ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/5963/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" - не з`явився,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" - не з`явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"
про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат
у справі № 904/5963/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" (далі - ТОВ "Ертанз")
до товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна"),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна (далі - Приватний нотаріус),
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Ертанз" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Порше Лізинг Україна" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису Приватного нотаріуса про вилучення та повернення від лізингоодержувача - ТОВ "Ертанз" на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" автомобіля марки VOLKSWAGEN модель GOLF, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вчинений 13.09.2023 та зареєстрований в реєстрі за № 3408.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням, зокрема на те, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент звернення ТОВ "Порше Лізинг Україна" до Приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису зобов`язання позивача за договором фінансового лізингу не було безспірним, строк для вчинення виконавчого напису сплив. Приватний нотаріус не встановив чи існують на момент звернення із заявою про вчинення виконавчого напису обставини, які відповідно до умов договору про фінансовий лізинг від 18.02.2021 надають ТОВ "Порше Лізинг Україна" право вимагати від ТОВ "Ертанз" повернення предмета лізингу, так само не було в наявності документів, які є підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2024 зі справи № 904/5963/23 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 зі справи заяву ТОВ "Порше Лізинг Україна" про прийняття додаткового рішення задоволено частково: стягнуто з позивача на користь відповідача 11 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024 зі справи рішення та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області залишені без змін, а апеляційна скарга ТОВ "Ертанз" - без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 16.01.2025 зі справи касаційну скаргу ТОВ "Ертанз" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2024, додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 904/5963/23 - без змін.
До прийняття згаданої постанови ТОВ "Порше Лізинг Україна" у відзиві зазначило попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які очікує понести у зв`язку з касаційним переглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у сумі 18 600,00 грн, у зв`язку з чим просило за результатом касаційного перегляду здійснити розподіл судових витрат (витрат ТОВ "Порше Лізинг Україна" на правову допомогу).
Через підсистему "Електронний Суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 21.01.2025 (у межах п`ятиденного строку після ухвалення постанови) від ТОВ "Порше Лізинг Україна" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі про розподіл судових витрат.
Заява обґрунтована приписами статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та договором від 24.05.2021 про надання професійної правничої допомоги, який укладений відповідачем з адвокатським об`єднанням "Есквайрс" з додатковими угодами до нього; заявкою від 04.12.2024 № 48-2 про надання професійної правничої допомоги; рахунками на оплату від 04.12.2024 та від 16.01.2025; актами від 04.12.2024 № 48-2-1-акт та від 16.01.2025 № 48-2-2; платіжними інструкціями від 05.12.2024 та від 20.01.2025; ордером про надання правничої допомоги від 16.12.2024 серії ВО № 1093267, який виданий на ім`я адвоката Ізвєкова В.В. адвокатським об`єднанням "Есквайрс".
Розглянувши заяву відповідача з доданими до неї документами, Верховний Суд вважає, що заява відповідача підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з наданим відповідачем договором від 24.05.2021 про надання професійної правничої допомоги, який укладений відповідачем, як замовником з адвокатським об`єднанням "Есквайрс", як виконавцем, сторони цього договору домовилися про те, що укладають цей договір про надання професійної правничої допомоги виконавцем стосовно питань, пов`язаних з поточною господарською діяльністю замовника, у тому числі, щодо представництва інтересів замовника в усіх судах України. Види, зміст, обсяг, строки та умови надання конкретних послуг визначаються умовами договору та погоджуються сторонами в кожному випадку письмово шляхом підписання заявок, які становлять невід`ємну частину цього договору. Підписання сторонами заявки є підтвердженням замовлення визначеної в такій угоді послуги замовником.
Відповідно до заявки від 04.12.2024 № 48-2 виконавець зобов`язався надати замовнику професійну правничу (правову) допомогу щодо представництва та захисту інтересів замовника у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду під час розгляду справи № 904/5963/23; строк підготовки відзиву на касаційну скаргу становить 5 робочих днів після підписання цієї заявки та починається з наступного робочого дня після отримання всіх необхідних документів від замовника.
Згідно з пунктом 2.4 договору (з урахуванням додаткової угоди від 31.01.2022 та додаткової угоди від 28.06.2024, яка набула чинності з 01.07.2024) за представництво інтересів замовника в судах касаційної інстанції винагорода становить 15 500,00 грн. У зв`язку з набуттям виконавцем з 01.07.2024 статусу платника податку на додану вартість, до погодженої у договорі ціни послуги додається сума податку на додану вартість, яка становить 20%.
Відповідно до пункту 3.1 договору оплата винагороди здійснюється в два етапи рівними частинами по 50% кожна.
Перша частина винагороди за супроводження справи в суді першої інстанції оплачується після підписання сторонами заявки щодо надання послуг по визначеній справі, прийняття рішення про подання апеляційної/касаційної скарги або відкриття апеляційного, касаційного провадження по такій справі. Оплата послуг здійснюється замовником на підставі рахунку та акта приймання-передачі наданих послуг виконавця протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання (пункт 3.2 договору).
Друга частина винагороди оплачується після отримання замовником належної копії повного тексту ухвали/рішення/постанови суду відповідної інстанції, винесенням яких завершено розгляд справи у відповідній судовий інстанції. Оплата здійснюється на підставі рахунку виконавця за актом приймання-передачі, підписаного сторонами відповідно до пункту 3.4 договору (пункт 3.3 договору).
Згідно з пунктом 3.4 договору факт надання виконавцем послуг із супроводження розгляду справи у відповідній інстанції суду засвідчується підписанням між сторонами відповідного акта приймання-передачі наданих послуг наступного робочого дня після завершення розгляду справи або отримання інформації про результати розгляду справи. При цьому, оплата другої частини винагороди за такі послуги здійснюється відповідно до пункту 3.3 договору.
Відповідачем до заяви додані підписані сторонами договору акти від 04.12.2024 № 48-2-1 на суму 9 300,00 грн з ПДВ та від 16.01.2025 № 48-2-2 на суму 9300,00 грн з ПДВ, відповідно до яких виконавцем надані юридичні послуги згідно із заявкою від 04.12.2024 № 48-2 - професійна правнича допомога під час касаційного оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2024, додаткового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 904/5963/23.
Також відповідачем надано платіжні інструкції від 05.12.2024 та від 20.01.2025 на підтвердження оплати юридичних послуг згідно з виставленими рахунками.
Отже, сторонами договору від 24.05.2021 про надання професійної правничої допомоги погоджено плату за надану правову допомогу у судовій справі № 904/5963/23 у суді касаційної інстанції у фіксованому розмірі.
Матеріали справи містять відзив ТОВ "Порше Лізинг Україна" на касаційну скаргу, поданий через підсистему "Електронний Суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи адвокатом Ізвєковим В.В. у межах визначеного Судом строку для подання відзиву (який прийнятий Судом до розгляду).
У судовому засіданні, яке відбулось 16.01.2025, інтереси ТОВ "Порше Лізинг Україна" у суді касаційної інстанції (в режимі відеоконференції) представляв адвокат - Ізвєков В.В., який діяв на підставі ордера про надання правничої допомоги від 16.12.2024 серії ВО № 1093267.
В аспекті застосування приписів частини восьмої статті 129 ГПК України та статті 221 ГПК України Суд враховує, що акт від 16.01.2025 № 48-2-2 до договору складений після закінчення судових дебатів у справі та ухвалення судом касаційної інстанції постанови.
Верховний Суд зазначає, що факт надання правової допомоги в суді касаційної інстанції під час касаційного перегляду справи № 904/5963/23 є підтвердженим відповідачем.
Суд, у контексті оцінки доказів, поданих відповідачем на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:
" 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обовʼязковими для суду зобовʼязання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів обʼєднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 123, 80, статтями 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії пропорційності, справедливості, необхідності та розумності розміру таких витрат, відсутність як заперечення ТОВ "Ертанз" на заяву ТОВ "Порше Лізинг Україна" про ухвалення додаткового рішення по справі про розподіл судових витрат, так і клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, Суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача у повному обсязі та покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді касаційної інстанції, у розмірі 18 600,00 грн, які є співрозмірними з наданою правничою допомогою у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд