ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
Cправа № 918/822/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Білоуса В. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представники Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія" і ОСОБА_1 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції);
розпорядник майна - арбітражний керуючий Козирицький А. С. (в режимі відеоконференції);
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія" (вх.№ 6872/2024)
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024
у складі колегії суддів: Коломис В. В. (головуючий), Крейбух О. Г., Саврій В. А.
та на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.05.2024
у складі судді Марач В. В.
у справі № 918/822/23
за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Обставини справи
1. 05.09.2023 Господарський суд Рівненської області відкрив провадження у справі за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" (далі - СТОВ "ДАК") про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (далі - ТОВ "Традєкс").
2. 23.04.2024 Господарський суд Рівненської області постановив ухвалу за результатами попереднього засідання, в якій визначив розмір та перелік визнаних грошових вимог, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника.
3. У грудні 2023 року до Господарського суду Рівненської області надійшла заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 7 801 052,50 грн, з яких: 6 674 928,00 грн основного зобов`язання, 175 124,50 грн 3% річних, 950 863,90 грн інфляційних втрат.
4. Заява обґрунтована невиконанням боржником рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Традєкс" щодо виплати дивідендів ОСОБА_2, якому належить 52,00 % статутного капіталу цього товариства.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
5. Відповідно до установчих документів та даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Традєкс" було зареєстровано як суб`єкт господарювання (юридична особа) 17.09.2010, а одним із учасників цього товариства є ОСОБА_2, якому належить 52,00 % статутного капіталу товариства.
6. 28.02.2018 загальні збори учасників ТОВ "Традєкс" ухвалили рішення, оформлене протоколом № 28/02, такого змісту: "Направити на виплату дивідендів учасникам суму 19 621 000,00 грн. Розподілити суму дивідендів між учасниками пропорційно до їх часток у статутному капіталі ТОВ "Традекс", а саме: ОСОБА_2 (52 %) - 10 202 920,00 грн; ОСОБА_1 (24 %) - 4 709 040,00 грн; ОСОБА_6 (24 %) - 4 709 040,00 грн. Провести нарахування на виплату дивідендів грошовими коштами, у періодах, відповідно до наказу директора".
7. Крім того, рішенням загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Традєкс", що оформлено протоколом від 28.02.2022 № 28/02 було затверджено порядок виплати дивідендів, які підлягали виплаті на підставі протоколу від 28.02.2018 № 28/02. У зв`язку з чим до дати відкриття провадження у справі про банкрутство, директор ТОВ "Традєкс" мав зняти та виплатити його учасникам 12 836 400,00 грн, з них ОСОБА_2 - 6 674 928,00 грн (52 % від загальної суми).
8. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у протоколі загальних зборів засновників (учасників) від 28.02.2022 № 28/02 (пункт 2 порядку денного) вказано, що ОСОБА_6, який був директором на той час ТОВ "Традєкс", повідомив, що станом на 28.02.2022 було здійснено зняття грошових коштів з банківського рахунку товариства для виплати дивідендів розподілених рішенням від 28.02.2018 №28/02 за періоди: з 01.01.2019 по 31.12.2019 у розмірі 898 500,00 грн, з 01.01.2020 до 31.12.2020 у розмірі 520 800,00 грн, з 01.01.2021 до 31.12.2021 у розмірі 3 582 500,00 грн, з 01.01.2022 до 28.02.2022 у розмірі 350 000,00 грн.
9. У матеріалах справи наявна копія листа Головного управління ДПС у Рівненській області від 10.01.2024 № 273/5/17-00-24-01-05 щодо поданих ТОВ "Традєкс" податкових розрахунків сум доходів, нарахованих у зв`язку із виплатою у 2021-2022 роках дивідендів.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій
10. 15.05.2024 ухвалою Господарського суду Рівненської області визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника у розмірі 7 800 916,40 грн, з яких: 6 674 928,00 грн - дивіденди, 175 124,50 грн - 3 % річних, 950 863,90 грн - інфляційні втрати, 6 056,00 грн сплачений судовий збір; зобов`язано розпорядника майна включити визнані грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
11. 19.08.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд прийняв постанову про залишення ухвали Господарського суду Рівненської області від 15.05.2024 у справі № 918/822/23 без змін.
12. За висновком судів, всупереч рішенням загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Традєкс" станом на 22.04.2024 ОСОБА_2 виплат дивідендів не отримав; доказів таких виплат не надано ані боржником, ані іншими його кредиторами, ані розпорядником майна.
13. Надаючи оцінку рішенню загальних зборів засновників (учасників) від 28.02.2022, суди вказали, що зазначене у ньому зняття грошових коштів з банківського рахунку товариства не свідчить про те, що воно здійснювалося саме на виплату дивідендів ОСОБА_2 в сумі 6 674 928,00 грн.
14. При цьому суди дійшли висновку, що лист Головного Управлінням ДПС у Рівненській області не може бути підтвердженням виплати дивідендів на користь ОСОБА_2 на підставі вказаних вище рішень загальних зборів учасників ТОВ "Традєкс", оскільки з цього листа не вбачається, що дивіденди учасникам сплачувалися саме на виконання означених рішень, не зазначені суми виплат, не зазначено в якому порядку (готівкою чи безготівковим переказом) здійснювалася така виплата.
15. Також суди вказали про правомірність нарахування у порядку статті 625 ЦК України інфляційний втрат та 3 % річних на невиконане грошове зобов`язання.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. У касаційній скарзі СТОВ "ДАК" просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.05.2024 у справі № 918/822/23; прийняти нове рішення, яким відхилити грошові вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі.
17. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи грошові вимоги ОСОБА_2, не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 09.03.2023 у справі № 911/931/22 (щодо підвищеного стандарту доказування у справі про банкрутство під час розгляду кредиторських вимог для унеможливлення загрози визнання фіктивної кредиторської заборгованості), від 09.02.2020 у справі № 909/146/19 (щодо обов`язку суду надати правовий аналіз кредиторським вимогам, підставам їх виникнення, розміру тощо).
18. СТОВ "ДАК" вважає, що суди обох інстанцій не встановили дійсного розміру невиплачених дивідендів, а тому помилково визнали грошові вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі. Така помилка судів, за твердженнями скаржника, була зумовлена не врахуванням як доказу листа Головного Управлінням ДПС у Рівненській області від 10.01.2024, а також пояснень ОСОБА_6 у справі № 918/822/23 (918/932/23) про те, що зняті з рахунків боржника кошти були спрямовані на виплату дивідендів його учасникам.
Б. Касаційне провадження
19. 07.10.2024 Верховний Суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі № 918/822/23 за касаційною скаргою СТОВ "ДАК" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.05.2024 та призначив розгляд справи на 28.11.2024.
20. 27.11.2024 до Верховного Суду надійшли пояснення СТОВ "ДАК" до касаційної скарги, в яких скаржник зазначив, що після постановлення оскаржуваних судових рішень та подання касаційної скарги йому стало відомо про наявність нових документів - листа представника ОСОБА_2 від 04.10.2024 та опису вкладення у цінний лист. Ці документи містять посилання на видаткові касові ордери боржника про видачу дивідендів ОСОБА_2, які є предметом заяви з грошовими вимогами зазначеної особи. Викладені обставини, як стверджує скаржник, додатково підтверджують, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили належним чином питання погашення грошових вимог ОСОБА_2 та відповідно встановлення дійсного розміру грошових вимог.
21. 28.11.2024 Верховний Суд оголосив у судовому засіданні перерву до 23.01.2025.
22. 23.01.2025 до Верховного Суду надійшли пояснення ОСОБА_2, в яких навів аргументи на спростування обставин, наведених СТОВ "ДАК" у поясненнях до касаційної скарги. До додаткових пояснень ОСОБА_2 долучив копії документів, отриманих з матеріалів кримінального провадження, які у судовому засіданні його представниця просила касаційний суд дослідити.
23. Згідно з частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
24. У частинах першій та другій статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
25. Як вбачається зі змісту пояснень СТОВ "ДАК" до касаційної скарги та додаткових пояснень ОСОБА_2, у них наведені обставини з посиланням на докази, які не подавалися до судів попередніх інстанцій та не досліджувалися ними, спрямовані до намагання встановити нові обставини, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.
26. Ураховуючи наведені вище імперативні приписи ГПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції та порядку розгляду касаційної скарги, Верховний Суд залишає пояснення СТОВ "ДАК" до касаційної скарги (з доданими документами) та додаткові пояснення ОСОБА_2 (з доданими документами) без розгляду.
27. Окрім того, 23.01.2025 до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 296 ГПК України, в якому визначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
28. На обґрунтування заявленого клопотання ОСОБА_2 описує обставини створення ним і ще трьома особами та реєстрації юридичної особи - СТОВ "ДАК". Стверджує, що ця юридична особа зареєстрована незаконно та є фіктивною, оскільки створена на підставі підроблених документів, а метою її заснування було заволодіння його ( ОСОБА_2 ) коштами.
29. Зі свого боку, СТОВ "ДАК" подало заперечення проти наведеного вище клопотання, обґрунтовуючи їх обставинами щодо суперечливої поведінки заявника цього клопотання, який раніше сам був учасником СТОВ "ДАК", а також обставинами незаконної, на думку скаржника, його діяльності.
30. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні беручи до уваги те, що відомості про Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" (скорочене найменування - СТОВ "ДАК") як юридичну особу внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які вважаються достовірними, поки не доведено протилежного. А тому відомості із наведеного реєстру суд вважає достатніми для підтвердженням процесуальної дієздатності СТОВ "ДАК".
31. Що ж стосується повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, то вони були належним чином перевірені під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
32. Отже, суд не вбачає підстав, визначених у пункті 2 частини першої статті 296 ГПК України, для закриття касаційного провадження.
33. Водночас необхідно звернути увагу учасників справи, що спори щодо порядку створення і реєстрації СТОВ "ДАК", в тому числі корпоративні, між його теперішніми/колишніми учасниками не є предметом цього касаційного перегляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
34. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду грошових вимог кредитора, які виникли у зв`язку із невиплатою учаснику боржника дивідендів згідно з рішеннями загальних зборів учасників боржника.
36. Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Змістом цього зобов`язання є право вимоги кредитора і кореспондуючий йому обов`язок боржника здійснити платіж, тобто вчинити дію (дії) по передачі певної суми грошей.
37. Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 КУзПБ:
a. конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
b. до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
c. заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
38. У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії судова колегія враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
a. заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
b. у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
c. на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
d. покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 06.10.2020 у справі № 914/2404/19, на які послався скаржник у касаційній скарзі);
e. розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ, має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, про неврахування висновків у якій стверджує скаржник);
f. використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
39. Обґрунтовуючи заяву з грошовими вимогами до боржника, ОСОБА_2 вказував, що за рішеннями загальних зборів учасників (засновників) боржника йому були нараховані та невиплачені дивіденди, які він просив визнати, а також визнати нараховані на невиплачені суми інфляційні втрати та 3 % річних.
40. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 96-1 Цивільного кодексу України учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку.
41. Відповідно до пункту 12 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції загальних зборів учасників належить розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів.
42. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.
43. Отже, підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати.
44. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати, у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.
45. Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 920/236/23.
46. Суди попередніх інстанцій встановили, що 28.02.2018 загальні збори учасників ТОВ "Традєкс" ухвалили рішення, яким визначили суму коштів, що підлягала направленню на виплату дивідендів учасникам товариства (19 621 000,00 грн) та пропорційний розподіл коштів між ними. ОСОБА_2 підлягало виплаті 10 202 920,00 грн.
47. Крім того, рішенням загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Традєкс" від 28.02.2022 № 28/02 було затверджено порядок виплати дивідендів, які підлягали виплаті на підставі протоколу від 28.02.2018 № 28/02. У зв`язку з чим директор ТОВ "Традєкс" мав зняти та виплатити його учасникам 12 836 400,00 грн, з них ОСОБА_2 - 6 674 928,00 грн (52 % від загальної суми).
48. Суди обох інстанції дійшли висновку про недоведеність належними та допустимими доказами виплати ОСОБА_2 дивідендів у розмірі 6 674 928,00 грн, у зв`язку з чим визнали грошові вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі.
49. Скаржник вважає, що суди обох інстанцій не встановили дійсного розміру невиплачених дивідендів оскільки не врахували як докази: лист Головного Управлінням ДПС у Рівненській області від 10.01.2024, а також пояснення ОСОБА_6 у справі № 918/822/23 (918/932/23) про те, що зняті з рахунків боржника кошти були спрямовані на виплату дивідендів його учасникам.
50. Втім, Верховний Суд не погоджується з цими аргументами скаржника з огляду на таке.
51. У частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
52. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
53. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
54. При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
55. Згідно з приписами частини першої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
56. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
57. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
58. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
59. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
60. Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 ГПК України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
61. Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
62. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
63. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
64. Близький за змістом висновок викладений у низці постанов Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20.
65. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
66. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
67. Касаційний суд погоджується із обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про те, що лист податкового органу про те, що боржник здійснював нарахування власних податкових зобов`язань щодо нарахованих та виплачених дивідендів не може бути доказом виплати дивідендів на користь ОСОБА_2 на підставі вказаних вище рішень загальних зборів учасників ТОВ "Традєкс", оскільки, як встановили суди, з цього листа не вбачається, що дивіденди учасникам сплачувалися саме на виконання означених рішень, не зазначені суми виплат, не зазначено в якому порядку (готівкою чи безготівковим переказом) здійснювалася така виплата. За відсутності інших доказів реального руху коштів такий документ не є самостійним доказам господарської операції.
68. Необґрунтованими є також посилання скаржника не пояснення ОСОБА_6, наданими у справі № 918/822/23 (918/932/23), щодо виплати дивідендів з огляду на те, що у справі № 918/822/23 про банкрутство ТОВ "Традєкс" під час розгляду грошових вимог ОСОБА_2 жодним із учасників справи не було надано належних та допустимих доказів виплати у готівковому чи безготівковому порядку дивідендів у заявленому розмірі, тобто, як зазначалося вище, доказів реального руху коштів.
69. Як вбачається зі змісту касаційної скарги та усних пояснень представника скаржника, СТОВ "ДАК" не заперечує проти грошових вимог ОСОБА_2 в цілому, а ставить під сумнів саме розмір відповідної заборгованості.
70. Проте, під час розгляду цієї справи у судах першої та апеляційної інстанцій СТОВ "ДАК" не подало до суду власного розрахунку заборгованості з виплати дивідендів та не надало належних і допустимих доказів, які б підтверджували інший, на думку скаржника - дійсний, розмір такої заборгованості.
71. Разом із тим, колегія суддів суду касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на не врахування правових висновків у перелічених ним постановах Верховного Суду, оскільки такі висновки є загальними висновками щодо під час розгляду кредиторських вимог до боржника у справі про банкрутство і зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду.
72. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судомами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
73. Колегія суддів також враховує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
74. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
75. Саме лише прагнення скаржника здійснити переоцінку наявних в матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахуванням його власних висновків щодо поданих доказів не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки, як вже зазначалося, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
76. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
77. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.