ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/3867/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Картере В. І.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників:
скаржника - адвоката Молочок А. О.,
арбітражного керуючого Хандуріна Д. В.
ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 18.09.2024
у складі колегії суддів: Іванова О.Г. (головуючого), Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.
та на постанову Господарського суду Дніпропетровської області
від 12.12.2023
у складі судді Камші Н.М.
у справі № 904/3867/23
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,-
ВСТАНОВИВ:
1. 17.07.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області звернулась громадянка ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, боржник) із заявою про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, в якій остання просила прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність в порядку, передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів відносно боржника та призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича, свідоцтво №1868 від 08.02.2018. Вказаною ухвалою призначено попереднє засідання на 20.09.2023 о 10:00 год.
3. 07.08.2023 на офіційному веб - сайті судової влади України опубліковано оголошення №71144 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) для заявлення кредиторських вимог.
4. Господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу від 20.09.2023, якою: завершено попереднє засідання у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; внесено до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 вимоги кредитора ОСОБА_2 на суму 5 368,00 грн. (судовий збір) - позачергово, на суму 9 981 574,45 грн. - 2 черга задоволення вимог кредиторів; призначено підсумкове судове засідання на 26.10.2023.
5. На виконання рішення зборів кредиторів від 06.10.2023, від імені зборів кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 20.10.2023 до Господарського суду звернувся арбітражний керуючий Хандурін Д.В. із клопотанням про закриття провадження у справі №904/3867/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
6. 25.10.2023 кредитором ОСОБА_2 подано до суду заяву про закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п. 1 ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства (з урахуванням доводів, вказаних у клопотанні керуючого реструктуризацією, що подане 20.10.2023).
7. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 у справі №904/3867/23 у задоволенні заяви представника кредитора ОСОБА_2 про закриття провадження у справі №904/3867/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1, м. Дніпро - відмовлено.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
8. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 у справі №904/3867/23 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича. Визнано фізичну особу ОСОБА_1 - банкрутом. Введено відносно фізичної особи ОСОБА_1 процедуру погашення боргів. Призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича, свідоцтво №1868 від 08.02.2018.
9. Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_2 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
10. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення, постанову господарського суду від 12.12.2023 у справі №904/3867/23 - залишено без змін.
11. Суди дійшли висновку, що кредитором не доведено будь-яких фактів недобросовісної поведінки боржника ОСОБА_1, підстав для закриття провадження, визначених ч.7 ст.123 КУзПБ, не встановлено, зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, тому наявні підстави для припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1, визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.
Рух касаційної скарги
12. 13.12.2024 ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 13.12.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024 та на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 у справі № 904/3867/23, сформована в системі "Електронний суд" 13.12.2024.
13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 у справі № 904/3867/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.12.2024.
14. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 904/3867/23 за касаційною скаргою ОСОБА_2 від 13.12.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024 та на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023; призначено розгляд касаційної скарги на 21.01.2015 о 10:45 год.
15. Ухвалою від 14.01.2025 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Круглого В.В. та клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Молочок А.О. про участь у судовому засіданні у справі № 904/3867/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
16. Ухвалою від 16.01.2025 прийнято касаційну скаргу ОСОБА_2 від 13.12.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024 та на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 у справі № 904/3867/23, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Картере В. І. до свого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
17. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.23 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у цій справі повністю та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі №904/3867/23 про неплатоспроможність боржниці ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по даній справі.
18. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування ч. 7 ст. 123 та ч. 11 ст. 126 КУзПБ України (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України), з урахування положень статті 8 Конституції України.
19. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.
19.1. Висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у боржника ознак недобросовісної поведінки не відповідають фактичним обставинам справи та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність з причин недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів за ч. 11 ст. 126 КУзПБ та прийняття помилкового рішення про перехід до стадії "визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника".
19.2. Загальна сума доходів боржника та членів його родини протягом трьох останніх років до порушення провадження у справі про неплатоспроможність становила 14 975 683,00 грн. Водночас загальна сума заборгованості боржника перед кредитором складає 9 981 574,45 грн. і замість погашення грошових зобов`язань перед кредитором боржник звернувся до суду із заявою про неплатоспроможність.
19.3. Боржником подавались формальні плани реструктуризації боргів, тобто неефективні, незбалансовані та не враховували інтереси кредитора, що не було враховано судами попередніх інстанцій.
19.4. Судами попередніх інстанцій здійснено формальне з`ясування обставин справи.
20. У судовому засіданні 21.01.2025 представник скаржника підтримав касаційну скаргу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
21. ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить закрити касаційне провадження на підставі п.4 ч.1 ст.296 ГПК України, а у випадку, якщо Суд не вбачатиме підстав для закриття провадження - відмовити у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.
22. 06.01.2025 ОСОБА_1 подано пояснення до касаційної скарги.
23. 15.01.2025 арбітражним керуючим подано клопотання про долучення до матеріалів справи "Письмових пояснень від 15.01.2025 року № 02-01/622" керуючого реалізацією ОСОБА_1 - Хандуріна Д. В. у цій справі.
24. У судовому засіданні 21.01.2025 представник боржника та ОСОБА_1 заперечили проти касаційної скарги, арбітражний керуючий покладався на розсуд суду.
Розгляд клопотань Верховним Судом
25. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить закрити касаційне провадження на підставі п.4 ч.1 ст.296 ГПК України.
26. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що судами в оскаржуваних судових рішеннях були враховані висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 7 ст. 123 та ч.11 ст. 126 КУзПБ, водночас наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів, до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду клопотання про закриття провадження у справі. Відтак, твердження скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування ч. 7 ст. 123 та ч. 11 ст. 126 КУзПБ є безпідставними.
27. У судовому засіданні представник боржника та боржник - ОСОБА_1 підтримали вказане клопотання, представник скаржника заперечив проти вказаного клопотання, арбітражний керуючий покладався на розсуд суду.
28. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків.
28.1. Колегія суддів зазначає, що у статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.
28.2. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
28.3. Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
28.4. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
28.5. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
28.6. Аргументи клопотання про те, що судами попередніх інстанцій було враховано вже наявні висновки Верховного Суду щодо застосування положень ч. 7 ст. 123 та ч. 11 ст. 126 КУзПБ, як підстава для закриття касаційного провадження, є передчасними, оскільки такі аргументи касаційної скарги, в цьому випадку, підлягають дослідженню під час касаційного розгляду по суті і відповідно до правових висновків Верховного Суду підлягають дослідженню судами в кожному конкретному випадку у справах про неплатоспроможність фізичних осіб.
28.7. Окрім того, в ухвалі Верховного Суду від 19.12.2024 колегія суддів дійшла висновку про відкриття касаційного провадження у справі № 904/3867/23 за касаційною скаргою ОСОБА_2 від 13.12.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023.
28.8. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України слід відмовити.
29. Щодо клопотання арбітражного керуючого про долучення до матеріалів справи "Письмових пояснень від 15.01.2025 року № 02-01/622" керуючого реалізацією ОСОБА_1 - Хандуріна Д.В. у цій справі, сторони не заперечували проти вказаного клопотання, відтак, Судом прийнято вказані пояснення.
Позиція Верховного Суду
30. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
31. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
32. Об`єктом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін постанову суду першої інстанції про визнання фізичної особи боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.
33. Отже, з огляду на предмет спору, з`ясуванню підлягало питання наявності чи відсутності правових підстав для переходу до процедури погашення боргів.
34. Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
35. Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
36. Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
37. Стаття 6 КУзПБ визначає перелік судових процедур, які застосовуються щодо боржника. Згідно з частиною другою названої статті до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
38. Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
39. Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).
40. За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
41. За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
42. Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
43. Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
44. З огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника (правові висновки Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
45. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
46. Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.
47. Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
48. КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини 4 статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною 7 статті 123 КУзПБ;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини 7 статті 123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною 3 статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини 8 статті 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина 11 статті 126 КУзПБ).
49. Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
50. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
51. Частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;
2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.
52. Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
53. Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
54. Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
55. Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
56. За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.
57. Як встановлено судами попередніх інстанцій 25.10.2023 кредитором ОСОБА_2 подано до суду заяву про закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п. 1 ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства (з урахуванням доводів, вказаних у клопотанні керуючого реструктуризацією, що подане 20.10.2023).
58. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 у справі №904/3867/23, залишеною без змін судом апеляційної та касаційної інстанції, у задоволенні заяви представника кредитора ОСОБА_2 про закриття провадження у справі №904/3867/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1, м. Дніпро - відмовлено.
59. Суди дійшли висновку, що встановлені судами обставини справи переконливо свідчать, що ОСОБА_1 в контексті положень статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 КУзПБ були виконані всі вимоги, що закон висуває до боржника та судом не встановлено процесуальних наслідків їх невиконання. Кредитором, в свою чергу, не доведено, що ОСОБА_1 не виконує обов`язки боржника, або ж що вона приховала будь-які обставини, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог. Відтак, суди дійшли висновку, про відсутність підстав для закриття провадження на підставі ч.7 ст.123 КУзПБ.
60. Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
61. Водночас, очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
62. За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб (аналогічні висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20).
63. Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
64. У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
65. Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
66. Як встановлено судами попередніх інстанцій, керуючим реструктуризацією разом з ОСОБА_1 було розроблено та погоджено боржником План реструктуризації боргів боржника. Керуючим реструктуризацією зазначений план було долучено до матеріалів справи та розглянуто зборами кредиторів.
67. 06.10.2023 шляхом опитування відбулися збори кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 (де ФОП ОСОБА_2 є єдиним кредитором та має 100 % голосів), за результатами яких прийнято рішення: про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів; про доцільність закриття провадження у даній справі; про зобов`язання керуючого реструктуризацією звернутися до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність.
68. Кредитор також заперечував проти введення процедури погашення боргів відносно боржника.
69. Як зазначено судом апеляційної інстанції, з зпосиланням на правові висновки, викладені у постанові від 15.02.2023 у справі № 910/10590/21 Верховного Суду, боржник не може бути примушений до врахування пропозицій кредиторів чи погодження плану реструктуризації боргів у запропонованій ними редакції, а інтереси кредиторів на цій стадії можуть полягати як у реструктуризації боргів, так і у найскорішому переході до їх погашення за наявності у боржника майна.
70. Також було встановлено, що боржник у відповідності до положень КУзПБ разом з керуючим реструктуризацією розробила план реструктуризації боргів, також на пропозицію суду розробила та долучила до матеріалів справи додатковий план реструктуризації де було переглянуто та збільшено суму компенсації, під час процедури погашення боргів боржниця розробила та запропонувала укласти мирову угоду.
71. Отже, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи, що зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника та відсутність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність, дійшов висновку про наявність підстав для припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1, визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.
72. Разом з тим зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що господарським судом не було надано оцінку умовам поданого боржником плану реструктуризації, враховуючи, що судом встановлено подання боржником також додаткового плану реструктуризації, в тому рахунку, з точки зору його економічної обґрунтованості та виконуваності як елементу дій боржника в аспекті добросовісності поведінки боржника в цій частині, обмежившись рішенням зборів кредиторів про несхвалення такого плану реструктуризації боргів та оцінки поданих боржником виправлених декларацій.
73. Верховний Суд вважає, що господарські суди через призму судового контролю, перш ніж перейти до процедури погашення боргів боржника, мали надати оцінку не лише діям кредиторів щодо незатвердження плану реструктуризації боргів протягом тривалого часу, а й надати оцінку діям боржника щодо сумлінного виконання ним своїх обов`язків боржника, зокрема щодо подання ним виконуваного плану реструктуризації боргів, який би врахував й інтереси кредитора, з`ясувати, чи відображені у плані реструктуризації усі відомості, що передбачені статтею 124 КУзПБ.
74. Враховуючи, що господарські суди не надали оцінки умовам та змісту плану реструктуризації, залишилися не вирішеними причини недосягнення мети реструктуризації та чи пов`язані такі причини з діями боржника у вигляді відсутності реального наміру здійснювати виконання зобов`язань перед кредитором згідно з наданим планом реструктуризації, чи з вини кредитора, а відтак дійшли передчасного висновку про припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1, визнання її банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника. Відтак, аргументи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.
75. Решта аргументів касаційної скарги зводиться до переоцінки доказів а також обставин, що досліджувались судами під час розгляду клопотання про закриття провадження у справі.
76. Верховний Суд зазначає, що згідно зі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
77. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
78. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
79. Колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19).
80. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
81. Враховуючи, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, під час вирішення спору порушено норми процесуального права 236 ГПК України та не надано оцінки плану реструктуризації та відповідно діям боржника та кредитора щодо затвердження та схвалення поданого боржником плану реструктуризації, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
82. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище та надати оцінку умовам та змісту плану реструктуризації, з`ясувати причини неподання до суду погодженого боржником та схваленого кредитором плану реструктуризації та чи пов`язані такі причини з діями боржника у вигляді відсутності реального наміру здійснювати виконання зобов`язань перед кредитором згідно з наданим планом реструктуризації, чи з вини кредитора у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та в залежності від встановлених обставин справи ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
83. За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
84. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -