ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 752/23008/23
провадження № 61-15460 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів:Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал",
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на ухвалу Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Яворського М. А.,
Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О. від 28 жовтня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2023 року приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПрАТ "АК "Київводоканал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 21 липня 2017 року № 0053663, укладеного між ними, ПрАТ "АК "Київводоканал" зобов`язалось своєчасно надавати послуги відповідної якості з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), а відповідач зобов`язалась своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, визначених договором.
Відповідач свої зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати спожитих у період з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2023 року послуг належним чином не виконала, унаслідок чого виникла заборгованість з надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в сумі 20 243,36 грн та заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 791,65 грн.
У зв`язку з простроченням оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі статті 625 ЦК України відповідач також повинна сплатити три проценти річних в розмірі 16,85 грн та інфляційні втрати в розмірі 102,34 грн.
Ураховуючи викладене, ПрАТ "АК "Київводоканал" просило суд їх позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у складі судді Кордюкової Ж. І.
від 04 квітня 2024 року позовні вимоги ПрАТ "АК "Київводоканал" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "АК "Київводоканал" заборгованість
за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2023 року у розмірі 20 243,36 грн, заборгованість за внесення плати за абонентське обслуговування у розмірі 791,65 грн, трьох процентів річних від простроченої суми за період з листопада 2021 року по січень 2022 року у розмірі 16,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 102,34 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2024 року залишено без руху та надано строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для виправлення вказаних недоліків, а саме запропоновано заявникові подати клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з обґрунтуванням дати отримання чи не отримання копії оскаржуваного рішення.
22 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, шляхом формування документа у системі "Електронний суд" звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня
2024 року у справі відмовлено з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року заявником виконано не в повному обсязі, оскільки не надано доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд вказав, що наведені заявником доводи щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема, що ОСОБА_1 перебувала в евакуації за кордоном весь період розгляду справи з 01 листопада 2023 року
по 04 квітня 2024 року і не могла отримати копію рішення суду, фактично ознайомилась з матеріалами справи лише 05 червня 2024, є безпідставними, так як згідно з витягу-відповіді № 4268714 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС зазначено, що фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має зареєстрований з 09 лютого 2022 року електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, куди 04 квітня 2024 року
о 23:54:43 надійшло рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року.
Апеляційний суд вказав, що вказане не позбавляло заявника ознайомитись із повним текстом оскаржуваного рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що учасники справи мають добросовісно користуватись своїми права та самостійно цікавитись рухом справи в суді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду
від 28 жовтня 2024 року, в якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 752/23008/23 із Голосіївського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
24 грудня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не в повній мірі досліджено причини пропуску строку на апеляційне оскарження і неправомірно відмовлено у доступі до правосуддя.
Вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що ОСОБА_1, перебуваючи за кордоном в евакуації (Французька Республіка), була позбавлена можливості подати обґрунтовану апеляційну скаргу через те, що судом першої інстанції не було надано ОСОБА_1 копію позовної заяви та інші документи, додані до позову, на виконання відповідної заяви про ознайомлення з матеріалами справи в системі "Електронний суд". Указане позбавило її можливості подати як обґрунтований відзив на позов, так і обґрунтовану апеляційну скаргу у строки, визначені процесуальним законодавством. З матеріалами справи ОСОБА_1 ознайомилася в суді лише 05 червня 2024 року.
ОСОБА_1 перебувала в евакуації за межами України весь період розгляду справи з 01 листопада 2023 року по 04 квітня 2024 року, що очевидно пов`язано з обставинами непереборної сили - воєнним станом, запровадженим в Україні, як і з причиною неможливості отримати копію позовної заяви вчасно.
Водночас, зазначає, що оскаржуване рішення було доставлено до Електронного кабінету в ЄСІТС ОСОБА_1 04 квітня 2024 року о 23:45, про що зазначено у картці руху документу у системі ЄСІТС, відповідне повідомлення було отримано у додатку "Дія", але матеріали справи їй не були відомі.
Також посилається наКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідну судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Конституційного Суду України щодо доступу до правосуддя.
Ця справа має виняткове значення для ОСОБА_1 яка подає касаційну скаргу оскільки у ній порушено її права визначені пунктом 1 частини першої статті 43 ЦПК України, чим порушено основні засади (принципи) цивільного судочинства, а саме принцип змагальності сторін, принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відзив на касаційну скаргу від учасника справи до суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції указаним вимогам закону не відповідає.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).
Відповідно положень статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому
статтею 358 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої
статті 358 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1
статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня
2007 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів
(DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Організаційно правові засади функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі також - ЄСІТС) в цивільному судочинстві врегульовано статтею 14 ЦПК України.
Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів(частина друга статті 14 ЦПК України).
Згідно з частинами четвертою-п`ятою статті 14 ЦПК України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (частина п`ята).
У частині сьомій цієї статті передбачено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Відповідно до частини сьомої статті 15-1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Положення про ЄСІТС затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України.
Так, Рішенням Вищої ради правосуддя від 17серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС (далі - Положення), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів) (пункт 2 Положення).
Згідно з положеннями пункту 37 Положення Підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справита їхніх повірених.
Пунктом 124 Положення передбачено, що у разі надходження заяви учасника справи про ознайомлення з матеріалами справи чи окремими документами в електронному вигляді через систему Електронний суд, суд, який отримав таку заяву, забезпечує сканування відповідних матеріалів справи у паперовій формі, що перебуває в такому суді, та долучення їх до матеріалів електронної судової справи.
Судом встановлено, що задовго до ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_1, яка має зареєстрований Електронний кабінет в ЄСІТС, з метою доступу до матеріалів цивільної справи, де вона є відповідачем, 11 грудня 2023 року звернулася до районного суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а. с. 38).
Відповідно до наведених вище вимог норм Закону України "Про судоустрій і статус суддів", норм ЦПК України та Положення районний суд зобов`язаний був завантажити в систему ЄСІТС матеріали цивільної справи. Натомість, районний суд не лише не завантажив матеріали справи в систему ЄСІТС, а й взагалі не відповів на заяву відповідачки, що вочевидь перешкодило ОСОБА_1 в ознайомленні з матеріалами справи та подання відзиву на позов, що є суттєвим порушенням її права та обов`язків, передбачених нормами ЦПК України, а також вимоги
статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду.
Апеляційний суд, ухвалою від 14 жовтня 2024 року, залишаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 без руху, повністю переписавши наведені вище положення норм ЦПК України та Положення про зобов`язання суду у разі надходження заяви учасника справи про ознайомлення з матеріалами справи чи окремими документами в електронному вигляді через систему Електронний суд забезпечити сканування відповідних матеріалів справи у паперовій формі, що перебуває в такому суді, та долучення їх до матеріалів електронної судової справи, тим не менше, вважав, що доводи заявника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду є безпідставними (а. с. 86-91).
Надалі, незважаючи на подану ОСОБА_1 заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, де вона пояснила, що не отримала від суду матеріалів справи, позовної заяви тощо (а. с. 97-98), апеляційний суд ухвалою від 28 жовтня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск без поважних причин строку на апеляційне оскарження (а. с. 107-113). По суті, повторивши ті самі норми ЦПК України та Положення, апеляційний суд виходив лише із того, що ОСОБА_1 04 квітня 2024 року о 23:45 було доставлено копію оскаржуваного рішення.
У порушення вимог ЦПК України щодо зазначення мотивів відхилення аргументів ОСОБА_1 про неможливість ознайомлення з матеріалами справи та своєчасного оскарження рішення суду, апеляційний суд на ці аргументи заявника не відповів, на зазначив, чи не перешкоджало вказане обов`язку ОСОБА_1 на належне обґрунтування доводів апеляційної скарги.
Верховний суд ще раз повторює, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд на її заяву надсилає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ визнавав, що неповідомлення заявниці про заяви позивача та її неможливість відповісти на ці заяви означало, що вона не могла брати участь у провадженні в національному суді відповідно до принципу рівності сторін і права на змагальність. Отже, мало місце порушення
статті 6 Конвенції (рішення у справі Andersena v. Latvia, no. 79441/17, 19 September 2019).
На національному рівні мають бути створені умови для того, щоб особа могла ознайомитися з матеріалами справи. Разом з тим, невикористання наданих можливостей не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення у справі Rook v. Germany, 1586/15, 27 July 2019).
Верховний Суд вважає передчасними висновки апеляційного суду про пропуск ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження без поважних причин, так як суд не надав оцінки всім доводам заявника з урахуванням наведених вище норм права та фактичних обставин справи, не оцінив доводи заявника про можливість обґрунтування апеляційної скарги без своєчасного ознайомлення з матеріалами справи.
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Суд апеляційної інстанції не дотримався вимог цивільного процесуального закону, тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду