ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 214/11040/21
провадження № 51-4307км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2024 року щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286? Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 286? КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років.
Вирішено питання щодо цивільного позову, долі речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду, 27 жовтня 2021 року близько 20:38, в темний час доби при увімкненому міському освітленні, ОСОБА_8, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (концентрація алкоголю 3,0 ‰), чим заздалегідь позбавив себе можливості об`єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи технічно справним автомобілем "ЗАЗ Lanos" (д. н. з. НОМЕР_1 ), який належить на праві власності ОСОБА_9, рухаючись в населеному пункті проїзною частиною дороги (в крайній правій смузі для руху) на вул. Волгоградській зі сторони пр. Гагаріна у напрямку вул. Марійської в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зі швидкістю не менше 75,6 км/год, із пасажирами ОСОБА_10 на передньому пасажирському сидінні та ОСОБА_11 на задньому пасажирському сидінні, в районі будинку № 8 грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, підпункту "б" пункту 2.3, підпункту "а" пункту 2.9, 10.1, 12.3, 12.4, підпункту "б" пункту 12.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, здійснюючи рух з перевищенням максимально допустимої в населеному пункті швидкістю, не виконавши покладені на нього обов`язки, як на водія, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, проявивши неуважність до дорожньої обстановки та ігноруючи її зміни, за відсутності перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, не урахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати автомобілем, втратив контроль над його керуванням, виїхав за межі проїзної частини праворуч, де допустив зіткнення передньою правою частиною автомобіля "ЗАЗ Lanos" із електроопорою № 365.
Порушення водієм ОСОБА_12 вимог п. 12.1 Правил Дорожнього руху знаходиться у причинному зв`язку із характером настання дорожньо-транспортної події (далі - ДТП), внаслідок якої потерпілому ОСОБА_11 спричинено середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.
Крім цього, внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження, від яких він помер на місці.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 20 червня 2024 року залишив без змін вирок районного суду, а апеляційні скаргисторін захисту та обвинувачення - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7, надаючи свою оцінку доказам, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що в матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують перебування ОСОБА_6 під час ДТП у стані алкогольного сп`яніння.
Зокрема, ставить під сумнів достовірність висновку експерта № 3156 від 06 грудня 2021 року про наявність в крові засудженого під час скоєння 27 жовтня 2021 року ДТП алкоголю із концентрацією 3,0 ‰, оскільки такий ступінь сп`яніння, як зазначає захисник, є алкогольним отруєнням, критичним станом, за якого неможливо навіть стояти на ногах, а не те, щоб керувати транспортним засобом, а тому вважає вказаний доказ недопустимим. Крім того, стверджує, що ця експертиза була проведена незаконно, оскільки відібраний зразок крові у ОСОБА_6 слідчим не було визнано речовим доказом, чому суди не дали належної оцінки.
Також вказує на те, що відібрання зразків крові проведено за ініціативою лікаря без повідомлення про це ОСОБА_6 та яке не зафіксоване у журналі реєстрації відбору зразків в Криворізькій міській лікарні № 2.
Крім іншого звертає увагу на час відібрання крові (19:40, тобто за годину до вчинення ДТП), який зазначений у медичних документах, що, на його думку, свідчить про відсутність належних доказів, які б підтверджували факт відібрання у ОСОБА_6 крові для перевірки на наявність алкоголю саме після вчинення ДТП.
Крім цього, акцентує на порушенні вимог "Порядку відбору від живих осіб біологічного матеріалу, поводження з ними та організація проведення токсикологічних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" від 18 січня 2011 року щодо способу упакування біологічного матеріалу, а також те, що на флаконах зі зразками відсутнє прізвище лікаря та його підпис.
Наполягає на тому, що суд першої інстанції не вирішив питання щодо того, чи мав ОСОБА_8 технічну можливість запобігти ДТП, і чи відповідають його дії в цій ситуації вимогам ПДР за обставин, на яких наполягав ОСОБА_8, а саме за втручання потерпілого ОСОБА_13 у процес керування транспортним засобом, у зв`язку з чим виникла раптова необхідність зміни напрямку руху. Вважає, що суд безпідставно відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання про проведення додаткової комплексної судово-трасологічної, відеотехнічної, фототехнічної та автотехнічної експертизи. Наголошує, що суд так і не встановив достовірний механізм ДТП.
Підсумовуючи, стверджує, що провищезазначені порушення зазначалось в його апеляційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції не звернув на них уваги, що призвело до постановлення судового рішення, яке не відповідає вимогам КПК, а тому підлягає скасуванню.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу сторони захисту заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі сторони захисту, просили її задовольнити, прокурор ОСОБА_5, обґрунтовуючи свою позицію заперечила проти задоволення касаційної скарги, просила оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Таким чином, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки є судом права, а не факту.
