ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 753/14855/18
провадження № 61-887св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалко Роман Олегович,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року у складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 грудня 2017 року між невстановленою особою за підробленим паспортом ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, серія та номер 9165, про продаж квартири за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Падалко Р. О.
Вона не була обізнана про укладення оспорюваного правочину, договір купівлі-продажу не підписувала, кошти від продажу майна не отримувала, повноваженнями щодо відчуження квартири нікого не наділяла, а отже оспорюваний договір купівлі-продажу укладено без волевиявлення її власника на підставі підроблених на ім`я позивача документів.
Просила суд:
витребувати з чужого незаконного володіння квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та повернути її у власність ОСОБА_4 ;
скасувати державну реєстрацію запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 листопада 2017 року, номер запису про право власності 23503349, щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за особою з паспортом НОМЕР_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомості:141503680000;
скасувати державну реєстрацію запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2017 року, номер запису про право власності 35030696, щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу номер 9165 від 19 грудня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 141503680000.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року задоволено заяву адвоката Кокоши Р. Г., який діє в інтересах ОСОБА_1, про залучення до участі у справі як правонаступника ОСОБА_4, яка вибула з процесу у зв`язку із смертю.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Витребувано з володіння ОСОБА_2 квартиру під номером АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1 .
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру під номером АДРЕСА_2 .
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру під номером АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 472,28 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи в межах кримінального провадження щодо дійсності підпису ОСОБА_4 у ряді документів, у тому числі у договорі купівлі-продажу спірної квартири, оцінюється судом як письмовий доказ у сукупності з іншими доказами (копією паспортів, дублікатів документів) та свідчить про той факт, що спірна квартира вибула з власності ОСОБА_4 поза її волею.
Суд звертає увагу що до 01 січня 2013 року державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення права власності та обтяжень нерухомого майна здійснювалась органами БТІ без наслідків втрати права власності на нерухоме майно у випадку тривалої його нереєстрації. Лише після 01 січня 2013 року на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та речових прав" ці повноваження покладено на Державну реєстраційну службу України. Таким чином, право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру було зареєстровано органами БТІ та не потребувало обов`язкової перереєстрації у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не може бути визнано судом недійсним. З правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року по справі 145/2047/16-ц вбачається, "що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення".
Оскільки ОСОБА_2 як зареєстрований власник спірної квартири на час вирішення спору набув її у власність на підставі оплатного договору купівлі-продажу від 19 грудня 2017 року, укладеного ним та особою, яка була встановлена на підставі паспорта на ім`я ОСОБА_4 (серія НОМЕР_1 ), він є добросовісним набувачем спірної квартири у розумінні положень статті 388 ЦК України, оскільки добросовісність набуття майна наявна тоді, коли майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати. Наслідком вибуття майна з володіння власника поза його волею є витребування такого майна від його останнього набувача (віндикація).
Зважаючи на те, що між ОСОБА_4 та відповідачем не існувало жодних юридичних відносин, а ОСОБА_1, який є правонаступником після смерті ОСОБА_4, позбавлений можливості у порядку звернення до нотаріуса отримати свідоцтво про права на спадщину та зареєструвати за собою право власності на спірне нерухоме майно, суд вважає, що вимога про витребування у відповідача з володіння спірної квартири заявлена відповідно до чинного законодавства і є правомірною, оскільки майно вибуло з володіння власника не з його волі.
Застосування у спірних правовідносинах речово-правового механізму повернення майна (віндикації) не позбавляє ОСОБА_2 як добросовісного набувача квартири можливості відновити свої права шляхом пред`явлення майнових вимог до продавця спірної квартири щодо повернення сплачених грошових коштів з підстав, передбачених статтею 661 ЦК України. Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі 753/11965/19.
У висновку Верховного Суду, що був викладений у постанові № 359/2597/18 від 25 травня 2021 року, зазначено, що наявність рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
Позивач не може у встановленому законом порядку захистити своє порушене право, а саме здійснити дії, пов`язані із внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру прав власності. Тому з метою відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне також скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 (з паспортом громадянина України серії НОМЕР_1, виданий 22 серпня 2002 року, видавник Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві) на спірну квартиру та скасувати державну реєстрацію права власності на неї ОСОБА_2 .
Відповідачем не було надано жодних доказів на спростування вимог позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Маслей І. М., подану в інтересах ОСОБА_2, задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 38818749 від 19 грудня 2017 року, номер запису про право власності: 24020696 скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір купівлі-продажу квартири від 19 грудня 2017 року від імені ОСОБА_4 підписано іншою особою, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірне майно вибуло з володіння власника поза її волею. При цьому, суд першої інстанції надав правильну оцінку як письмовому доказу висновку експерта № 8-4/1852 від 11 січня 2019 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні, натомість скаржником не наведено переконливих аргументів на спростування правильності та обґрунтованості висновку експерта, виконаного у процесі досудового розслідування.
Доводи апеляційної скарги в частині порушення прав відповідача як добросовісного набувача відхиляються колегією суддів, оскільки добросовісний набувач не позбавлений права вимагати відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, а також інших витрат. В межах цієї справи таких вимог заявлено не було.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_1 не є правонаступником у цій справі, відхиляються колегією суддів як помилкові. Згідно даних заповіту від 13 липня 2018 року ОСОБА_4 заповідала на випадок смерті все майно ОСОБА_1, відтак судом першої інстанції правильно вирішено питання процесуального правонаступництва.
Разом з тим, при вирішенні спору, судом першої інстанції не взято до уваги, що у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що судове рішення про задоволення віндикаційного позову саме по собі є достатньою підставою для внесення державним реєстратором відповідних записів до Державного реєстру. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Апеляційний суд уважає правильними висновки суду першої інстанції про витребування майна з володіння ОСОБА_2 і таке є достатньою підставою для внесення державним реєстратором відповідних записів до Державного реєстру. Тому рішення суду в частині скасування державної реєстрації прав власності на квартиру підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Аргументи учасників справи
У січня 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами не надано жодної оцінки тому, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 грудня 2017 року наділений усіма правами як власник майна, а отже це засвідчує його правомочність. У разі застосування статті 388 ЦК України відносно позивача як добросовісного набувача об`єкта нерухомості, це призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до конвенції з прав та основоположних свобод, оскільки в такому випадку на добросовісного набувача, яким є ОСОБА_2, покладено надмірний індивідуальний тягар. А тому за такого правового висновку стаття 388 ЦК України не підлягає застосуванню.
Судами попередніх інстанцій не встановлено наявності такого суспільного інтересу у потребі правонаступника ОСОБА_1 у спірному майні, який би дозволяв дійти висновку про наявність підстав у втручання у майнові права ОСОБА_2 як добросовісного набувача спірного нерухомого майна.
Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності чи недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 не розслідувано і обставин заволодіння квартирою поза волею власника не встановлено, яке було закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого. Спадкоємців у обвинуваченого немає, тобто ОСОБА_2 немає до кого пред`явити цивільний позов.
Кримінального провадження за фактом підробки документів, а саме паспорта громадянки України - ОСОБА_4 не існує, оскільки ні особисто ОСОБА_4, ні жоден з її представників не порушували питання та відповідно не зверталися за даним фактом в порядку статті 214 КПК України до будь-яких правоохоронних органів України.
Не встановлено і недійсності виданих дублікатів правовстановлюючих документів на квартиру, які не скасовано та з такими заявами потерпіла взагалі не зверталась, і щодо винесеної постанови про втрату первинних документів, на підставі яких отримувались дублікати правовстановлюючих документів, де заявником виступала померла позивачка ОСОБА_4, не скасовано доручень і не визнано, що вони є підроблені. А отже за життя ОСОБА_4 не вважала такі документи підробленими та виготовленими без її участі.
Об`єкт нерухомості за указаною адресою був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 з дотриманням належної правової процедури з боку відповідача - на основі нотаріально посвідченого договору-купівлі продажу квартири від 19 грудня 2017 року. ОСОБА_2 перед покупкою здійснював особисто разом з дружиною огляд спірної квартири. Ціна квартири відповідала її стану та місцю розташування. При посвідченні вказаного договору у приватного нотаріуса Падалка Р. О. будь-яких підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії не було, були надані усі необхідні документи з боку продавця, які не викликали сумнівів у їх достовірності, у зв`язку з чим договір між сторонами було укладено та посвідчено у встановленому законом порядку. Тому не керівник агентства нерухомості "Диво", не нотаріус, не тим паче особисто відповідач не мали жодних сумнівів із приводу власника квартири. Таким чином, ОСОБА_2 при вчиненні правочину 19 грудня 2017 року не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження спірного майна, оскільки правомочності продавця на таке відчуження були перевірені нотаріусом та підтвердженні відповідними документами, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто відповідач набув квартиру у власність за відплатним договором від нібито ОСОБА_4 (особи, що видавала себе за ОСОБА_4 ), яка по логіці речей мала право її відчужувати, адже була законним власником цієї квартири. Тобто у цьому випадку відповідач є добросовісним набувачем, із чим погодився як суд першої інстанції, так і представник позивача - адвокат Кірчев В. у відзиві на апеляційну скаргу та апеляційний суд.
Як судом першої, так і апеляційної інстанції, не приділено жодної уваги тому факту, що фактично з 19 грудня 2017 року (день коли з боку відповідача було придбано спірну квартиру) квартира перебувала у спільній сумісній власності подружжя, про що зазначалося неодноразово. Тобто, майно за договором набуто в спільну сумісну власність, то у разі задоволення віндикаційної вимоги і витребування майна тільки в одного із співвласників, таким судовим рішенням було вирішено права іншого із співвласників, більш того дане майно є єдиним майном подружжя як і їх місцем проживання. Рішеннями судів питання про втручання в права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_6 не вирішувалися у порушення частини третьої статті 65 СК України. Факт перебування відповідача у зареєстрованому шлюбі на момент укладення угоди купівлі-продажу від 19 грудня 2017 року відомий із матеріалів досудового розслідування та відповідно з матеріалів, які стали підставою для укладання угоди, а саме згодою дружини на укладання договору купівлі-продажу.
Окрім цього судами також не враховано і те, що посилання на копію експертного висновку № 8-4/1852 від 25 квітня 2018 року в рамках кримінального провадження, яка завірена нібито старшим слідчим Дарницького ГУ НП у м. Києві Бондар А. Р., не є і не може бути належним доказом в рамках цивільної справи, оскільки право завірення будь-яких документів, і зокрема експертних висновків, має виключно та установа, яка їх видала. Крім того, вказана копія висновку надана до справи з порушенням статті 83 ЦПК України.
ОСОБА_2 здійснив поліпшення квартири, але це питання не порушувалося ні позивачем, ні жодним з його представників. А тому він відповідно до частини четвертої статті 390 ЦК України має право на відшкодування здійснених ним витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна. Тобто були понесені витрати на поліпшення стану квартири, а саме: проведені ремонтно-відновлювальні роботи, встановлено сантехнічне обладнання, неодноразово змінювались як самі замки, так і вхідні двері, оскільки навмисно заливались та забризкувались невідомими особами клеєм. Витрати на ремонт у кімнаті та службових приміщеннях квартири були необхідними, оскільки технічний стан житла був незадовільний та не надавав можливості його використання за прямим призначенням - забезпечення нормального проживання фізичної особи. Проведені відповідачем відновлювальні ремонтні роботи значно поліпшили експлуатаційні властивості квартири, оскільки до ремонту квартира слугувала нібито для зберігання купи речей невідомого походження та стояв різкий сморід з самого порогу квартири. В квартирі проведені ремонтно-будівельні роботи, погашені комунальні борги, оскільки відповідач з дружиною проживає у цій квартирі, яка є їх єдиним житлом. Відповідач після укладення спірного договору купівлі-продажу прийняв майно у власність, а саме: утримує майно, переоформив на себе рахунки для сплати комунальних послуг, постійно проживає у вказаній квартирі.
Окрім цього, судами не враховано і той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла позивач у справі - ОСОБА_4 . Нею було залишено заповіт від 13 липня 2018 року, який складений об 13 годині 40 хвилин, відповідно до якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті на користь ОСОБА_1 зробила розпорядження: "все моє майно, де б воно не була та з чого б воно не складалось і, взагалі, все те, що буде мені належати на день моєї смерті і на то я матиму право за законом". Однак станом на 13 липня 2018 року квартира не була у власності померлої ОСОБА_4, вона вибула із її власності 19 грудня 2017 року. Тому ОСОБА_1 не набув право власності на спірне майно в порядку спадкування.
Щодо неодноразових заяв про уточнення позовних вимог, то заяви як від 22 жовтня 2018 року (т. 1, а. с. 130-136), так і від 11 грудня 2018 року (т. 1, а. с. 184-191) не відповідають вимогам частини п`ятої статті 49 ЦПК України та підлягали би поверненню позивачу судом першої інстанції, однак указаного не було зроблено.
У лютому 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_7 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що суд першої інстанції оцінивши висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи в межах кримінального провадження щодо дійсності підпису ОСОБА_4 у ряді документів, у тому числі у договорі купівлі-продажу спірної квартири, у сукупності з іншими доказами (копією паспортів, дублікатів документів), зробив правильний висновок, що спірна квартира вибула з власності ОСОБА_4 поза її волею. В свою чергу, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що суд першої інстанції з дотриманням положень статті 89 ЦПК України правильно уважав його належним, що у сукупності з іншими наявними у справі доказами підтверджує доводи позивача. На стадії розгляду цієї справи судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції відповідач не заперечував вказані обставини.
Разом з тим, відповідач відмовлявся співпрацювати з позивачем щодо встановлення обставин вибуття квартири з власності ОСОБА_4 . Натомість, посилається на надмірний тягар покладений на нього через недбалість органів державної влади, не враховуючи при цьому законодавство України, численну судову практику, а також те, який тягар покладався на ОСОБА_4, а далі на ОСОБА_8 в результаті такого зухвалого вибуття квартири з володіння ОСОБА_4 без її волі. По суті, суд дійшов правильного висновку, що між позивачем та відповідачем не існувало жодних юридичних відносин, тому вимога про витребування у відповідача з володіння спірної квартири є правомірною, оскільки майно вибуло з володіння власника не з його волі.
Застосування у спірних правовідносинах речово-правового механізму повернення майна (віндикації) не позбавляє ОСОБА_2 як добросовісного набувача квартири можливості відновити свої права шляхом пред`явлення майнових вимог до продавця спірної квартири щодо повернення сплачених грошових коштів, з підстав передбачених статтею 661 ЦК України. Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 753/11965/19 (провадження № 61-1157св21).
Не відповідає дійсності також посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що кримінального провадження за фактом підробки документів, а саме паспорта громадянки України ОСОБА_4, взагалі немає, оскільки обвинувальний акт в кримінальному провадженні, на який неодноразово посилався позивач та відповідач, був складений та направлений до суду щодо ОСОБА_5 за вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України.
Відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували поліпшення умов життя в спірній квартирі. Більше того, відповідачем не було надано жодних доказів загалом на спростування вимог позову.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права, застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, 18 березня 2020 року у справі
№ 199/7375/16-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 592/7963/16-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 367/5525/16-ц, від 04 жовтня 2019 року у справі № 759/14874/15-ц, 09 жовтня 2019 року у справі № 367/2829/16-ц, 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 2-4352/11, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц).
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23).
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2025 року поновлено касаційне провадження у справі.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартири. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_4 належала однокімнатна квартира АДРЕСА_2,що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_2 від 23 грудня 1998 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Харківської районної державної адміністрації міста Києва.
Право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру було зареєстровано органами БТІ.
У вказаній квартирі проживала та була зареєстрована ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки КП "Липкижитлосервіс" від 12 червня 2009 року ОСОБА_4 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 по догляду за ОСОБА_9 - особою з інвалідністю першої групи, який потребує постійного догляду та не здатний до самообслуговування.
У доданих до позовної заяви документах наявні дві різні копії паспорта на ім`я ОСОБА_4 : паспорт серії НОМЕР_3 виданий 22 серпня 2002 року Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві та паспорт серії НОМЕР_1 виданий 22 серпня 2002 року Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Згідно з відповіддю ДМС України ГУ ДМСУ в м. Києві Дарницького районного відділу паспорт серії НОМЕР_3, виданий 22 серпня 2002 року Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві, оформлений на підставі паспорта серії НОМЕР_4, виданого Печерським МВВС м. Києві, є дійсним. Водночас інформація зазначена у заяві про видачу паспорта серії НОМЕР_1 не відповідає долученій до запиту копії паспорта.
Особа, використовуючи паспорт серії НОМЕР_1 виданий на ім`я ОСОБА_4, який їй ніколи не видавався, звернулася до державних органів та комунальних установ з метою отримання дублікатів правовстановлюючих технічних документів, зокрема:
06 жовтня 2017 року невідома особа, яка діяла від імені ОСОБА_4, отримала реєстраційний номер облікової картки платника податків в ДПІ Дарницького району ГУ ДФС у м. Києві;
невстановлена особа, яка діяла на підставі паспорту ОСОБА_4 НОМЕР_1, довіреністю від 06 жовтня 2017 року уповноважила онука ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт НОМЕР_5 ) представляти інтереси з питань приватизації та оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_1 ) 07 листопада 2017 року звернулась до керівника АО Відділ з питань майна комунальної власності та приватизації державного фонду апарату Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про видачу дублікату свідоцтва про право власності на квартиру;
за заявою ОСОБА_4 та на підставі паспорту серії НОМЕР_1 Дарницькою районною адміністрацією в м. Києві видано наказ № 89/22182-Х від 13 листопада 2017 року про визнання оригіналу свідоцтва про право власності, виданого на підставі розпорядження відділу приватизації житла Харківської районної державної адміністрації, недійсним. 13 листопада 2017 року особі, що діяла від імені ОСОБА_4 на підставі паспорту серії НОМЕР_1, був виданий дублікат свідоцтва про право власності на квартиру;
на підставі отриманих документів, 13 листопада 2017 року ТОВ "Архітектурне бюро технічних ідей" виготовлено новий технічний паспорт на квартиру.
З відповіді ТОВ "Архітектурне бюро технічних ідей" № 01 від 09 липня 2018 року убачається, що відсутні будь-які замовлення або укладені договори на виконання послуг з ОСОБА_4 з паспортними даними серії НОМЕР_3 та НОМЕР_1 . Разом з цим, до ТОВ "Архітектурне бюро технічних ідей" зверталася особа для виготовлення технічного паспорту, яка діяла на підставі довіреності.
На підставі отриманих дублікатів правовстановлюючих та технічних документів особою, що використовувала паспорт на ім`я ОСОБА_4 серії НОМЕР_1, 16 листопада 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на квартиру за ОСОБА_4
25 листопада 2017 року за заявою ОСОБА_4 Печерським УП ГУНП в м. Києві в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження за №120171000600006034 за фактом нанесення ОСОБА_4 24 листопада 2017 року тілесних ушкоджень, за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.
Згідно з попереднім договором № 09/12 від 09 грудня 2017 року, укладеним між ОСОБА_4, особа якої була встановлена на підставі паспорта на ім`я ОСОБА_4 серія НОМЕР_1, та ОСОБА_2, предметом договору є квартира АДРЕСА_2, загальною площею 36,65 кв. м та складається з 1 кімнати, житлова площа 19,10 кв. м.
19 грудня 2017 року між ОСОБА_4, особа якої була встановлена на підставі паспорта на ім`я ОСОБА_4 серія НОМЕР_1, та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу серія та номер 9165 про продаж квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Падалко Р. О.
25 квітня 2018 року Дарницьким УП ГУНП в м. Києві в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження за №12018100020003726 за заявою ОСОБА_4 про вчинення злочину за фактом незаконного заволодіння її квартирою невідомими особами шляхом підробки документів.
Під час судового розгляду було досліджено засвідчену копію висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 8-4/1852 від 11 січня 2019 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12018100020003726, який був отриманий представником позивача від Дарницького УП ГУНП у м. Києві. Вказана копія висновку експерта засвідчена підписом слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві Бондар А. Р.
Згідно із висновками експерта № 8-4/1852 від 11 січня 2019 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи підписи від імені ОСОБА_4 в графі продавець у Договорі купівлі-продажу від 19 грудня 2017 року; в графі після слів "відповідальність за достовірність наданих документів несе…" та графі "ПІБ підпис" Заяви-опису про надання адміністративних послуг від 07 листопада 2017 року; в графі після слів "Підписи наймача та членів сім`ї" та графі "Підпис" Заяві керівникові органу приватизації Дарницької РДА в Києві; в графах "підпис/Продавець" Попереднього договору № 09/12 від 09 грудня 2017 року; в графі під написом "Зміст ст.ст. 240, 245-249 ЦК України, ст. 237-239, 244, 248-250, щодо поняття довіреності, її форми, строків …" Довіреності 06 жовтня 2017 року; після слів "Написано власноручно 26.10.2017р…." Заяви від імені ОСОБА_4 до Дарницького УП ГУНП у м. Києві - виконанні не ОСОБА_4, а іншою особою.
Допитаний як свідок ОСОБА_11 повідомив, що є директором Агенства нерухомості "Диво". До агенства звернувся відповідач ОСОБА_2 з приводу придбання квартири, яке здійснювало пошук квартири відповідачу. Після відшукання квартири, до агентства прийшла жінка, яка представилася її власницею, з чоловіком, який представився її онуком. Представники Агенства двічі показували квартиру відповідачу. Він був особисто присутній на угоді купівлі-продажу квартири. ОСОБА_2 передавав кошти безпосередньо жінці віком 70-75 років, яка за документами була власницею квартири. Угода укладалася за дублікатами документів, оскільки онук повідомив, що оригінали були втрачені. Агенство не перевіряє документи, оскільки це входить до повноважень нотаріуса. В подальшому в рамках кримінальної справи він був допитаний як свідок.