ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 676/6556/20
провадження № 61-13939 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - адвокат Семенов Сергій Володимирович,
третя особа - приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Семенова Сергія Володимировича, на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2024 року у складі судді Швець О. Д.
та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 24 липня 2020 року
ОСОБА_2, керуючи автомобілем "OPEL Vectra-C", номерний знак НОМЕР_1,
по проспекту Грушевського у місті Кам`янець-Подільському Хмельницької області,
не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням транспортного засобу та здійснив наїзд на належну їй автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію, чим порушив пункт 12.1
Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України
від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).
Вина ОСОБА_2 у вказаній дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) установлена постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 серпня 2020 року (справа № 676/3735/20).
У результаті наїзду належна їй автомобільна газонаповнювальна компресорна станція отримала механічні пошкодження, зокрема пошкоджено корпус колонки
та вузол обліку. Згідно з актом обстеження (дефектації) від 15 жовтня 2020 року, складеного спеціалістами товариства з обмеженою відповідальністю
"АГНКС-СЕРВІС" (далі - акт обстеження), вартість відновлювального ремонту газонаповнювальної компресорної станції 542 700,00 грн. Завдані їй збитки ОСОБА_2 у добровільному порядку не відшкодував.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 542 700,00 грн у відшкодування майнової шкоди, 4 950,00 грн витрат на обстеження заправної колонки та 5 430,00 грн судового збору.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області
від 12 жовтня 2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2
й залучено приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "УПСК") до участі у справі як третю особу,
яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області
від 01 березня 2024 року, з урахуванням ухвали цього самого суду про виправлення описки від 23 травня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 416 300,00 грн
у відшкодування майнової шкоди та 4 950,00 грн витрат за виготовлення акту обстеження.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 4 163,05 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ДТП 24 липня 2020 року сталася з вини ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована у ПрАТ "УПСК".
Згідно з актом обстеження вартість відновлювального ремонту належної позивачці газонаповнювальної компресорної станції складає 542 700,00 грн. ПрАТ "УПСК" виплатило ОСОБА_1 127 400,00 грн страхового відшкодування. Тому ОСОБА_2 має відшкодувати позивачці 416 300,00 грн майнової шкоди, тобто різницю між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням, а також 4 950,00 грн витрат на виготовлення акту обстеження. Розмір завданої позивачці майнової шкоди відповідач у визначений процесуальним законом спосіб не спростував.
Суд першої інстанції застосував відповідні норми ЦК України та Закону України
від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі -
Закон № 1961-IV), врахував судову практику Верховного Суду.
Розподіл судових витрат здійснено з урахуванням статті 141 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області
від 01 березня 2024 року у частині розміру майнової шкоди та судових витрат змінено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 244 863,00 грн
у відшкодування майнової шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 234,57 грн витрат
на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 2 571,56 грн судового збору
за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування позивачці різниці вартості між фактичним розміром майнової шкоди та отриманим страховим відшкодуванням, проте помилився, визначаючи розмір майнової шкоди.
Вирішуючи спір, районний суд урахував акт обстеження, за яким вартість послуг
і робіт із виготовлення прямого вузла обліку пошкодженої колонки складатиме
542 700,00 грн. Проте, зазначений акт не вказує на розмір реальної вартості втраченого майна або необхідних для відновлення пошкодженої автомобільно-газонаповнювальної компресорної станції робіт, тобто не підтверджує розмір завданих ОСОБА_1 прямих збитків.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості матеріального
збитку пошкодженого майна - двохпостова газова колонка 5-6, що знаходиться
за адресою: АДРЕСА_1,
від 23 листопада 2020 року, складеного товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертна компанія" (далі - звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку), вартість відновлювального ремонту автомобільно-газонаповнювальної компресорної станції з урахуванням зносу
без податку на додану вартість становить 372 263,00 грн. Цей звіт об`єктивно вказує на розмір завданих ОСОБА_1 прямих збитків.
ОСОБА_2 не спростував цей звіт, а рецензія на звіт від 18 липня 2023 року, здійснена товариством з обмеженою відповідальністю "Центр незалежної оцінки "Проскурів-Експерт" (а. с. 28-29, т. 2), містить узагальнені та неконкретні тези щодо неправильності оціночних дій й вона не може враховуватися.
