ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/15777/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О. О. - головуючий, Баранець О. М., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,
за участю представників:
товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія": Шевчук В. А.,
приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго": Прилєпов О. А,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024
у складі колегії суддів: Іоннікова І. А. - головуючий, Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.
та на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2024
суддя: Пукас А. Ю.
у справі № 910/15777/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія"
до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 1 784 153,10 грн,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", відповідач) про стягнення інфляційних втрат - 234 695,64 грн, 3 % річних - 1 549 457,46 грн, 23 694 841,78 грн - пені та 15 255 149,79 грн - штрафу.
2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019 № 0285-09021 за період березень - вересень 2022 року, лютий - червень 2023 року.
3. Позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до суми нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі 1 784 153,10 грн.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
4. Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 910/15777/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" 3 % річних - 1 348 424,33 грн, інфляційні втрати - 18 245,61 грн та судовий збір - 20 500,05 грн. Відмовлено у задоволенні іншої частини позову. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 584 249,87 грн.
5. Судові рішення мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань у частині оплати вартості послуги зі збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
6. Суд першої інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок (уточнений) та встановив, що за послуги надані за період лютий - червень 2023 невірно вирахувано позивачем дату початку настання у відповідача обов`язку з оплати послуги (без прив`язки до трьох робочих днів згідно з п. 13.4 Порядку), у зв`язку з чим за підрахунками суду обґрунтованими та правомірними є нарахування інфляційних втрат - 18 245, 61 грн та 3 % річних - 1 348 424, 33 грн.
7. Суд першої інстанції, з позицією якого погоджується суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки останні виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання та не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.
Крім того, місцевий господарський суд взяв до уваги, що проценти річних нараховані позивачем за встановленою у ст. 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3% річних.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
8. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 та на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 910/15777/23.
9. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
10. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норми права (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19 (сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові).
11. Відповідач наголошує на тому, що оскільки відповідач не здійснював користування коштами, належними до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими.
12. Скаржник у касаційній скарзі посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, яка звернула увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
13. Відповідач вказує на те, що Велика Палата Верховного Суду принципово наголошує на тому, що зменшення судом нарахованих відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є юридично можливим, а відтак, відмова судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях у розгляді питання про зменшення зазначених нарахувань є хибною та такою, що не відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
14. Також скаржник вказує, що за оперативною інформацією, станом на 25.10.2023 заборгованість ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" за договором про надання послуг з передачі електричної енергії перед відповідачем згідно з актами приймання-передачі складає 304 159 011,91 грн.
Через несплату позивачем отриманих послуг з передачі електричної енергії, у відповідача виникла ситуація з несвоєчасною сплатою заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
15. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить Суд відмовити відповідачеві в задоволенні касаційної скарги, судові рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
16. 01.07.2019 між позивачем (постачальником) та відповідачем (замовником) укладено типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із закупівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Замовник сплачує постачальнику вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору.
17. Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 за № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.
18. Згідно з п. 4.1 договору сторони цього договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства.
19. Під час виконання умов цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" (п. 6.1 договору).
20. Згідно з п. 7.1 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 6 від 06.10.2023 до договору) цей договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2023.
21. Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду з позовом спір у сторін виник з огляду на порушення відповідачем строків оплати за надану позивачем послугу за період березень - вересень 2022 року, лютий - червень 2023 року.
22. Відповідачем не заперечуються обсяги та якість наданих послуг за спірний період.
23. Судом встановлено, що за період березень - вересень 2022 року, лютий - червень 2023 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затверджено вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
24. Суди попередніх інстанцій, враховуючи затверджені постановами НКРЕКП тарифи на послуги за спірний період та положення п. 13.4 Порядку, встановили дати настання зобов`язання у відповідача з оплати за надані послуги.
Позиція Верховного Суду
25. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ПрАТ "НЕК "Укренерго" зобов`язань в частині оплати за послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за договором від 01.07.2019, надані за період березень - вересень 2022 року, лютий - червень 2023 року.
26. Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
27. За приписами ст. 11 цього Кодексу, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
28. Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
29. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
30. За приписами ч. 2 ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема:
1) забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії;
2) виконання функцій постачальника універсальних послуг;
3) виконання функцій постачальника "останньої надії";
4) надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей;
5) підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії.
Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
31. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
32. Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами склались правовідносини, пов`язані із наданням послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, на підставі договору.
33. Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.
34. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26.04.2019 (із змінами) затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел (далі - Порядок).
35. Зазначений Порядок поширюється на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, кандидатів у такі виробники, переможців аукціону, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (далі - ПУП), оператора системи передачі (далі - ОСП) та адміністратора комерційного обліку (п. 1.2 гл. 1 Порядку).
36. Пунктом 13.4 гл. 13 Порядку (в редакції, яка була чинна у спірний період) передбачено, що ОСП здійснює 100 % оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
37. За правилами п. 1 ч. 4 постанови НКРЕКП "Про особливості визначення обсягу та проведення розрахунків за вироблену електричну енергію генеруючими установками приватних домогосподарств під час дії в Україні воєнного стану" № 396 від 26.04.2022 ОСП має здійснювати оплату ПУП вартості наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - Послуга), на період дії воєнного стану в Україні, а також протягом 60 днів після його припинення чи скасування, згідно з Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641, з урахуванням таких особливостей, зокрема у кожному розрахунковому періоді (календарний місяць) перераховувати ПУП кошти в обсягах податкових зобов`язань відповідного ПУП у розмірі не менше 19,5% від вартості виробленої електричної енергії з альтернативних джерел енергії генеруючими установками приватного домогосподарства понад власне споживання (далі - сума податкових зобов`язань), яка розраховується як сума добутків обсягу купленої у споживача електричної енергії виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства та відповідного "зеленого" тарифу. Зазначену суму податкових зобов`язань розраховує ПУП та доводить до відома ОСП разом з актом приймання-передачі Послуги. Зазначені у цьому підпункті перерахування здійснюються ОСП в рахунок оплати вартості наданої ПУП Послуги відповідно до актів приймання-передачі Послуги.
38. Постановою НКРЕКП "Про внесення змін до постанов НКРЕКП від 26.04.2022 № 396" від 17.05.2022 № 509 визначено, що зазначені у цьому підпункті перерахування здійснюються ОСП у рахунок оплати вартості наданої ПУП послуги відповідно до актів приймання-передачі послуги не пізніше 55 днів після закінчення відповідного розрахункового періоду, що становить календарний місяць (крім лютого 2022 року).
39. 30 січня 2023 року постановою НКРЕКП № 153 визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2022 № 396 "Про особливості визначення обсягу та проведення розрахунків за вироблену електричну енергію генеруючими установками приватних домогосподарств під час дії в Україні воєнного стану" (зі змінами).
40. Суди попередніх інстанцій, враховуючи затверджені постановами НКРЕКП тарифи на послуги за спірний період та положення п. 13.4 Порядку, встановили дати настання зобов`язання у відповідача з оплати за надані послуги.
41. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
42. Судами встановлено порушення відповідачем строків оплати за надану позивачем послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, обсяги та якість яких відповідачем не заперечуються, за період березень - вересень 2022 року, лютий - червень 2023 року.
43. Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
44. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
45. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
46. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
47. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). (Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).
48. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у ст. 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.
49. Оскільки відповідачем послуги зі збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії оплачувалися з порушенням строків, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат.
50. Суд першої інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок (уточнений) та встановив, що за послуги надані за період лютий - червень 2023 року невірно вирахувано дату початку настання у відповідача обов`язку з оплати послуги (без прив`язки до трьох робочих днів згідно п. 13.4 Порядку) у зв`язку з чим за підрахунками суду обґрунтованими та правомірними є нарахування інфляційних втрат - 18 245, 61 грн та 3 % річних - 1 348 424, 33 грн.
51. Судом першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат.
52. Відповідач підставою касаційного оскарження зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, в постанові Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо стягнення 3% річних та інфляційних.
53. У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
54. За обставинами справи № 902/417/18 у п. 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру відсоткової ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. За товар вартістю 205 538,92 грн до подання позовної заяви до суду відповідач сплатив 107 157,00 грн. Заборгованість в розмірі 98 381,92 грн відповідач сплатив після відкриття провадження у справі. Водночас на цю заборгованість, яка на момент звернення до суду з позовом ще не була погашена, позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, а разом 182 024,32 грн, що майже в два рази перевищувало суму основного боргу.
55. Врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже вирішено судами попередніх інстанцій стягнути, та відмовити у стягненні відсотків річних.
56. Тобто, у постанові від 18.03.2020 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, врахувала фактичні обставини справи № 902/417/18, а саме встановлення процентів річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості.
57. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 звертає увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
58. Водночас у справі, що розглядається, судом першої інстанції враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, щодо можливості зменшення розміру процентів річних, також ураховано, що проценти річних нараховані позивачем за встановленою у ст. 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% річних, тому висновки, зроблені в оскаржуваних судових рішеннях відповідають висновкам, викладеним у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами за інших встановлених судами обставин, що зумовило прийняття відповідного рішення.
59. Крім того, у постановах від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, на які посилається скаржник, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних.
60. Також Верховний Суд зазначає, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню за клопотанням боржника, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.
Подібні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23.
61. Верховний Суд бере до уваги, що у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала про право суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, проте про можливість зменшення інфляційних втрат не зазначала.
62. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень жодним чином не суперечать наведеним скаржником у касаційній скарзі постановам Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
63. Таким чином, підстава касаційного оскарження не знайшла свого підтвердження.