Зі змісту касаційної скарги адвоката ОСОБА_7 убачається, що захисник, крім іншого, порушує питання про перегляд судових рішень через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду.
Проте зазначені обставини були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог статей 433, 438 КПК, не підлягають, а отже, під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин провадження, встановлених судами.
Оскаржувані судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі сторони захисту. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Вирішуючи питання про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286? КК, районний суд послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК.
У вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286? КК, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. У мотивувальній частині вироку суд виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки. З позицією місцевого суду погодився і апеляційний суд, який зауважив про безпідставність доводів сторони захисту стосовно незаконності та необґрунтованості оскарженого вироку з мотивів невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження щодо доведеності вини обвинуваченого.
За версією сторони захисту, пасажир ОСОБА_10 (потерпілий) втрутився в керування ОСОБА_12 транспортним засобом, що призвело до втрати контролю над автомобілем останнім та спричинення ДТП.
Тобто, сторона захисту фактично стверджувала про відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286? КК.
Однак Верховний Суд не погоджується з цією позицією, з огляду на таке.
Злочин, передбачений ст. 286? КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2, 3, 4 ст. 286? КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку. Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - ч. 1, тяжке тілесне ушкодження - ч. 2, смерть потерпілого -3, загибель кількох осіб - ч.4); причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286? КК.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286? КК, тобто знаходилися у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286? КК.
Повертаючись до матеріалів провадження, слід зазначити, що суд першої інстанції, спростовуючи версію сторони захисту щодо втручання ОСОБА_10 в процес керування транспортним засобом ОСОБА_12 послався на: - показання самого обвинуваченого, потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_14, свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, експерта ОСОБА_17, а також на письмові докази, зокрема: - протокол огляду місця ДТП від 27 жовтня 2021 року з фототаблицею та план-схемою до нього; - протокол огляду трупа від 27 жовтня 2021 року; - висновок експерта за результатами проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 5779-21 від 17 листопада 2021 року; - висновок експерта за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 5780/5781-21 від 22 листопада 2021 року; - відеофайли ДТП, які містяться на диску CD-R №LH3154 YB25041529D1 від 27 жовтня 2021 року (вул. Волгоградська, м. Кривий Ріг); - протокол слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_18 від 24 листопада 2021 року; - висновок експерта № КСЕ-19/104-23/18927 від 22 червня 2023 року; - висновки судово-медичних експертиз (трупа від 16 листопада 2021 року № 2550 та від 03 листопада 2021 року № 2550-1, встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_11 від 06 грудня 2021 року № 1774 та ОСОБА_6 від 06 грудня 2021 року № 1775, щодо стану алкогольного сп`яніння щодо ОСОБА_6 від 06 грудня 2021 року № 3156 та ОСОБА_11 від 06 грудня 2021 року № 3157) та рядом інших письмових доказів, детально відображених у вироку.
Так, районний суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що потерпілий ОСОБА_11 пояснив, що сидів у салоні автомобіля позаду, посередині, відволікся від стеження за обстановкою, нахилив голову і не бачив моменту зіткнення та втручання пасажира ОСОБА_10 в керування транспортним засобом ОСОБА_12 . При цьому обвинувачений ОСОБА_8 пояснив, що після втручання ОСОБА_10 в керування транспортним засобом, він мав прийняти міри для зупинки автомобіля негайно, але хотів це зробити пізніше, після проїзду світлофору.
Між тим, перевіряючи версію обвинуваченого (щодо втручання ОСОБА_10 в процес керування транспортним засобом ОСОБА_12 ), місцевий суд за клопотанням сторони захисту призначив комплексну судово-трасологічну, відеотехнічну, фототехнічну та авто-технічну експертизу, якою встановлено, що саме невідповідність дій водія ОСОБА_6 транспортного засобу "ЗАЗ Lanos" (д. н. з. НОМЕР_1 ) вимогам пунктів 12.1, 12.4, підпункту "б" п. 12.9 ПДР з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку із настанням ДТП.
За цією ж експертизою визначена швидкість руху автомобіля на обраній ділянці шляху, становила не менше 75,6 км/год, що є порушенням вимог пункту 12.4 ПДР щодо швидкості руху, дозволеної в населених пунктах.
В даній дорожній обстановці водій автомобіля "ЗАЗ Lanos" ОСОБА_8 мав технічну можливість запобігти ДТП, за умови дотримання ним вимог пункту 12.1 ПДР.
Згідно з пунктом 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Таким чином, доводи касатора про те, що пасажир ОСОБА_10 втрутився в процес керування ОСОБА_12 транспортним засобом, що призвело до втрати контролю над керуванням та спричинило ДТП, не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються дослідженими доказами.
Крім іншого захисник у касаційній скарзі ставить під сумнів докази щодо перебування ОСОБА_6 під час ДТП у стані алкогольного сп`яніння, проте суд касаційної інстанції вважає ці доводи непереконливими, з огляду на таке.
З матеріалів провадження вбачається, що висновком експерта від 06 грудня 2021 року № 3156 встановлено, що в наданій крові громадянина ОСОБА_6 виявлений етиловий спирт у концентрації 3,0 проміллє. Не виявлені: метиловий, ізопропіловий, пропілів, ізо-бутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аліловий спирти.
Доступ до цього зразку крові був отриманий на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2021 року в порядку, визначеному КПК.
З висновку експерта № 3156 слідує, що наданий на дослідження флакон зі зразками крові був закритий та заклеєний, мав напис з текстом прізвище " ОСОБА_19", ім`я " ОСОБА_20", по батькові " ОСОБА_21", рік народження "ІНФОРМАЦІЯ_2", час "22:40", номер "2498", відповідальний " ОСОБА_22", обстежуваний - "ОСОБА_19".
Також експерт, формуючи свій висновок № 1775 (щодо тілесних ушкоджень), дослідив оригінал медичної картки стаціонарного хворого № 23340 в якій наявний запис - "употребение алкоголя (клинически). Кров на алкоголь взята".
Таким чином, Верховний Суд погоджується з судами попередніх інстанцій, що відсутні будь-які сумніви щодо перебування ОСОБА_6 на момент ДТП в стані алкогольного сп`яніння, яке, відповідно до висновку експерта, становить у концентрації 3,0 проміллє.
Твердження захисника про те, що відібрання біологічного зразку відбулось о 19:40 27 жовтня 2021 року, тобто за годину до вчинення ДТП, спростовуються записами медичної карти хворого № 23340 на ім`я ОСОБА_6, де зазначено, що 27 жовтня 2021 року о 21:13 ОСОБА_6 доставлено до КП "Криворізька міська лікарня № 2", що, на думку Суду, є технічною опискою і не впливає на результат наявності алкоголю в крові засудженого. Крім того, у висновку № 3156 зазначено, що на вилученому флаконі наявний надпис "рік народження 1982, дата 27.10., час 22:40, номер 2498, відповідальний Колодько, обстежуваний - ОСОБА_19", що також свідчить про помилковість зазначення часу.
Доводи сторони захисту про те, що порушено порядок відібрання крові в ОСОБА_6, тобто без його згоди, колегія суддів уважає необґрунтованими, враховуючи пункт 8 розділу І та пункт 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено Наказом МВС, МОЗ України 09 листопада 2015 № 1452/735 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, відповідно до яких, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я. Також з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Тобто, зразки крові та сечі містять інформацію, зміст якої не залежить від волі особи, в якої вони відбираються.
Твердження сторони захисту про те, що кров, яку відібрали в ОСОБА_6 в день ДТП, на його думку, була підмінена (з огляду на концентрат алкоголю в крові), а також щодо кількості флаконів вилученого біологічного матеріалу, колегія суддів уважає голослівними, враховуючи, що матеріали кримінального провадження не містять будь-якої інформації про звернення адвоката з цього приводу до правоохоронних органів.
Інші доводи захисника, що стосуються переоцінки фактичних обставин (щодо неможливості керувати транспортним засобом, маючи 3 промілле алкоголю в крові) та достовірності доказів, Суд не бере до уваги, адже вони не є предметом касаційного розгляду відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК.
Перевіривши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд надав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі сторони захисту, які є аналогічними за своїм змістом доводам у касаційній скарзі захисника, та навів підстави прийнятого рішення.
Разом із цим, дійшовши вказаних вище висновків, апеляційний суд, врахувавши встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження й докази, досліджені й перевірені місцевим судом під час судового розгляду, яким місцевий суд надав відповідну правову оцінку, дійшов безспірного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, за яке його засуджено. При цьому апеляційний суд не давав іншу оцінку доказам, ніж ту, яку дав суд першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Із матеріалів кримінального провадження, зокрема із оскаржуваної ухвали апеляційного суду слідує, що цей суд під час перегляду вироку місцевого суду в апеляційному порядку дотримався вказаних вимог закону, дав належну оцінку доводам, зокрема, сторони захисту, викладеним у його апеляційній скарзі, в тому числі і щодо допустимості доказів, які є аналогічними доводам у його касаційній скарзі, та із зазначенням мотивів прийнятого рішення залишив без змін вирок суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вмотивовано зазначив, що дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 286? КК кваліфіковано правильно, викладені у вироку висновки суду про доведеність його вини у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально відображеними у вироку доказами, які не викликають сумнівів у їх достовірності.
На переконання колегії суддів касаційного суду, перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає приписам статей 370, 419 КПК, а тому доводи захисника про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є безпідставними.
Порушень вимог норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено.
Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд