ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 757/30627/18-ц
провадження № 61-6778св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Неселовської Вікторії Вікторівни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 квітня 2023 року, ухвалене у складі судді Остапчук Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (далі - ПАТ "КиївЗНДІЕП") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення, зняття з реєстрації, усунення перешкод у користуванні власністю, скасування протоколу спільної наради, визнання ордера недійсним.
Уточнена позовна заява ПАТ "КиївЗНДІЕП" мотивована тим, що до його статутного фонду в процесі корпоратизації товариства було передано будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 була поселена до гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2, у зв`язку із перебуванням в трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством "КиївЗНДІЕП" (далі - ВАТ "КиївЗНДІЕП"), назву якого змінено на ПАТ "КиївЗНДІЕП", на умовах контракту на підставі наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 27 вересня 2006 року № 233 "ОС".
16 жовтня 2012 року наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 504 "ОС" ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора ПАТ "КиївЗНДІЕП" на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за станом здоров`я.
20 жовтня 2017 року ПАТ "КиївЗНДІЕП" направило ОСОБА_1 вимогу про звільнення нею займаного житлового приміщення, оскільки гуртожиток на АДРЕСА_1 призначений для проживання аспірантів, які проходять підвищення своєї кваліфікації в аспірантурі, та працівників ПАТ "КиївЗНДІЕП", яким вона не є.
Таким чином, ОСОБА_1 без будь-яких правових підстав володіє приміщенням блоці № НОМЕР_1 у зазначеному гуртожитку.
Крім того, ОСОБА_1, використовуючи службове становище, самовільно захопила приміщення блоку НОМЕР_3 (загальну кухню (підсобне приміщення)) площею 12,3 кв. м та приміщення буфету площею 36,3 кв. м, загальною площею 48,6 кв. м, та самоправно, без наявності на те дозвільних документів, здійснила перепланування цих приміщень.
Такими діями ОСОБА_1 завдала істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ПАТ "КиївЗНДІЕП".
ПАТ "КиївЗНДІЕП" вважало наявними підстави для поновлення йому процесуального строку оскарження видачі ордера, посилаючись на те, що лише із заперечень ОСОБА_1 дізналося про протокол спільної наради та видачу ордера.
Крім того, ордер на житлову площу в гуртожитку від 10 січня 2007 року № 01 виданий з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки ордер може бути виданий лише на житлові приміщення.
Відповідно до технічного паспорта блоки НОМЕР_3 та НОМЕР_4 - це два різні приміщення з окремим входом у кожне приміщення. Блок НОМЕР_3 та підсобне приміщення, яке розташоване поряд з блоком НОМЕР_3, згідно з технічним паспортом не є житловими, а зазначені як підсобні приміщення. Також блок НОМЕР_3 не відповідав санітарним і технічним вимогам для житлового приміщення, тому на час видачі ордера ОСОБА_1 блок АДРЕСА_3 та підсобне приміщення, яке знаходиться поряд, не були житловими приміщеннями, у зв`язку з чим ордер на ці приміщення житлова комісія не мала права видавати.
Зважаючи на викладене, з урахуванням уточнення позовних вимог, ПАТ "КиївЗНДІЕП" просило суд:
- виселити ОСОБА_1 із займаного приміщення, загальною площею 34,5 кв. м, житловою площею 23,3 кв. м, в гуртожитку на АДРЕСА_2, без надання іншого житлового приміщення та зняти з реєстраційного обліку;
- усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність ПАТ "КиївЗНДІЕП" приміщення блоку НОМЕР_3, а саме: буфет площею 36,3 кв. м та підсобне приміщення площею 12,3 кв. м, у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати протокол спільної наради адміністрації та профспілкового комітету ВАТ "КиївЗНДІЕП" від 10 січня 2007 року в частині надання голові правління ВАТ "КиївЗНДІЕП" ОСОБА_1 ордера на постійне проживання в гуртожитку ВАТ "КиївЗНДІЕП" блоки НОМЕР_3, 12 із сусіднім побутовим приміщенням, загальною площею 83,7 кв. м;
- визнати недійсним ордер на житлову площу в гуртожитку від 10 січня 2007 року № 01, виданий ОСОБА_1 на блоки НОМЕР_3, 12.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, позов ПАТ "КиївЗНДІЕП" задоволено частково.
Скасовано протокол спільної наради адміністрації та профспілкового комітету ВАТ "КиївЗНДІЕП" від 10 січня 2007 року в частині надання голові правління ВАТ "КиївЗНДІЕП" ОСОБА_1 ордера на постійне проживання в гуртожитку ВАТ "КиївЗНДІЕП" блоки НОМЕР_3, НОМЕР_1 із сусіднім побутовим приміщенням, загальною площею 83,7 кв. м.
Визнано ордер на житлову площу в гуртожитку від 10 січня 2018 року № 01, виданий ОСОБА_1 на блоки НОМЕР_3, НОМЕР_1, у частині нежитлових приміщень недійсним.
Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити нежитлові приміщення: блок НОМЕР_3 - буфет площею 36,3 кв. м та підсобне приміщення площею 12,3 кв. м - в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що виселення ОСОБА_1 з гуртожитку, блоку АДРЕСА_4, на підставі статті 132 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) без надання іншого житлового приміщення є необґрунтованими, оскільки вселена вона була в це приміщення на законних підставах, тому позовна вимога про виселення задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про скасування протоколу спільної наради адміністрації та профспілкового комітету ВАТ "КиївЗНДІЕП" від 10 січня 2007 року в частині надання голові правління ВАТ "КиївЗНДІЕП" ОСОБА_1 ордера на постійне проживання в гуртожитку ВАТ "КиївЗНДІЕП" блоки НОМЕР_3, НОМЕР_1 із сусіднім побутовим приміщенням, загальною площею 83,7 кв. м, та визнання недійсним ордера від 10 січня 2007 року № 01, суд вважав, що вони підлягають задоволенню, оскільки зазначені документи видані на порушення вимог статей 128, 129 ЖК України у зв`язку з тим, що ордер на вселення видається лише на житлові приміщення, а відповідно до технічного паспорта гуртожитку від 17 грудня 2001 року випливає, що блоки НОМЕР_3, НОМЕР_1 - це два різні приміщення, між якими наявна несуща стіна без видимих ознак втручання.
Також підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити нежитлові приміщення: блок АДРЕСА_5 .
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції було встановлено, що при зверненні до суду з позовом до позовної заяви не було долучено ордера та не ставилося питання про визнання його недійсним. Вперше ордер було долучено до матеріалів справи разом із запереченнями ОСОБА_1, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що про спірне рішення та видачу ордера позивач дізнався лише із заперечень відповідача, яка була головою правління, тому відповідно до статті 263 ЦК України строк позовної давності не пропущено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Неселовська В. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила суд скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про закриття провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до вимог частини першої статті 130 ЖК України 10 січня 2007 року між ВАТ "КиївЗНДІЕП" та ОСОБА_1 укладено договір оренди (найму) житлового приміщення № 01, згідно з умовами якого наймачу та членам його сім`ї було передане для проживання житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 .
На цей час термін дії цього договору не сплив, він ніким не оскаржувався, недійсним у судовому порядку не визнаний, тому є чинним.
Крім того, вказує, що матеріали справи містять докази того, що у складі приміщення блоку НОМЕР_4 нежитлові приміщення відсутні, що підтверджується технічним паспортом від 20 лютого 2019 року, що не було враховано судами попередніх інстанцій.
Також суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку, що ПАТ "КиївЗНДІЕП" не було пропущено строк позовної давності щодо визнання недійсним ордера від 10 січня 2007 року № 01, оскільки бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності.
Підставами касаційного оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, зокрема суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-2535цс15, від 15 липня 2017 року у справі № 6-1367цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) та у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 128/4336/15-ц (провадження № 61-9023св18), від 26 червня 2019 року у справі № 404/6748/15-ц (провадження № 61-17486св18).
Відзив на касаційну скаргу від ПАТ "КиївЗНДІЕП" не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У червні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 27 вересня 2006 року № 233 "ОС" ОСОБА_1 призначено на посаду керівника ВАТ "КиївЗНДІЕП" терміном з 27 вересня 2006 року до 26 вересня 2007 року виключно на умовах контракту (т. 1, а. с. 20).
Згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 січня 2012 року припинено дію контракту від 20 серпня 2010 року № 06, укладеного між Міністерством регіонального розвитку та будівництва України та ОСОБА_1, відповідно до підпункту "б" пункту 25 розділу 5, та звільнено генерального директора ПАТ "КиївЗНДІЕП" ОСОБА_1 із займаної посади 16 жовтня 2012 року на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України та за станом здоров`я (т. 1, а. с. 21).
Відповідно до витягу з протоколу спільної наради адміністрації та профспілкового комітету ВАТ "КиївЗНДІЕП" від 10 січня 2007 року ними прийнято спільне рішення про надання голові правління ВАТ "КиївЗНДІЕП" ОСОБА_1 ордера на постійне проживання в гуртожитку ВАТ "КиївЗНДІЕП" (правонаступник - ПАТ "КиївЗНДІЕП") та додаткову площу згідно з вимогами Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208 та реєстрацію в приміщенні гуртожитку, згідно з її зверненням, погодженим зі спостережною радою, а саме житлове приміщення 2-й поверх, блоки НОМЕР_3, НОМЕР_1 з сусіднім побутовим приміщенням, загальною площею 83,7 кв. м (т. 1, а. с. 131).
На виконання цього рішення ВАТ "КиївЗНДІЕП" видало на ім`я ОСОБА_1 ордер від 10 січня 2007 року № 01 на право зайняття із сім`єю у складі з 3-х осіб житлової площі у гуртожитку на АДРЕСА_6, загальною площею 83,7 кв. м, житловою площею 56,6 кв. м (т. 1, а. с. 132).
Факт передання у користування житлового приміщення блоків НОМЕР_3, НОМЕР_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до умов договору оренди (найму) житлового приміщення від 10 січня 2007 року № 01, підтверджується актом прийому-передачі житлової площі від 10 січня 2007 року (т. 1, а. с. 133).
З цього акта випливає, що ОСОБА_1 передано у користування житлове приміщення:
1) блоки НОМЕР_3, НОМЕР_1, загальною площею 83,7 кв. м, житловою площею 56,6 кв. м, які складаються з двох кімнат, які потребують поточного ремонту.
2) сумісний санітарно-гігієнічний вузол, загальною площею 6,9 кв. м, який потребує поточного ремонту.
3) коридор площею 4,9 кв. м, який потребує поточного ремонту.
4) кухню площею 8,7 кв. м, яка потребує поточного ремонту.
5) комору площею 2,9 кв. м, яка потребує поточного ремонту.
Згідно з актом обстеження помешкання блоків НОМЕР_3, НОМЕР_1 гуртожитка ВАТ "КиївЗНДІЕП", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 11 грудня 2006 року в сукупності житлове приміщення НОМЕР_3, НОМЕР_1 - це цілісний єдиний 2-х кімнатний блок з кухнею, загальною площею 83,7 кв. м, житловою площею 56,6 кв. м. Приміщення блоків НОМЕР_3, НОМЕР_1, розташовані на другому поверсі та за проєктом є житловими приміщеннями і відповідають всім санітарним та технічним вимогам законодавства України до об`єктів житлового фонду. Таким чином, житлові блоки НОМЕР_3, НОМЕР_1 складаються із двох житлових кімнат (56,6 кв. м), сумісного санітарно-гігієнічного вузла (6,9 кв. м), коридору (4,9 кв. м), кухні (8,7 кв. м) та комори (2,9 кв. м) (т. 1, а. с. 225, 226).
Відповідно до листа ПАТ "КиївЗНДІЕП" від 16 травня 2017 року № 01-524 ОСОБА_1 повідомлено, що було проведено інвентаризацію майна в ПАТ "КиївЗНДІЕП", у тому числі і в гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_1, де вона на цей час проживає, та виявлено, що вона займає блок НОМЕР_4, який налічує більше двох кімнат, загальною площею 83,70 кв. м, у зв`язку з чим ПАТ "КиївЗНДІЕП" попросило її надати документи, що засвідчують право на проживання в зазначеному гуртожитку (т. 1, а. с. 25).
20 жовтня 2017 року ПАТ "КиївЗНДІЕП" направило ОСОБА_1 вимогу про звільнення житлового приміщення № 01-1057, відповідно до якої її повідомлено, що вона без жодних правових підстав займає житлове приміщення блок № НОМЕР_1, загальною площею 83,70 кв. м, та зобов`язано на підставі статті 132 ЖК України в місячний термін з часу отримання цієї вимоги звільнити зайняте приміщення (т. 1, а. с. 22).
Згідно з технічним паспортом на житловий блок АДРЕСА_7, виготовленим 20 лютого 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральне БТІ" приміщення НОМЕР_3, НОМЕР_1 в гуртожитку на АДРЕСА_1 є житловими (т. 2, а. с. 56-61).
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подала до Печерського районного суду міста Києва заяву про застосування строку позовної давності (т. 1, а. с. 89).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Неселовської В. В. підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Положеннями статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 310 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 311 ЦК України передбачено, що фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ ЖК України.
Згідно зі статтею 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Отже, гуртожитком є зареєстрована у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради як гуртожиток жила будівля, що відповідає певним вимогам, в якій особам у зв`язку з трудовими відносинами або навчанням в учбовому закладі надається за плату та за ордером, що видається власником гуртожитку, у тимчасове користування жила площа.
Положеннями статті 128 ЖК України передбачено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
Відповідно до статті 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Згідно зі статтею 130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом.
Сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення (частини перша-третя статті 132 ЖК України).
Вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, суди повинні з`ясовувати, чи є гуртожитком будинок, приміщення в якому займає особа, зокрема: чи зареєстрований він як гуртожиток у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів; чи побудований будинок як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санітарно-епідеміологічної станції на його заселення як гуртожитку; чи видавався, відповідно до статті 129 ЖК України та Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208, ордер на зайняття особою жилої площі в гуртожитку, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян; чи є штати для обслуговування гуртожитку; як оплачується проживання тощо.
Частиною третьою статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 6-2010цс16).
Частиною другою статті 58 ЖК України передбачено, що ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами встановлено, що відповідно до витягу з протоколу спільної наради адміністрації та профспілкового комітету ВАТ "КиївЗНДІЕП" від 10 січня 2007 року ними прийнято спільне рішення про надання голові правління ВАТ "КиївЗНДІЕП" ОСОБА_1 ордера на постійне проживання в гуртожитку ВАТ "КиївЗНДІЕП" (правонаступник -
ПАТ "КиївЗНДІЕП") та додаткову площу згідно з вимогами Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208 та реєстрацію в приміщенні гуртожитку, згідно її звернення, погодженого зі спостережною радою, а саме житлове приміщення 2-й поверх, блоки НОМЕР_3, НОМЕР_1 з сусіднім побутовим приміщенням, загальною площею 83,7 кв. м.
Судом першої інстанції була вирішена позовна вимога про скасування вказаного протоколу від 10 січня 2007 року та зазначений протокол скасовано.
Верховний Суд не погоджується з таким висновком, так як обраний спосіб захисту є неефективним і не призведе до відновлення порушеного права, оскільки зазначений протокол вичерпав свою дію в момент видачі ордеру, коли на його виконання ВАТ "КиївЗНДІЕП" видало на ім`я ОСОБА_1 ордер від 10 січня 2007 року № 01 на право зайняття із сім`єю у складі з 3-х осіб житлової площі у гуртожитку на АДРЕСА_6, загальною площею 83,7 кв. м, житловою площею 56,6 кв. м.
Статтями 58, 59 ЖК України визначені підстави і порядок видачі ордера та визнання ордера на жиле приміщення недійсним. Зокрема, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
Отже, ордер на жиле приміщення визнається судом недійсним у випадку, коли при вирішенні питання про надання жилого приміщення мали місце: неправомірні дії службових осіб; було порушено порядок та умови їх надання і такий позов заявлений до суду не пізніше трьох років з дня видачі ордера.
Разом із цим, особа, яка вважає, що її права або інтереси порушені, може звернутися до суду за їх захистом лише в межах визначеного законодавством строку.
Так, за правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України та в інших нормах матеріального права.
Зокрема, частиною другою статті 59 ЖК України визначено, що вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
Крім того, відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Частина друга статті 59 ЖК України є спеціальною нормою, що регулює питання початку перебігу позовної давності (з дня видачі ордера) та визначає строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про визнання ордера недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження НОМЕР_4-50гс20) зроблено висновки, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Водночас саме на позивача покладений обов`язок доведення тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
У справі, яка переглядається в касаційному порядку, встановлено, що ордер від 10 січня 2007 року № 01 на право зайняття житлового приміщення НОМЕР_3, НОМЕР_1 в гуртожитку на АДРЕСА_9 було видано ВАТ "КиївЗНДІЕП" 10 січня 2007 року.
З позовом до суду ПАТ "КиївЗНДІЕП" звернулося у червні 2018 року, тобто через 11 років після видачі ордеру.
ОСОБА_1 заявляла у суді першої інстанції про застосування строку позовної давності.
Відповідно до пункту 9 Положення Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року № 208 "Про затвердження Примірного положення про гуртожитки" (далі -Положення) жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.
Згідно з пунктом 10 Положення адміністрація підприємства, установи, організації веде облік ордерів, що видаються громадянам на зайняття жилої площі. Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності.
Судом першої інстанції не встановлювалось і не надавалась оцінка обставинам щодо того, яким чином вівся на підприємстві облік ордерів, де зберігались бланки ордерів, яка особа була відповідальна за збереження ордерів як документів судової звітності.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає висновки суду першої інстанції про те, що про оспорюване рішення (протокол спільної наради адміністрації та профспілкового комітету ВАТ "КиївЗНДІЕП") та видачу ордера ПАТ "КиївЗНДІЕП" (наявність цього ордера) стало відомо лише із заперечень ОСОБА_1, яка була головою правління, передчасними.
Також колегія суддів Верховного Суду вважає передчасними висновки суду першої інстанції про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити нежитлові приміщення (приміщення буфету 36,3 кв. м та підсобне приміщення 12,3 кв. м) гуртожитку за адресою: АДРЕСА_8, з огляду на таке.
З матеріалів справи випливає, що факт передання у користування житлового приміщення блок АДРЕСА_7, відповідно до умов договору оренди (найму) житлового приміщення від 10 січня 2007 року № 01, підтверджується актом прийому-передачі житлової площі від 10 січня 2007 року.
Згідно цього акта ОСОБА_1 передано у користування житлове приміщення:
1) блоки НОМЕР_3, НОМЕР_1, загальною площею 83,7 кв. м, житловою площею 56,6 кв. м, які складаються з двох кімнат, які потребують поточного ремонту.
2) сумісний санітарно-гігієнічний вузол, загальною площею 6,9 кв. м, який потребує поточного ремонту.
3) коридор площею 4,9 кв. м, який потребує поточного ремонту.
4) кухню площею 8,7 кв. м, яка потребує поточного ремонту.
5) комору площею 2,9 кв. м, яка потребує поточного ремонту.
Згідно з актом обстеження помешкання блоків НОМЕР_3, НОМЕР_1 гуртожитка ВАТ "КиївЗНДІЕП", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 11 грудня 2006 року в сукупності житлове приміщення НОМЕР_3, НОМЕР_1 являє собою цілісний єдиний 2-х кімнатний блок з кухнею, загальною площею 83,7 кв. м, житловою площею 56,6 кв. м. Приміщення блоків НОМЕР_3, НОМЕР_1 розташовані на 2-му поверсі та за проєктом є житловими приміщеннями і відповідають всім санітарним та технічним вимогам законодавства України до об`єктів житлового фонду. Таким чином, житлові блоки НОМЕР_3, НОМЕР_1 складаються із двох житлових кімнат (56,6 кв. м), сумісного санітарно-гігієнічного вузла (6,9 кв. м), коридору (4,9 кв. м), кухні (8,7 кв. м) та комори (2,9 кв. м).
Відповідно до технічного паспорту від 17 грудня 2001 року гуртожиток літ. "А" за адресою: АДРЕСА_1, побудований 1969 року, має 6 поверхів. Остання поточна інвентаризація будівлі гуртожитку на замовлення ПАТ "КиївЗНДІЕП" проводилась станом на 12 лютого 2007 року, що підтверджує лист від 14 лютого 2018 року № 062/14-1743(И-2018), що співпадає з відмітками, зазначеними на кожній сторінці в технічному паспорті від 17 грудня 2001 року.
Також з цього технічного паспорту випливає, що блоки АДРЕСА_3 та НОМЕР_4 - це два різних приміщення, між якими наявна несуща стіна без видимих ознак втручання.
Згідно з технічним паспортом на житловий блок АДРЕСА_7, виготовленого 20 лютого 2019 року ТОВ "Центральне БТІ" приміщення НОМЕР_3, НОМЕР_1 в гуртожитку на АДРЕСА_1 є житловими.
Відповідно до витягу з протоколу спільної наради адміністрації та профспілкового комітету ВАТ "КиївЗНДІЕП" від 10 січня 2007 року випливає, що ОСОБА_1 були надані житлове приміщення 2-й поверх, блок НОМЕР_3, НОМЕР_1 з сусіднім побутовим приміщенням, загальною площею 83,7 кв. м.
В жодному документі відсутнє визначення спірного приміщення "буфет площею 36,3 кв. м та підсобне приміщення площею 12,3 кв. м"
Отже судом першої інстанції належним чином не встановлено і не конкретизовано, відповідно до тих документів, що наявні в матеріалах справи, які саме приміщення, надані ОСОБА_1, є житловими, а які нежитловими.