ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/19845/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Прокопенко І. І.,
відповідача - Щербак І. І., Кулуняк М. А. (керівник),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Українське товариство охорони пам`яток історії та культури"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 (судді: Андрієнко В. В. - головуючий, Шапран В .В., Буравльов С. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 (суддя Зеленіна Н.І.) у справі
за позовом Національного заповідника "Києво-Печерська лавра"
до Громадської організації "Українське товариство охорони пам`яток історії та культури"
про усунення перешкод у користування майном,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог та заперечень на них
1.1. У грудні 2023 року Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" (далі - Заповідник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Українське товариство охорони пам`яток історії та культури" (далі - ГО "УТОПІК") про усунення перешкод у користуванні майном - "Готельний корпус" (корпус № 19) за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 19, шляхом його звільнення.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.07.1996 року між Заповідником та ГО "УТОПІК" було укладено охоронний договір № 6 на використання пам`ятки архітектури "Готельний корпус" (корпус № 19) за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 19, за умовами якого Заповідник передав у безоплатне та безстрокове користування відповідачу в орендне користування будинок (або окремі приміщення) пам`ятки архітектури загальною площею 3135 м2.
Згідно з пунктом 8 цього договору капітальний ремонт орендованої пам`ятки архітектури провадиться ГО "УТОПІК" за свій рахунок, власними матеріалами та коштами не менше 1 разу на 15 років. Строк першого капітального ремонту згідно з додатком до договору (актом технічного стану) встановлено 1997 рік.
Проте з 1997 року ГО "УТОПІК" не проводив капітальний ремонт орендованої пам`ятки архітектури.
Відповідно до пункту 16 договору у випадку, коли орендована пам`ятка архітектури буде призначена рішенням Заповідника до проведення реставраційних робіт або ж, коли оренда пам`ятки створює загрозу для її цілісності, договір підлягає достроковому розірванню з виселенням ГО "УТОПІК" без надання йому приміщення взамін. Про майбутнє розірвання договору Заповідник повинен попередити ГО "УТОПІК" за три місяці вперед.
Також позивач зазначав, що відповідно до охоронного договору від 30.12.2016 № 3428, укладеного між Заповідником та Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (КМАД), Заповідник взяв на себе зобов`язання щодо охорони корпусу готельного та за змістом пункту 111 цього договору зобов`язався своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам`ятки і робити упорядження території.
Позивач наголошував, що враховуючи технічний стан пам`ятки архітектури, тривалу відсутність капітального ремонту будівлі, зобов`язання Заповідника щодо охорони цієї пам`ятки, позивачем було прийнято рішення щодо проведення негайних реставраційних робіт у корпусі № 19 та розірвання охоронного договору від 01.07.1996 № 6 з 01.09.2023.
Про прийняття вказаного рішення ГО "УТОПІК" було повідомлено листом від 31.05.2023 № 04-25/502 з вимогою звільнити приміщення до 01.09.2023.
Однак відповідач не звільнив пам`ятку та продовжує нею користуватися, що вбачається, у тому числі, з листів відповідача від 06.07.2023 № 06-07/23-1, від 14.09.2023 № 86/03 та від 17.10.2023 № 92/03.
Також позивач звертав увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 359 "Про визнання такими, що втратили чинність пунктів 3 і 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 № 351 і пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.09.1998 № 784" було визнано такими, що втратили чинність пункти пунктів 3 і 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 № 351, якими передавався ГО "УТОПІК" у безоплатне користування корпус № 19 для розміщення фондів Державного музею народної архітектури та побуту України.
Вказані обставини свідчать про те, що позивач як титульний володілець спірного майна, яке передано йому в оперативне управління, не може вільно користуватися та розпоряджатися майном та проводити ремонт, оскільки там знаходиться відповідач, який створює перешкоди у користуванні майном, що стало підставою для звернення до суду.
1.3. У відзиві на позовну заяву ГО "УТОПІК", заперечуючи проти її задоволення, вказувала на те, що позивачем при зверненні до суду не надано жодних доказів виконання ним вимог статті 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо підготовки та здійснення реальних дій, спрямованих на реставрацію пам`ятки архітектури -"Готельний корпус" (корпус № 19), а також існування на момент звернення Заповідника до ГО "УТОПІК" з листом від 31.05.2023 № 04-25/502 про розірвання охоронного договору від 01.07.1996 № 6 та вимоги про звільнення приміщення до 01.09.2023 необхідних та достатніх дозвільних документів для проведення реставрації.
Відповідач також посилався на те, що протягом більше ніж 26 років при здійсненні заходів щодо охорони та збереження об`єкту історико-культурного заповідника, не було нарікань чи претензій до відповідача стосовно стану приміщення корпусу № 19, не було вимог про проведення капітального ремонту чи незадовільного стану майна.
Відповідним органом охорони культурної спадщини будь-яких фактів, які б підтверджували, що пам`ятці - корпусу № 19 загрожує небезпека, пошкодження, руйнування чи знищення не встановлено.
Щодо посилань позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 359 "Про визнання такими, що втратили чинність пунктів 3 і 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 № 351 і пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.09.1998 № 784", відповідач зазначає про її оскарження до Київського окружного адміністративного суду та відкриття провадження у справі № 320/14568/23, остаточне судове рішення в якій ще не ухвалено.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач заявив негаторний позов, а саме про усунення перешкоди у здійсненні права користування майном, не будучи при цьому володільцем майна, що свідчить про неналежність обраного позивачем способу захисту його порушених прав та є самостійною підставою для відмови у позові.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 скасовано, позов задоволено повністю, вирішено усунути перешкоди Заповіднику у користуванні майном шляхом його звільнення ГО "УТОПІК".
Суд апеляційної інстанції з посиланням на правові висновки Верховного Суду вказав на те, що оскільки за позивачем на праві оперативного управління закріплено цілісний майновий комплекс Національного Києва-Печерського історико-культурного заповідника, а саме усі споруди Києво-Печерської Лаври, у тому числі спірне майно - "Готельний корпус" (корпус № 19) за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, буд. 9, корпус 19, то Заповідник наділений правомочностями титульного володільця, а тому має право на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів на підставі статті 391 Цивільного кодексу України.
Також суд апеляційної інстанції установив, що умовами укладеного між Заповідником та ГО "УТОПІК" охоронно-орендного договору від 01.07.1996 № 6 встановлено право Заповідника на односторонню відмову від договору шляхом направлення відповідачу відповідного попередження у визначений строк. Суд апеляційної інстанції встановивши обставини щодо направлення позивачем такого повідомлення, вказав на розірвання договору від 01.07.1996 № 6 з 01.09.20023, а отже і підстави для звільнення майна.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, ГО "УТОПІК" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині наявності у позивача права на звернення до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні майном, одночасно вважає постанову суду апеляційної інстанції незаконною та безпідставною.
На думку заявника касаційної скарги, суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18, щодо розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку, а також висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, та висновки у постановах Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 922/527/23, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 23.04.2024 у справі № 908/2205/22, від 31.10.2024 у справі № 914/3740/21 щодо застосування статей 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах.
Оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України.
Судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано оцінку тому, що як вказував відповідач, позивачем не надано доказів щодо проведення реставрації спірного майна та виконання вимог статті 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо підготовки та здійснення реальних дій, спрямованих на реставрацію пам`ятки архітектури - "Готельний корпус" (корпус № 19), та існування на момент звернення Заповідника до відповідача з листом від 31.05.2023 про розірвання охоронного договору від 01.07.1996 № 6 з вимогою про звільнення приміщення до 01.09.2023, необхідних та достатніх дозвільних документів для проведення реставрації.
Не надано позивачем також доказів наявності претензій до відповідача щодо охорони та збереження об`єкту історико-культурного заповідника.
Натомість відповідач 06.07.2023 звертався до Міністерства культури та інформаційної політики України з пропозицією проведення спільного огляду пам`ятки архітектури "Готельний корпус" (корпус № 19), з метою встановлення обсягу та видів робіт, які потрібно виконати, однак такий огляд було визнано недоцільним.
Позивачем не надано жодних документальних та і взагалі будь-яких доказів того, що оренда пам`ятки архітектури створює загрозу для її цілісності, що доводить незаконність та безпідставність позовних вимог.
Також скаржник вказує на те, що апеляційним судом не надано належної оцінки тому факту, що відповідачем оскаржено до Київського окружного адміністративного суду постанову Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 359, на яку посилався суд.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу Заповідник просить відмовити в її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, вказуючи на безпідставність, необґрунтованість та суперечливість доводів скаржника з підстав, наведених у відзиві, посилаючись зокрема на те, що скаржник посилається на неврахування судом правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18 про те, що ініціатива однієї зі сторін щодо припинення договору без отримання згоди на це іншої сторони не тягну за собою таких правових наслідків як дострокове припинення дії договору.
Однак наразі наявні нові висновки Верховного Суду щодо одностороннього розірвання договору, а саме у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19 зазначено, що за загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від и15.06.2023 у справі № 910/17401/21, від 22.08.2023 у справі № 918/883/22.
Відповідач звертав увагу на те, що Заповідником виконані всі умови, узгоджені сторонами щодо одностороннього розірвання договору, а саме прийнято рішення стосовно реставрації пам`ятки архітектури - "Готельний корпус" (корпус № 19) у зв`язку з тривалою відсутністю капітального ремонту та попереджено ГО "УТОПІК" про розірвання договору за 3 місяці.
При цьому предмет та підстави цього позову не стосуються питання правомірності передачі приміщення у користування, його ремонту чи умов розірвання договору, а стосуються питання усунення перешкод у користуванні майном за наявності факту відсутності договірних відносин і не звільненні відповідачем приміщення.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України визначені межі розгляду справи судом касаційної інстанції та передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
4.2. Суд апеляційної інстанції установив такі обставини:
- постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 № 351 "Про передачу культової будівлі (кірхи) у користування німецькій євангелічно-лютеранській релігійній громаді м. Києва" передано у безоплатне користування Українському товариству охорони пам`яток історії та культури корпус № 19 Музейного об`єднання "Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник" для розміщення фондів Державного музею народної архітектури та побуту України;
- розпорядженням Київської міської адміністрації від 10.06.1996 № 851 "Про передачу в безоплатне користування корпусу № 19 Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Українському товариству охорони пам`яток історії та культури" надано дозвіл на передачу Українському товариству охорони пам`яток історії та культури у безоплатне користування корпус № 19 Заповідника для розміщення фондів Державного музею народної архітектури та побуту України на умовах охоронно-орендного договору;
- 01.07.1996 між Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником та Українським товариством охорони пам`яток історії та культури було укладено охоронний договір № 6 на використання пам`ятки архітектури "Готельний корпус", корпус № 19, за умовами якого Заповідник з 01.07.1996 і безстроково та безоплатно здає, а орендар - Українське товариство охорони пам`яток історії та культури приймає в орендне користування будинок (або окремі приміщення) пам`ятки архітектури "Готельний корпус" корпус № 19, загальною площею 3135 м2 для використання приміщень цієї пам`ятки під розміщення фондів Державного музею народної архітектури та побуту України;
- згідно з додатковими угодами до цього договору від 05.07.2004 та 05.04.2011 змінювались значення загальної площі приміщення, що перебувало у користуванні відповідача (2785,15 м2);
4.3. Суд апеляційної інстанції установив, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 83-р "Про передачу національних закладів культури до сфери управління Мінкультури" цілісний майновий комплекс Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника передано до сфери управління Міністерства культури України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 1897-р "Про передачу цілісного майнового комплексу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у державну власність" цілісний майновий комплекс Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника передано у державну власність з віднесенням його сфери управління Міністерства культури і туризму України (на сьогодні Міністерство культури та інформаційної політики України).
Наказом Міністерства культури та туризму України від 29.10.2010 № 990/0/16-10 " Про передачу цілісного майнового комплексу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та будівлі Успенського собору у державну власність" (зі змінами) створено комісію з питань передачі цілісного майнового комплексу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та будівлі Успенського собору у державну власність з віднесенням до сфери управління Міністерства культури України у складі згідно з додатком. Наказано Комісії з питань приймання-передачі здійснити приймання-передачу цілісного майнового комплексу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та будівлі Успенського собору із власності територіальної громади м. Києва у державну власність до сфери управління Міністерства культури України та подати акт приймання-передачі на затвердження до Міністерства культури України.
Наказом Міністерства культури України від 01.10.2012 № 1079 "Про затвердження актів приймання-передачі цілісного майнового комплексу Національного Києва-Печерського історико-культурного заповідника та будівлі Успенського собору, що розташований на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у державну власність" наказано затвердити акти приймання-передачі цілісного майнового комплексу Національного Києва-Печерського історико-культурного заповідника у державну власність; закріпити за Національним Києва-Печерським історико-культурним заповідником на праві оперативного управління цілісний майновий комплекс Національного Києва-Печерського історико-культурного заповідника та будівлю Успенського собору згідно з актами приймання-передачі.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1419-р "Деякі питання управління Міністерством культури та інформаційної політики об`єктами державної власності" (з урахуванням змін, внесених згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 № 231) цілісний майновий комплекс Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника передано із сфери управління Міністерства культури України до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики.
Суд апеляційної інстанції установив, що цілісний майновий комплекс Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (усі споруди Києво-Печерської Лаври, у тому числі, "Готельний корпус" (корпус №19) за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, буд. 9, корпус 19 є об`єктом державної власності, який перебуває у сфері управління Міністерства культури та інформаційної політики.
Вказане майно обліковується на балансі та закріплено на праві оперативного управління за Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником (який згідно з наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 16.12.2020 № 2390 було перейменовано у Національний заповідник "Києво-Печерська лавра").
Зазначені обставини учасниками справи не заперечуються.
4.4. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" у цій справі заявив негаторний позов (вимогу про усунення перешкоди у здійсненні права користування майном), не будучи при цьому володільцем майна, що свідчить про неналежність обраного позивачем способу захисту його порушених прав та є самостійною підставою для відмови у позові, оскільки балансоутримувач майна не має права в порядку статті 391 Цивільного кодексу України вимагати усунення перешкод у користуванні майном.
4.5. Відповідно до статей 316, 317 та 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За приписами статей 15, 16 цього Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, на яку посилався суд апеляційної інстанції, вказано, що у розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
4.6. Як вбачається з матеріалів справи відповідно до пункту 3 наказу Міністерства культури України від 01.10.2012 № 1079 "Про затвердження актів приймання-передачі цілісного майнового комплексу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та будівлі Успенського собору, що розташований на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, у державну власність" закріплено за Національним Києво-Печерськимо історико-культурного заповідником на праві оперативного управління цілісний майновий комплекс Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та будівлю Успенського собору згідно з актами приймання-передачі.
4.7. Суд апеляційної інстанції з посиланням на положення статті 391 Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.04.2018 у справі № 924/623/16, від 29.08.2019 у справі № 910/551/18, установив, що оскільки за позивачем на праві оперативного управління закріплено цілісний майновий комплекс Національного Києва-Печерського історико-культурного заповідника, а саме усі споруди Києво-Печерської Лаври, у тому числі "Готельний корпус" (корпус № 19) за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, буд. 9, корпус 19, Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" наділений правомочностями титульного володільця, а тому має право на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів на підставі статті 391 Цивільного кодексу України.
При цьому як вбачається зі змісту касаційної скарги оскаржуючи рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 ГО "УТОПІК" погодився з таким висновком суду першої інстанції.
4.8. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Заповідника до ГО "УТОПІК" про усунення перешкод у користуванні майном - "Готельний корпус" (корпус № 19) за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 19, шляхом його звільнення.
4.9. У постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17 викладений висновок, згідно з яким умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).
Верховний Суд у постанові від 27.03.2024 у справі № 907/66/23 вказав на те, що умовою подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17).
Суд надає захист позивачу у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, що існувало до порушення права. Позивач самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим усунути зазначені порушення.
4.10. Яке вже зазначалося, здійснюючи розгляд справи суд апеляційної інстанції установив, що між Заповідником та ГО "УТОПІК" 01.07.1996 було укладено охоронний договір № 6 на використання пам`ятки архітектури "Готельний корпус" (корпус № 19), за умовами якого Заповідник безстроково та безоплатно передає, а відповідач приймає в орендне користування будинок (або окремі приміщення) пам`ятки архітектури "Готельний корпус" (корпус № 19), загальною площею 3135 м2 для використання приміщень цієї пам`ятки під розміщення фондів Державного музею народної архітектури та побуту України (зі змінами щодо площі згідно з додатковими угодами від 05.07.2004 та 05.04.2011).
Відповідно до пункту 16 цього договору у випадку, коли орендована пам`ятка буде призначена рішенням заповідника до проведення реставраційних робіт або ж, коли оренда пам`ятки створює загрозу для її цілісності, договір підлягає достроковому розірванню з виселенням ГО "УТОПІК" без надання йому приміщення взамін. Про майбутнє розірвання договору Заповідник повинен попередити організацію за три місяці вперед.
Крім того суд апеляційної інстанції установив, що відповідно до охоронного договору від 30.12.2016 № 3428, укладеного між Заповідником та Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Заповідник взяв на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки архітектури - Корпусу готельного та зобов`язався своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам`ятки і робити упорядження території пам`ятки.
4.11. Як свідчать матеріали справи та установлено судом апеляційної інстанції, Заповідник у листі від 31.05.2023 № 04-25/502 повідомив ГО "УТОПІК" про розірвання з 01.09.2023 охоронного договору від 01.07.1996 № 6 на використання пам`ятки архітектури - "Готельний корпус" (корпус № 19) та вимагав звільнити приміщення корпусу № 19 до вказаної дати.
У вказаному листі зазначено, зокрема з посиланням на пункт 16 охоронного договору від 01.07.1996 № 6, про вкрай незадовільний стан орендованої пам`ятки та прийняття Заповідником рішення щодо проведення негайних реставраційних робіт у корпусі № 19.
4.12. У пунктах 46-54 постанови Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23 зазначено таке:
"46. Верховний Суд зазначає, що свобода договору, відповідно до статті 3 ЦК України, є однією із засад цивільного законодавства.