортивному клубі "Трудові резерви" м. Ворошиловград ОСОБА_1 продовжив займатися вільною боротьбою;
- у березні 1990 року, у м. Ворошиловград Української РСР, при досягненні 16 років заявник отримав паспорт громадянина Української РСР;
- після перемоги на кубку світу в м. Толедо (Іспанія) він був запрошений до федерації боротьби у м. Київ та продовжив власну спортивну кар`єру у школі олімпійського резерву, що знаходиться у м. Біла Церква Київської області;
- з 01 серпня 1991 року заявник разом з батьками переїхав на постійне місце проживання до м. Сквира Київської області, де сім`я винаймала квартиру та мала постійне місце проживання. Також це надавало можливість тренуватися у школі олімпійського резерву в м. Біла Церква;
- у грудні 1994 року він був призваний на військову службу як громадянин України та прийняв присягу на вірність народу України. Під час проходження військової служби був зарахований до складу національної збірної команди України з вільної боротьби;
- у подальшому у одному із паспортних столів м. Києва (якому саме на даний час не пам`ятає) на підставі паспорта радянського зразка отримав загальногромадянський закордонний паспорт України, для можливості участі у змаганнях за кордоном, як члена національної збірної команди України;
- за час служби у Збройних Силах України заявник виступав у складі національної збірної команди України з вільної боротьби, внаслідок чого на чемпіонатах Європи виборов бронзові медалі, а саме у м. Фрібург (Швейцарія) в 1995 році та у м. Будапешт (Угорщина) в 1996 році. Окрім того, як член Олімпійської збірної команди України брав участь у літніх олімпійських іграх в м. Атланта (США), де обійняв почесне 7 місце серед усіх учасників власної вагової категорії;
- після звільнення зі строкової служби, заявник продовжував проживати за адресою винайманого житла у АДРЕСА_1, тренуватися в Україні та займався підприємницькою діяльністю як самозайнята особа;
- маючи ряд великих замовлень, пов`язаних з його підприємницькою діяльністю заявник виїхав до Туреччини, де придбав собі житло, що надало можливість отримання посвідку на право проживання, де і проживав останнім часом;
- внаслідок землетрусу, що відбувся в Туреччині 06 лютого 2023 року, будинок, у якому знаходилася квартира заявника, був знищений та у зв`язку з цим він втратив частину документів, у тому числі й паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
- з метою відновити документи громадянина України звернувся до Посольства України в Турецькій республіці, однак йому було відмовлено через відсутність інформації в Міграційній службі України про нього як громадянина та про видані йому документи;
- вказує, що мав паспорт радянського зразка, однак втратив його та своєчасно не оформив паспорт громадянина України. Заявник також вказує про неможливість в інший спосіб встановити факт його постійного проживання на території України, тому звернувся до суду.
7. З урахуванням викладеного, заявник просив суд:
- встановити факт його постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року).
ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. РішеннямСквирського районного суду Київської області від 11 березня 2024 року заяву було задоволено частково.
Встановлено факт постійного проживання громадянина колишнього СРСР ОСОБА_1 на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) та набуття ним громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі - Закон № 2235-III), що надає йому право звернутися до відповідних органів для отримання документів, що підтверджують громадянство України.
В іншій частині вимог заяви було відмовлено.
9. При частковому задоволенні заяви, суд першої інстанціївиходив з того, що заявником надано належні докази, які свідчать про проживання громадянина колишнього СРСР ОСОБА_1 на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і набуття ним громадянства відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2235-III, що надає йому право звернутися до відповідних органів для отримання документів, які підтверджують громадянство України.
10. При відмові в іншій частині вимог, суд уважав, що встановлення факту постійного проживання громадянина колишнього СРСР ОСОБА_1 на території України на момент проголошення незалежності України і набуття ним громадянства України згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 2235-III з 24 серпня 1991 року саме по собі виключає необхідність встановлення факту його проживання на території України на момент набрання чинності Законом № 2235-III і набуття ним громадянства України згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2235-III з 13 листопада 1991 року, оскільки після встановлення першого із зазначених фактів другий не буде мати юридичного значення.
IV. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
11. Постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу заінтересованої особи задоволено, рішення Сквирського районного суду Київської області від 11 березня 2024 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України відмовлено.
12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви, апеляційний суд навів такі аргументи:
- з наданих до суду доказів не можливо встановити факт проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року та вони не свідчать про набуття громадянства заявником ОСОБА_1 ;
- саме по собі періодичне перебування на території України та участь в спортивних змаганнях не доводять факту, про встановлення якого просить заявник;
- зі змісту поданої до суду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, неможливо встановити у зв`язку з чим заявник позбавлений можливості відновити втрачені ним документи, чи звертався від за відновленням паспорта, тощо;
- подана заява про встановлення юридичного факту містить суперечливі доводи про те, де саме та коли саме на території України проживав заявник, а також щодо обставин отримання та втрати ним паспорту.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. У касаційній скарзі заявник просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
14. Касаційна скарга обґрунтована наступним:
- апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження факту проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року;
- апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статті 1, 3, 8 Закону № 2235-III та статті 1, 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII);
- на думку заявника, суд першої інстанції законно та обґрунтовано виходив з того, що з аналізу статтей 1, 2 Закону № 2232-XII вбачається, що військову службу в Збройних силах України могли проходити виключно громадяни України.
VI. Рух справи у суді касаційної інстанції
15. 15 листопада 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат - Кучерук М. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргуна постанову суду апеляційної інстанції.
16. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження.
17. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 31 грудня2024 року.
18. Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2025 року відзив заінтересованої особи повернуто без розгляду, справу призначено до судового розгляду.
VІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
19. ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Махачкала Дагестанської автономної радянської соціалістичної республіки, що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1
від 19 квітня 1974 року, актовий запис 674 (а. с. 7).
20. З 01 серпня 1991 року ОСОБА_1 проживав у м. Сквира Київської області, що підтверджується копією Договору оренди житлового приміщення від 01 травня 2014 року, у якому серед іншого є посилання на договір оренди житла від 01 серпня 1991 року, який був укладений між матір`ю заявника ОСОБА_2 та попереднім власником житла (а. с. 13-15).
21. До заяви також долучено Афідевіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О. В. 12 лютого 2024 року та зареєстрований в реєстрі за № 3574, у якому зафіксовані свідчення заслуженого майстра спорту України, заслуженого працівника фізичної культури і спорту України, олімпійського чемпіона, народного депутата IV-VII скликань, експрезидента Асоціації спортивної боротьби України ОСОБА_4 . Зі свідчень ОСОБА_4 вбачається, що він особисто знайомий з ОСОБА_1 з 1990 року. Познайомився з ним як з потенційним членом збірної команди УРСР, з яким велися відповідні переговори керівниками федерації вільної боротьби УРСР. Станом на серпень 1991 року ОСОБА_1 здійснював тренування у складі федерації вільної боротьби УРСР і в подальшому України. У той період тренування відбувалися у м. Біла Церква Київської області, а ОСОБА_1 постійно проживав у м. Сквира Київської області, де винаймав житло з грудня 1990 до кінця 1997 року. Він неодноразово приїжджав до заявника та зрідка міг переночувати. Точної адреси на даний час не пам`ятає. У складі збірної України з вільної боротьби, у період з 1993 по 1996 роки він спільно із заявником виступали у різних вагових категоріях. Зокрема, ОСОБА_1 на чемпіонатах Європи виборов бронзові медалі у м. Фрібург (Швейцарія) у 1995 році та у м. Будапешт (Угорщина) у 1996 році. Окрім того, як член Олімпійської збірної України заявник брав участь у літніх олімпійських іграх в м. Атланта (США), де обійняв почесне 7 місце серед усіх учасників власної вагової категорії. У грудні 1994 року громадянин України ОСОБА_1 був призваний на строкову службу до Збройних сил України. Прийняв присягу на вірність народу України. З урахуванням його діяльності, дійсну військову службу він проходив при спортивному клубі військово-повітряних сил України в так званій "спортроті". У жовтні 1996 року, після проходження дворічної строкової служби, ОСОБА_1 був звільнений з військової служби, а пізніше і виключений зі складу олімпійської збірної України з вільної боротьби. Де він проживав пізніше, а саме після 1997 року йому невідомо, оскільки після виключення ОСОБА_1 зі складу олімпійської збірної України в кінці 1996 року спілкування стало рідшим, а в подальшому взагалі припинилося. На даний час спілкування здійснюється по телефону.
22. Обставини зазначені у свідченнях ОСОБА_4 підтверджується також з інформацією вказаною в Листі Міністерства молоді та спорту України від 29 серпня 2023 року № 7592/4.3 та додатках до такого листа щодо виступів спортсмена національної збірної команди України з боротьби вільної ОСОБА_1 у 1995-1996 роках (а. с. 23).
23. Згідно з архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 4 від 08 січня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 05 грудня 1994 року був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6, від 07 грудня 1994 року № 79), 20 грудня 1994 року прийняв присягу на вірність народу України (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6, від 20 грудня 1994 року № 88), у період з 20 жовтня 1996 року до 24 жовтня 1996 року був відряджений у ІНФОРМАЦІЯ_7 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6, від 16 жовтня 1996 року № 115) та 28 жовтня 1996 року звільнений з військової служби як такий, що відслужив встановлені законом строки дійсної військової служби (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6, від 28 жовтня 1996 року № 119) (а. с. 22).
24. Дані зазначені в архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 4 від 08 січня 2024 року корелюються із записами наявними у Військовому квитку Серії НОМЕР_2, виданому на ім`я ОСОБА_1, копія якого надана заявником та долучена до матеріалів справи (а. с. 8-10).
25. Відповідно до листа Державної міграційної служби України від 24.01.2024 №6.1-799/2-24, встановлено, що за наявними у ДМС даними, інформацію щодо оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, не встановлено. Разом із цим повідомлено, що обліки підстав оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (оригінали заяв про видачу паспортів громадянина Країни зразка 1994 року) зберігалися в територіальних підрозділах ДМС, які здійснювали їх оформлення на паперових носіях у формі картотек. З урахуванням того, що всю територію Автономної Республіки Крим та окремих територій Донецької та Луганської областей, які відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України з 20 лютого 2014 року, та на територіях яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, повідомлено, що станом на теперішній час, перевірити факти оформлення паспорта громадянина України територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС, які здійснювали свої функції на зазначених територіях, не вбачається за можливе (а. с. 34).
26. З листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16 січня 2024 року № 1/2/682 вбачається, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та відповідно щодо нього відсутня особова справа та будь-яка інша інформація (а. с. 19).