ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 165/1643/23
провадження № 61-2321св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа - голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області Плескун Неоніла Павлівна,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 25 вересня 2023 року у складі судді Василюка А. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Киці С. І.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області), третя особа - голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області Плескун Н. П., про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що в період з 12 квітня 2010 року по 31 липня 2017 року ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Нововолинську. У зв`язку з реорганізацією Фонду соціального страхування України, з 01 серпня 2017 року, відповідно до наказа голови комісії, був переведений на посаду заступника начальника Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області. З 01 січня 2018 року він працював на посаді начальника відділу профілактики страхових випадків - страхового експерта з охорони праці Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області.
Наказом № 93-к від 13 квітня 2023 року позивача звільнено з 18 квітня 2023 року, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. 19 січня 2023 року йому було вручено попередження про звільнення з займаної посади з 18 квітня 2023 року. Були всі правові підстави для переведення його до штата працівників Пенсійного фонду України. Відповідач, всупереч статті 49-2 КЗпП України, не запропонував йому вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Рішення про припинення Фонду соціального страхування України шляхом приєднання до Пенсійного фонду України не може бути самостійною законною підставою для скорочення чисельності або штату працівників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, а оскільки в період з 01 квітня 2002 року по 09 квітня 2010 року він працював на посадах державної служби і жодним законодавчим актом не заборонено переведення працівників, що працюють за трудовим договором на посаду державної служби до органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації, тому, відповідач, як правонаступник прав та обов`язків фонду, мав забезпечити дотримання вимог частини шостої статті 36 КЗПП України та продовжити трудові відносини з працівниками реорганізованого підприємства. З огляду на викладене, вважав своє звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Позивач просив:
визнати незаконним та скасувати наказ № 93-к від 13 квітня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу профілактики страхових випадків - страхового експерта з охорони праці Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України);
поновити ОСОБА_1 в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області на посаді начальника відділу профілактики страхових випадків - страхового експерта з охорони праці Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області;
стягнути з ГУ ПФУ у Волинській області, як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на день ухвалення рішення у справі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинський області від 05 липня 2023 року замінено первісного відповідача Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Волинській області на належного відповідача - ГУ ПФУ у Волинській області.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 25 вересня 2023 року, яке залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області, третя особа - голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Волинській області Плескун Н. П., про визнання незаконним та скасування наказу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Волинській області № 93-к від 13 квітня 2023 року про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що права позивача при звільненні, за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду, не порушені. Отже, правові підстави для визнання протиправним і скасування наказу про звільнення і поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Суд першої інстанції зробив висновок, що спірні правовідносини є цивільно-правовими і оскільки спір не набув характеру публічно-правового, тому повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 25 вересня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
до комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, з урахуванням набрання чинності з 01 січня 2023 року Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перейшли повноваження щодо управління справами зазначеного підприємства;
суди не врахували, що наказ голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області про скорочення чисельності та штату працівників відділень Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, яким скорочується весь штат та уся чисельність працівників, визначених штатними розписами Фонду, не містить положень щодо продовження дії трудових договорів працівників, а відтак суперечить частині шостій статті 36 КЗпП України та абзацам 3 та 5 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442, яким передбачено, що голові комісії з реорганізації Фонду та головам комісій з припинення управлінь виконавчої дирекції Фонду забезпечити дотримання трудового законодавства щодо гарантій прав працівників Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду, вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов`язаних з припиненням Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду;
суди залишили поза увагою, що позивачу на момент вручення попередження про наступне звільнення та протягом двох місяців до дня звільнення не було запропоновано жодної посади у правонаступника ГУ ПФУ у Волинській області та не враховано його переважне право на залишення на роботі (працівнику, якому залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат);
висновки судів щодо неможливості переведення позивача ґрунтуються лише на наявності листа від 20 грудня 2022 року № 0300.08-8/41844 начальника ГУ ПФУ у Волинській області до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, в якому було висловлено прохання ознайомити усіх працівників установи про можливість проходження співбесіди в головному управлінні та аналогічний лист надісланий комісії з реорганізації Плескун Н. П. 30 березня 2023 року;
поза увагою судів залишилося те, що зі змістом листа від 20 грудня 2022 року за № 0300.08-8/41844 позивач не був ознайомлений, його зміст не доводився до працівників управління взагалі, що вказує на грубе порушення прав позивача на працю;
суди не врахували, що жодним законодавчим актом не заборонена можливість переведення працівника (забезпечення продовження трудових відносин працівника), який працює за трудовим договором, на посаду державної служби до органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації.
Також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, статті 5 Закону України "Про державну службу", частини п`ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в частині відсутності заборони на проведення працівника, який не є державним службовцем (хоча виконує владно-управлінські функції) на посаду державного службовця в органі, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації.
Позиція інших учасників справи
У квітні 2024 року ГУ ПФУ у Волинській області подало відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником Лисюк О. В .
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що суди правильно врахували висновки Верховного Суду, відповідно до яких суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. 20 грудня 2022 року за № 0300.08-8/41855 начальником ГУ ПФУ у Волинській області було направлено лист "Про добір персоналу" до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, в якому було висловлено прохання ознайомити всіх працівників установи про можливість проходження співбесіди в головному управлінні, оскільки воно проводить добір на зайняття вакантних посад державної служби в новостворені відділи. Такий же лист було направлено і голові комісії з реорганізації Плескун Н. П. 30 березня 2023 року із зазначенням переліку наявних посад та необхідних документів для призначення на відповідні посади державної служби осіб, що підлягають звільненню за скороченням штату. Крім того, про наявні вакансії було проінформовано шляхом розміщення з 21 грудня 2022 року відповідного змісту повідомлення про наявні вакансії на офіційному сайті Головного управління Пенсійного фонду. Разом з тим, відповідно до змісту наданого суду позивачем ОСОБА_1 листа від 17 березня 2023 року, а також листа від 01 травня 2023 року, начальником ГУ ПФУ у Волинській області було особисто позивачу направлено на його адресу відповіді на звернення з роз`ясненням особливостей укладання трудового договору в умовах воєнного стану та порядку вступу на посади державної служби, а також переліку необхідних документів, які слід надати разом із заявою для зайняття відповідної посади, та списку наявних вакантних і тимчасових посад із зазначенням їх місця розташування. ОСОБА_1 не подавав ГУ ПФУ у Волинській області заяви та необхідні документи для вирішення питання про призначення його на вакантні посади, а переведення його як працівника Фонду соціального страхування України, на якого поширюється законодавство про працю, на посаду державної служби Управління, суперечитиме вищезазначеним вимогам діючого законодавства. Аргументи, наведені позивачем в його касаційній скарзі, не спростовують законності та обґрунтованості оскаржених судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції.
У березні 2024 року матеріали цивільної справи № 165/1643/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі № 165/1643/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23).
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року поновлено касаційне провадження у справі № 165/1643/23, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 05 березня 2024 року зазначено, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, посилаючись на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 212/9737/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 820/10744/15, від 05 листопада 2019 року у справі № 379/563/17, від 03 березня 2021 року у справі № 212/9737/15-ц, від 13 травня 2021 року у справі № 377/759/19, від 15 червня 2021 року у справі № 761/23325/17, від 20 вересня 2021 року у справі № 340/221/20, від 04 червня 2022 року у справі № 280/531/20, від 08 листопада 2022 року у справі № 620/11180/21, від 26 січня 2023 року у справі № 280/726/20 та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.