Оскільки ПрАТ "УПСК" здійснило страхову виплату позивачці у розмірі
127 400,00 грн, то ОСОБА_2 повинен відшкодувати ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 244 863,00 грн (372 263,00 грн - 127 400,00 грн).
ОСОБА_1 є власницею пошкодженого майна, а тому збитки мають бути відшкодовані їй як фізичній особі. Використання позивачкою автомобільно-газонаповнювальної компресорної станції для здійснення підприємницької діяльності не впливає на висновок суду щодо суб`єкта відшкодування.
Врахований судом першої інстанції акт обстеження не є належним і допустимим доказом щодо розміру майнової шкоди, а тому витрати на його виготовлення
не підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання судових витрат (судовий збір, витрати на правничу допомогу), апеляційний суд урахував суму сплаченого ОСОБА_1 судового збору
за подання позовної заяви та часткове задоволення її позову, а також докази понесення ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, й виходив із принципу пропорційності задоволених вимог і застосував частину десяту статті 141
ЦПК України, за якою суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.
Суд апеляційної інстанції застосував норми ЦК України та Закону України
№ 1961-IV.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У жовтні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Семенов С. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає
неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суди встановили обставини,
що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4
частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі від 25 жовтня 2024 року. Витребувано справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 судові рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку
не оскаржила.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки по суті спору, не врахували всі обставини справи й невірно визначили розмір майнової шкоди.
Апеляційний суд, змінюючи розмір майнової шкоди, який стягнуто з відповідача
на користь позивачки, врахував звіт про незалежну оцінку вартості матеріального
збитку. Вказаний звіт складено з недоліками, у ньому визначено вартість майна,
яке не було пошкоджено в результаті ДТП, він не містить кошторисної частини, розмір майнової шкоди у звіті є завищеним.
При цьому суд апеляційної інстанції помилково не врахував подану відповідачем рецензію на звіт про оцінку вартості матеріального збитку.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Нежитлова будівля автомобільно-газонаповнювальної компресорної станції, розташована по АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 є володільцем автомобіля "OPEL Vectra-C", номерний знак НОМЕР_1 .
23 червня 2020 року ПрАТ "УПСК" і ОСОБА_2 уклали договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АР/8147569), за умовами якого ПрАТ "УПСК" застрахувало відповідальність володільця вищевказаного автомобіля на випадок заподіяння ним шкоди третім особам під час ДТП, на строк із 24 червня 2020 року до 23 серпня
2020 року включно. Цим договором визначено ліміти відповідальності страховика на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, - 260 000,00 грн;
за шкоду, заподіяну майну, - 130 000,00 грн (франшиза - 2 600,00 грн).
24 липня 2020 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем "OPEL Vectra-C", номерний знак НОМЕР_1, по проспекту Грушевського у місті Кам`янець-Подільському Хмельницької області, порушив пункт 12.1 ПДР і не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням транспортного засобу, здійснив наїзд на автомобільно-газонаповнювальну компресорну станцію. У результаті ДТП автомобіль та автомобільно-газонаповнювальна компресорна станція отримали механічні пошкодження.
04 серпня 2020 року ОСОБА_1 повідомила ПрАТ "УПСК" про ДТП.
05 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала страховій компанії заяву про страхове відшкодування.
Постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області
від 06 серпня 2020 року у справі № 676/3735/20 ОСОБА_2 визнано винним
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн
(а. с. 7, т. 1).
Згідно з актом обстеження від 15 жовтня 2020 року виявлені пошкодження корпусу колонки, пошкодженні прямі дільниці замірного вузла обліку, які не підлягають відновленню. Право на виготовлення прямого вузла обліку має тільки завод - виробник даної колонки, або ці роботи має можливість виконати товариство
з обмеженою відповідальністю "АГНКС-СЕРВІС". Вартість послуг та робіт складатиме 542 700,00 грн (а. с. 8, т. 1).
Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку пошкодженого майна, складеного на замовлення ПрАТ "УПСК" (а. с. 79-88, т. 2), ринкова вартість відновлювального ремонту пошкодженого майна з урахуванням зносу без податку на додану вартість становить 372 263,00 грн.
На підставі платіжного доручення від 11 грудня 2020 року № 16282 ПрАТ "УПСК" перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 127 400,00 грн страхового відшкодування.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Семенова С. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим
є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення районного суду у незміненій частині
та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної
або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами
та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України
"Про страхування").
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові)
або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV.
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами
за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП
та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 указаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому
цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну
потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди
(стаття 28 Закону № 1961-IV).
Розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства (стаття 31 вищевказаного Закону).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно
із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування
чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду
від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18,
з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позивачка посилалася на те, що ОСОБА_2 здійснив ДТП, зокрема наїзд
на належну їй автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію. У результаті наїзду автомобільна газонаповнювальна компресорна станція отримала механічні пошкодження.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81
ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених
цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
(частина перша статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування
(частина друга статті 78 ЦПК України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
Вирішуючи спір, судами встановлено, що ДТП, унаслідок якої було пошкоджено майно позивачки, сталася з вини відповідача. Тобто ОСОБА_2 завдав майнову шкоду ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля "OPEL Vectra-C", номерний знак НОМЕР_1, була застрахована ПрАТ "УПСК", яке визнало ДТП страховим випадком і виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування
у розмірі 127 400,00 грн. Тобто частину завданої їй майнової шкоди відшкодовано страховою компанією (у межах ліміту страхового відшкодування).
З урахуванням наведеного, встановивши фактичні обставини справи, суди зробили вірні висновки про те, що відповідач повинен відшкодувати ОСОБА_1 завдану майнову шкоду, зокрема різницю між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.
Вирішуючи питання розміру майнової шкоди, яку завдано позивачці внаслідок ДТП, суд першої інстанції виходив із наданого позивачкою акту обстеження, за яким вартість послуг і робіт із відновлення пошкоджень складатиме 542 700,00 грн.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення районного суду в частині, зокрема, розміру майнової шкоди, обґрунтовано виходив із того, що зазначений акт не вказує на розмір реальної вартості втраченого майна або необхідних для його відновлення робіт, тобто не підтверджує розмір завданих ОСОБА_1 прямих збитків. Апеляційний суд надав належну правову оцінку вказаному акту.
Цей акт є неналежним і недопустимим доказом, а тому він не може бути врахований при визначенні розміру майнової шкоди. Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що на ОСОБА_2 не можуть бути покладені витрати позивачки за складання цього акта у розмірі 4 950,00 грн.
Вирішуючи питання розміру майнової шкоди, який завдано позивачці відповідачем, суд апеляційної інстанції правильно врахував звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобільно-газонаповнювальної компресорної станції, з урахуванням зносу
без податку на додану вартість, становить 372 263,00 грн.
Цей звіт об`єктивно вказує на розмір завданих ОСОБА_1 прямих збитків.
Відповідач у силу положень норм ЦПК України не спростував правильність указаного звіту. При цьому судом апеляційної інстанції вірно не враховано надану позивачем рецензію на звіт про оцінку вартості матеріального збитку,
так як вказаний документ містить узагальнені доводи щодо неправильності оціночних дій. Відповідна рецензія не може підмінювати собою сам звіт про оцінку, який судом апеляційної інстанції вірно оцінено у визначений процесуальним законом спосіб. З урахуванням принципу змагальності цивільного судочинства, судом оцінено зазначену рецензію і вірно не враховано її при вирішенні спору,
що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.
Отже, суд апеляційної інстанції вірно вважав, що розмір завданої ОСОБА_1 майнової шкоди склав 372 263,00 грн.
Оскільки ПрАТ "УПСК" здійснило страхову виплату позивачці у розмірі
127 400,00 грн, тому ОСОБА_2 повинен відшкодувати ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 244 863,00 грн, тобто різницю між фактичним розміром шкоди
та отриманим страховим відшкодуванням.
Верховний Суд ураховує, що касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів
у частині невірного розподілу витрат на правничу допомогу, тому судові рішення
у цій частині не переглядаються.
Рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції узгоджуються з судовою практикою Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду, тобто суди виконали вимоги частини четвертої статті 263
ЦПК України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, що спростовує доводи касаційної скарги
у цій частині. Судова практика Верховного Суду з указаного питання є сталою
та сформованою, підстави для відступу від неї відсутні. У кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками по суті вирішення спору, а вказане не може бути правовою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами всебічно, повно
та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400
ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення.